M’Cheyne Bible Reading Plan
Реформи Йосії
34 Йосії виповнилося вісім років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом тридцяти одного року. 2 Він чинив праведне в очах Господніх і йшов шляхом свого пращура Давида, не збочуючи ні праворуч, ні ліворуч.
3 На восьмий рік свого царювання (а був він тоді ще зовсім юним) він почав шукати Бога свого праотця Давида. На дванадцятий рік він почав очищати Юдею та Єрусалим він узвиш, Ашерових стовпів, різьблених та литих бовванів. 4 Під його керівництвом були зруйновані вівтарі Ваала. Він потрощив вівтарі для спалення запашного куріння, що були над ними, позносив ашерові стовпи, різьблених та литих бовванів і божків. Він перетворив усе те на порох і порозкидав на могилах тих, хто приносив їм жертви.
5 Він спалив кістки священиків на їхніх вівтарях і так очистив Юдею та Єрусалим. 6 У містах Манассії, Ефраїма та Симеона, аж до Нафталі, і в руїнах навколо них[a] 7 він зруйнував вівтарі й Ашерові стовпи, перетворив на порох бовванів і потрощив вівтарі для спалення запашного куріння по всьому Ізраїлю. Потім він повернувся до Єрусалима.
8 На вісімнадцятий рік свого царювання, щоб очистити землю й храм, Йосія послав Шафана, сина Азалії, та Маасію, міського голову, разом із Йоа, сином Єгоагаза-літописця, відремонтувати храм Господа його Бога.
9 Вони пішли до Гилкії, первосвященика, й віддали йому гроші, які принесли для храму Божого. Левити стояли на дверях і збирали гроші з людей Манассії, Ефраїма та від усіх людей Ізраїлю, що залишилися, а також від усіх юдеїв. 10 Потім вони довірили ці гроші людям, що відповідали за виконанням робіт у храмі Господньому. Ті вже платили робітникам, які ремонтували й відновлювали храм. 11 Вони також давали гроші теслям та мулярам для купівлі тесаного каменя й деревини для перекриття та брусів для відновлення будівель, перетворених недбалими юдейськими царями на руїни.
12-13 Люди справді працювали самовіддано. Ягат і Овдій керували ними. Вони були левитами, нащадками Мерарі. Іншими наглядачами були Захарія та Мешуллам з родини Когата. Левити, які вміли грати на музичних інструментах, наглядали за робітниками та всіма роботами будівельників. Деякі левити були писарями, наглядачами та охоронцями брам.
Знайдено книгу Закону
14 Поки вони приносили гроші, зібрані на храм Господній, священик Гилкія знайшов книгу Закону Господнього, яку було передано через Мойсея. 15 Гилкія сказав писарю Шафану: «Я знайшов книгу Закону у храмі Господа». Він віддав її Шафану.
16 Тоді Шафан відніс книгу царю й доповів йому: «Твої слуги роблять усе, що їм було наказано. 17 Вони виплатили гроші, зібрані для храму Господнього, наглядачам та робітникам». 18 Потім писар Шафан повідомив цареві: «Священик Гилкія дав мені Книгу». І Шафан почав читати з тієї книги в присутності царя.
19 Коли цар почув слова Закону, він роздер на собі вбрання[b]. 20 Він віддав такі накази Гилкії, Агікаму, сину Шафана, Авдону, сину Михея, писарю Шафану та царському слузі Асаї: 21 «Ідіть і спитайте у Господа про мене та всіх, хто залишився в Ізраїлі та Юдеї, про те, що там написано у віднайденій книзі. Великий гнів Господній упав на нас, бо наші пращури не дотримувалися слова Господнього і не чинили так, як записано у цій книзі».
22 Гилкія і всі призначені[c] царем пішли до пророчиці Гулди. Вона була дружиною Шаллума, сина Токгата, сина Гасри, який відповідав за одяг. Вони жила в Єрусалимі, у новій частині Єрусалима.
23 Жінка повідомила їх: «Ось що мовить Господь Бог Ізраїлю: „Скажіть чоловікові, який послав тебе до мене про те, 24 що Господь говорить: „Я збираюся наслати біду на цю землю та її мешканців—усі прокляття, записані в книзі, прочитаній у присутності царя Юдеї. 25 За те, що вони зрадили Мене й спалювали запашне куріння іншим богам, тим самим розпалювали гнів Мій всіма ділами рук своїх, Моя лють на цей край горить і не вщухає”.
