M’Cheyne Bible Reading Plan
Езекія святкує Пасху
30 Езекія розіслав послання по всьому Ізраїлю та Юдеї, а також написав листи до людей Ефраїма та Манассії[a], запрошуючи їх прибути до храму Господа в Єрусалим і відзначити Пасху Господа Бога Ізраїлю. 2 Цар та його наближені і вся громада в Єрусалимі вирішили відзначити Пасху в другому місяці. 3 Вони не мали змоги відзначити її в належний час, бо священики не були ще достатньо освячені й народ не зібрався в Єрусалимі. 4 Таке рішення здавалося правильним і цареві, і всій громаді. 5 Вони вирішили оголосити про це по всьому Ізраїлю від Беершеби до Дана, закликати людей прийти до Єрусалима й відзначити Пасху для Господа Бога Ізраїлю. Багатьма вона давно не відзначалася так, як це було предписано.
6 За наказом царя гінці вирушили по всьому Ізраїлю та Юдеї з листами від царя та його придворних, де було написано:
«Люди Ізраїлю, повертайтеся до Господа, Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, щоб Він міг повернутися до тих із вас, хто ще залишився і врятувався від царів ассирійських. 7 Не наслідуйте гріхів ваших батьків та братів, які відвернулися від Господа Бога ваших пращурів. Отож, як ви й самі бачили, Він страшно покарав їх. 8 Не будьте такими впертими, як були ваші батьки, та підкоріться Господу. Приходьте до Святеє Святих, Він освятив це місце навічно. Служіть Господу вашому Богу, щоб страшний Свій гнів Він відвернув від вас. 9 Якщо ви повернетеся до Господа, тоді ваші брати й діти знайдуть співчуття у тих, хто захопив їх, і вони повернуться на цю землю, бо Господь ваш Бог—милостивий і добрий. Він не відвернеться від вас, якщо ви самі до Нього повернетеся».
10 Гінці переходили з одного міста до іншого в землі Ефраїма та Манассії, дійшли аж до Завулона, але люди насміхалися й глузували з них. 11 Однак деякі люди Ашера, Манассії та Завулона підкорилися й прийшли до Єрусалима. 12 В Юдеї також рука Божа об’єднала людей навколо рішення виконати наказ царя та його наближених, який ішов від слова Божого.
13 Величезний натовп зібрався в Єрусалимі святкувати свято Опрісноків на другий місяць. 14 Вони усунули з Єрусалима вівтарі, побудовані на честь бовванів, й вівтарі для спалення запашного куріння і повикидали їх у долину Кідрон. 15 Вони закололи пасхальне ягня на чотирнадцятий день другого місяця. Священики та левити були посоромлені й освятилися, і принесли жертви всеспалення у храмі Господа. 16 Тоді вони зайняли належні місця й, за Законом Мойсея, чоловіка Божого, левити дали кров священикам, і ті окропили вівтар. 17 Оскільки багато хто з натовпу не освятився, то левити забивали пасхальних ягнят тих, хто не був належно освячений і не міг виконувати цей священний обряд для Господа. 18-19 Хоча більшість людей, які прийшли з земель Ефраїма, Манассії, Іссаха́ра та Завулона, не очистилися, вони все ж їли Пасху всупереч Закону. Але Езекія помолився й за них, сказавши: «Нехай Господь, Який є добрим, простить кожного, хто в серці своїм вирішив шукати Бога, Господа Бога своїх батьків, навіть якщо він і не є достатньо чистим, згідно з правилами Святеє Святих».
20 І Господь почув Езекію і простив народ. 21 Сини Ізраїля відзначали в Єрусалимі свято Опрісноків протягом семи днів. Вони були щасливі. Левити й священики прославляли Господа кожен день що було сили[b].
22 Цар Езекія надихав усіх левитів, які добре розумілися на тому, як відправляти службу Господню. Люди відзначали те свято протягом семи днів і приносили мирні жертви. Вони дякували Господу й прославляли Його, Бога своїх предків.
23 Уся громада вирішила святкувати ще сім днів. Вони радісно відзначали Пасху іще сім дні. 24 Езекія, цар юдейський, дав тисячу бичків та сім тисяч овець для зібрання. Вельможі дали одну тисячу бичків та десять тисяч овець для зібрання. Багато священиків освятилися для святої служби. 25 Всі люди були щасливі: вся громада юдейська, священики, левити, громада ізраїльська—усі, хто прийшли з Ізраїлю до Юдеї. 26 Отож було в Єрусалимі багато радості. Подібного свята не було з часів Соломона, сина Давида, царя ізраїльського. 27 Священики та левити встали й просили Господа благословити народ. Бог почув їх. Їхня молитва долинула до священного дому Господа на небесах.
