M’Cheyne Bible Reading Plan

Агазія, цар Юдеї

22 Люди Єрусалима настановили Агазію, молодшого сина Єгорама, царем, оскільки завойовники, які приходили з аравійцями в табір, повбивали всіх старших синів. Отож Агазія, син Єгорама, царя юдейського, почав царювати.

² Було Агазії двадцять два^[a] роки, коли він став царем, і правив він в Єрусалимі протягом одного року. Його матір звали Аталія, вона доводилась онукою Омрі.

³ Він жив так само, як родина Агава, бо його мати підтримувала його в неправедних справах. ⁴ Він робив зле в очах Господа, як заведено було в родині Агава, оскільки після смерті батька вони стали його радниками в негідних вчинках. ⁵ Так само він послухався їхньої поради, коли з Йорамом, сином Агава, ізраїльського царя, він пішов до Рамот-Ґілеада війною проти Газаела, арамійського царя. Арамійці поранили Йорама, ⁶ тож він повернувся до Єзреела загоювати рани, завдані йому біля Рамота в битві з Газаелом, арамійським царем. Згодом Агазія^[b], син Єгорама, юдейського царя, прийшов в Єзреел, щоб побачитися з Йорамом, сином Агава, оскільки його було поранено.

⁷ І то від Бога було, що Агазія пішов до Йорама на свою погибель. Коли Агазія прибув, він виступив з Йорамом проти Єгу, сина Німші, котрого Господь призначив знищити рід Агава. ⁸ Оскільки Єгу виконував вирок щодо родини Агава, він знайшов юдейських вельмож та родичів Агазії, що служили при ньому. І він повбивав їх. ⁹ Тоді він узявся розшукувати Агазію, і його люди схопили того, коли він переховувався в Самарії. Його привели до Єгу і стратили. Вони поховали його зі словами: «Він був сином Єгошафата, який усім серцем шукав Господа». Отож нікого не було в домі Агазії, могутнього настільки, щоб утримати царство.

Аталія і Йоаш

¹⁰ Коли Аталія, Агазієва мати побачила, що її син мертвий, вона винищила весь царський рід Юдеї. ¹¹ Однак Єгошеба, дочка царя Єгорама, забрала з-поміж царських синів, яких невдовзі мали стратити, Йоаша, сина Агазії. Вона сховала його та його няньку у внутрішніх кімнатах. Через те, що Єгошеба, дочка царя Єгорама й дружина священика, Єгояда була сестрою Агазії, вона сховала дитину від Аталії, тож та не змогла її вбити. ¹² Він переховувався з нянькою у храмі Божому протягом шести років, поки Аталія правила країною.

Цар Йоаш

23 На сьомий рік Єгояда показав свою силу. Він уклав угоду з командирами сотень: Азарією, сином Єрогама, Ізмаїлом, сином Єгоганана, Азарією, сином Оведа, Маасією, сином Адаї, та Елішафатом, сином Зикрі. ² Вони обійшли всю Юдею й позбирали левитів та голів ізраїльських родин по всіх містах. Коли вони прийшли до Єрусалима, ³ все зібрання уклало угоду з царем у храмі Божому. Єгояда сказав їм: «Син царя буде правити, як і пообіцяв Господь щодо нащадків Давида.

⁴ Тепер про те, що ви мусите зробити: „Третина з вас, священики та левити, які нестимуть варту в суботу, мають охороняти брами, ⁵ третина—в царському палаці, і ще третина—біля брами Заснування, а всі інші люди мають лишитися на подвір’ях храму Господнього. ⁶ Ніхто не має права заходити до храму Господнього, крім священиків та левитів, які на службі. Тільки вони можуть заходити, бо вони посвячені, а всі інші мусять пильно дотримуватися того, що Господь приписав їм. ⁷ Левити повинні стояти біля царя, кожен мусить мати в руках зброю. Кожного, хто ввійде в храм, належить убити. Будьте поруч із царем, хоч куди б він ішов”».