26 Перекажи царю юдейському, який послав тебе, щоб Господа спитати. Ось що відповів Господь Бог Ізраїлю, почувши ті слова: 27 „Оскільки серце ти маєш чутливе і змирився ти перед Богом, як почув, що Він говорить про це місце та його жителів, за те, що ти змирився переді Мною і розірвав своє вбрання й плакав у присутності Моїй, Я почув тебе. 28 Тепер же Я заберу тебе до твоїх батьків, і будеш ти похований з миром. Не побачать твої очі всіх тих нещасть, які Я маю намір наслати на цю землю та людей, які тут мешкають”». Отож вони повернулися до царя з такою відповіддю.
29 Тоді цар скликав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима. 30 Він піднявся до храму Господнього з усіма людьми Юдеї, всіма мешканцями Єрусалима, священиками, левитами, та з усією громадою: від простолюдина до можновладця. Він прочитав так, щоб вони почули все, що було записано в книзі Заповіту, яку знайшли в храмі Господа. 31 Цар став на своє царське місце і уклав Угоду перед Господом: йти за Господом, виконувати Його закони, настанови й правила від щирого серця і всієї душі, та підкорятися заповітам, записаним у цій книзі.
32 Тоді кожен, хто був в Єрусалимі та Веніамині, присвятили себе цьому. Люди Єрусалима робили це згідно з Угодою з Богом їхніх батьків.
33 Йосія зруйнував усіх мерзенних бовванів на землі Ізраїлю і змусив усіх ізраїльтян служити Господу їхньому Богу. І поки він був живий, люди й далі слідували Господу Богу їхніх батьків.
Тисяча літ
20 Тоді побачив я Ангела, який спускався з небес. В руці він тримав ключ від безодні й великий ланцюг. 2 Він схопив дракона, того змія старого, що є дияволом чи сатаною, і зв’язав його ланцюгом на тисячу років. 3 Ангел кинув його в безодню й замкнув її, поклавши печатку на вході над змієм, щоб не міг він більше зводити народи, доки не мине тисяча років. Після цього його мусить бути звільнено, але ненадовго.
4 Тоді побачив я престоли, на яких сиділи люди, котрим було дано владу судити. І побачив я душі тих людей, кому стяли голови, бо вони свідчили про Ісуса, і проповідували Слово Боже. Вони не поклонилися ні звіру, ні образу[a] його, і не мали печатки ні на чолі, ані на руках. Вони ожили й царювали разом з Христом тисячу років. 5 (А інші мертві не ожили, доки тисяча років не минула). Це було перше воскресіння.
6 Блаженні ті, хто має частку у першому воскресінні. Вони—святі люди Божі і друга смерть не має над ними влади. Вони будуть священиками, які належать Богові й Христу, і царюватимуть разом з Ним тисячу років.
Поразка сатани
7 А через тисячу років звільнено буде сатану з в’язниці. 8 Тоді піде він по всьому світу обманювати народи, які звуться Ґоґ і Маґоґ, й обдурить їх і зведе для війни. І збереться там стільки людей, що і не перелічити їх, як піску на березі моря.
9 Вони наступатимуть по всій землі, й оточать стан людей Божих і Його улюблене місто, але вогонь зійде з небес і пожере їх. 10 Тоді диявол, який зводив народи, буде укинутий в озеро палаючої сірки, туди ж, де звір і лжепророк. І будуть вони зазнавати мук страшних день і ніч на вічні віки.
Останній суд
11 Тоді я побачив великий білий престол і Того, Хто сидить на ньому. Земля і небо втекли і зникли від Його присутності. 12 І побачив я мертвих—великих і малих, які стояли перед престолом. Там були розгорнуті книги. Й інша книга була розгорнута—Книга Життя; мертвих судили за вчинками їхніми, які були записані в тих книгах.
13 Море віддало тих мертвих, які в ньому були, смерть і пекло віддали тих мертвих, які в них перебували. І кожного судили згідно з ділами його. 14 Потім смерть та пекло були викинуті у вогняне озеро. Це і є друга смерть—вогняне озеро. 15 І якщо чиєсь ім’я не було записане в Книзі Життя, того було вкинуто в вогняне озеро.
Правила для священиків
2 «Тож тепер, священики, попередження для вас: „Поважайте Мене!” 2 Якщо ви не будете слухати й не приймете серцем необхідність славити Ім’я Моє,—говорить Господь Всемогутній,—тоді Я нашлю прокляття на вас, Я прокляну благословення ваші. Так, Я наслав на них лиха численні, бо ви не прийняли цього до серця».
