M’Cheyne Bible Reading Plan

Аса, цар Юдеї

14 І почив Авіжа зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Його син Аса став царем після нього, і під час його царювання країна жила у мирі протягом десяти років.

² Аса чинив добре і праведне в очах Господа Бога. ³ Він познімав усі чужоземні вівтарі й узвишшя, знищив священні камені та позносив стовпи Ашери. ⁴ Він наказав Юдеї шукати Господа, Бога їхніх батьків, і коритися Його законам та настановам. ⁵ Він знищив узвишшя та вівтарі для спалення запашного куріння в усіх містах Юдеї, і царство перебувало в мирі під час його правління. ⁶ Він збудував фортеці в Юдеї, бо на землі був мир. Ніхто не воював проти нього в дні його царювання, бо Господь дав йому спочинок.

⁷ «Давайте побудуємо ці міста,—сказав він Юдеї,—і обнесемо їх валами з баштами та брамами з засувами. Земля все ще нам належить, бо ми звернулися до Господа, нашого Бога, ми шукали Його, і Він дав нам спокій з усіх боків». Отож вони розбудовувалися й процвітали.

⁸ У війську Аси було триста тисяч чоловік з Юдеї, озброєних великими щитами та списами й двісті вісімдесят тисяч людей Веніаминових, озброєних маленькими щитами та луками. Всі вони були хоробрі воїни.

⁹ Зера кушійський^[a] виступив проти них з мільйоном воїнів та трьомастами колісницями й дійшов аж до Мареші. ¹⁰ Аса вийшов йому назустріч, і вони налаштувалися до бою в долині Зефати поблизу Мареші.

¹¹ Тоді Аса звернувся до Господа свого Бога і сказав: «Господи, крім Тебе, немає нікого іншого, хто б допоміг малосилим проти могутніх. Допоможи нам. О Господи наш Боже, ми сподіваємося на Тебе, в ім’я Твоє вийшли ми проти цього величезного війська. О Господи, Ти—наш Бог. Не дай людині взяти гору над Тобою».

¹² Тоді Господь дав Асі та юдейському війську перемогу над кушійцями. Кушійці побігли, ¹³ а Аса та його військо переслідували їх аж до Герара. Так багато кушійців полягло, що вони вже не могли знову зібрати боєздатного війська. Їх було знищено перед Господом та Його силами. Юдеї ж узяли багату здобич. ¹⁴ Вони перемогли всі міста навколо Ґерара, бо гнів Божий впав на них. Військо Аси награбувало багато здобичі в цих містах. ¹⁵ Вони також напали на табори пастухів і позабирали отари овець, кіз та верблюдів. Потім вони повернулися до Єрусалима.

Діяння Аси

15 Дух Божий зійшов на Азарію, сина Оведа. ² Він пішов зустрітися з Асою і сказав йому: «Послухайте мене, Асо та всі юдеї і люди Веніаминові! Господь з вами, якщо ви з Ним. Якщо ви шукатимете Його, то ви Його знайдете. Та якщо ви покинете Його, то й Він вас покине. ³ Довго Ізраїль жив без справжнього Бога, без священика, який би навчав, і без закону. ⁴ Але в розпачі вони звернулися до Господа, Бога Ізраїлю й шукали Його, і знайшли Його. ⁵ В ті дні було небезпечно подорожувати, бо всі мешканці країн цього краю були дуже занепокоєні. ⁶ Один народ воював з іншим, місто билося з містом, бо Господь насилав на них різний клопіт та різні нещастя. ⁷ А ви будете дужими, не зневірюйтеся, то й матимете винагороду за свою роботу».

⁸ Як почув Аса ті слова й пророцтва Азарії, син пророка Оведа, він змужнів. Він повикидав поганських бовванів з міст Юдеї та Веніамина, які він захопив у горах Ефраїмових. Він відновив вівтар Господа, який був перед ґанком храму Господнього.

