M’Cheyne Bible Reading Plan
Реговоамове царювання
11 Коли Реговоам прибув до Єрусалима, він зібрав сто вісімдесят тисяч найкращих воїнів із сімей Юди та Веніамина. Він зібрав їх для того, щоб піти війною проти Ізраїлю й повернути царство Реговоаму.
2 Але Шемая, Божий чоловік, почув таке слово Господнє: 3 «Скажи Реговоаму, сину Соломона, царю юдейському, та всім ізраїльтянам в Юдеї та в землі Веніамина про те, 4 що каже Господь: „Ви не повинні воювати з братами своїми! Кожен із вас мусить повернутися до дому, оскільки це Я зробив, щоб усе так сталося”». Тож цар Реговоам та його військо послухалися слова Господнього й повернулися. Вони не напали на Єровоама.
Регововам зміцнює Юдею
5 Реговоам жив в Єрусалимі й будував укріплені міста в Юдеї, щоб мати захист від нападів. 6 Він відновив міста Віфлеєм, Етам, Текоа, 7 Бет-Зур, Соко, Адуллам, 8 Ґат, Марешу, Зиф, 9 Адораїм, Лахиш, Азеку, 10 Зору, Айжалон та Хеврон. Ці міста було укріплено. 11 Коли ж Реговоам укріпив ці міста, він настановив там командирів. А також забезпечив ті міста запасами харчів, оливи та вина. 12 А ще Реговоам запасся щитами й списами в кожному місті й зробив ці міста могутніми. Тож Реговоам володів землями Юдеї та Веніамина.
13 Священики та левити всього Ізраїлю підтримували Реговоама й приєдналися до нього. 14 Левити навіть лишали свої пасовиська й свої поля і приходили до Юдеї та Єрусалима. Левити робили так, бо Єровоам та його сини не дозволяли їм правити службу як священикам Господнім. 15 Єровоам настановив своїх священиків нести службу на узвишшях, де він поставив виготовлених ним козячих та телячих бовванів. 16 Коли левити пішли з Ізраїлю, то ті люди в усіх родах Ізраїлю, які присвятили серце своє пошуку Господа Бога Ізраїлю, цілими родинами прийшли до Єрусалима, щоб принести жертви Господу, Богу своїх батьків. 17 Ці люди ще більше зміцнили царство юдейське. І вони підтримували Соломонового сина Реговоама три роки, йдучи весь цей час дорогою Давида й Соломона.
Реговоамова родина
18 Реговоам одружився з Магалат, дочкою Єримота, а мати її була Авігайл. Єримот був сином Давида. Авігайл була дочкою Аліава, а Аліав був сином Єссея. 19 Вона народила Реговоаму синів: Єуша, Шемарію та Загама. 20 Потім Реговоам одружився з Маакою. Маака була онукою[a] Авесалома. І Маака народила Реговоаму дітей: Авіжу, Аттая, Зизу й Шеломита. 21 Реговоам кохав Мааку, онуку Авесалома, більше від усіх дружин та наложниць. Усього він мав вісімнадцять дружин та шістдесят наложниць, двадцять вісім синів та шістдесят дочок.
22 Реговоам призначив Авіжу, сина Мааки, головним над усіма його братами, бо хотів настановити його царем. 23 Він вчинив мудро, що порозсилав своїх синів у різні частини земель Юдеї та Веніамина й по всіх укріплених містах. Він доволі забезпечив їх і дав їм багато жінок.
Шишак нападає на Єрусалим
12 Реговоам став могутнім царем і зміцнив своє царство. Потім Реговоам та вся Юдея[b] відмовилися коритися закону Господньому. 2 На п’ятому році царювання царя Реговоама, Шишак, цар Єгипту, напав на Єрусалим. Так сталося через те, що Реговоам та люди Юдеї не були вірні Господу. 3 Шишак мав тисячу двісті колісниць, шістдесят тисяч вершників і військо, чисельність якого ніхто й підрахувати не міг. У величезному війську Шишака були лівійські, суккотські та ефіопські воїни. 4 Шишак здобув укріплені міста Юдеї. Потім він привів своє військо до Єрусалима.