Сім чаш гніву Божого
16 Тоді почув я гучний голос, що промовив із храму до семи Ангелів: «Підіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву».
2 І пішов перший Ангел і вилив свою чашу на землю, й страшні болючі хвороби обкидали тих людей, які позначені були печаткою звіра і вклонялись образу[a] його.
3 Потім другий Ангел вилив чашу свою в море. І перетворилося воно на кров, як у мерця, й тоді все, що живе було в морі, загинуло.
4 Тоді третій Ангел вилив чашу свою в річки й водні джерела, й перетворилися вони на кров. 5 І почув я голос Ангела води, звернений до Бога:
«Ти справедливий у вироках Своїх.
Ти Той, Хто є і завжди був,—єдиний святий.
6 Бо пролили люди кров святих і пророків,
отож дав Ти і їм крові напитися.
Саме на це вони й заслуговують».
7 І почув я, як вівтар промовив:
«Так, Господи Боже Всемогутній,
Твій суд—праведний і справедливий».
8 Тоді четвертий Ангел вилив чашу свою на сонце, й дано йому було спалювати людей у вогні. 9 І спека страшенна палила людей. Вони паплюжили ім’я Боже, у владі Якого були всі ті кари, але не покаялися й не прославили Його.
10 Коли п’ятий Ангел вилив чашу свою на престол звіра, то затьмарилося царство його. Люди від болю кусали собі язики. 11 Вони проклинали Бога Небесного за біль й хвороби, але не покаялися у вчинках своїх.
12 Тоді шостий Ангел вилив чашу свою у велику річку Євфрат, і вода в ній висохла. Тож відкрилася дорога царям зі сходу. 13 І побачив я, як вийшли із уст змія, звіра і лжепророка три нечисті духи, немов жаби. 14 Ці духи були демонами і вміли чинити дива. Вони пішли до царів усього світу, щоб зібрати їх разом на битву у Великий День Всемогутнього Бога.
15 «Стережіться! Я з’явлюся несподівано, немов злодій. Щасливий той, хто в цей час не спить і має поруч одяг, щоб не голим вийти і щоб люди не бачили сорому його!»
16 Отож зібрали нечисті духи царів у місці, яке гебрейською мовою називається Армаґеддон.
17 Коли сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря, то гучний голос долинув з престолу, що у храмі. Він сказав: «Збулося!» 18 І засвітилися блискавки, почувся гуркіт, розлігся грім, і стався великий землетрус. Це був найстрашніший землетрус за всі часи, відколи людина з’явилася на землі. 19 Велике місто розкололося на три частини, і впали міста поганські. Бог не забув і про великий Вавилон, й дав йому випити чашу вина Свого страшного гніву. 20 Зникли всі острови й гори. 21 І величезний град, мов каменюки вагою приблизно в тридцять кілограмів[b], падав на людей з неба, і вони проклинали Бога за цю кару, бо лихо то було страшне.
З’ява про народи довкола Юдеї
12 Сумне пророцтво Господа про Ізраїль, Того, Хто створив небеса, Хто заснував землю, Хто вселив дух у людину. Господь говорить: 2 «Я оберну Єрусалим на чашу отрути для всіх навколишніх народів. Вони нападуть на Юдею, тож під час облоги Єрусалим попаде у пастку. 3 Того дня зроблю Я Єрусалим тяжким каменем для всіх народів. І всіх, хто намагатиметься зрушити його, буде тяжко вражено. І зберуться разом усі народи землі проти нього. 4 Того дня Я вражу кожного коня переляком, а його вершника панікою вдарю. Я пильнуватиму за домом Юди і кожного коня усіх народів осліплю. 5 Тоді старійшини Юдеї скажуть у серці: „Сила мешканців Єрусалима в Господі, Всемогутньому Богові їхньому”. 6 Того дня покладу Я старійшин Юдеї, мов жаровню, на купу хмизу, будуть вони мов смолоскип на снопі. Вони пожеруть усі навколишні народи праворуч і ліворуч, а Єрусалим знову житиме безпечно на своєму місці, в Єрусалимі».
7 Першими Господь врятує намети Юдеї, щоб слава дому Давида і мешканців Єрусалима не перевершила славу Юдеї. 8 Того дня Господь захистить мешканців Єрусалима, і той серед них, хто спотикався, того дня буде, стане великим воїном, немов Давид, а дім Давидів буде, мов богів зібрання, мов Посланець Господній йде перед ними.
