M’Cheyne Bible Reading Plan

Дари на храм

29 Цар Давид звернувся до всієї громади: «Мій син Соломон, єдиний Богом обраний, ще молодий і недосвідчений, а діло це велике, бо храм цей не для людини, а для Господа Бога. ² Що було в мене сили, я приготував для храму Божого золота для виготовлення золотих предметів, срібла для срібних, бронзи для бронзових, заліза для залізних, дерева для дерев’яних, оніксу для кам’яних виробів, різнокольорового каміння для мозаїки, всілякого коштовного каміння та мармуру у великій кількості.

³ Крім того, у мене є особистий скарб золота та срібла. Оскільки радію я в храмі Божому, то присвячую все це храму Божому. Я тепер віддаю це на храм мого Бога в додаток до всього того, що я приготував для священного храму. ⁴ А саме: три тисячі талантів^[a] щирого золота з Офіра та сім тисяч талантів^[b] чистого срібла для покриття стін у кімнатах, ⁵ золото для виготовлення золотих речей та срібло для срібних предметів і для всілякої роботи ремісників. Хто тепер бажає щиросердо пожертвувати Господу й посвятитися сьогодні?»

⁶ Тоді голови родин, голови колін Ізраїлю, командири тисячних і сотенних загонів та царські вельможі почали щиро жертвувати. ⁷ Вони віддали для служби в храмі Божому: п’ять тисяч талантів і десять тисяч даріїв^[c] золота й десять тисяч талантів^[d] срібла, вісімнадцять тисяч талантів^[e] бронзи та сто тисяч талантів^[f] заліза. ⁸ А в кого було коштовне каміння, то віддали до скарбниці храму Господнього під нагляд Єгіела ґершонійського. ⁹ Народ радів з тих великодушних пожертв, бо віддавали добровільно, від щирого серця Господу. І цар Давид теж мав велику втіху з того.

Давидова молитва

¹⁰ Тоді Давиди благословив Господа перед усієї громадою. Давид сказав:

²⁰ Тоді Давид звернувся до всієї громади: «Благословляйте Господа, вашого Бога». І вся громада благословила Господа, Бога їхніх предків. І вони вклонилися і впали долілиць перед Господом і царем.

Соломон стає царем

²¹ Наступного дня вони принесли пожертви Господу і жертви всеспалення: тисячу бичків, тисячу баранів і тисячу ягнят, різних напоїв у пожертву та всіляких офір у великій кількості з усього Ізраїлю. ²² Вони їли й пили того дня перед Господом з великою радістю. І вдруге вони зробили царем Соломона^[g], сина Давида. Вони перед Господом помазали його князем, а Задока—священиком.

²³ Отож Соломон посів престол Господній як цар замість батька свого Давида, і щастило йому в усіх його ділах, і весь Ізраїль корився йому. ²⁴ Всі вельможі й воїни, а також усі сини царя Давида дали присягу бути вірними царю Соломону. ²⁵ Господь вельми звеличив Соломона перед усім Ізраїлем і дав йому царську велич, яку не мав жоден цар Ізраїлю до нього.

Смерть Давида

²⁶ Давид, син Єссея, царював над усім Ізраїлем. ²⁷ Він царював над Ізраїлем сорок років. Сім років він правив у Хевроні, а тридцять три—в Єрусалимі. ²⁸ Він помер у похилому віці, проживши довге життя в багатстві та славі. Потім його син Соломон став царем після нього. ²⁹ Вся історія царювання Давида, від першого дня до останнього, записана в літописі провидця Самуїла, пророка Натана та провидця Ґада, а також ³⁰ повна історія його царювання і влади, всі події, що траплялися з ним та Ізраїлем і з усіма царствами в інших країнах.

День Суду

3 ^1-2 Любі друзі! Це вже друге послання пишу я вам. В обох листах намагався я нагадуванням розбудити ваш чесний розум, щоб пам’ятали ви слова, які у минулому донесли до нас святі пророки. І щоб також пам’ятною була заповідь Господа нашого й Спасителя, передана нам через апостолів.

³ По-перше, ви мусите зрозуміти, що у останні дні з’являться зухвалі насмішники, які живуть згідно зі своїми лихими бажаннями. ⁴ Вони насміхатимуться з вас, запитуючи: «Ісус обіцяв прийти удруге. Та де ж Він? Наші предки померли, і все ж таки усе йде без змін аж від часів сотворіння світу». ⁵ Але стверджуючи таке, вони навмисне забувають, що небо й земля існували споконвіку. Землю ж було створено з води, за волею Божою, і завдяки воді існує вона. ⁶ Ті ж сили діяли і в минулі часи, коли світ загинув, водою затоплений. ⁷ Завдяки цьому самому Слову Божому теперішні небеса й земля залишаються незмінні до того дня, коли небеса відкриються і все на землі буде віддано вогню. Це станеться тоді, коли безбожні люди будуть засуджені і знищені.

⁸ Та не забувайте, любі мої друзі, що для Бога один день, як тисяча років, а тисяча років, як один день. ⁹ Дехто вважає, що Господь бариться з виконанням обітниці Своєї. Ні, Він виявляє до нас терпіння, оскільки не хоче смерті жодної людини. Навпаки, Він хоче, щоб усі полишили гріховне життя й прийшли до покаяння.