⁹ Потім він зібрав усіх людей Юдеї та Веніамина, а також людей з колін Ефраїма, Манассії та Симеона, що розселилися поміж ними, у великій кількості тікали до нього з Ізраїлю, як побачили, що Господь їхній Бог з ними.

¹⁰ Вони зібралися в Єрусалимі на третій місяць п’ятнадцятого року царювання Аси. ¹¹ Тоді ж вони принесли Господу в жертву сімсот голів великої рогатої худоби та сім тисяч овець і кіз із здобичі, яку вони з собою принесли. ¹² Вони дійшли згоди шукати Господа, Бога своїх батьків, усім серцем і душею. ¹³ А ті, хто не буде шукати Господа, Бога Ізраїлю, має прийняти смерть, незалежно від того, поважна то людина чи ні, чоловік чи жінка. ¹⁴ Вони дали клятву Господу гучно і голосно, з вигуками, грали на сурмах та ріжках. ¹⁵ Всі люди Юдеї раділи з тієї клятви, бо давали вони її щиросердно. Вони шукали Бога наполегливо і знаходили Його. Отож Господь дав їм спокій з усіх боків.

¹⁶ Цар Аса позбавив навіть свою матів Мааку царського престолу, бо вона встановила один із цих жахливих стовпів на честь богині Ашери. Аса зніс той стовп, розтрощив його і спалив у долині Кідрон. ¹⁷ Хоча він і не позносив узвишшя в Ізраїлі, серцем своїм Аса повністю був відданий Господу протягом усього свого життя. ¹⁸ Він приніс у храм Божий срібло, золото і речі, які він та батько його посвятили.

¹⁹ І не було більше війни аж до тридцять п’ятого року правління Аси^[b].

Іоан бачить Небеса

4 Після того я дивлюсь, а переді мною відчинені двері в Небеса. І голос, який я вже чув перед тим і який звучав як сурма, сказав: «Підійди сюди, Я покажу тобі, що має статися після цього». ² Тоді вмить я опинився під владою Духа. Переді мною на небесах стояв престол, і на ньому Хтось сидів. ³ Той, Хто там сидів, подібний був до коштовного каміння ясписа і сардиса, а навколо престолу сяяла веселка, подібна до смарагду.

⁴ Навколо престолу було ще двадцять чотири трони, та двадцять чотири старійшини сиділи на них. Вони були вбрані у білий одяг, а на головах мали золоті вінці. ⁵ Блискавки, гуркіт, і звуки грому чулися з престолу. Перед ним горіло сім світильників—сім Духів Божих.

⁶ Перед престолом було щось подібне до скляного моря, прозорого, немов кришталь. З чотирьох боків престолу були живі істоти з безліччю очей спереду і ззаду. ⁷ Перша істота була схожа на лева, друга—на бика, у третьої обличчя було, як у людини, а четверта була схожа на орла, що летить. ⁸ І кожна з цих шести істот мала шість крил і була вкрита очима: спереду і ззаду. День і ніч безупинно вони повторювали:

^9-10 І щоразу, коли ці живі істоти складали славу, честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе вічно, двадцять чотири старійшини падали долілиць перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклонялися Тому, Хто живе віки вічні. Вони складали вінці свої перед престолом, повторюючи:

Господь надихає людей

2 Двадцять першого дня сьомого місяця Господь промовив через Оґія, пророка. Він сказав: ² «Донеси ці слова до Зерувавела, сина Шеалтієла, правителя Юдеї, та Ісуса, первосвященика, сина Йозадака, і решті народу. Скажи таке: ³ „Хто серед вас іще є такий, що бачив цей дім у минулій славі його? Яким ви його бачите зараз? Чи поступається цей храм своєю величчю у порівнянні з попереднім?”» ⁴ Господь говорить: «А тепер тримайся, Зерувавеле». Господь також каже: «Тримайся, первосвященику Ісусе, сине Йозадака. Тримайся, весь народе краю. І працюйте, бо Я з вами».