3 «Справді, Я засуджу нащадків ваших і розмажу послід по обличчях ваших, нечистоти від святкувань ваших, і викинуть вас разом із ними. 4 І ви знатимете, що Я послав на вас це попередження, щоб продовжувалася Моя угода з Левієм,—говорить Господь Всемогутній.— 5 Моя угода з Левієм—то життя й мир. Я дав їх йому, щоб він шанував Мене і боявся імені Мого. 6 Закон правди був на устах його, і ніколи він не брехав. Він у мирі й справедливості ходив зі Мною, і багатьох він відвернув від гріха. 7 Бо уста священика несуть знання, і люди йдуть до нього, щоб він навчив їх Закону, бо він посланець Господа Всемогутнього».
8 «А ви збочили з путі, ви багатьох своїми вказівками призвели відвернутися від Закону. Ви занапастили Угоду, що Я уклав з Левієм,—говорить Всемогутній Господь.— 9 Ви не прийняли мого вчення (закону), й не пильнували доріг Моїх! Тож Я зроблю вас неважливими, та інші народи ніколи вас не поважатимуть».
Юдея не була вірна Богу
10 Хіба ж не одного батька всі ми маємо? Хіба не один Бог створив нас? Чому ж тоді люди дурять (зраджують) братів своїх? Тим вони оскверняють Угоду Господа з батьками нашими. 11 Юдея втратила віру, гидота діється в Ізраїлі та Єрусалимі, бо люди Юдеї осквернили святиню Господа, яку Він любив, та ще й почали поклонятися цієї поганській богині. 12 Нехай Господь викорінить з наметів Якова кожного, хто таке чинить, хоч би хто він був, хоч би й приносив пожертву Господу Всемогутньому. 13 Ви зробили ще й таке: поливаєте вівтар Господа сльозами, риданнями і голосінням, та Він більше не визнає дари ваші, не приймає їх радо з ваших рук.
14 І ви питаєте: «Чому це?» Бо Господь був свідком того, що сталося між тобою і жінкою, з якою ти одружився в юному віці, та якій ти зрадив невірністю, хоч вона й була тобі подругою і дружиною за згодою. 15 Чи Він не створив вас обох, щоб, поєднавшись в дусі, мати спільних дітей святих? Тож мусиш дух свій пильнувати й не зраджувати жінки, з якою побрався в юні роки.
16 «Бо Я ненавиджу розлучення,—говорить Господь, Бог Ізраїлю,—і того, хто насильством себе вкриває. Тож пильнуйте свій дух і не будьте зрадливими».
Час суду
17 Ви Господа втомили словами своїми. Ви вчили інших тому, що кожен, хто чинить лихо,—добрий в очах Господа і Він ласкавий до того. Ви також навчали людей, кажучи, що Бог не карає людей за лихі вчинки.
Знущання з Ісуса
19 Тоді Пилат наказав забрати Його й покарати батогами. 2 І воїни, сплівши тернового вінка, наділи його Ісусу на чоло й накинули на Нього багряницю. 3 Вони підходили до Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Цар Юдейський!»—і били Його по обличчю.
Ісус знову перед Пилатом
4 Пилат знову вийшов і звернувся до юдейських лідерів: «Послухайте, я накажу вивести Його до вас, щоб ви знали, що я не бачу ніякої провини за Ним».
5 І вийшов Ісус, і на Ньому був терновий вінок, а на плечах Його була багряниця. Тоді Пилат мовив: «Ось цей Чоловік!» 6 Побачивши Його, головні священики та варта храму загукали: «Розіпни Його! Розіпни Його!»
«Ви самі беріть Його і розпинайте!—Сказав Пилат.—Бо я не знаходжу ніякої провини за Ним».
7 «Ми маємо Закон, і згідно з ним Він мусить померти, бо назвав себе Сином Божим»,—відповіли юдеї Пилатові. 8 Почувши це, Пилат іще більше злякався. 9 Він знову повернувся до свого палацу й запитав Ісуса: «Звідки Ти?» Але Той йому і слова не відповів. 10 «Ти не хочеш зі мною розмовляти?—Запитав Пилат.—Ти, напевно, знаєш, що я маю владу відпустити Тебе або ж розіп’ясти?»
11 Тоді Ісус сказав: «Не мав би ти ніякої влади наді Мною, якби не була вона дарована тобі Богом. Отже, на тому, хто видав Мене тобі, лежить більший гріх».
12 Після цього Пилат намагався знайти спосіб звільнити Ісуса, та юдеї кричали: «Якщо ти Його звільниш, то це означатиме, що ти не є цезаревим другом! Кожен, хто вдає з себе царя, йде супроти цезаря!» 13 Коли ж Пилат почув це, то вивів Ісуса, а сам сів на суддівське місце, що звалося «Бруківка». По-гебрейському воно звалося «Ґаввата».
