M’Cheyne Bible Reading Plan
Йоаш ремонтує храм
24 Йоашу сповнилося сім років, коли він почав царювати, і правив він у Єрусалимі протягом сорока років. Його матір звали Зивія; вона була родом з Беершеби. 2 Йоаш чинив праведно в очах Господа всі роки, поки живий був священик Єгояда. 3 Єгояда вибрав йому двох дружин, і він мав синів та дочок.
4 Згодом Йоаш вирішив відновити храм Господа. 5 Він скликав священиків і левитів і сказав їм: «Ідіть по містах Юдеї і позбирайте щорічну данину по всьому Ізраїлю на відбудову храму вашого Бога. Покваптеся й зробіть це». Та левити не поспішали.
6 Цар покликав первосвященика і сказав йому: «Єгоядо, чому ти не примушуєш левитів приносити з Юдеї та Єрусалима податок, який наклав Мойсей, слуга Господа, та зібрання Ізраїлю на відбудову намету Заповіту?»
7 Тепер сини цієї нечестивої жінки Аталії ввірвалися до храму Божого і навіть святі речі вживають для Ваала.
8 За розпорядженням царя було виготовлено скриньку й поставлено ззовні біля брами храму Господнього. 9 Тоді було оголошено розпорядження в Юдеї та Єрусалимі, що люди мають принести Господу данину, яку Мойсей, слуга Божий, наклав на Ізраїль іще в пустелі. 10 Всі наближені й увесь народ радо приносили данину й кидали в ту скриньку, аж поки вона не наповнилася доверху. 11 Хоч коли б левити заносили скриньку й царські наближені бачили, що там багато грошей, то писар царя й помічник первосвященика звільняли скриньку й відносили на те саме місце. Вони робили це регулярно й назбирали дуже багато грошей. 12 Цар та Єгояда віддавали їх людям, що виконували необхідні роботи в храмі Господньому. Вони наймали каменотесів та теслів, а також майстрів по залізу та бронзі для відбудови храму.
13 Люди, що відповідали за роботу, були дуже сумлінні, й відбудовчі роботи під їхнім керівництвом просувалися успішно. Вони відбудували храм Божий точно за його первісним проектом і зміцнили його. 14 Закінчивши роботу, вони принесли решту грошей царю та Єгояду, і на ті гроші було зроблено начиння для храму Господнього: речі, необхідні для проведення служби та всеспалення, а також посуд та інші речі з золота й срібла. Поки жив Єгояда, жертви всеспалення постійно приносилися в храмі Господа.
15 Тоді Єгояда зістарився, проживши довге життя. Він помер, коли йому було сто тридцять років. 16 Його поховали з царями в місті Давида, бо зробив він багато доброго в Ізраїлі для Бога та Його храму.
Гріх Йоаша
17 Після смерті Єгояди придворні Юдеї прийшли і вклонилися цареві, і він їх вислухав. 18 Вони покинули храм Господа, Бога їхніх батьків, і поклонялася Ашеровим стовпам та бовванам. Через їхню вину гнів Божий запалився на Юдею та Єрусалим. 19 Хоча Господь і посилав пророків до людей, аби навернути їх до Себе, і хоч ті застерігали їх, люди не дослухалися.
20 Тоді Дух Божий зійшов на Захарію, сина священика Єгояди. Він став перед народом і сказав: «Ось що каже Бог: „Чому ви не підкоряєтеся настановам Господа? Не буде вам добра, бо ви залишили Господа, а Він залишив вас!”»
21 Але проти нього вчинили змову і, за наказом царя, на смерть забили Захарію камінням на подвір’ї храму Господнього. 22 Цар Йоаш не пам’ятав добра, зробленого батьком Захарія Єгоядом, і вбив його сина. Перед смертю Захарія сказав: «Нехай Господь це побачить і воздасть тобі!»
23 Наприкінці року військо Арама виступило проти Йоаша. Вони завоювали Юдею та Єрусалим і повбивали всіх вождів народу. Всю здобич вони відіслали своєму царю в Дамаск. 24 Хоча військо Арама було малочисельне, Господь віддав у їхні руки значно більше військо юдейське. Бо Юдея залишила Господа, Бога їхніх батьків. Суд над Йоашем звершився. 25 Коли військо Арама забралося, вони залишили Йоаша тяжко пораненого. Його придворні змовилися проти нього за те, що він убив сина священика Єгояди. Вони вбили Йоаша в його ж ліжку. Отак він помер, і поховали його в місті Давида, але не в усипальниці царів.
26 Ось імена тих, хто змовилися проти нього: Завад, син аммонійки Шимеат, та Єгозавад, син моавійки Шимріт. 27 Докладно про його синів, про багато пророцтв щодо нього, про хроніку відбудови храму Божого записано в книзі царів. А після нього царем став його син Амазія.
