M’Cheyne Bible Reading Plan
Останні роки Аси
16 На тридцять шостий рік[a] царювання Аси ізраїльський цар Вааша виступив проти Юдеї і зміцнив Раму, аби перекрити вхід та вихід на землі юдейського царя Аси.
2 Тоді Аса взяв зі скарбниць храму Господнього та свого палацу срібло й золото і послав їх арамійському царю Бен-Гададу, який у цей час правив у Дамаску. 3 «Давай укладемо угоду між нами,—сказав він,—як то було між твоїм батьком та моїм. Ось я надсилаю тобі в подарунок срібло й золото. Отож тепер розірви свою угоду з Ваашей, царем Ізраїлю, і тоді він залишить мене у спокої».
4 Бен-Гадад погодився з царем Асою і послав командирів своїх військ проти міст Ізраїлю. Вони захопили Іжон, Дан, Авель-Маїм та міста-комори Нафталі. 5 Коли Вааша почув про це, він зупинив будівництво Рами й повернувся в Тирцу. 6 Тоді цар Аса видав наказ усім мешканцям Юдеї, щоб кожний з них, без винятку, приніс з Рами каміння й деревину, що використовував Вааша. З них Аса збудував міста Ґеву та Міцпу.
7 У цей час провидець Ханані прийшов до Аси, царя юдейського, і сказав йому: «Оскільки ти сподівався на царя Арама, а не на Господа, твого Бога, тому військо царя Арама врятувалося й вислизнуло з рук твоїх. 8 Хіба у кушійців та ливійців не численне могутнє військо з величезною кількістю колісниць та вершників? Та якби ти покладався на Господа, Він би їх віддав тобі в руки. 9 Бо очі Господні шукають по всьому світові, аби зміцнити тих, чиї серця щиро віддані Йому. Ти вчинив нерозумно і відтепер тебе переслідуватимуть війни».
10 Аса страшенно розгнівався за це на провидця, він настільки був розлючений, що кинув його до в’язниці. У ті часи Аса жорстоко пригнічував декого з людей.
11 Події правління Аси від початку до кінця, описані в книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. 12 На тридцять дев’ятий рік[b] свого правління Аса занедужав на ноги. Хоча хвороба була дуже тяжка, він шукав допомоги не у Бога, а у лікарів. 13 Тоді на сорок першому році[c] правління Аса помер і спочив біля своїх батьків. 14 Його поховали в усипальниці, яку він приготував для себе у місті Давида. Поклали його на ложе, вкрите спеціями й різноманітними вишуканими пахощами. На його честь розклали величезне багаття.
Сувій з сімома печатками
5 Після того я побачив сувій у правиці Того, Хто сидів на престолі. Надписи на ньому були з обох боків, і був він запечатаний сімома печатками. 2 І побачив я могутнього Ангела, який закликав гучним голосом: «Хто гідний зламати печатки та відкрити сувій?» 3 Але нікого не було ні на небі, ні на землі й під землею, хто б міг відкрити сувій і зазирнути в нього. 4 Я гірко плакав, бо нікого не знайшлося гідного, хто б спромігся відкрити сувій й зазирнути в нього.
5 Тоді один із старійшин сказав мені: «Не треба плакати! Слухай! Лев[a] із роду Юдиного, з коліна Давидового, переміг. Він може розгорнути сувій і зламати сім печаток».
6 Далі я побачив Ягня, Яке стояло перед престолом поміж чотирьох живих істот і старійшин. Воно було немовби заколоте. Ягня мало сім рогів і сім очей, котрі були сімома Божими Духами, посланими в усі землі. 7 І тут Воно підійшло і взяло сувій з правиці Того, Хто сидів на престолі. 8 Коли ж Воно взяло сувій, чотири живі істоти й двадцять чотири старійшини впали долілиць перед Ягням. У кожного були кіфари й золоті чаші, наповнені пахощами, а пахощі ті—молитви святих людей Божих. 9 І заспівали вони нову пісню до Ягняти:
«Ти вартий того,
щоб узяти сувій і зламати печатки,
тому що Ти був заколотий
і кров’ю Своєю викупив людей для Бога
із кожного роду, з кожного племені, мови й народу.
10 Ти об’єднав їх у царство
і зробив священиками для нашого Бога,
і вони царюватимуть на землі».
11 Тоді я подивився й почув голоси багатьох Ангелів, які оточили престол, живих істот і старійшин. Їх були тисячі й тисячі—десятки тисяч разів по десять тисяч. 12 Вони голосно гукали:
«Ягня, Яке було заколоте, варте
могутності, мудрості, багатства.
Воно гідне сили, честі,
слави і благословення!»
13 Потому я почув, як кожне створіння на небі, на землі, під землею і в морі—усе, що було там, говорило:
«Нехай буде благословення,
честь, слава і могутність Тому,
Хто сидить на престолі, і Ягняті на віки вічні!»
14 І чотири живі істоти додали: «Амінь!» Тоді старійшини впали долілиць і вклонилися.
Господь хоче, щоб Його народ повернувся
1 Восьмого місяця другого року правління Дарія[a] слово Господа було Захарії, пророку, сину Верекії, сина Іддо. Всевишній сказав: 2 «Господь дуже прогнівався на предків ваших. 3 Тож скажи їм, що Господь Всемогутній каже: „Поверніться до Мене і Я повернуся до вас”».