5 Тоді пророк Шемая прийшов до Реговоама й старійшин Юдеї. Ті юдейські старійшини зібралися в Єрусалимі, бо всі були налякані Шишаком. Шемая сказав Реговоаму та старійшинам Юдеї: «Ось що каже Господь: „Реговоаме, ти й люди Юдеї покинули мене й відмовилися коритися Моєму закону. Отож тепер Я залишу вас без Своєї підтримки перед Шишаком”».
6 Тож старійшини Юдеї і цар засмутилися і впокорилися. Вони сказали: «Господь правий».
7 Господь побачив, що цар та старійшини Юди покорилися. Тоді до Шемая дійшло таке слово Господнє. Господь сказав Шемаї: «Цар і старійшини скорилися. Отож Я не буду їх знищувати, а незабаром врятую їх. Я не буду через Шишака виливати Мій гнів на Єрусалим. 8 Але люди Єрусалима стануть рабами Шишака. І станеться так, аби знали вони, що служити Мені—це не те саме, що служити царям інших народів».
9 Коли Шишак, єгипетський цар, напав на Єрусалим, він пограбував і вивіз скарби храму Господнього й скарби царського палацу. Він забрав усе, в тому числі золоті щити, які зробив Соломон. 10 Тож цар Реговоам зробив бронзові щити замість золотих і дав їх командирам, що відповідали за охорону входу до царського палацу. 11 Хоч коли б цар ішов до храму Господнього, сторожа йшла з ним, несучи бронзові щити, а потім, як заведено, вони повертали бронзові щити до сторожової кімнати.
12 Оскільки Реговоам упокорився, Господь відвернув від нього Свій гнів, тож його не було знищено вщент. Звісно, і в Юдеї справи пішли краще.
13 Цар Реговоам зміцнив свою владу в Єрусалимі. Коли він став царем, йому був сорок один рік. Реговоам царював протягом сімнадцяти років у Єрусалимі, який Господь обрав поміж усіх родин Ізраїлю, аби там було ім’я Його. Мати Реговоама звали Наама; вона була аммонійка. 14 Він чинив зле, оскільки серцем не прийняв покірливість Господу.
15 Щодо подій Реговоамового правління від самого початку до кінця, то їх записано у літописах пророка Шемаї та провидця Іддо, який вів родоводи. Між Реговоамом та Єровоамом точилися війни увесь час їхнього царювання. 16 Реговоам спочив зі своїми батьками й був похований в місті Давида. І Авіжа, син Реговоама, став царем після нього.
Послання до Ефеської церкви
2 Напиши Ангелу Ефеської церкви:
Ось що говорить тобі Той, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці й ходить між семи золотими світильниками:
2 «Я знаю вчинки твої, твою тяжку працю і довготерпіння, та що терпіти не можеш лихих людей. Знаю Я, що ти випробувала тих, хто називав себе апостолами, але насправді ними не були, і довідалась, що вони брехуни. 3 Я знаю твоє терпіння, і що ти пережила заради Мене, але то не виснажило тебе.
4 Та ось що Я маю на докір тобі: ти відмовилася від любові, яка була в тобі від початку. 5 Отож пам’ятай, з якої висоти ти впала. Покайся і роби те, що робила від початку. А як не зробиш цього, то Я прийду й заберу твій світильник з його місця. 6 Але є й те, де ти маєш рацію: ти ненавидиш вчинки николаїтів[a]. Я теж їх ненавиджу.
7 Хто має вуха, нехай почує, що Дух говорить церквам. Усім, хто переможе, Я дам право їсти плоди з дерева життя. А дерево це—в Божому раю».
Послання до церкви у Смирні
8 Напиши Ангелу церкви у Смирні:
Ось що говорить до тебе Перший і Останній, Хто прийняв смерть і повернувся до життя:
9 «Я знаю про твої турботи і знаю, що ти бідна, але насправді ти багата! Я знаю, що дехто лихословить проти тебе. Ті люди кажуть, що вони юдеї, але вони не є істинними юдеями. Вони—люди[b], які належать сатані. 10 Не бійся нічого, що тобі доведеться перестраджати. Диявол кине декого з вас до в’язниці, щоб випробувати вас. Ти будеш страждати десять днів. Але будь стійкою у вірі, навіть якщо доведеться померти, і Я дам тобі вінець життя.
11 Хто має вуха, нехай чує, що Дух промовляє церквам: той, хто переможе, не зазнає шкоди від другої смерті».
