M’Cheyne Bible Reading Plan
Освячення храму
7 Коли Соломон скінчив молитися, вогонь зійшов з небес і поглинув жертви всеспалення й жертви, і слава Господня наповнила храм. 2 Священики не могли зайти до храму Господнього, бо слава Господа наповнила його. 3 Коли всі ізраїльтяни побачили вогонь, що зійшов з небес, і славу Господню над храмом, вони впали долілиць на землю і вклонялися Господу, і дякували, промовляючи:
«Хвала Богу за милість Його.
Любов Його щира навічно».
4 Тоді цар і всі люди принесли жертви Господу. 5 Цар Соломон приніс у жертву двадцять дві тисячі биків та сто двадцять тисяч овець і кіз. Отак цар і всі люди освятили храм Божий. 6 Священики зайняли відповідні місця, так само як і левити з Господніми музичними інструментами, які зробив цар Давид для уславлення Господа і які використовувалися, коли він возносив дяку, промовляючи: «Любов Його щира навічно!» Навпроти левитів священики сурмили в сурми, а всі ізраїльтяни стояли.
7 Соломон освятив внутрішню частину двору перед храмом Господнім і там приніс жертви всеспалення та жир мирної жертви, оскільки бронзовий вівтар не вміщав усіх жертв всеспалення, зерна та лою.
8 Протягом семи днів Соломон відзначав свято[a], а з ним і весь Ізраїль—величезне зібрання народу від Лебо-Гамата до Ваді в Єгипті. 9 На восьмий день вони скликали зібрання, оскільки відзначали освячення вівтаря протягом семи днів. Вони освятили вівтар, але відзначали його освячення ще сім днів. 10 На двадцять третій день сьомого місяця Соломон відправив по домівках людей, і серця їхні були сповнені радістю й задоволенням через те, що Господь зробив для Давида, Соломона та Свого народу ізраїльського.
Господь являється Соломону
11 Коли Соломон завершив будівництво храму Господнього й царського палацу і виконав усе, що прагнув зробити, і щодо храму Господа та свого палацу, 12 Господь явився йому вночі і сказав:
«Я почув молитву твою і вибрав це місце, як храм для приношення жертв. 13 Якщо Я закрию небеса і не буде дощу або накажу сарані знищити врожай, або нашлю чуму на людей, 14 а Мій народ, який названий іменем Моїм, підкориться й молитиметься, й шукатиме Мене, і відвернеться від шляхів неправедних, то Я почую з небес і прощу гріхи їхні та зцілю їхню землю. 15 Відтепер очі Мої відкриті і вуха Мої уважні до молитв, що линуть із цього місця. 16 Я обрав і освятив храм цей, щоб ім’я Моє лишалося тут навіки. Очі Мої та серце Моє завжди будуть тут. 17 Щодо тебе, то якщо ти служитимеш Мені, як твій батько Давид, і виконуватимеш усі Мої заповіді й дотримуватимешся Моїх настанов та законів, 18 тоді Я встановлю твій царський трон, згідно з Угодою, яку Я уклав із твоїм батьком, коли пообіцяв: „Завжди у твоїй родині буде людина, що правитиме Ізраїлем”.
19 Але якщо ти відступишся і не будеш виконувати Моїх законів і настанов, і почнеш служити іншим богам та поклонятися їм, 20 тоді Я викоріню народ Ізраїлю з землі, що дав їм, і відмовлюся від храму, який Я освятив в ім’я Своє. Я зроблю його притчею во язицех і посміховиськом серед усіх народів. 21 І хоча зараз цей храм такий високошанований, усі, хто буде проходити повз нього, будуть жахатися й питати: „Чому Господь зробив таке з цією землею і цим храмом?” 22 А їм відповідатимуть: „Бо вони зрадили Господа, Бога їхніх батьків, Який вивів їх із Єгипту, й пристали до інших богів, яким вклоняються і служать. Ось чому Він наслав на них усі ці біди”».
Привітання
1 Від старця[a] до вибраної пані[b] Богом й до дітей її, яких я насправді люблю. І не тільки я люблю вас, а й усі ті, хто пізнав істину[c]. 2 Ми любимо вас завдяки істині, яка живе в нас і буде з нами повік. 3 Благодать, милість і мир нам від Бога-Отця й від Ісуса Христа, Його Сина, в істині й любові.
Сповідуймо Слово Христове
4 Для мене було великим щастям знайти поміж дітей твоїх тих, які живуть слідуючи дорогою правди, як Отець заповідав нам. 5 А зараз я звертаюся до тебе, люба пані (і це не нову заповідь я пишу тобі, а споконвічну), щоб ми любили одне одного! 6 Ось що означає ця любов: нам слід жити згідно з заповіддю Божою, про яку ви чули споконвіку, а саме: «ви маєте жити в любові».