Два свідки
11 І дано мені ціпок, подібний до жезла, і сказано було: «Встань й обміряй храм[a] Божий і вівтар, а також порахуй тих, хто там поклоняється. 2 Але не враховуй зовнішнє подвір’я, бо віддано його невіруючим. Вони будуть топтати святе місто сорок два місяці.
3 Я дам право двом своїм свідкам, і будуть вони пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, і вбрані вони будуть в волосяниці». 4 А свідки ці—дві оливи і два світильники, які стоять перед Господом землі. 5 І якщо хтось намагатиметься завдати їм шкоди, то вогонь вирветься з їхніх уст і спопелить їхніх ворогів. Кожний, хто спробує завдати їм шкоди, загине саме так. 6 У них є сила замкнути небеса, щоб не було дощу, поки вони будуть пророкувати. В них сила над водами: вони можуть перетворити їх на кров. І мають вони силу вдарити землю всілякою карою стільки разів, скільки забажають.
7 Як закінчать вони свідчення свої, то дикий звір, який виходить з безодні, нападе на них. Він їх переможе і повбиває. 8 Трупи їхні будуть лежати на вулицях цього великого міста, яке символично[b] зветься Содом і Єгипет, де Господь був розіп’ятий. 9 Люди всіх народів, племен, мов і націй будуть дивитися на їхні мертві тіла три з половиною дні і не дозволятимуть поховати їх. 10 Мешканці землі будуть радіти з цього і веселитися, і надсилати одне одному подарунки, бо ці два пророки мучили жителів землі.
11 Але через три з половиною дні оживляючий Дух Божий увійде в пророків і вони зведуться на ноги. Величезний жах охопить тих, хто побачить це. 12 А пророки почули голос гучний, що лунав з небес: «Підійдіть сюди!» І піднялися вони в Небеса на хмарі, а вороги їхні спостерігали за ними.
13 В цю саму мить стався величезний землетрус, одна десята міста була зруйнована. Сім тисяч людей загинуло під час землетрусу, а решта страшенно перелякалась. І прославили вони Бога Небесного. 14 Друга кара минулася, але пам’ятайте, що третя надходить.
Сьома сурма
15 Сьомий Ангел засурмив у сурму й гучні голоси почулися з небес. Вони промовили:
«Панування над світом віднині
належить Господу нашому і Його Христові.
Він буде царювати вічно».
16 Тоді двадцять чотири старійшини, які сиділи перед Богом на своїх престолах, упали долілиць і почали прославляти Бога, 17 кажучи:
«Дякуємо Тобі, Господи Боже Всемогутній,
Котрий є і завжди був,
за те, що прийняв Ти велику владу і почав царювати.
18 Народи лютували,
але тепер настав час Твого гніву.
Настав час суду над мертвими
і час нагородження слуг Твоїх:
пророків і святих людей,
які шанують Тебе—малих і великих.
Настав час знищити тих,
хто землю руйнує!»
19 Тоді Божий храм на небесах розкрився, і видно стало ковчег Його Заповіту[c] в храмі Його. Тоді спалахнули блискавиці, здійнявся шум, пролунав грім, почався землетрус і посипався великий град.
Господь прагне миру й добра
7 Четвертого року правління царя Дарія[a] слово Господа було Захарії, четвертого дня дев’ятого місяця Кислева. 2 З Бетела було послано Шарезера, Реґем-Мелека та його людей благати милості Господньої. 3 Вони спитали священиків, що служили в домі Господа Всемогутнього, і пророків: «Чи маємо тужити й поститися протягом п’ятого місяця, як це робили багато років?»
4 Тоді було мені таке слово Господа Всемогутнього: 5 «Скажи всім людям краю і священикам: „Коли ви постилися й тужили п’ятого й сьомого місяця протягом сімдесяти років, чи ви справді для Мене то робили? Ні! 6 Коли ви їсте й п’єте, ви робите все це тільки для свого блага. 7 Це ті самі слова, що Господь проголошував через пророків минулого, коли Єрусалим був заселений і процвітав, а також міста навколо нього: Неґев і Шефела[b]—що були заселені людьми”».
8 То було Захарії таке слово від Господа:
9 «Ось що Господь Всемогутній говорить:
„Судіть праведним судом
і майте співчуття та милосердя до своїх сусідів[c].
10 Не утискайте удовиць й сиріт,
чужинців й бездомних бідаків.
Не замислюйте одне на одного планів злих”.
11 Але вони не слухались і відвертались вперто,
вони уваги не звертали на Мої слова.