14 Було це в п’ятницю перед Пасхою, близько полудня. І сказав тоді Пилат юдеям: «Ось ваш Цар!» І всі закричали: 15 «Забери Його! Забери Його геть! Розіпни Його!»
«Ви хочете, щоб я розіп’яв вашого Царя?»—спитав Пилат. А головні священики відповіли йому: «У нас немає іншого царя, крім цезаря!» 16 Тоді Пилат віддав їм Ісуса на розп’яття. І вони взяли Його під варту.
Розп’яття
(Мт. 27:32-44; Мк. 15:21-32; Лк. 23:26-39)
17 І пішов Ісус, несучи Свій хрест, до місця, що звалося Лобним, арамійською мовою Голгофа. 18 Там Його й розіп’яли, а разом з Ним іще двох по обидва боки, так що Ісус виявився посередині. 19 Пилат звелів зробити напис на табличці й прибити її на хресті. «ІСУС НАЗАРЕТЯНИН. ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ» було там написано.
20 Цей надпис був зроблений арамійською, грецькою та латинською мовами. Та багато юдеїв прочитало його, бо місце, де розіп’яли Ісуса, було недалеко від міста. 21 Та головні юдейські священики сказали Пилатові: «Напиши не „Цар Юдейський”, а так: „Цей Чоловік сказав: Я—Цар Юдейський”».
22 Пилат відповів їм: «Що я написав, те й написав».
23 Розіп’явши Ісуса, воїни взяли Його одяг і розділили на чотири частини, щоб кожному дісталося. Вони взяли також туніку, але вона була без швів—цільна, зіткана зверху до низу. 24 Тоді вони сказали один одному: «Не будемо її рвати, натомість кинемо жереб, кому вона дістанеться». І збулося сказане у Святому Писанні:
«Вони розділили одяг Мій між собою
і кинули жереб на Моє вбрання,
кому воно дістанеться».(A)
Отже, воїни так і зробили.
25 Біля хреста, на якому був розіп’ятий Ісус, стояли Його мати, материна сестра, Клеопова жінка Марія та Марія Маґдалина.
26 Побачивши, що Його матір і учень, якого Він дуже любив, стоять поруч, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син». 27 І учневі: «Це твоя мати». І учень узяв її до себе, і жила вона потім у нього.
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Мк. 15:33-41; Лк. 23:44-49)
28 Після цього Ісус, знаючи, що все вже звершено, і щоб виконати сказане у Святому Писанні, сказав: «Мене мучить спрага»[a]. Так здійснилося сказане у Святому Писанні.
29 Там стояла посудина, повна оцту, і воїни, змочивши губку, настромили її на палицю і піднесли до Ісусових уст. 30 Спробувавши трохи оцту, Ісус мовив: «Звершилося!» Тоді, схиливши голову, Він помер.
31 То була п’ятниця. Щоб не залишати тіла на хрестах на суботу, бо та субота була особливо урочиста, вони попросили Пилата, щоб той наказав перебити розіп’ятим ноги[b] і зняти їх. 32 Тож прийшли воїни, поперебивали ноги спочатку одному, а потім другому з тих двох, котрі були розіп’яті разом з Ісусом.
33 Підійшовши до Ісуса, вони побачили, що Він уже помер і не стали робити цього. 34 Але один воїн, узявши спис, проколов Ісусові бік, і з рани бризнули кров і вода. 35 Те засвідчив той, хто бачив це, і свідчення його істинне. Він знає, що каже правду, щоб ви повірили. 36 І здійснилося те, щоб виконати сказане у Святому Писанні: «Жодна кістка Його не буде поламана»(B). 37 І ще сказано у Святому Писанні: «Вони дивитимуться на Того, Кого прокололи списом»(C).
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Мк. 15:42-47; Лк. 23:50-56)
38 Згодом, Йосип із Ариматеї спитав у Пилата дозволу зняти Ісусове тіло з хреста. Він був учнем Ісуса, але тримав це в таємниці, бо боявся юдеїв. Отримавши дозвіл від Пилата, він пішов і зняв Ісусове тіло. 39 З ним був і Никодим, котрий раніше приходив до Ісуса вночі. Він приніс із собою пахощів: суміш мирра з алое, літрів зі сто[c]. 40 І взявши Ісусове тіло, вони загорнули Його в лляне полотно, змащене пахощами; так ховають за юдейським звичаєм. 41 Поруч із місцем, де розіп’яли Ісуса, був сад, а в саду тому була нова могила, в якій нікого не було поховано. 42 Оскільки була п’ятниця і юдеї готувалися до суботнього свята, та й гробниця була поруч, Ісуса там і поклали.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International