M’Cheyne Bible Reading Plan
Уззія, цар Юдеї
26 Тоді всі юдеї взяли й настановили царем Уззію замість його батька Амазії. Йому тоді було шістнадцять років. 2 Саме він відбудував місто Елат і відновив його для Юдеї після того, як Амазія спочив з батьками своїми.
3 Уззії було шістнадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти двох років. Його матір звали Єколія, родом вона була з Єрусалима. 4 Уззія чинив так, як було праведно в очах Господа, як і його батько Амазія. 5 Він наслідував Бога, поки жив Захарія, який навчав його боятися Бога. І поки він шукав Господа, Бог давав йому успіх.
6 Він пішов війною проти филистимлян і зруйнував вали Ґата, Явне і Ашдода. Потім він відбудував міста біля Ашдода і ще подекуди на землях филистимлян. 7 Бог допомагав йому у війні проти филистимлян та аравійців, що жили в Ґур-Ваалі, та у війні проти меунійців. 8 Аммонійці платили данину Уззії, і слава його поширилася аж до кордону з Єгиптом, бо став він вельми могутнім.
9 Уззія побудував вежі в Єрусалимі біля Кутової брами, Брами долини та на розі валів. Він також зміцнив їх. 10 Він також побудував вежі в пустелі й вирив багато криниць, бо мав багато худоби у підгір’ях та долинах. Люди його працювали на полях та виноградниках, у горах та на чорноземі, бо любив він землю.
11 Уззія мав добре навчене військо, готове виступити за підрозділами згідно з номером, як настановив писар Єєл та військовий начальник Маасія під керівництвом Хананії, одного з царських наближених. 12 Загальне число голів родин, що командували військом, становило дві тисячі шістсот чоловік. 13 Під їхнім командуванням було військо в триста сім тисяч п’ятсот чоловік, тренованих до бою, могутні сили підтримували царя в війні з ворогами. 14 Уззія забезпечив усе військо щитами, списами, шоломами, латами, стрілами та камінням для пращ. 15 В Єрусалимі він зробив машини, придумані умільцями, що використовувалися на вежах та на кутових оборонних спорудах для стрільби стрілами та кидання величезних каменів. Слава про нього все поширювалася, бо дуже багато йому допомагали, аж доки не став він могутнім.
16 Але коли Уззія став могутнім, його пиха привела до такого ж занепаду. Він не був вірний Господу своєму Богу і увійшов до храму Господнього, аби спалювали запашне куріння на вівтарі спалювання. 17 Священик Азарія з іще вісімдесятьма іншими мужніми священиками Господа ввійшли за ним. 18 Вони стали перед ним і сказали: «Ти не маєш права, Уззіє, спалювали запашне куріння Господу. Це справа священиків, нащадків Аарона, які були посвячені для кадіння фиміаму. Вийди зі Святеє Святих, бо ти не був вірним і не матимеш від Господа Бога почесті за це».
19 Уззія, який тримав кадило напоготові для спалювання запашного куріння, страшенно розлютився. Поки він лютував на священиків, що були там перед вівтарем спалювання у храмі Господньому, на його чолі з’явилася проказа. 20 Коли первосвященик Азарія та всі інші священики глянули на нього й побачили на його чолі проказу, вони стали квапити його, щоб він вийшов. Звісно, він і сам тепер був радий піти звідти, бо Господь вразив його.
21 Цар Уззія був хворий на проказу аж до самої смерті. Він жив в окремому будинку, і не міг заходити до храму Господа. Йотам, його син, відповідав за палац й правив народом тієї землі.
22 А щодо інших подій за часів царювання Уззії від початку до кінця записано пророком Ісаєю, сином Амоса. 23 Уззія спочив зі своїми батьками і був похований в полі біля царського цвинтаря, бо люди казали про нього: «Він—прокажений». Йотам, його син, став царем після нього.