12 Вони серця свої закам’яніли,
щоби не чуть закону й слів,
які Господь Усемогутній їм посилав зі Своїм Духом,
Він його з пророками минулого посилав.
Тому Господь Всевишній
і наслав Свій гнів на них».
13 Господь Всесильний так говорить:
«Коли Я кликав, та вони не чули,
тепер вони покликали, та Я не почув.
14 Я приведу народи інші проти них як бурю.
Невідомий їм народ прийде
й зруйнує всю країну,
тож згине вся її краса,
перетворившись на пустелю».
Пастух і його вівці
10 Ісус сказав: «Істинно кажу вам: хто заходить до овечого загону не через хвіртку, той злодій і грабіжник, бо він хоче покрасти овець. 2 Хто ж йде через браму, той вівчар своєї отари. 3 Сторож відчиняє йому ворота, а вівці слухаються його голосу. Він кличе кожну свою вівцю по імені і виводить їх із загону. 4 Коли ж виведе, то йде попереду, а вівці йдуть слідом, бо знають його голос. 5 Та ніколи вони не підуть за незнайомцем, швидше повтікають від нього, не знаючи його голосу».
6 Ісус розповів їм цю притчу, та ніхто не зрозумів, що Він казав.
Ісус—добрий Пастир
7 І знову Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Я і є ті ворота для овець. 8 Всі ж, хто приходив до Мене—то злодії і грабіжники. Але вівці їх не слухалися. 9 Я і є ті ворота, і якщо хтось увійде через Мене, то матиме спасіння. Він увійде і вийде, знайшовши те, що йому потрібно. 10 Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати. Я ж прийшов, щоб люди мали життя і мали його вдосталь.
11 Я—добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець. 12 Наймит—то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч. 13 Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями.
14 Я—добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене. 15 Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець. 16 Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом[a].
17 Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, щоб потім здобути його знову. 18 Ніхто не забирає його в Мене, Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову, бо маю заповідь таку від Отця Свого».
19 Після цих слів юдеї знову розділилися в суперечці. 20 Багато хто з них казав: «Він навіжений, то біс змусив Його втратити глузд. Навіщо ви Його слухаєте?» 21 Інші заперечували: «То не навіженого слова. Чи може навіжений сліпого зробити зрячим?»
Юдеї проти Ісуса
22 Тим часом прийшло в Єрусалим свято Відновлення[b]. Стояла зима. 23 Ісус походжав у храмі по Соломоновому ґанку. 24 Навколо Нього зібралися юдеї, та почали казати: «Як довго Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто».
25 Ісус відповів: «Я вам уже казав, але ви не повірили. Все, що Я здійснюю в ім’я Отця Свого, свідчить на Мою користь. 26 Та ви не вірите, бо не належите до Моєї пастви. 27 Ті ж, хто належить, слухаються голосу Мого. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною. 28 І дарую Я їм вічне життя. Вони ніколи не помруть, і ніхто їх не вирве з рук Моїх.
29 Мій Отець, Який дав їх Мені,—величніший за всіх[c]. Тож ніхто не зможе вкрасти тих, хто йде за Мною з рук Отця Мого. 30 Отець Мій і Я—єдині».
31 Знову юдеї почали братися за каміння, щоб побити Його. 32 А Ісус мовив: «Багато добрих справ зробив Я перед очима вашими в ім’я Отця Мого. За котру ж із тих добрих справ ви хочете побити Мене камінням?»
33 Тоді юдеї відповіли Йому: «Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе камінням, а за те, що ганьбиш Бога, за те, що Ти, простий смертний, намагаєшся Себе за Бога видати».
34 І сказав Ісус: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав, що ви боги?”(A) 35-36 Отже, тих, до кого прийшло слово Боже, Він назвав „богами”, а Святе Писання не відкинеш. Ви ж на Того, Кого Отець освятив і послав у світ, кажете: „Ти ганьбиш Бога”. І то лише тому, що Я сказав: „Я—Син Божий”.
37 Якщо Я не роблю того, що Отець Мій звелів Мені робити, тоді не вірте Мені. 38 Навіть якщо ви не вірите в Мене, то повірте хоча б у діла Мої. Так ви дізнаєтесь і зрозумієте, що Отець Мій—у Мені, а Я—в Отці Своєму».
39 Юдеї знову хотіли схопити Його, та не змогли цього зробити, бо Ісус не дався їм у руки.
Ісус по той бік ріки Йордан
40 Ісус знову вирушив на інший бік Йордану, на те місце, де раніше Іоан хрестив людей. Він залишався там, і 41 багато людей приходило до Нього, кажучи: «Іоан не здійснював ніяких чудес, та все, що казав він про цього Чоловіка—правда!» 42 І багато з тих, хто був там, повірили в Нього.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International