M’Cheyne Bible Reading Plan
Йосія святкує Пасху
35 Йосія святкував Пасху Господню в Єрусалимі. Пасхальне ягня було забито на чотирнадцятий день першого місяця. 2 Він призначив священиків для виконання їхніх обов’язків і надихнув їх на службу в храмі. 3 Він сказав левитам, які навчали ізраїльтян і освятилися для служби Господу: «Поставте Святий ковчег у храмі, збудованому Соломоном, сином Давида, царя ізраїльського. Не треба носити його на плечах. Тепер служіть Господу вашому Богу та Його ізраїльському народу. 4 Підготуйтеся за родами у ваших групах згідно з письмовими настановами Давида, царя ізраїльського, та його сина Соломона.
5 Станьте у святому місці й розділіться на групи левитів за кількістю родин ваших земляків. 6 Заколіть пасхальне ягня, очистіться й приготуйте ягнят для ваших земляків, як і наказував Господь через Мойсея».
7 Йосія дав усім колінам, що були там, тридцять тисяч овець та кіз для пасхальних жертв, а також три тисячі голів великої рогатої худоби—і все це з особистої власності царя.
8 Його вельможі також зробили добровільні внески для людей, священиків та левитів. Гилкія, Захарія та Єгіел, відповідальні в храмі Господньому, дали священикам дві тисячі шістсот пасхальних жертв та три тисячі бичків. 9 А також Конанія зі своїми братами Шемаєю та Нетанелом і старшими левитів Гашавією, Єєлом та Йозавадом поставили левитам п’ять тисяч пасхальних жертв та п’ятсот голів великої рогатої худоби.
10 Все було підготовлено для служби, і священики зайняли свої місця з левитами, за їхніми підрозділами, як і наказав цар. 11 Пасхальних ягнят закололи. Священики кропили кров’ю, а левити знімали з тварин шкуру. 12 Вони відкладали окремо жертви всеспалення, аби розділити їх за родами для жертв Господу, як записано в книзі Мойсея. Так само вони чинили і з великою рогатою худобою. 13 Вони засмажували пасхальних тварин на багатті, як було вказано, й варили священні жертви в горщиках, казанах та каструлях і швидко розносили людям. 14 Після того вони приготували все для священиків, бо священики, що були нащадками Аарона, приносили жертви всеспалення та мирні жертви до пізньої ночі. Отож левити приготували все для себе й Ааронових священиків.
15 Музики, нащадки Асафа, стояли на місцях, що вказані були Давидом, Асафом, Геманом та царським провидцем Єдутуном. Охоронці, що стояли біля брам, не залишали свої пости, оскільки їхні брати-левити все їм приготували.
16 Отак тоді службу Господню було відправлено на честь святкування Пасхи, було принесено жертви всеспалення на вівтарі Господа за наказом царя Йосії. 17 Ізраїльтяни, що були тоді там, відзначили Пасху і ще сім дні відзначали свято Опрісноків. 18 Такої Пасхи не було в Ізраїлі від часів пророка Самуїла. Жоден цар ізраїльський не відзначав Пасху так, як Йосія зі священиками, левитами та всіма юдеями й ізраїльтянами, які були там, а також з усіма жителями Єрусалима. 19 Ця Пасха святкувалася на вісімнадцятому році правління Йосії.
Смерть Йосії
20 Після того, як Йосія привів до ладу храм, єгипетський цар Неко пішов війною на Карчемиш на Євфраті, а Йосія вийшов на битву з ним. 21 Але Неко послав до нього гінців зі словами:
«Хіба ж є між нами якась свара, о царю юдейський? Цього разу я нападаю не на тебе, а на дім, з яким у мене війна. Бог наказав мені поспішити, отож перестань чинити опір Богу, Який на моєму боці, інакше Він знищить тебе».
22 Йосія, однак, не відступився і вступив з ним у битву. Він не прислухався до того, що сказав Неко за наказом Божим, а пішов битися з ним на рівнину Меґіддо.
23 Лучинки вцілили царя Йосію і він сказав своїм командирам: «Заберіть мене звідси. Мене тяжко поранено». 24 Отож вони витягли його з колісниці, поклали в іншу й відвезли до Єрусалима, де він і помер. Його поховали поруч із його батьками, і вся Юдея та Єрусалим побивалися за ним. 25 Єремія склав жалобні пісні з приводу смерті Йосії, і посьогодні всі співаки та співачки згадують Йосію в жалобних піснях. Ці пісні записані в книзі жалобних пісень.