Послання до Перґамської церкви
12 Напиши Ангелу Перґамської церкви:
Ось, що говорить Той, Хто має двосічний меч:
13 «Я знаю, що живеш ти там, де престол сатани. Я також знаю, що дотримуєшся ти ймення Мого і не відмовилася від Моєї віри навіть у ті дні, коли Антипа, Мій вірний свідок[c], був убитий у твоєму місті, де живе сатана.
14 Однак Я дещо маю і на докір тобі: є там серед вас люди, які наслідують „вчення Валаама”. Того Валаама, який навчив Валака звабити людей Ізраїлю на гріх: вони їли м’ясо, пожертвуване бовванам, і чинили розпусту. 15 Такі люди є й серед вас. Вони наслідують вчення николаїтів. 16 Покайтеся ж! Бо Я скоро прийду до вас і битимуся з тими людьми мечем Моїх уст.
17 Хто має вуха, нехай слухає, що Дух промовляє церквам: тому, хто переможе, буде від Мене „прихована манна”. І дам я тому білий камінь, а на камені тому буде написане нове ім’я, якого ніхто не знатиме, крім того, хто одержить його».
Послання Ісуса до церкви в Фіатирі
18 Напиши до Ангела Фіатирської церкви:
Це говорить Син Божий, Той, в Кого очі блищать, як полум’я, а ноги, немов із блискучої бронзи:
19 «Я знаю про діла твої, любов, віру, служіння, й про твоє довготерпіння. Я знаю те, що ти робила останнім часом,—більше, ніж те, що робила спочатку.
20 Але ось що маю на докір тобі: ти надто багато дозволяєш цій жінці Єзавелі[d], яка називає себе пророчицею. Своїм ученням вона зводить слуг Моїх з путі істинного. Вони чинять розпусту й їдять їжу, яка була принесена в пожертву бовванам. 21 Я дав їй час, аби покаялась, але вона не хоче каятися в своїй розпусті.
22 Отож готовий Я вже кинути її на ложе муки, а тих, хто грішив із нею, віддати на великі страждання, якщо не покаяться вони в злодіяннях, які з нею чинили. 23 Я повбиваю її послідовників, і тоді всі церкви дізнаються, що Я є Той, Хто знає людські думки й почуття. Я відплачу кожному з вас за діла ваші.
24 А тепер є у Мене дещо для решти із вас у Фіатирі, хто не наслідує цього вчення і хто не засвоїв так званих сатанинських „глибинних таємниць”. На вас Я більше не накладатиму ніякого іншого тягаря. 25 Але тримайтеся тієї істини, що маєте, доки Я не прийду.
26 Тим, хто переможе й буде послідовно до кінця виконувати Мою волю, Я дам владу над народами. 27 І керуватимуть вони народами залізним жезлом, і розіб’ють їх на дрібні черепки, мов глиняні горщики[e]. 28 Вони отримають таку ж саму владу, яку Я одержав від Отця Свого, і дам Я їм досвітню зорю. 29 Той хто має вуха, нехай почує, що Дух промовляє церквам!»
Єрусалим у майбутньому
3 Горе тобі, Єрусалиме,
бунтівному й опоганеному гріхом місту,
що гнобить людей,
2 воно нікого не слухається
і не сприйняло ніякої науки.
Воно Господу не вірило,
до свого Бога не йшло.
3 Його вельможі, наче рикаючі леви,
його судді—вовки нічні,
що пожирають здобич враз.
4 Його пророки нерозсудливі й зрадливі.
Його священики осквернили те, що є святим,
й заподіяли шкоду Закону.
5 Та Господь все ще живе у цьому місті,
й Він не чинить зла.
Від ранку до ранку допомагає Він Своєму народові,
та творить для нього тільки добро.
Жодного разу не зробить Всевишній для людей того,
що було б нечестиве або соромне.
6 Господь говорить:
«Я винищив народи, твердині їхні зруйновано.
Я спустошив вулиці їхні,
тож ніхто не ходить ними.
Міста їхні обезлюдніли,
тож ніхто в них більше не живе.
7 Сказав Я так, щоб безумовно,
ти боялася Мене, та прийняла Мою науку.
Тоді ж дім твій не буде зруйнований,
та не нашлю жодної кари на тебе,
що Я приготував.
Але вони знову зухвало беруться
за свої огидні діла!»
