M’Cheyne Bible Reading Plan

Езекія очищає храм

29 Езекії було двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Авіжа, дочка Захарії. ² Езекія чинив праведно в очах Господа, як і його предок Давид.

³ У перший місяць першого року свого правління він відчинив двері в храм Господній і полагодив їх. ⁴ Він скликав священиків та левитів, зібрав їх на площі зі східної сторони храму і сказав: ⁵ «Послухайте мене, левити! Тепер самі очиститеся й освятіть храм Господа Бога ваших батьків. Викиньте все нечисте зі святині. ⁶ Наші батьки були невірні, вони чинили зле в очах Господа нашого Бога і покинули Його. Вони відвернулися від Господньої Оселі^[a]. Вони повернулися до Нього спиною.

⁷ Вони ж зачинили двері притвору й загасили світильники. Вони не спалювали запашне куріння і не приносили жертви всеспалення у Святеє Святих Бога Ізраїлю. ⁸ Тому гнів Господній упав на Юдею та Єрусалим. Він віддав їх на жах, страх і глум, як ви бачите це на власні очі. ⁹ Ось чому наші батьки полягли від меча, а наші сини, дочки й дружини потрапили в полон. ¹⁰ Тепер я вирішив укласти Угоду з Господом, Богом Ізраїлю, щоб відвернути Його гнів від нас. ¹¹ Сини мої^[b], не будьте байдужі, бо Господь обрав вас, щоб ви стояли перед Ним і служили Йому, правили служби й спалювали запашне куріння».

¹² Ось левити, що стали до роботи:

¹⁵ Коли вони зібрали своїх братів і освятили їх, то пішли очистити храм Господній, як наказав їм цар, що слідував слову Господа. ¹⁶ Священики ввійшли до Святеє Святих Господа аби очистити його. Вони винесли на подвір’я храму Господа все нечисте, що знайшли в храмі Господньому. Левити взяли все те й віднесли в долину Кідрон. ¹⁷ Вони почали освячення в перший день першого місяця, а на восьмий день того ж місяця дійшли до притвору Господа. Ще вісім днів вони освячували сам храм Господній і закінчили на шістнадцятий день першого місяця.

¹⁸ Тоді пішли вони до царя Езекії і доповіли: «Ми освятили весь храм Господній, вівтар всеспалення і все начиння, а також стіл для святих хлібів. ¹⁹ Ми освятили всі речі, які цар Агаз виніс, бо був він невірний під час свого царювання. І зараз усі ці речі—перед вівтарем Господнім».

²⁰ Рано-вранці наступного дня цар Езекія зібрав начальників міста і пішли вони до храму Господа. ²¹ Вони привели сім бичків, сім баранів та сім ягнят і сім козенят як жертви за гріхи царства, Святеє Святих та Юдеї. Цар наказав священикам, нащадкам Аарона, принести все до вівтаря Господнього. ²² Отож вони закололи бичків, священики зібрали кров і окропили вівтар. Потім вони закололи баранів і покропили їхньою кров’ю вівтар. Потім вони закололи ягнят і їхньою кров’ю покропили вівтар. ^23-24 Козенят, призначених для жертви за гріхи, було приведено до царя й усього зібрання, і вони поклали на них руки. Тоді священики закололи козенят і додали їхньої крові на вівтар як пожертву в спокуту гріхів цілого Ізраїлю, бо цар наказав принести жертви всеспалення та жертви за гріхи всього Ізраїлю.

²⁵ Він розмістив левитів у храмі Господа з цимбалами, арфами та лірами за приписом Давида й Ґада, царського провидця, та пророка Натана. Таку настанову дав Господь через пророків. ²⁶ Отож левити стояли напоготові з інструментами Давидовими, а священики—зі своїми сурмами.

²⁷ Езекія віддав наказ принести жертви всеспалення на вівтарі. Як почалося жертвопринесення, почався ще й спів у супроводі сурм та інструментів Давида, царя Ізраїлю. ²⁸ Уся громада схилилася в молитві, співці співали, сурмачі сурмили. Так тривало доти, доки не скінчилося принесення жертви всеспалення.

²⁹ Коли жертвопринесення скінчилося, цар та всі присутні впали на коліна й молилися. ³⁰ Цар Езекія та його наближені наказали левитам прославляти Господа словами пісень, що написали Давид і провидець Асаф, співати хвалу з радістю, схиливши голови й прославляючи Його.