Так каже Всевишній: 4 «Не будьте такими, як батьки ваші, яким проповідували попередні пророки: „Господь Всемогутній наказує, щоб ви відвернулися від своїх лихих доріг і лихих вчинків, але вони не слухали, уваги на Мене не звертали”.
5 Де ж батьки ваші тепер? Пророки вічно не живуть. 6 Однак слова Мої і настанови, що заповідав Я слугам Своїм, пророкам, хіба ж не дійшли вони до батьків ваших? Тоді вони розкаялися й мовили: „Як Господь Всевишній зробив з нами, як на те заслуговували вчинки й путі наші, так Він і вчинив із нами”».
Чотири коня
7 Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця (Шевата), на другий рік правління Дарія слово Господа було Захарії, пророку, синові Верекії, сина Іддо.
8 Якось вночі я бачив щось. Чоловік був верхи на гнідому коні. Він стояв серед миртових дерев у лощині. Позаду нього стояли гніді, вороні та білі коні. 9 Я спитав у Ангела: «Хто вони, пане мій?» І посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, відповів: «Я покажу тобі, хто вони».
10 І чоловік, що стояв серед миртових дерев сказав: «Це коні, яких Господь послав обійти всю землю».
11 І коні сказали посланцю Господа, що стояв під миртовими деревами: «Ми подорожуємо землею, на землі спокійно».
12 І посланець (Ангел) Господа промовив: «Господи Всемогутній, доки не матимеш ти милосердя до Єрусалима й міст Юдеї, на які Ти гніваєшся всі ці сімдесят років?»
13 Добрими, заспокійливими словами Господь відповів посланцю (Ангелу), що розмовляв зі мною. 14 Тоді Ангел сказав: «Оповістіть про те, що Господь Всемогутній говорить:
„Великою любов’ю кохаю Я Єрусалим і Сіон.
15 Однак Я вкрай розгніваний зухвалістю народів.
Я був розгніваний на них лиш трохи,
та їх руками накликав Я страждання на народ мій,
але вони принесли занадто велику руїну людям Ізраїлю”.
16 Тож ось що Господь говорить:
„Я повернуся до Єрусалима з милосердям”.
Так говорить Господь Всемогутній:
„Мій дім буде відбудовано”.
17 Оповістіть також про те,
що Господь Всесильний каже:
„Міста Мої знов будуть в статках,
Господь знов буде милостивий до Сіону
і знову обере Він Єрусалим Своїм містом”».
Чотири роги і чотири майстри
18 Потім я підвів очі й побачив чотири роги. 19 І запитав я посланця, який розмовляв зі мною: «Що то?» Він відповів: «Це роги—то народи, що розсіяли Юдею, Ізраїль та Єрусалим».
20 Тоді Господь показав мені чотирьох майстрів. 21 Я спитав: «Що вони робитимуть?» Він відповів: «Ті роги—чотири народи, що руйнували Юдею, розсіявши Ізраїль по далеким країнам. Безжалісні, вони губили людей Божих, але ці робітники прийшли, щоб налякати й скинути руйнівні ті роги».
Ісус і самаритянка
4 Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан. 2 (Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні). 3 Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї. 4 По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію.
5 В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу. 6 Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці. 7 Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися». 8 Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти.
9 Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами[a]). 10 Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».
11-12 «Шановний,—каже жінка,—але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?» 13 На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує. 14 Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя». 15 Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».
16 Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди». 17 «У мене немає чоловіка»,—відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка. 18 У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».
19 Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти—пророк![b] 20 Наші батьки йшли на цю гору[c] поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».
21 Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі. 22 Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв. 23 Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі. 24 Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».
25 Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все». 26 Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».
27 В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»
28 Жінка залишила свій глечик й, повернувшись до міста, сказала людям: 29 «Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос». 30 Тоді вони залишили місто й пішли до Нього.
31 Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!» 32 Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо». 33 І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»
34 Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.
35 Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, підведіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив. 36 Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі. 37 І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”. 38 Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток».
39 Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті». 40 Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні. 41 І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав. 42 Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».
Зцілення слуги сотника
(Мт. 8:5-13; Лк. 7:1-10)
43 Через два дні Ісус пішов звідти до Ґалилеї, 44 бо Він сам говорив, що пророка не шанують у його рідній вітчизні. 45 Отже, коли Ісус прийшов туди, ґалилеяни щиро зустріли Його, тому що вони були на святі Пасхи в Єрусалимі, та бачили все, що Він там звершив.
46 Ісус знову попрямував до міста Кани, що в Ґалилеї, де Він перетворив воду на вино. На той час у Капернаумі в одного царського чиновника хворів син. 47 Чиновник довідався, що Ісус прийшов до Ґалилеї з Юдеї. Він став перед Ісусом і почав благати завітати до Капернаума, щоби зцілити сина, бо той уже помирав.
48 Та Ісус каже йому: «Ви, люди, якщо не побачите знамення й чуда, ніяк не можете повірити в Мене». 49 Чиновник благав: «Господи, благаю Тебе, прийди, поки мій син іще не помер!»
50 І відповів йому Ісус: «Йди додому, твій син житиме». Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, й пішов додому. 51 По дорозі додому він зустрів своїх слуг, які сповістили, що син його одужав. 52 Він запитав, коли стало краще його синові, і йому відповіли: «Лихоманка залишила його вчора десь о першій годині по полудні». 53 І батько збагнув, що саме в цей час Ісус сказав йому: «Твій син житиме». І він повірив у Ісуса, а разом з ним і вся його родина. 54 Це було друге чудо, яке звершив Ісус у Ґалилеї, повернувшись з Юдеї.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International