8 «Тому чекайте на Мене,—говорить Господь,—
на день, коли Я встану свідчити проти вас,
бо таке Моє рішення:
скликати народи, зібрати царства,
щоб міг Я вилити на вас Свій гнів, всю палку лють,
бо Мій ревний вогонь пожере всю землю.
9 Тож тоді очищу Я мови народів,
щоб усі вони призивали ім’я Господа,
щоб вони Мені служили одностайно».
Останні настанови
10 З-за річок Ефіопії народ Мій, що був розвіяний,
але молиться Мені, принесе Мені пожертви.
11 Того дня не будеш ти соромитися всіх тих злочинів,
заподіяних проти Мене.
Бо тоді Я заберу від тебе хвальків твоїх пихатих,
і ти вже більш ніколи не поводитимешся
так зухвало на Моїй Святій горі[a].
12 Але Я лишу серед тебе немічних та вбогих людей,
що покладатимуться на ім’я Господа.
13 Ті рештки Ізраїлю, що залишуться в живих,
не чинитимуть зла, не брехатимуть,
не знайдеться в устах їхніх язика зрадливого,
бо вони будуть пастися й спочивати у мирі,
і не буде їм чого лякатися.
Пісня радості
14 Співай, дочко Сіону,[b]
Ізраїлю, втішайся!
Радій і веселись від усього серця, Єрусалиме!
15 Господь твій вирок скасував,
відкинув ворогів твоїх.
Господь з царем Ізраїлю,
тож більше не боятиметься лиха цар.
16 Єрусалиму буде сказано в той день:
«Сіоне, не лякайся, будь сильним!
17 Бо Господь твій Бог з тобою, як воїн-рятівник.
Співатиме Він й радо прославлятиме тебе,
і відновить Він любов Свою до тебе.
З криками радості Він буде тішитися з тебе,
як у святковий день.
18 Я прожену твій сором,
не збиткуватимуться більше з тебе[c].
19 Край покладу Я всім, від кого ти страждаєш.
Врятую Я кульгавих і розпорошених
та зберу їх до купи.
Я дам їм славу й шану в кожнім краї світу,
де їх раніш ганьбили.
20 Настане час, і Я вас приведу додому,
тоді Я зберу вас і дам вам славу й шану
серед усіх народів землі.
Тоді Я ваші долі відновлю
перед очима вашими».
Так каже Господь.
Пришестя Христа
1 Ще до існування світу було Слово[a],
і Слово було з Богом, і Слово було Бог.
2 Той, Хто був Словом,
був з Богом споконвіку.
3 Все було створене через Нього,
і ніщо не було створене без Нього.
4 В Ньому було життя,
і воно було Світлом[b] для людей.
5 Світло сяє в пітьмі,
й темрява не здолала[c] світла.
6 Був собі чоловік, посланець Божий, на ймення Іоан. 7 Він прийшов свідчити про Світло, щоб через нього всі змогли почути й повірити у Нього. 8 Сам він не був Світлом, а прийшов, щоб свідчити про Нього, 9 про справжнє Світло, Яке приходить у світ і світить кожній людині. 10 Слово вже було в світі, і світ через Нього почався, та світ не впізнав Його. 11 Він прийшов у світ, що належав Йому, та Його власний народ не прийняв Його.
12 Але всім тим, хто прийняв Його й повірив у Нього, Він дав право стати дітьми Божими. 13 Вони не народжуються, як немовлята, за бажанням чи волею батьків їхніх. Вони народжуються від Бога. 14 І Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Божественну Велич, Велич Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений благодаті і правди. 15 Іоан свідчить про Нього, проголошуючи: «Це саме Той, про Кого я казав: „Той, Хто йде за мною—величніший за мене, бо Він був і до мене”. 16-17 Від повноти Його правди й благодаті ми приймали одну благодать за іншою, бо Закон був нам даний через Мойсея, але благодать і правда прийшли через Христа. 18 Ніхто й ніколи не бачив Бога, лише Єдиний Син, Який і є Богом, Той, Хто найближчий до Отця, Він показав нам, який Бог є»[d].
Свідчення Іоана про Ісуса
(Мт. 3:1-12; Мк. 1:1-8; Лк. 3:1-9, 15-17)
19-20 Коли юдейські лідери з Єрусалиму послали священиків і левитів запитати: «Хто ти такий?» Іоан признався щиро, не уникаючи відповіді: «Я не Христос».