⁸ Кожен із начальників левитів виконали все точно так, як наказав священик Єгояда: кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, хто мав вартувати в суботу, так і тих, хто був вільний від служби. Єгояда не відпускав жодну з груп. ⁹ Потім він роздав командирам підрозділів списи та великі й малі щити, які колись належали царю Давиду і зберігалися у храмі Божому. ¹⁰ Він розташував усіх людей, і кожен мав у руках зброю, навколо царя, біля вівтаря, від південної до північної сторони храму.

¹¹ Єгояда вивів царського сина й увінчав його короною, вручив йому копію Угоди, і вони проголосили його царем. Єгояда та його сини помазали Йоаша й загукали: «Хай живе цар!»

¹² Коли Аталія почула галас, бо люди бігли й радісно вітали царя, вона пішла до них у храм Господній. ¹³ Поглянувши, вона помітила царя, котрий стояв біля царської колони при вході. Командири підрозділів та сурмачі стояли біля нього, а всі люди раділи й сурмили в сурми, а співці з музичними інструментами вели хвальну пісню. Тоді Аталія розірвала на собі одяг^[c] й заволала: «Зрада! Зрада!»

¹⁴ Тоді священик Єгояда послав сотників, які командували військом, і наказав їм: «Виведіть її за межі храму і віддайте мечу всіх, хто піде за нею». Бо священик сказав: «Не вбивайте її, поки вона перебуває у храмі Господньому». ¹⁵ Тож солдати схопили і вбили Аталію як тільки-но вона дійшла до Кінської брами біля царського палацу.

¹⁶ Потім Єгояда уклав заповіт про те, що він і народ, і цар будуть люди Господні. ¹⁷ Тоді всі пішли до храму Ваала і зруйнували його вщент. Вони поскидали вівтарі й бовванів і вбили Маттана, священика Ваала, перед жертовниками.

¹⁸ Після того Єгояда призначив священиків, щоб доглядати за храмом Господнім. Вони були левити, яким іще Давид доручив службу в храмі. Вони мали приносити Господу жертви всеспалення з радістю й співами, як записано в Законі Мойсея, та як наказував Давид. ¹⁹ Він також настановив вартових при брамах храму Господнього, щоб жоден нечистий не міг потрапити до нього.

²⁰ Він узяв з собою командирів сотень, придворних, правителів та всіх людей цієї землі і вивів царя з храму Господнього. Вони ввійшли в палац через Верхню браму й посадовили царя на царський престол. ²¹ І весь народ цієї землі радів. У місті був мир, адже Аталію було вбито мечем.

Ангел із сувоєм

10 Потім я побачив іншого могутнього Ангела, який спускався з небес. Його огортала хмара, а навколо голови сяяла веселка. Обличчя було, як сонце, а ноги, немов вогняні стовпи. ² У руці він тримав маленький розгорнутий сувій. Поставивши праву ногу у море, а ліву на землю, ³ він закричав гучним голосом, що нагадував лев’яче рикання. Коли гукнув він, то сім громів заговорили голосами своїми. ⁴ Коли заговорили сім громів, то приготувався я було писати, але тут почув голос Небесний: «Збережи в таємниці те, що сказали сім громів, не записуй того».

^5-6 Потім Ангел, якого я бачив, котрий стоїть у морі й на землі, підняв правицю до Неба й поклявся Тим, Хто живе вічно, Хто створив небеса з усім існуючим, і землю з усім, що є на ній, і море з усім сущим у ньому: «Затримки більше не буде! ⁷ Коли настане час почути сьомого Ангела, коли він буде готовий засурмити в сурму, тоді й здійсниться таємний Божий Задум—Добра Звістка, яку Він оголосив слугам Своїм—пророкам».

⁸ Потім голос, який я вже чув і який линув з небес, знову заговорив до мене: «Піди й візьми сувій з руки Ангела, який стоїть у морі й на землі».