7 У світ пішло багато лжевчителів, які не визнають, що Ісус Христос прийшов в людській подобі. Такі люди—брехуни і вороги Христа. 8 Пильнуйте й стережіться, щоб не загубити того, для чого ми[d] працювали, щоб уповні одержати свою винагороду.
9 Хто не залишається в істинному вченні про Христа і переступає його, той не має Бога. А хто вірний істинному вченню, має і Отця, і Сина.
10 Якщо хтось завітає до тебе без цього вчення, не приймай його в своєму домі, не бажай йому добра. 11 Бо той, хто бажає такій людині добра, поділяє її лихі вчинки.
Закінчення
12 Хоч у мене багато про що є писати тобі, я не хочу довіряти це чорнилу й перу. Натомість, я сподіваюся завітати до тебе і поговорити віч-на-віч, щоб наша радість була повною. 13 Діти сестри[e] твоєї, вибраної Богом, вітають вас.
2 Стоятиму на варті я,
на захиснім валу я буду насторожі
і виглядатиму, що скаже Він мені,
що відповість на мої скарги.
Друга відповідь Бога
2 І відповів мені Господь:
«Чітко запиши цю з’яву на скрижалях,
щоб кожен, хто читає,
міг швидко прочитати їх[a].
3 Бо ця з’ява—свідчення призначеного часу,
вона—про кінець.
Вона не бреше, бо прийде він неминуче.
Хоча здається, що забарився він,
чекай на нього, бо справді він надходить.
4 Справді, той, хто зневіриться,
не житиме згідно з нею,
але праведний у вірі, житиме.
5 Як вино може зрадити людину,
так і погорда обдурює зухвалого.
Він, як ненаситна смерть,
не може задовільнити себе,
руйнуючи та поневолюючи інші народи.
6 Тож незабаром стане він притчею для народів
й виставлятимуть його на посміховисько.
Хтось скаже: „Це чоловік нагарбав чужого,
але не втримає нічого,
бо весь цей крам—лише борги!”
7 Ти, чоловік, в кого багато сили,
ти відібрав у інших гроші.
Та згодом вони прокинуться
й постануть проти тебе,
збираючи усе, що ти загарбав в них.
Тоді ти сам будеш здобиччю для народів
й смертельно жахатимешся їх.
8 За те, що ти пограбував багато народів,
решта народів грабуватиме тебе
за пролиту кров людську, за те насильство,
що на землю впало, на міста і на всіх їхніх мешканців.
9 Ви, хто завдяки здирству багатіє,
накликаючи руїну на свій дім,
хто звів розкішні й надійні оселі,
щоб захистити себе від лиха!
10 Наготував ти приниження своєму дому тим,
що вигубив багато народів,
та через те ти не збережеш й власного життя.
11 Бо й каміння стін кричатиме,
і дерев’яні крокви підхоплять той крик.
12 Ви, князі жорстокі, хто зводить місто на крові,
хто на злочині засновує поселення.
13 Однак Господь Всемогутній
знищить у вогні все те, що будували вони:
уся їх праця—марна.
14 Бо сповниться земля знанням про славу Господа,
як водою наливається море.
15 Горе тим, хто у гніві примушує інших страждати.
Вони подібні до того п’янички,
який збиває перехожих з ніг, та забирає їхній одяг,
щоб подивитись на їх приниження[b].
16 Але ж вони скуштують чашу гніву Господнього,
та, випивши з неї, впадуть до землі, неначе сп’янілі.
17 Бо за насильство та крадіжки худоби,
що скоїв ти в Ливані,
страх упаде на тебе за кров людську,
за нещастя краю і кожного міста,
і всіх, хто в них живе».
Послання про бовванів
18 Яка користь від боввана,
або різьбленої подоби, чи постаті лжебога.
Не покладайтеся на своє творіння,
бо воно таке нікчемне й німе,
воно не допоможе.
19 Горе вам, хто говорить цурпалку або німому каменю:
«Прокинься» чи «Вставай!»
Чи може він чогось навчити?
Він покритий золотом і сріблом,
та духу в ньому немає.
20 А Господь—у Своєму святому храмі.
Нехай весь світ замовкне в повазі перед Ним.
Істинна пожертва
(Мк. 12:41-44)
21 Ісус підвів очі й побачив, як багаті люди кладуть свої дарунки до жертовної скриньки у храмі. 2 І ще Він побачив бідну вдову, яка поклала до скриньки дві дрібні мідні монети[a]. 3 Тоді мовив Ісус: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди. 4 Адже всі вони давали від лишка свого, а вона, бідна, віддала все, що мала на прожиття».
