M’Cheyne Bible Reading Plan
Перенесення ковчегу
5 Коли Соломон закінчив усі роботи по будівництву храму Господнього, він приніс усе, що присвятив його батько Давид: срібло, золото і меблі й передав усе це до скарбниці храму Божого.
2 Тоді цар Соломон скликав до Єрусалима усіх старійшин Ізраїлю, голів колін та начальників ізраїльських родин, щоб перенести ковчег Господнього Заповіту з Сіону до міста Давида. 3 І всі мужі Ізраїлю зібралися до царя на свято[a], і було то в сьомому місяці року.
4-5 Коли всі старійшини Ізраїлю прибули, левити[b] взяли ковчег та понесли його до Єрусалима разом з наметом зібрання і всі священні речі в ньому до храму. Священики і левити[c] несли все це, 6 а цар Соломон разом з усім ізраїльським народом, який зібрався навколо нього, був перед ковчегом, приносячи в жертву незліченну кількість овець та биків.
7 Тоді священики занесли ковчег Господнього Заповіту на його місце—у внутрішнє святилище храму, Святеє Святих, і поставили його під крилами Херувимів. 8 Херувими розпростерли свої крила над ковчегом, прикриваючи його та шести, на яких його несли. 9 Ці шести були такі довгі, що їх кінці було видно зі Святого Місця, що перед внутрішнім святилищем, але не ззовні Святеє Святих. Там вони й по сьогодні. 10 У Ковчезі Заповіту нічого не було, крім двох скрижалів, які Мойсей поклав туди на горі Хорев, де Господь уклав Угоду з ізраїльтянами після їхнього виходу з Єгипту.
11 Всі священики, що були там, пройшли обряд очищення, незважаючи на групи, до яких вони належали. Коли священики вийшли зі святині, вони служили разом. 12 Левити-співці стояли зі східного боку вівтаря. Там були присутні всі групи співців Асафа, Гемана та Єдутуна. А також були там їхні сини та родичі. Ці співці-левити були вбрані в білий полотняний одяг. У них були цимбали, ліри та арфи. Всього було сто двадцять священиків разом із левитами-співцями. Ці сто двадцять священиків сурмили в сурми. 13 І ті, хто сурмив у сурми і ті, хто співав, звучали як один. Вони в один голос славили Господа й дякували Йому. Їхні сурми, цимбали та інші музичні інструменти звучали дуже голосно. Вони співали:
«Хвала Богу за милість Його.
Любов Його щира навічно».
Потім храм Господній наповнився хмарою. 14 Священики далі не могли правити службу через ту хмару. І було то завдяки тому, що слава Господня наповнила храм Божий.
Соломонове благословення
6 Тоді сказав Соломон: «Господь каже, що буде Він жити в темній хмарі. 2 Я збудував величезний храм для Тебе, місце Твого повічного перебування».
3 В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. 4 Тоді він мовив:
«Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: 5 „З того дня, як Я вивів народ Мій з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати храм в Моє ім’я, і Я не обрав вождя для народу Ізраїля. 6 Але тепер Я обрав Єрусалим, щоб ім’я Моє там було, і Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”.
7 Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 8 Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я—це добрий намір. 9 Однак ти не збудуєш храм, а твій син—кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”.
10 Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 11 В ньому я розмістив ковчег з Угодою, яку Господь уклав з народом Ізраїлю».
Застереження проти лженаставників
4 Друзі мої любі! Не вірте кожному пророчому духу, але перевіряйте їх, щоб побачити, чи справді вони від Бога. Я кажу вам це, бо чимало лжепророків з’явилось у світі. 2 Ось як ви можете розпізнавати Дух Божий: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов на землю в людській подобі,—такий Дух від Бога. 3 А дух, який не визнає Ісуса,—не від Бога. Це дух ворога Христа[a], про якого ви чули, котрий наближається і вже в світі.
4 Діти мої любі, ви належите Богу і перемогли тих лжепророків, адже Бог, Який в вас,—більший, ніж диявол, який у світі. 5 Лжепророки належать світу. Отож те, про що вони говорять, йде від світу, і світ слухає їх. 6 А ми належимо Богу. Той, хто Бога знає, слухає нас, а хто не належить Богу, нас не слухає. Отак ми й можемо відрізнити Дух, який несе правду, від духа, котрий зводить людей.