⁹ Отож пішов я до Ангела й попросив віддати мені маленький сувій. Він відповів: «Візьми і з’їж його. В шлунку твоєму буде гірко, а в роті солодко, як від меду». ¹⁰ Я взяв маленький сувій з руки Ангела і з’їв його. І був він такий солодкий в роті, як мед, а коли я ковтнув його, у моєму шлунку стало гірко. ¹¹ Тоді сказали мені: «Ти повинен знову пророкувати про багато народів, племен, мов і царів».

Чотири колісниці

6 Тоді знову підвів я очі й побачив, як чотири колісниці виходили з-поміж двох бронзових гір. ² Гніді коні везуть першу колісницю, а вороні коні—другу. ³ Білі коні везуть третю колісницю, а сірі в яблуках—четверту.

⁴ І спитав я в посланця Ангела, що розмовляв зі мною: «Що це, мій володарю?» ⁵ Посланець Ангел відповів мені: «Це чотири вітри^[a] небесні, що виходять після того, як стояли перед Володарем усієї землі. ⁶ Вороні коні ідуть у північні землі, білі коні йдуть у західні^[b], гніді—на схід, а сірі в яблуках ідуть у південні^[c] землі».

⁷ І могутні коні вийшли, вони рвалися скакати, скакати по всій землі. І сказав він: «Ідіть! Пройдіть усією землею». І пройшли вони всією землею, кожен своєю стороною.

⁸ Тоді він гукнув до мене: «Дивися, коні, які пішли в північні землі Вавилон, скінчили там працю свою. Тож тим самим вони дали спокій духу моєму, і Я більш не гніваюся!»

Первосвященик Ісус дістає корону

⁹ Слово Господа було мені: ¹⁰ «Дістанеш золото і срібло від засланих Гелдаї, Товії та Єдаї, і того ж дня піди до дому Йосії, сина Софонії, що прийшов з Вавилона. ¹¹ Візьмеш срібло і золото і зробиш корону. І надінеш на Ісуса, сина Йозадака, первосвященика. ¹² І скажи йому, що Господь Всемогутній так говорить:

¹⁴ А вінець буде пам’яттю^[e] в Господньому храмі про Гелдаю, Товію та Єдаю, а ще Йосію, сина Софонії».

¹⁵ Ті, хто живуть далеко, прийдуть і збудують храм Господа і знатимуть, що Господь Всемогутній послав мене до вас. І станеться це, якщо зробите ви те, що Господь наказав вам зробити.

Ісус зціляє сліпого від народження

9 По дорозі Ісус побачив чоловіка, який був сліпий від народження. ² Учні спитали: «Вчителю, хто згрішив: він сам чи його батьки, бо він народився сліпим?» ³ Ісус тоді відповів: «Ні він, ані батьки його. Він народився сліпим заради того, щоб Бог виявив Свою силу, коли він зцілиться. ⁴ Поки ще день, ми маємо виконувати волю Того, Хто послав Мене. Коли ж настане ніч, ніхто не може працювати. ⁵ Поки Я є у світі, Я—Світло світу».

^6-7 Мовивши це, Він сплюнув на землю, тоді змішав слину з землею, помастив цим очі сліпого і сказав: «Йди й умийся в купальні Силоам» (що означає «посланець»). Тож він пішов, умився й повернувся зрячий. ⁸ Тоді сусіди й усі, хто звик бачити його жебраком, запитали: «Чи не той це чоловік, який сидів тут старцем?» ⁹ Одні стверджували: «Так, це він!» Інші казали: «Ні, він лише схожий на того!» Він же сам сказав: «Я саме той сліпий».

¹⁰ І тоді його запитали: «Як же ти прозрів?» ¹¹ На те він відповів: «Чоловік, ім’я Якого Ісус, змішав слину Свою з землею, помазав цим мої очі й мовив до мене: „Іди й умийся в Силоамі”. Я пішов, умився там, після чого й прозрів». ¹² Тоді його запитали: «Де ж той Чоловік?» А він відповів: «Я не знаю».

Фарисеї допитують чоловіка, який прозрів

¹³ І привели того чоловіка, що раніше був сліпим, до фарисеїв. ¹⁴ (А відбулося все це, коли Ісус змішав слину з землею, і коли прозрів сліпий, у суботу). ¹⁵ І знову фарисеї питали його, як це сталося, що він прозрів. І той відповів: «Він помазав мені очі грязивом, я вмився і зараз бачу».