³¹ Потім Езекія сказав: «Тепер ви, люди Юдеї, присвятили себе Господу. Приходьте й приносьте жертви, офіри подяки у храм Господній».

І громада принесла пожертви й офіри подяки, і всі, хто хотів, приносили жертви всеспалення.

³² Для жертв всеспалення громада принесла сімдесят бичків, сто баранів та двісті ягнят—усе це були жертви всеспалення Господу. ³³ Тварин для священних жертв було шістсот бичків та три тисячі овець і кіз. ³⁴ Однак недоставало священиків, щоб поздирати шкуру з усіх жертв всеспалення, отож їхні брати, левити, допомагали їм, доки роботу не було закінчено й поки інші священики не освятилися, бо левити з більшою відповідальністю й серйозністю підготувалися до служіння Господу, ніж священики. ³⁵ Жертв всеспалення було доволі, а також лою від мирних і ливних жертв, що додавалися до жертв всеспалення. Отож службу у храмі Господа було відновлено.

³⁶ Езекія та ввесь народ раділи з того, що Бог дав своїм людям, бо сталося все це так швидко.

Сім останніх покарань

15 Тоді побачив я інше велике й дивне знамення на небесах: сімох Ангелів, які мали сім останніх покарань, бо на них закінчувався гнів Божий.

² І побачив я щось схоже на скляне море, змішане з вогнем, й тих, хто одержав перемогу над звіром, над образом^[a] його і над числом, що відповідає імені його. Вони стояли біля скляного моря й тримали кіфари, які Бог дав їм. ³ Вони співали пісню Мойсея, слуги Божого і пісню Ягняти:

⁵ Після цього поглянув я і побачив як відкрився храм Небесний—намет Свідчення^[b]. ⁶ І сім Ангелів, вбрані в чистий блискучий лляний одяг, поверх якого були золоті перев’язі, вийшли з храму. Вони мали сім покарань. ⁷ Тоді одна з чотирьох живих істот подала семи Ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе вічно. ⁸ І наповнився храм димом Божої слави й могутності, та ніхто не міг зайти туди, доки не виповнилися сім кар, що були принесені сімома Ангелами.

Бог покарає інші народи

⁴ Ось що говорить Господь мій Бог: «Паси овець, призначених на забій». ⁵ Ті, хто купує їх, ріже безкарно і каже: «Благословен Господь, бо я розбагатів». Їхні пастухи співчуття до них не мають. ⁶ Тож більше не матиму Я співчуття до тих, хто мешкає у краї. Так говорить Господь: «Я видам кожного з них до рук сусіди і його царя. Вони спустошать землю, та Я не визволю народ із рук їхніх.

⁷ Виходить, Я випасав овець, призначених на заріз, овець, що належали торговцям. Тож взяв Я собі дві палиці, одну назвав Ласка, а другу—Згода, і випасав овець. ⁸ Я здихався трьох пастухів за один місяць. Бо урвався Мій терпець, і вони теж відчули до Мене огиду». ⁹ І Я сказав: «Я не пастиму вас. Хай та, що вмирає, помре, а та, що має загинути, загине, жінки, що лишаються, хай пожеруть плоть одне одного. ¹⁰ Тож узяв Я Свою палицю Ласка і зламав навпіл, щоб показати, що ламаю Я Мій Заповіт, укладений з усіма народами. ¹¹ І того ж дня був він зламаний. І торгівці вівцями, що спостерігали за Мною, зрозуміли, що то було слово Господа».

¹² І сказав Я їм: «Якщо це правильно в ваших очах, дайте мені платню мою, а якщо ні, не платіть». І вони сплатили Мені тридцять срібняків. ¹³ Тоді Господь сказав мені: «Поклади до скарбниці ту „велику ціну”^[b], в яку вони оцінили Мене». Тож узяв я тридцять срібняків і поклав їх у храмі Господа в скарбницю. ¹⁴ Тоді я поламав свою другу палицю—палицю Згоди, щоб показати, що я розриваю братерство між Юдеєю та Ізраїлем.

¹⁵ І Господь сказав мені: «Знову візьми знаряддя пастуха дурного. ¹⁶ Бо ось Я поставлю над краєм пастуха, який не дбатиме про тих, що пропали, не шукатиме молодих, не лікуватиме поранених, не годуватиме здорових. Але усі вгодовані будуть пожерті—лише ратиці залишаться».