26-27 Про інші події царювання Йосії та його самовіддані діла, згідні з Законом Господнім та усі події від початку до кінця описані у книзі Хронік Царів Ізраїлю та Юдеї.
Новий Єрусалим
21 Тоді побачив я «нове небо і нову Землю», бо ті небо й Земля зникли, і моря більше не існувало. 2 Також побачив я святе місто, Новий Єрусалим[a], що сходив з небес від Бога, як наречена, вбрана для свого нареченого.
3 І почув я гучний голос, що лунав з престолу. Він промовляв: «Ось оселя Бога з людьми. Він оселиться з ними, і будуть вони Його народом, й Сам Бог буде з ними їхнім Богом. 4 Він витре кожну сльозу з їхніх очей, і не буде більше смерті. Не буде більше ні суму, ні плачу, ні болю, бо все старе минеться».
5 Потім Той, Хто сидить на престолі, сказав: «Дивіться! Ось Я творю все нове!» І додав: «Запиши все це, бо слова ці правдиві та істинні».
6 І сказав Він мені: «Збулося! Я—Альфа і Омеґа[b], Початок і Кінець. Я напуватиму спраглих водою із джерела життя. 7 Хто переможе, успадкує все, і Я буду Богом його, а він буде Моїм сином. 8 Але боягузи, невіруючі, мерзотники, вбивці, розпусники, чаклуни, ідолопоклонці і брехуни дістануть долю свою у вогняному сірчаному озері. Це і є друга смерть».
9 Тоді до мене підійшов один із семи Ангелів, які мали сім чаш, наповнених сімома останніми карами, і сказав: «Ходім. Я покажу тобі наречену, дружину Ягняти». 10 І Духом Святим він переніс мене на величезну високу гору й показав мені святе місто Єрусалим, що спускалося з небес від Бога.
11 Місто те мало славу Божу, і сяяло, мов найкоштовніше каміння, як прозорий кришталевий яспис. 12 Місто оточував великий і високий мур із дванадцятьма брамами. Дванадцять Ангелів стояли біля брам, а на воротах було написано імена дванадцяти ізраїльських племен. 13 Троє воріт були на схід, троє воріт—на північ, троє воріт—на південь і троє воріт—на захід. 14 Міський мур було збудовано на дванадцяти кам’яних основах, на яких були написані імена дванадцяти апостолів Ягняти.
15 Ангел, який говорив до мене, мав золоте мірило, яким міг він виміряти місто, брами й мур. 16 Те місто було квадратне—ширина його дорівнювала довжині. Ангел зробив заміри міста, і наміряв приблизно дві тисячі двісті кілометрів[c]. 17 Потім він поміряв мур. Той становив приблизно сімдесят два метри[d]. 18 Мур було збудовано з яспису, а місто—з чистого золота, і було воно сяйливе, мов чисте скло.
19-20 Підвалини міського муру були оздоблені різноманітним коштовним камінням. Перша основа—ясписом, друга—сапфіром, третя—халкидоном, четверта—смарагдом, п’ята—сардоніксом, шоста—сардієм, сьома—хризолітом, восьма—берилом, дев’ята—топазом, десята—хрисопрасом, одинадцята—гіацинтом, дванадцята—аметистом. 21 Дванадцять брам—то були дванадцять перлин, а кожна брама була однією перлиною. Вулиця міста була вибрукована чистим золотом—ясна, як скло.
22 Я не бачив храму у ньому, бо храм його—Господь Бог Всемогутній і Ягня. 23 І не потрібно для освітлення ні сонця, ні місяця, бо освітлювала його Божа слава, і Ягня—його світильник.
24 Народи ходитимуть у світлі цьому, а земні царі принесуть місту славу. 25 Ворота його ніколи не будуть зачинятися вдень, а ночі там не буде взагалі. 26 Слава й честь народів будуть принесені туди. 27 Ніщо нечисте не ввійде до того міста. І не ввійде туди ніхто з тих, хто робить щось ганебне або бреше, лише ті, чиї імена записані у Книзі Життя Ягняти.
3 «Я посилаю посланця Мого, який приготує путі переді Мною. Володар, якого ви шукаєте, зненацька прийде в свій храм[a]. Посланець Нової Угоди, Якого ви так прагнете, справді надходить»,—говорить Господь Всемогутній.