21 «То хто ж ти такий?—Спитали вони,—Ілля?» «Ні»,—відповів він. «Може, пророк?»[e] Він знову відповів: «Ні».
22 Тоді вони мовили до нього: «Скажи нам, хто ти, щоб ми могли розповісти тим, хто нас послав сюди. Що ти скажеш про себе?» 23 Іоан сказав словами пророка Ісаї:
«Я голос Того, хто гукає в пустелі:
„Зробіть прямим шлях для Господа”».(A)
24 Цих людей, які розпитували Іоана, послали фарисеї. 25 Тож вони знову запитали його: «Якщо ти не Христос, не Ілля, не пророк, то чому ти хрестиш людей?» 26-27 У відповідь він сказав: «Я хрещу людей водою, та серед вас є Той, Невідомий вам, Хто прийде після мене. Я ж не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій».
28 Все це сталося у Віфанії, по той бік ріки Йордан, де Іоан хрестив людей.
Ісус—Ягня Боже
29 Наступного дня, побачивши, що до нього йде Ісус, Іоан промовив: «Он гляньте, це Ягня Боже, Яке забирає на себе гріх світу. 30 Це Він, про Кого я казав: „За мною йде Той, Хто величніший за мене, бо Він був і до мене. 31 Навіть я не знав Його, але я прийшов хрестити людей водою, щоб народ ізраїльський знав, що Він—Христос”».
32 І ось іще що сказав Іоан: «Я бачив Духа, що сходив до Нього з неба в подобі голуба і залишався на Ньому. 33 Навіть я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити людей водою, сказав мені: „Ти побачиш Духа, що зійде і залишиться з Чоловіком. Він і є Той, Хто хреститиме Духом Святим”. 34 Я це бачив і свідчу, що Він і є Син Божий[f]».
Перші Ісусові учні
35 Наступного дня Іоан знову був там з двома своїми учнями. 36 Побачивши Ісуса, Який проходив повз них, він сказав: «Погляньте, ось Ягня Боже». 37 Двоє його учнів почули це й послідували за Ісусом. 38 Ісус обернувся і, побачивши, що вони йдуть за Ним, запитав: «Чого вам треба?» А ті відповіли: «Равві! Де Ти живеш?» («Равви» означає «Вчитель»).
39 «Ходімо, побачите»,—відповів Ісус. Тож вони пішли й побачили, де Він живе, і залишилися в Нього аж до вечора. І було то близько четвертої години. 40 Почувши те, що сказав Іоан про Нього, вони пішли за Ісусом. Одного з тих двох, звали Андрієм, і був він братом Симона, якого ще звали Петром.
41 Насамперед він знайшов свого брата Симона і сказав йому: «Ми знайшли Месію». (Це слово означає «Христос»). 42 Тоді Андрій привів Симона до Ісуса, та подивившись на нього, Він мовив: «Ти, Симон, син Йони, зватимешся Кифою»[g].
43 Наступного дня Ісус вирішив іти до Ґалилеї. Зустрівши Пилипа, Ісус звернувся до нього: «Йди за Мною». 44 Пилип був родом із Вефсаїди, того ж самого міста, що і Андрій та Петро. 45 Коли Пилип зустрів Нафанаїла[h], то сказав йому: «Ми знайшли Того, про Кого Мойсей писав у Законі і про Кого писали пророки. Це Ісус із Назарета, Йосипів Син». 46 Нафанаїл запитав Пилипа: «Чи може щось добре прийти з Назарета?» А Пилип відповів: «Ходімо, сам переконаєшся».
47 Побачивши, що Нафанаїл іде до Нього, Ісус сказав: «Ось справжній ізраїльтянин, який зовсім не має лукавства[i]». 48 «Звідки Ти знаєш мене?»—спитав Нафанаїл. Ісус відповів: «Перш ніж тебе покликав Пилип, Я бачив тебе, коли ти сидів під фіґовим деревом». 49 «Равві, Ти—Син Божий, Цар Ізраїлю»,—сказав Нафанаїл. Ісус же відповів йому на те: 50 «Ти повірив у Мене, бо Я сказав, що бачив тебе під фіґовим деревом? Та ти побачиш іще більші дива». 51 І додав: «Істинно кажу тобі: побачиш ти, як небо розкриється і Ангели Господні підійматимуться та спускатимуться[j] на Сина Людського».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International