Ісус заспокоює Своїх учнів

14 «Нехай не тривожаться ваші серця,—мовив Ісус.—Продовжуйте вірити в Бога, та вірте також в Мене. ² У домі Отця Мого багато кімнат, і якби не так було, то Я б вам сказав. Я йду туди, щоб приготувати місце для вас. ³ А коли піду й приготую, то повернуся й заберу вас з Собою, щоб ви були там, де Я. ⁴ Куди Я піду, туди й ви шлях знаєте».

⁵ Хома й каже тоді: «Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Звідки нам знати шлях?» ⁶ «Я є Шлях, Істина й Життя,—відповів Ісус.—І ніхто не прийде до Отця інакше, як через Мене. ⁷ Якщо ви справді знали Мене, то знали й Отця Мого. І відтепер ви знаєте Його, ви бачили Його».

⁸ Тоді Пилип мовив: «Господи, покажи нам Отця, і цього буде досить для нас». ⁹ Ісус відповів: «Я був серед вас так довго, а ти, Пилипе, досі не знаєш Мене? Хто бачив Мене, той і Отця бачив. Як ти можеш казати: „Покажи нам Отця”. ¹⁰ Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, а Отець у Мені? Слова, що кажу вам, ідуть не від Мене. Отець, Який є в Мені, вершить справи Свої. ¹¹ Повірте Мені, коли кажу, що Я є в Отці, а Отець в Мені. Якщо ж ні, то повірте в Мене за чудесні справи Мої. ¹² Істинно кажу вам: хто вірить у Мене, зможе здійснити те ж, що й Я. Так! Він здійснить навіть більше, бо Я йду до Отця Свого. ¹³ І як попросите ви щось здійснити в ім’я Моє, Я здійсню те. Я зроблю це, щоб слава Отця явилася через Сина Його. ¹⁴ Якщо попросите чогось в Моє ім’я, те Я виконаю».

Ісус обіцяє пришестя Святого Духа

¹⁵ «Якщо любите Мене, то виконуватимете Мої заповіді. ¹⁶ І Я проситиму Отця, а Він дасть вам іншого Помічника^[a], який буде з вами вічно. ¹⁷ Це Дух Істини^[b], якого світ не може прийняти, бо не бачить і не знає його. Ви ж його знаєте, бо він живе з вами і буде жити в вас.

¹⁸ Я не залишу вас сиротами, та повернуся до вас. ¹⁹ Іще трохи, і світ уже не побачить Мене, ви ж бачитимете Мене, бо Я живу і ви будете жити. ²⁰ І того дня ви дізнаєтеся, що Я в Отці Своєму, а ви в Мені, а Я в вас. ²¹ Хто приймає Мої заповіді й дотримується їх, той справді любить Мене, а хто любить Мене, того й Отець Мій полюбить, і Я любитиму того і явлюся йому».

²² І спитав Його Юда, але не Іскаріот: «Господи, як же це так, що Ти лише нам явишся, а не світові?» ²³ Ісус мовив у відповідь: «Хто любить Мене, той слідуватиме вченню Моєму, і Отець любитиме того. І Ми прийдемо до Нього й будемо з Ним. ²⁴ Хто ж не любить Мене, той не слідує вченню Моєму. І слово, що ви чуєте, йде не від Мене, воно належить Отцю Моєму, Який послав Мене.

²⁵ І все це Я вам казав, поки був разом з вами. ²⁶ Та й Помічник, Дух Святий, Якого Отець пошле в ім’я Моє, навчить вас усього. Він нагадає вам усе, що Я казав.

²⁷ Живіть у злагоді. Я залишаю вам мир, та не так, як світ його дає! Нехай не тривожаться серця ваші й не страхаються. ²⁸ Ви чули, як Я казав вам, що залишаю вас, але повернуся знову. Якби ви Мене любили, то зараз би раділи, що до Отця Я йду, тому що Він величніший за Мене. ²⁹ Я сказав вам про це зараз, перш ніж воно трапиться. А коли це станеться, ви зможете пересвідчитися й повірите.

³⁰ Недовго вже говоритиму Я з вами, бо йде правитель світу цього^[c], але він не має влади наді Мною. ³¹ І всі ці події відбуваються для того, щоб світ узнав, як люблю Я Отця. І чиню так, як наказав Отець Мені. Вставаймо ж і ходімо разом звідси».