¹⁶ Деякі фарисеї почали казати: «Цей Чоловік не від Бога, бо не дотримується Закону про суботу». Та інші сказали: «Чи може грішник чинити такі чудесні діла?» Тож серед них виникла суперечка. ¹⁷ Тоді вони знову звернулися до сліпого: «Що ти можеш сказати про Чоловіка, Який повернув тобі зір?» І той відповів: «Він—пророк».

^18-19 Та юдейські правителі не вірили, що цей чоловік був сліпим і враз прозрів. Тож покликали його батьків і запитали: «Чи це ваш син—про кого кажете, що він народився сліпим? То як же він став зрячим?» ²⁰ Його батьки відповіли: «Ми знаємо, що це наш син, і що народився він сліпим. ²¹ Але ми не знаємо ні як сталося, що він може тепер бачити, ані того Чоловіка, Який повернув йому зір. Запитайте в нього! Він уже достатньо дорослий і може розповісти про себе сам».

²² Його батьки сказали так, бо боялися юдейських правителів, які попередньо змовилися, що як хтось визнає Ісуса Христом, то вони того виженуть із синагоги. ²³ Тому й сказали батьки: «Він уже дорослий. Запитайте в нього!»

²⁴ Тоді юдейські правителі вже вдруге покликали чоловіка, який прозрів, і знову звернулися до нього: «Заклинаємо тебе, скажи правду перед Богом. Ми знаємо, що той Чоловік—грішний».

²⁵ І він відповів: «Я не знаю, грішний той Чоловік, чи ні. Я знаю лиш одне: я був сліпий, а зараз бачу!» ²⁶ Тоді вони запитали: «Що Він тобі зробив? Як Він повернув тобі зір?» ²⁷ «Я ж уже вам розповідав,—відповів він,—але ви не слухали мене! То навіщо ж ви знову хочете почути це? Чи, може, теж хочете стати Його учнями?»

²⁸ Тоді, намагаючись образити його, вони сказали: «Це ти Його учень, а ми—Мойсеєві учні. ²⁹ Ми знаємо, що Бог розмовляв з Мойсеєм, та не знаємо, звідки цей Чоловік».

³⁰ А прозрілий відповів їм: «Дивина, що ви не знаєте, звідки Він, адже Він повернув мені зір! ³¹ Ми знаємо, що Бог не слухає того, що кажуть грішники. Він слухає лише благовірних, тих, хто виконує Його волю. ³² Ще ніколи не чувано, щоб хтось дав зір людині, народженій сліпою. ³³ Якби цей Чоловік не був від Бога, то не зміг би зробити такого».

³⁴ Тоді фарисеї розгнівалися й сказали: «Ти завжди був грішником і народжений увесь у гріху, а тепер намагаєшся повчати нас?» І вони вигнали його з синагоги. ³⁵ Ісус, почувши, що вони вигнали цього чоловіка з синагоги, знайшов його і мовив: «Чи віриш ти у Сина Людського?» ³⁶ Тож прозрілий спитав Його: «А Хто ж Він, Господи? Скажи мені, щоб я міг повірити в Нього». ³⁷ Тоді Ісус і каже: «Ти Його вже бачив, це Той, з Ким ти розмовляєш зараз». ³⁸ «Я вірю, Господи!»—сказав чоловік і впав перед Ним на коліна.

³⁹ Ісус продовжував: «Я прийшов у цей світ судити його: щоб сліпі^[a] прозріли, а ті, хто вважають, що вони зрячі, осліпли». ⁴⁰ Дехто з фарисеїв, які були з Ним, почувши це, мовили: «Невже Ти маєш на увазі, що ми сліпі?» ⁴¹ А Ісус їм відповів: «Якби ви були сліпі, то не були б винні в гріхах. Ви ж кажете: „Ми зрячі”. Отож і гріхи ваші залишаються з вами».