9 Того дня Я заходжусь нищити всі народи, що виходять проти Єрусалима. 10 Я виллю на дім Давида й мешканців Єрусалима дух ласки й молитви, і вони дивитимуться на Мене як на Того, Кого вони простромили, і тужитимуть за Ним як за єдиним сином, гірко побиватимуться, як за первістком. 11 Того дня в Єрусалимі здійметься велике голосіння, як голосіння за Хадад-Риммоном[a] у долині Меґіддо. 12 Голоситиме земля, кожна родина окремо, рід дому Давида сам і жінки їхні самі, рід дому Натана сам по собі, й жінки їхні окремо, 13 рід дому Левія окремо, і жінки їхні окремо, рід Сімеона окремо й жінки їхні окремо. 14 Всі роди, що лишилися, кожна родина окремо і жінки їхні лементуватимуть окремо.
Не буде більше лжепророків
13 Того дня відкриється джерело дому Давида і мешканцям Єрусалима для очищення від гріха й нечистоти.
Ісус, мов та лоза виноградна
15 Ісус сказав: «Я є справжня лоза виноградна, а Отець Мій—виноградар. 2 Він зрізує все галуззя[a], що не дає плодів[b]. Він підрізає й чистить кожну гілку, що плід несе, і тоді вона ще більше плодоносить. 3 Ви вже очистилися вченням, що приніс Я вам. 4 Тож лишайтеся в Мені, а Я залишуся в вас. Галузка не спроможна сама собою плід давати, якщо вона не є лозою. Так і ви не зможете, якщо не будете в Мені.
5 Я є лоза, а ви—галуззя. Той, хто перебуває в Мені, а Я в ньому, дає врожай багатий. А без Мене ви не зможете нічого вдіяти. 6 Якщо ж хто не залишиться в Мені, то буде подібний до відрізаної галузки: її викинуть, і вона зів’яне. Люди збирають сухе галуззя, кидають його у вогонь і спалюють його.
7 Якщо ви перебуватимете в Мені, і Моє вчення буде в вас, тоді просіть чого хочете—і матимете. 8 І через те Отець здобуде славу, що ви дасте багатий врожай і станете Моїми учнями. 9 Як полюбив Отець Мене, Я теж так полюбив вас. Живіть ж у Моїй любові! 10 Якщо будете дотримуватися заповідей Моїх, то житимете в Моїй любові. Так само і Я виконував заповіді Отця Мого, і зараз залишаюся в Його любові.
11 Я все це вам сказав, аби радість Моя була з вами і щоб ваша радість була повна. 12 Ось заповідь Моя: щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив. 13 Немає більшої любові, коли людина своє життя покладе за друга. 14 Всі ви—Мої друзі, якщо виконуєте все, що Я вам заповідаю. 15 Я більше не називаю вас слугами—слуга не відає, що господар його робить. Я назвав вас друзями, бо все довірив вам, що чув Я від Отця Свого.
16 Ви Мене не вибирали, то Я вас вибрав Сам і призначив, щоб ішли ви й приносили плоди вічні. Тоді чого попросите в ім’я Моє, все матимете від Отця. 17 Ось вам Мій Заповіт: любіть один одного».
Попередження Ісуса Своїм учням
18 «Якщо світ зненавидить вас, то пам’ятайте, що він іще раніше зненавидів Мене. 19 Якби належали ви світу, він, як своїх, любив би вас. Але ви не належите світу, бо Я обрав вас зі світу, і тому світ вас ненавидить. 20 І пам’ятайте, що Я сказав вам: „Слуга не важливіший за свого господаря”. Хто переслідує Мене, той переслідує і вас. Хто ж слухатиметься Мого вчення, той слухатиметься й вашого слова.
21 Але люди робитимуть усе це вам з-за Мене, не знаючи Того, Хто послав Мене. 22 Якби Я не прийшов і не став би говорити з ними, вони б ніякого гріха не мали, та зараз немає прощення їм за їхні гріхи. 23 Той, хто ненавидить Мене, ненавидить й Отця Мого. 24 Якби Я не робив перед людьми таких вчинків, яких більш ніхто не здійснював, гріха б вони не мали. Але вони побачили все, що зробив Я, та все ж ненавидять Отця і разом з Ним Мене. 25 І все це сталося для того, щоб збулися слова, записані в їхньому Законі: „Мене ненавидять вони, та без причини”[c].
26 Коли ж Я пришлю вам від Отця Помічника[d], що є Духом Істини[e] і від Отця йде, то на Мою Він користь свідчитиме. 27 Ви також свідчитимете про Мене людям, бо ви зі Мною були від самого початку».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International