Морський звір
13 Тоді побачив я дикого звіра, який виходив з моря. Він мав десять рогів і сім голів, а на рогах його було десять корон, а на головах його були написані богозневажні імена. 2 Той звір, якого я побачив, був схожий на леопарда, ноги він мав, як у ведмедя, а пащу—як у лева. Змій дав йому свою силу, свій престол і велику владу.
3 Одна з голів звіра виглядала так, ніби там була смертельна рана, але вона зажила. Весь світ був вражений тим і пішов за звірем. 4 Усі люди поклонилися змієві, бо віддав він владу свою тому звіру, й всі також поклонилися і звіру. Вони казали: «Хто ж зможе з отим звіром зрівнятися, хто зможе проти нього воювати?»
5 Вуста були дані звіру, щоб говорити зухвале й богозневажне. Була йому дана влада на сорок два місяці. 6 І почав він ганьбити і паплюжити ім’я Боже, й оселю Його, і всіх тих, хто жив на небесах. 7 Йому була дана влада над усіма племенами та народами, мовами й націями, а також дозволено було воювати зі святими людьми Божими й перемагати їх. 8 Всі жителі землі поклонятимуться звіру—люди, від початку світу, чиї імена не були записані у Книзі Життя, що належала Ягняті, Якого було вбито.
9 Той, хто має вуха, мусить почути:
10 «Кому призначено полоненим бути,
піде в полон.
Кому призначено від меча вмерти,
від меча й помре».
А це означає, що святим людям Божим потрібне довготерпіння й віра.
Земний звір
11 Тоді я побачив іншого звіра, який виходив з землі. Він мав два роги, як у Ягняти, але говорив, як змій. 12 Він використовував таку ж владу, як і перший звір, знаходячись в його присутності. І тією владою змушував він усіх жителів землі вклонятися першому звіру, чия смертельна рана зажила. 13 Другий звір робив великі дива, навіть вогонь опускав з небес на очах у людей.
14 Другий звір дурив усіх жителів землі тими дивами, які чинив у присутності першого звіра. Він наказав жителям землі зробити боввана на пошану першому звіру, який поранений був мечем, але не вмер. 15 І була дана йому сила вдихнути життя в зображення першого звіра, щоб цей бовван міг не тільки говорити, але й наказувати вбивати всіх тих, хто не поклоняється йому. 16 Він зробив так, щоб усім людям: малим і великим, багатим і бідним, вільним і рабам—було поставлене тавро на їхніх правицях або чолах. 17 І якщо тавра людина не мала, то не могла вона ні купувати, ні продавати. А тавром було ім’я звіра або відповідне імені число.
18 Ось де потрібна мудрість. Хто розум має, може порахувати те число звіра, бо відповідає воно людському числу. Число це—шістсот шістдесят шість.
Суд над іншими народами
9 Це слово Господа проти землі Гадрах[a] та Дамаску:
Слово Господь зійде, бо бачить Він,
що робиться в усіх колінах Ізраїля.
Усі народи сподіваються на Його допомогу[b].
2 Слово Господа також зійде на Гамат,
що з ним межує, також на Тир і Сидон,
бо вони дуже мудрі.
3 Тир збудував твердиню
й накопичив собі срібла, мов того пороху,
а золота, немов багна на вулицях.
4 Та ось Володар мій забере геть усе Його майно,
Він змиє його морем, пожере вогнем.
5 Побачить Ашкелон[c] і злякається,
Ґаза здригнеться від жаху і Екрон також,
і розвіються сподівання її.
Не буде більше царів у Ґазі,
а Ашкелон обезлюдніє.
6 Пануватимуть в Ашдоді злі люди,
і викоріню Я пиху филистимлян.
7 Вони більше не їстимуть криваве м’ясо,
або яку іншу заборонену їжу.
Всі рештки филистимлян стануть одним з колін Юдеї;
це станеться з Екроном, як і з євуситами[d].