Ісус передрікає руйнування Єрусалимського храму
(Мт. 24:1-8; Мк. 13:1-8)
5 Деякі з учнів Ісусових розмовляли про храм, говорячи: «Які дивовижні споруди! Поглянь, як багато добрих дарунків було тут принесено Богові». На те Ісус відповів: 6 «Щодо того, що ви бачите, то прийде час, коли тут каменя на камені не залишиться: все буде зруйноване»[b]. 7 Деякі з учнів спитали Ісуса: «Вчителю, коли це трапиться? І яке буде знамення того, що все це вже близьке до здійснення?»
8 У відповідь Ісус мовив до них: «Стережіться, щоб не бути обдуреними. Бо чимало прийде людей, які користуватимуться іменем Моїм, кажучи: „Я—Христос” та „Час наблизився”. Не йдіть за ними!
9 Коли почуєте ви про війни й перевороти, не лякайтеся; це неодмінно має статися, але це ще не кінець».
10 Потім Ісус сказав їм: «Народ повстане проти народу, а царство—проти царства. 11 Голод і чума лютуватимуть, й землетруси траплятимуться в різних місцях. Повсюди відбуватимуться жахливі події, та з Неба прийдуть великі знамення, щоб попередити людей».
Ісус попереджає апостолів про переслідування
(Мт. 24:9-14; 10:16-20; Мк. 13:9-13)
12 «Але перш, ніж усе це трапиться, люди арештовуватимуть і переслідуватимуть вас. Вони судитимуть вас у синагогах і кидатимуть до в’язниць. Вони поведуть вас до царів та правителів через ім’я Моє. 13 Але ж все це дасть вам можливість свідчити про Мене.
14 Навчіться заздалегідь не хвилюватися, що сказати. 15 Я дам вам такі слова і мудрість, що ніхто з ворогів ваших й заперечити вам не зможе.
16 Вас зрадять батьки, брати, родичі й друзі, і декого з вас вони віддадуть на смерть. 17 І ненавидітимуть вас усі за те, що ви йшли за Мною. 18 Та жодна волосина з голів ваших не впаде. 19 Ви врятуєте життя своє тільки завдяки своїй непохитній вірі».
Спустошення Єрусалиму
(Мт. 24:15-21; Мк. 13:14-19)
20 «А от коли ви побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що час його спустошення наближається. 21 Всі ті, хто лишатимуться в Юдеї, змушені будуть рятувати життя, тікаючи в гори, а хто буде в Єрусалимі, ті повинні тікати звідтіля, а хто буде в селі, тим не слід йти до міста. 22 Бо то дні кари, щоб збулося все те, що сказано у Святому Писанні.
23 Найтяжче буде в ті дні вагітним жінкам та матерям із немовлятами на руках! Бо велике горе буде на землі, та гнів Бога буде проти цих людей. 24 І поляжуть вони під мечем, і поведуть їх у полон усі різні народи, а святий Єрусалим топтатимуть погани, аж доки їхній час не мине».
Повернення Сина Людського
(Мт. 24:29-31; Мк. 13:24-27)
25 «На сонці, місяці й зірках з’являться знамення, і всі народи землі впадуть у відчай. Збентеження охопить їх, коли завирує і здійметься море. 26 Люди будуть непритомні від страху і боятимуться всього, що траплятиметься зі світом, а всі небесні тіла зміняться. 27 І тоді народи побачать Сина Людського, Який йтиме у хмарах з великою силою та славою. 28 Тож коли все це почнеться, то не лякайтеся; встаньте й підведіть голови, бо ваше спасіння буде вже близько».
Слова Ісусові житимуть вічно
(Мт. 24:32-35; Мк. 13:28-31)
29 По тому Ісус розповів їм притчу: «Погляньте на фіґове дерево, та й на всі інші дерева. 30 Тільки-но на дереві розпуститься листя, ви зможете побачити самі й знатимете, що вже скоро літо. 31 Так само й ви, коли побачите всі ці події, ви знатимете, що Царство Боже вже близько. 32 Істинно кажу вам: усе це станеться ще за життя цього покоління. 33 Навіть якщо небо і земля знищені будуть, слова Мої не зникнуть ніколи».
Завжди будьте напоготові
34 «Пильнуйте себе, не дайте серцям своїм зачерствіти від гульні та п’янства, від клопотів повсякденних, щоб день той не прийшов до вас несподівано. 35 Бо прийде той день до всіх, хто живе на землі. 36 Будьте насторожі весь час. Моліться, щоб стало у вас сил пройти безпечно через усе те, що має статися, і постати перед Сином Людським».
37 Щодня Ісус навчав у храмі, а щовечора вирушав Він на Оливну гору, де перебував цілу ніч. 38 І всі люди вставали рано вранці, щоб іти до храму слухати Ісуса.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International