Так говорить Всемогутній Господь: ⁵ «Це угода, що Я уклав з вами, коли ви вийшли з Єгипту. Не бійтеся, бо Дух Мій з вами!» ⁶ Бо ось що Господь Всемогутній каже: «Невдовзі ще раз потрясу Я небо й землю, море й сушу. ⁷ І потрясу Я всі народи, і вони прийдуть зі скарбами всіх народів, і наповню Я дім цей славою». Так говорить Господь Всемогутній: ⁸ «Срібло й золото насправді належать Мені. ⁹ Слава цього останнього храму буде більша за славу першого^[a]. Тож сюди Я принесу мир». Так говорить Господь Всемогутній.

Початок праці, обіцянка благословення

¹⁰ Двадцять четвертого дня дев’ятого місяця другого року царювання Дарія Господь промовив устами пророка Оґії, сказавши: ¹¹ «Ось що Господь Всемогутній говорить: „Спитай священиків, що говорить Закон про те, ¹² коли хтось несе посвячене м’ясо у полі одягу свого і торкається полою хліба чи страви, чи вина, чи оливи, чи будь-якої їжі, то хіба вона освячується?”» І священики відповіли: «Ні».

¹³ Тоді Оґій спитав: «Якщо хтось, торкнувшись померлого, торкнеться будь-чого, чи стане воно нечистим?» І священики відповіли: «Стане нечистим».

¹⁴ Тоді Оґій сказав: «Господь говорить: „Так само і з людьми цього народу, що переді Мною, так само і з тим, чого їх нечисті руки доторкнулись, та що вони приносять в храм—воно нечисте. ¹⁵ Пам’ятайте про те, що сталося раніше, до того, коли ви почали будівлю храму. ¹⁶ Як вам велося? Хтось приходить, щоб набрати двадцять мірок зерна, а там—лише десять. Хтось приходить до діжки з вином, щоб зачерпнути п’ятдесят глечиків із неї, а в ній—лише двадцять. ¹⁷ Я вас карав і всі діла рук ваших хворобами та градом, але ви не повернулися до Мене”». Так Господь говорить.

¹⁸ Так Господь говорить: «Пам’ятайте про сьогоднішній день—двадцять четвертий день дев’ятого місяця, коли були закладені підвалини храму Господа. ¹⁹ Чи є зерно ще в коморі? Чи ще не вродив виноград, смоква, гранат та олива? Ні! Та від цього дня Я вас благословлю».

Господь обрав Зерувавела

²⁰ І було Оґію слово Господа вдруге двадцять четвертого дня того місяця: ²¹ «Скажи Зерувавелу, правителю Юдеї: „Ось Я потрясу небо й землю. ²² Я поперекидаю багато престолів царських й знищу владу царств інших народів. Я перекину колісниці та їхніх візниць, і коней з вершниками їхніми. Впадуть вони від меча товариша свого”».

²³ «Слуго Мій, Зерувавеле, сине Шеалтієла, того дня,—каже Всемогутній Господь,—Я зроблю тебе печаткою Своєю^[b], бо Я тебе обрав». Так каже Всемогутній Господь.

Ісус і Никодим

3 І був там чоловік на ім’я Никодим. Він був фарисеєм і одним з юдейських вождів. ² Якось уночі прийшов він до Ісуса й каже: «Равві, ми знаємо, що Ти Вчитель, посланий Богом, бо ніхто не здатен на такі чудеса, як Ти, якщо його не підтримує Бог».

³ «Істинно кажу вам,—відповів тоді Ісус,—якщо хтось прагне побачити Царство Боже, людина має знову^[a] народитися. Хто не народився знову, той не бачитиме Царства Божого».

⁴ «Але якщо людина вже стара, як же може вона народитися знову?—Запитав Никодим.—Адже ніхто не може повернутися в черево материнське і знову вийти з нього».

⁵ «Істинно кажу вам,—відповів тоді Ісус,—людина має знову народитися від води і Духа. Бо якщо вона не пройде через народження водою і Духом, то не ввійти їй до Царства Божого. ⁶ Все, народжене від людської плоті,—це плоть, а від Духа народжене—духовне. ⁷ Не дивуйся з Моїх слів про те, що маєш знову народитися. ⁸ Вітер дме туди, куди заманеться. Ти чуєш його завивання, та не знаєш, звідки дме вітер і куди. Так і з кожним народженим від Духа Святого»^[b].