¹⁰ Але День Господній підкрадеться зненацька, немов злодій. І небеса тоді зникнуть зі страшенним громом, а тіла небесні вогонь зжере. Земля й усе, що на ній—все буде віддано вогню^[a]. ¹¹ Оскільки все буде зруйновано саме таким чином, то подумайте, якими мусите бути ви. Адже вам належить життя присвятити Богу, і вчинки ваші повинні бути благочесними. ¹² Ви маєте з нетерпінням чекати й бажати скорійшого приходу Дня Господнього. Під час приходу його небеса будуть зруйновані вогнем, а небесні тіла від жару розплавляться. ¹³ Але згідно з Божою обітницею ми сподіваємося нових небес і нової Землі, де оселиться праведність.

¹⁴ Ось чому, любі друзі мої, поки ви сподіваєтеся, щоб це сталося, робіть усе від вас залежне, щоб постати незаплямованими, бездоганними і в мирі з Богом. ¹⁵ Пам’ятайте, що ми врятовані завдяки терпінню Господа! Саме так писав вам наш улюблений брат Павло з мудрістю, що була йому дарована Богом. ¹⁶ Саме про це він говорить в усіх інших своїх посланнях, але дещо в них буває важко зрозуміти. Тоді неуки та нестійкі у вірі перекручують їх, як вони роблять з іншими Писаннями, і цим накликають на себе загибель.

¹⁷ Отож, любі мої друзі, знаючи все наперед, пильнуйте, щоб не збили вас зі шляху помилки людей, які живуть без Закону, і щоб не відступилися ви від віри вашої. ¹⁸ Але зростайте в милості й пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. Слава Богу віднині і навіки! Амінь.

Скарга Господа

6 Почуйте, що Господь говорить:

Чого Бог хоче від нас

Що чинили ізраїльтяни

Притча про заблудлу вівцю

(Мт. 18:12-14)

15 Довкола Ісуса зібралися послухати збирачі податків і грішники. ² А фарисеї та книжники почали дорікати: «Цей Чоловік водиться з грішниками й, навіть, їсть із ними!»

³ На те Ісус розповів їм таку притчу: ⁴ «Якщо хтось із вас має сто овець, і одна з них відіб’ється від отари, чи не залишить він решту дев’яносто дев’ять на вигоні і шукатиме одну заблудлу, аж доки не знайде її? ⁵ А як знайде, то радісно візьме на плечі й понесе додому. ⁶ І прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшов мою заблудлу вівцю!” ⁷ Повірте, так само й на Небі більше буде втіхи з одного грішника, який розкається, ніж із дев’яноста дев’яти праведників, котрим немає потреби каятися».

Притча про загублену драхму

⁸ «Або уявіть собі жінку, яка має десять срібних драхм^[a]. Якщо вона загубить одну з них, то чи не засвітить вогонь, і чи не местиме ретельно у хаті в пошуках монети, доки не знайде її? ⁹ А коли знайде, то покличе подруг і сусідок, і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшла загублену драхму!” ¹⁰ Повірте, так само радіють і Ангели Божі за кожного грішника, який розкаявся в гріхах своїх».

Притча про блудного сина

¹¹ І сказав Ісус: «У одного чоловіка було двоє синів. ¹² Молодший син якось попросив: „Батьку, віддай мені мою частку майна”. І батько розділив своє добро між синами. ¹³ А незабаром молодший син продав майно, забрав усі гроші й вирушив у далекі краї. Жив він там безладно й розтринькав усі гроші.

¹⁴ І коли він витратив останнє, напав на ту країну, де він мешкав, жорстокий голод, та син впав у нужду. ¹⁵ Тоді він пішов і найнявся до одного з мешканців тієї країни. Той послав його в свій маєток годувати свиней. ¹⁶ Годуючи свиней, він ладен був набити живіт хоча б лушпинням, що їли свині, але й того йому не давали.

¹⁷ Опам’ятавшись, він сказав собі: „Наймані робітники в мого батька мають їжі вволю, а я тут з голоду гину! ^18-19 Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: „Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою; я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів”. ²⁰ І підвівшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував».

²¹ Син промовив до нього: „Батьку, я грішний перед небом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином”. ²² Але батько наказав слугам: „Мерщій принесіть найкраще вбрання і вдягніть його. Надіньте перстень на руку йому й сандалі на його ноги.

²³ І приведіть вгодоване теля. Заріжте його й приготуйте обід—ми будемо святкувати! ²⁴ Бо цей мій син, який помер, а тепер повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!” І вони почали святкувати».

²⁵ «Тим часом старший син був у полі. Коли він, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. ²⁶ Він покликав одного із слуг і поцікавився, що це все означає. ²⁷ Слуга відповів: „Твій брат прийшов. Батько твій звелів зарізати вгодоване теля на радощах, що повернувся його син живий і здоровий”.

²⁸ Старший син розлютився й не хотів заходити до хати. Отже батько вийшов і намагався заспокоїти його. ²⁹ Та він відповів батькові: „Послухай! Усі ці роки я вірно служив тобі, й жодного разу не було так, щоб я не виконав твій наказ! Але ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів повеселитися! ³⁰ А коли до тебе повернувся твій син, який розтринькав все твоє добро з повіями, ти наказав зарізати для нього вгодоване теля!”

³¹ Тоді батько сказав йому: „Сину мій, ти завжди зі мною. Все, що я маю, належить тобі. ³² Але ми мусили відсвяткувати цю щасливу подію. Адже брат твій, який помер, повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!”»