8 Я захищу Мою країну,
не давши кривднику пройти землями її,
бо Своїми очами бачив Я,
як у минулому страждав народ Мій.
Майбутній цар
9 Радуйся вельми, народ Сіону,
радісно скрикуй, народ Єрусалима,
дивися, йде твій цар до тебе.
Він справедливий, звитяжний,
їде, смиренний, верхи на молодому ослі,
на дитині робочої ослиці[e].
10 Я вигублю колісниці з Ефраїму[f]
і коней із Єрусалима. І буде зламано лук війни.
Цар проголосить мир народам.
Від моря і до моря буде править він,
від самого Євфрату—до кінця землі.
Господь врятує Свій народ
11 Єрусалиме, ми кров’ю скріпили Угоду[g] твою,
тож Я визволю з колодязя сухого тих з народу твого,
кого ув’язнено було[h].
12 Вертайтесь до дому, в’язні,
зараз вам є на що надію мати.
Сьогодні сповіщаю про те,
що Я повертаюсь к вам!
13 Бо Я тягну Юдею, наче лук,
стрілою Ефраїм моєю буде.
Сіоне, підніму синів твоїх на греків,
Я розмахнусь тобою,
мов мечем звитяжного бійця.
14 Господь повстане проти них,
Його стріла, мов блискавка, ударить.
Господь, Володар мій, засурмить в сурму
і виступить з південних буревіїв.
15 Господь Всемогутній захистить їх,
тож матимуть вони що їсти
вразять ворогів своїх камінням з пращі.
Кров питимуть, немов вино,
і будуть повні, наче келих,
як роги вівтаря, по вінця повні.
16 Тоді Господь, Бог їхній, порятує їх.
Народ Його, мов вівці, буде,
народ блищатиме, немов коштовності в короні.
17 Все буде гаразд!
Багато буде пшениці й молодого вина,
та вродиться багато хлопців і дівчат.
Помазання Ісуса
(Мт. 26:6-13; Мк. 14:3-9)
12 За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих. 2 Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар. 3 Марія взяла глечик, де було з півлітра[a] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.
4 Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав: 5 «Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет[b] і не роздати гроші бідним?» 6 Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.
7 «Залиш її!—Сказав Ісус.—Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання. 8 Бідні завжди будуть з вами[c], а Я—ні».
Змова проти Лазаря
9 Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.
10 Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря. 11 Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.
Ісус в’їжджає до Єрусалиму як Цар
(Мт. 21:1-11; Мк. 11:1-11; Лк. 19:28-40)
12-13 Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи:
«Осанна![d] Благословенний Той,
Хто приходить в ім’я Господнє!(A)
Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
14 Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:
16 Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.
17 Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося. 18 Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо. 19 Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»
Ісус говорить про життя і смерть
20 Серед тих, хто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки. 21 Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це. 22 Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.
23 Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися. 24 Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.
25 Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя. 26 Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».
Ісус говорить про Свою смерть
27 «Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов. 28 Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі славу».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
29 Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»
30 І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас. 31 Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя[f]. 32 І коли Я вознесуся[g] над землею, то приверну всіх людей до Себе». 33 Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.
34 І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»
35 І мовив Ісус: «Світло[h] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде. 36 Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.
Юдеї відмовляються повірити в Ісуса
37 Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому. 38 Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю:
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали?
Хто бачив силу Господню?»(C)
39 Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:
40 «Бог зробив людей сліпими,
а серця їхні кам’яними,
щоб вони не могли бачити очима
і розуміти серцем своїм,
щоб не могли вони звернутися до Господа
й отримати зцілення від Нього».(D)
41 Ісая сказав так, бо бачив Його славу і говорив про Нього.
42 Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги. 43 Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.
Людей судитимуть за вченням Ісусовим
44 І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене. 45 А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене. 46 Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві. 47 Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його. 48 Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.
49 Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати. 50 І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International