Про любов істинну
7 Любі друзі! Любіть одне одного, бо любов—то від Бога. Кожен, хто любить, став Божою дитиною і пізнає Бога. 8 Той, хто не любить, Бога не пізнав, бо Бог—то любов. 9 Отак Бог виявив до нас любов Свою: Він послав Свого єдиного Сина в світ, щоб через Нього ми дістали життя. 10 Справжня любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він нас полюбив і послав Свого Сина в жертву, щоб спокутувати гріхи наші.
11 Любі друзі! Як Бог виявив таку любов до нас, то й ми маємо любити одне одного. 12 Ніхто ніколи не бачив Бога, але якщо ми любимо одне одного, то Бог живе в нас, і любов Його в нас удосконалюється.
13 Отак ми розпізнаємо, що живемо в Бозі, а Він у нас, бо дав Він нам Дух Свій. 14 Ми самі бачили й зараз свідчимо, що Отець послав Свого Сина, щоб Він став Спасителем світу. 15 Якщо хтось визнає, що Ісус—Син Божий, Бог живе в ньому, і він живе в Бозі. 16 Отож ми знаємо і віримо в любов Бога до нас.
Бог—це любов. І той, хто живе в любові, живе з Богом, і Бог живе у ньому. 17 Оскільки любов Божа удосконалюється в нас, то ми будемо певні в День Суду, бо в цьому світі ми, як Христос[b]. 18 Там, де є любов, немає страху, бо досконала любов Божа проганяє страх, пов’язаний з покаранням. І той, хто боїться, не сповнений досконалої любові.
19 Ми любимо, бо спочатку Бог полюбив нас. 20 Якщо хтось говорить: «Я люблю Бога»,—але ненавидить брата чи сестру свою, той брехун. Бо хто не любить брата чи сестру свою, яких він бачив, то як він може любити Бога, Якого не бачив? 21 Ми отримали цю заповідь від Христа: хто любить Бога, мусить також любити братів і сестер своїх.
Погані новини для Ниневії
3 Горе місту-вбивці, де усе—брехня,
панує там грабунок, смерть й вбивства.
2 Там чутно клацання кнута і стук коліс,
і цокання копит, і торохтіння колісниць.
3 Кінь бойовий летить,
палає меч, і спис виблискує,
навкруги померлих купи.
Числа немає трупам,
і люди спотикаються об них.
4 Найбільша шльондра—місто Ниневія,
прегарна і чарівна відьма,
своїм чаклунством поневолила народи.
5 Так Господь Всемогутній говорить:
«Я проти тебе, Я підніму тобі спідниці на обличчя[a],
і народи бачитимуть твоє голе тіло.
Я царствам покажу ганьбу твою.
6 Я нечистотами закидаю тебе,
знеславлю, посміховиськом зроблю тебе.
7 Тож кожен, хто тебе побачить, утече.
Всі скажуть: „Ниневія вже—руїна”.
Хто голоситиме над нею?
Жодного немає, хто б її втішив».
8 Хіба ти краща за Тевес[b],
що лежав між потоками Нілу, оточений водою,
для якого хвилі були валами захисними,
вода була муром?
9 Ефіопія та Єгипет дали їй міць неміряну,
Судан та Лівія були підтримкою їй.
10 Але й вона вигнана, пішла в неволю.
Навіть дітлахів її побито на кожному перехресті.
На її вельмож кидали жереб,
її вельмож закували в кайдани.
11 Навіть ти сп’янієш, прагнутимеш сховатися,
шукаючи захисту від ворога.
12 Всі фортеці твої, мов ті смокви,
обтяжені добірними стиглими плодами.
Тільки потруси їх—
плоди попадають прямо в рот їдцеві.
13 Воїни твої, мов ті жінки.
Брами твої широко відкриті ворогам твоїм.
Вогонь пожер твої засуви.
14 Заготуй воду,
що знадобиться тобі під час облоги.
Зміцнюй оборону свою.
Ставай у багно, міси глину,
наготуй форми для цеглин.
15 Вогонь у битві пожере тебе, меч посіче тебе.
Вся земля буде лежати у руїні,
неначе сарана спустошила усе.
Ниневія, ти стала подібна зграї коників, чи сарани.
16 Ти зробила торговців своїх численними,
як зорі на небі.