⁹ «Як же це може бути?»—запитав Никодим. ¹⁰ Ісус на те сказав йому: «Ти поважний вчитель народу ізраїльського і не знаєш цього? ¹¹ Істинно кажу: ми говоримо про те, що знаємо і розповідаємо про те, що бачили, та ви, люди, не приймаєте свідчення нашого. ¹² Я розповідав вам про земні речі, та ви не вірите Мені. Як же ви повірите, коли говоритиму про Небесне? ¹³ Ніхто не зійшов на небо, крім Того, Хто зійшов звідти—Сина Людського.

¹⁴ Мойсей підніс на жердині змію в пустелі^[c]. Так само буде і з Сином Людським—Він також мусить бути піднесений. ¹⁵ І тоді всі, хто вірить у Нього, одержать вічне життя^[d]. ¹⁶ Бо так сильно полюбив Бог цей світ, що віддав Свого Єдиного Сина заради того, щоб кожен, хто в Нього вірує, не був загублений, а здобув вічне життя.

¹⁷ Не на осуд світу послав Бог Свого Сина, а на те, щоб світ через Нього спасся. ¹⁸ Того, хто вірує в Нього, не буде засуджено, але того, хто не вірить, вже засуджено, бо він не повірив у Єдиного Сина Божого.

¹⁹ Ось підстава для засудження: Світло^[e] прийшло у світ, та люди віддали перевагу темряві, бо лихими були вчинки їхні. ²⁰ Кожен, хто чинить зло, ненавидить Світло й намагається уникати його, щоб вчинки його лишалися таємними. ²¹ Той же, хто йде за правдою, прямує до Світла, щоб видно було, що вчинки його від Бога».

Ісус та Іоан Хреститель

²² Після цього Ісус зі Своїми учнями вирушив до землі юдейської. Там Він залишався зі Своїми послідовниками і хрестив людей. ²³ Іоан теж хрестив у Еноні, що біля Салима, бо там було багато води^[f]. Чимало людей приходило до Іоана, і він хрестив їх. ²⁴ Тоді ще Іоана не було кинуто до в’язниці.

²⁵ Деякі з Іоанових учнів почали сперечатися з одним юдеєм щодо обрядового обмивання^[g]. ²⁶ Тож вони підійшли до Іоана й сказали: «Равві, Той, з Ким ти був по той бік Йордану, і про Кого ти свідчив, так от Він тепер теж хрестить людей, і всі йдуть до Нього».

²⁷ Тоді Іоан відповів їм: «Людина не може щось приймати, якщо воно не дано їй від Бога. ²⁸ Ви самі були свідками того, як я казав: „Я—не Христос, а лише посланий поперед Нього”. ²⁹ Нареченим може бути лише той, у кого є наречена. А дружка—це той, що стоїть і прислухається, коли ж прийде молодий, і радіє, почувши його голос. Тож і я зараз сповнений тієї ж радості, бо Він вже прийшов. ³⁰ Його значення весь час зростатиме, а моя роль ставатиме все скромнішою».

Посланець Господній

³¹ «Той, Хто прийшов згори,^[h]—величніший від усіх людей, які живуть у цьому світі. Той же, хто прийшов з землі, належить землі і говорить про земне. Отже, Той, Хто прийшов з небес,—величніший за всіх. ³² Він свідчить про все, що бачив і чув, але люди те не приймають.

³³ Хто вірить у Його свідчення, вірить і в те, що Бог—істинний. ³⁴ Адже Той, Кого Бог послав, мовить слова Божі і сповнений Духом Божим. ³⁵ Отець любить Сина Свого і дав Йому владу над усім. ³⁶ Той, хто вірує в Сина, має вічне життя, але не побачить вічного життя той, хто не слухатиметься Сина, і гнів Божий впаде на того».