2 «Та хто подужає день Його приходу? І хто зможе витримати появу Його? Бо Він, мов той вогонь ливарника, мов усевибілююче мило. 3 Він сидітиме, наче ремісник, що плавить і очищає срібло, Він очистить синів Левія, мов золото й срібло, і стануть вони Господні, і приноситимуть пожертви так, як слід. 4 Тоді пожертви Юдеї та Єрусалима стануть приємними для Господа, як то було за давніх часів. 5 І Я наближуся до вас для суду, і буду Я скорим свідком проти тих, хто займається чаклунством, проти тих, хто чинить перелюб, проти тих, хто облудно присягає, проти тих, що наймитів ошукує, хто утискає вдів і сиріт, хто виганяє безпритульних, і понад усе це—хто Мене не шанує,—говорить Всемогутній Господь.— 6 Бо Я—Господь, Я не змінився. Ви—нащадки синів Якова, яких не вигублено до останнього».
Народ ошукує свого Господа
7 «Ще з часів предків ваших ви відступили від законів Моїх, не дотримувалися їх. Поверніться до Мене, і Я повернусь до вас,—говорить Господь Всемогутній». Ви питаєте: «Як нам повернутися?»
8 «Чи можна обкрадати Бога? Так! Ви обкрадаєте Мене тим, що не присвячуєте Мені десятини[b] й дари ваші. Та опісля питаючи: „Як ми пограбували Тебе?”» 9 «Страждання великі падуть на вас—народ, що обкрадає Мене»,—каже Господь Всемогутній.
10 «Принесіть кожний від речей і поживи своїй десятину до скарбниці в храмі Моїм. Випробуйте Мене так,—говорить Всемогутній Господь,—щоб побачити, що Я неодмінно проллю на вас з небес благословення, неначе дощ рясний, аж доки не буде всього досхочу. 11 Я забороню пошестям чіпати поля, і вони не пожиратимуть земних плодів. І лоза не буде безплідною». Так говорить Всемогутній Господь.
12 «Усі народи благословлять вас, бо матимете ви прекрасну землю»,—говорить Всемогутній Господь.
Час суду прийде
13 «Жорстокі слова проти Мене ви промовляли,—говорить Господь Всемогутній.—Та ви питаєте: „Що ми проти Тебе казали?” 14 Ви кажете: „Марно служити Богу. Яка користь із того, що ми старанно Йому служили, як Він велів, і тому ходили в жалобі перед Господом Всемогутнім. 15 Тепер же ми гадаємо, що зухвалі щастя повні, а лихим таланить завжди. Вони, навіть, Богу кидають виклик та уникають кари”».
16 Тоді ті, хто шанує Господа, говорили між собою, кожен із приятелем своїм, і Господь уважно слухав. І на пам’ять був списаний перед Ним сувій, де перелічувалися імена тих, хто Його шанував, і тих, хто поважав ім’я Його.
17 «Вони будуть Моїми,—мовив Господь Всемогутній,—того дня, коли Я вирішу, що є скарбом Моїм. Я помилую їх, як чоловік милує сина свого, який служить йому. 18 Але ви знову побачите різницю між праведним і нечестивим, між тим, хто служить Богу, і тим, хто Йому не служить».
Звістка про Ісусове воскресіння
(Мт. 28:1-10; Мк. 16:1-8; Лк. 24:1-12)
20 Рано-вранці у перший день тижня, ще затемна Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто. 2 Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали».
3 Петро з тим учнем одразу ж пішли туди. 4 Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший. 5 Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.
6-7 У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці. 8 Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив. 9 Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих.
Ісус являється Марії Маґдалені
(Мк. 16:9-11)
10 Після цього учні повернулися додому. 11 Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину, 12 і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати. 13 Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його». 14 Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його.
15 Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».
16 Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!» 17 Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх[a] і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”». 18 Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.
Ісус являється Своїм учням
(Мт. 28:16-20; Мк. 16:14-18; Лк. 24:36-49)
19 Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Раптом увійшов Ісус й став між ними, сказавши: «Мир вам!» 20 Промовляючи це, Він показував їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа. 21 Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас». 22 Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий. 23 Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».
Ісус являється Хомі
24 Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Близнюком[b], не було разом з усіма, коли приходив Ісус. 25 Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, не вкладу своїх пальців туди й не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»
26 Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!» 27 Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір». 28 І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!» 29 Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене. Та блаженні ті, хто не бачили, та повірили».
Чому Іоан написав цю книгу
30 Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі. 31 Та все це написано, щоб ви могли повірити, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб, повіривши, здобули життя в Його ім’я.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International