Розлітаються вони, мов коники,
та залишають місце тільки коли спустошено воно.
17 Твої урядовці, як сарана, писарі твої,
як личинки сарани,
що ховаються на мурах у холодну днину.
Та коли сонце встає, вони летять геть,
і ніхто не знає куди.
18 Царю ассирійський, сплять пастухи твої,
вельможі твої спочивають.
Народ твій по узвишшях розкидано,
і нікого немає, хто б їх зібрав докупи.
19 Ніщо не зцілить розтрощені кістки.
Смертельна рана твоя.
Всі, хто лише почують цю новину про тебе,
плескатимуть у долоні над тобою,
бо сама відчуєш ти того ж самого невигойного болю,
якого всім їм завдала сама.
Ісус у Закхея
19 Ісус увійшов до Єрихона й йшов містом. 2 Там мешкав багатій на ймення Закхей, який був головним збирачем податків. 3 Він прагнув побачити, хто ж Такий Ісус, але через великий натовп не міг зробити цього, бо був низький на зріст. 4 Тож Закхей забіг наперед усіх і заліз на чинару, щоб побачити Ісуса, бо Він якраз мав пройти повз те дерево.
5 І коли Ісус дійшов до цього місця, Він підвів очі й промовив: «Закхею, мерщій злазь, бо Я мушу сьогодні зупинитися в твоєму домі».
6 Тоді Закхей швидко зліз на землю й радісно привітав Ісуса. 7 І всі це бачили й почали ремствувати: «Він пішов у гості до грішника». 8 Але Закхей став і промовив до Господа: «Пане, послухай! Я віддам половину свого добра бідним. І якщо я колись у когось щось видурив, то поверну йому в чотири рази більше!»
9 Ісус сказав йому: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, адже цей чоловік також один з обраного народу Божого[a]. 10 Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене».
Притча про таланти
(Мт. 25:14-30)
11 Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі люди вважали, що Царство Боже з’явиться негайно, бо Ісус підходив до Єрусалиму. 12 Тоді Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому. 13 Чоловік покликав десятьох слуг своїх і роздав їм десять талантів[b] срібла. Він сказав слугам: „Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення”.
14 Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: „Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!”
15 Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.
16 Перший з них прийшов і доповів: „Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін”. 17 То хазяїн сказав йому: „Гарна праця, ти добрий слуга! Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами”.
18 Тоді прийшов другий слуга й мовив: „Пане, твоя міна принесла ще п’ять мін”. 19 Цьому слузі він сказав: „Ти правитимеш п’ятьма містами”. 20 Інший слуга прийшов і сказав: „Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину. 21 Я боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв”.
22 Хазяїн промовив: „Я судитиму тебе твоїми ж словами, поганий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я жорстокий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв. 23 Тобі слід було пустити гроші в обіг[c], то ж повернувшись, я мав би їх із прибутком”. 24 І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: „Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін”.
25 А вони кажуть: „Пане, але ж він уже має десять мін!” 26 „Кажу ж вам,—відповів хазяїн,—кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить. 27 Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».
Ісус в’їжджає до Єрусалиму як Цар
(Мт. 21:1-11; Мк. 11:1-11; Ін. 12:12-19)
28 Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму. 29 Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів 30 з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив.: Відв’яжіть його й приведіть сюди. 31 А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?”—то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».
32 Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм. 33 А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?» 34 Вони відповіли: «Він потрібен Господу». 35 Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.
36 Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг. 37 А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили. 38 Вони вигукували:
«Благословенний Цар,
Який приходить в ім’я Господнє!(A)
Мир на Небі й слава Господу!»
39 Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!» 40 Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!»
Ісус плаче за Єрусалимом
41-42 Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх. 43 Настануть дні, коли вороги твої насиплють довкола тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків, 44 й знищать тебе і народ, який мешкає в стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнало ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».
Ісус у храмі
(Мт. 21:12-17; Мк. 11:15-19; Ін. 2:13-22)
45 Зайшовши у двір храму, Ісус почав виганяти звідти усіх торговців. 46 Він промовив: «У Святому Писанні сказано: „Мій храм буде домом молитви(B), а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”(C)»
47 Щодня Ісус навчав у храмі, та головні священики, книжники та можновладці міркували, як убити Його. 48 Вони нічого зробити не могли, бо всі люди слухали Ісуса й горнулися до Нього.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International