M’Cheyne Bible Reading Plan
Єгошафат, цар юдейський
17 Син Аси Єгошафат став царем після нього й зміцнився проти Ізраїлю. 2 Він розташував війська в усіх укріплених містах Юдеї і розмістив військові частини в Юдеї та містах Ефраїма, які захопив його батько Аса.
3 Господь був з Єгошафатом, бо з молодих років він ішов тим же шляхом, що і його предок Давид. Він не поклонявся бовванам Ваала, 4 а прагнув Бога свого батька й виконував усі Його заповіти, а не так, як чинили ізраїльтяни. 5 Господь установив царство під Своєю опікою, і всі юдеї приносили дари Єгошафату, отож став він вельми багатим і шановним. 6 Він щиросердо сповідував путі Господні, більше того, він позносив узвишшя та стовпи Ашери в Юдеї.
7-8 На третій рік свого царювання[a] він послав своїх наближених Бен-Гаїла, Овдія, Захарія, Нетанела та Михея навчати людей у містах Юдеї. З ними були ще й левити: Шемая, Нетанія, Зевадія, Асагел, Шемірамот, Єгонатан, Адонія та Товія[b], а також священики Елішама та Єгорам. 9 З собою вони мали книгу Закону Господнього і навчали людей по всій Юдеї. Вони ходили по всіх містах Юдеї і навчали людей.
10 Усі царства довкола Юдеї боялися Господа, тож не нападали на Єгошафата. 11 Деякі филистимляни приносили Єгошафату дарунки й срібло як данину, а аравійці привели йому отари: сім тисяч сімсот баранів та сім тисяч сімсот кіз.
12 Єгошафат ставав усе могутнішим, він збудував фортеці й міста-комори в Юдеї, 13 і мав у тих юдейських містах великі припаси. Він також мав досвідчених воїнів в Єрусалимі. 14 Перелік воїнів за їхніми родами був такий:
від Юдеї—командири тисячних загонів:
Аднах з трьомастами тисячами воїнів; потім Єгомат,
15 Єгоганан був командиром двохсот вісімдесяти тисяч воїнів;
16 далі Амазія, син Зикрі, який добровільно присвятив себе служінню Господу, командир двохсот тисяч воїнів.
17 Від Веніамина: Еліада, відважний воїн, з двомастами тисячами воїнів, озброєних луками зі стрілами та щитами;
18 потім Єгозавад із ста вісімдесятьма тисячами воїнів, озброєних до бою.
19 Оце люди, що були на службі в царя. Крім тих, кого він настановив в укріплених містах по всій Юдеї.
Печатки
6 Коли Ягня зламало першу печатку, я почув, як одна з чотирьох живих істот громоподібним голосом сказала: «Прийди!» 2 Потім я побачив переді мною білого коня і вершника на ньому, який в руці тримав лук. Йому був даний вінець переможця, і вирушив він розбити ворога, та отримати перемогу над ним.
3 Ягня зламало другу печатку, і я почув, як друга жива істота сказала: «Прийди!» 4 Тоді вийшов інший кінь, рудий, мов полум’я. Його вершнику дана була влада позбавляти землю миру й примушувати людей вбивати одне одного. І було йому дано великого меча.
5 Коли Ягня розламало третю печатку, я почув, як третя жива істота сказала: «Прийди!» Тоді я глянув, а переді мною стоїть кінь вороний, й вершник на ньому тримає в руці терези. 6 Тоді я почув щось на зразок голосу, що долинав від тих чотирьох істот, який говорив: «Одна міра[a] пшениці за динар, і три міри ячменю за динар. Але не зіпсуй олію та вино!»
7 Ягня зламало четверту печатку, і я почув, як голос четвертої живої істоти промовив: «Прийди!» 8 Тоді глянув я, а переді мною—блідий кінь. Вершник, який сидів на ньому, був смертю, а за ним слідом йшло пекло. І влада була їм дана над четвертою частиною світу вбивати мечем, голодом, хворобами, та за допомогою диких звірів.
9 Коли Ягня розламало п’яту печатку, я побачив під вівтарем душі тих, хто був убитий за вірність Слову Божому і за істину, що вони одержали. 10 Вони голосно гукали: «Святий та істинний Володарю, скільки ж іще часу до Твого Суду й покарання людей землі за смерть нашу?»
11 Кожному з них було дано білий одяг і сказано їм ще трохи зачекати, доки доповниться число їхніх братів і сестер, слуг Христових, які мали бути вбиті, як і вони.
12 Коли Ягня зламало шосту печатку, я побачив, як стався великий землетрус. Сонце стало чорним, немов волосяниця, а повен місяць зробився кривавим. 13 Зірки з неба попадали на землю, як недозрілі фіґи падають із фіґового дерева від сильного вітру. 14 Небеса розкололися і скрутилися, немов сувій, а всі гори й острови зсунулися зі своїх місць.
15 Тоді всі люди: царі земні, правителі, воєначальники, багаті та могутні, раби й вільні, сховалися в печери, та серед скель у горах. 16 І сказали вони горам і скелям: «Обваліться на нас, і сховайте нас від Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Ягняти! 17 Великий День Їхнього гніву настав, і хто зможе пережити його?»
Обмір Єрусалима
2 Тоді я глянув вгору і побачив чоловіка, в руці він мірку мав. 2 І спитав я: «Куди ти йдеш?» Він відповів: «Обмірювати Єрусалим, щоб побачити, який він завширшки і завдовжки».
3 Тоді посланець, що розмовляв зі мною, пішов, а інший вийшов йому назустріч. 4 Він промовив: «Біжи, скажи тому юнакові таке:
„Єрусалим буде без мурів,
бо житиме у ньому неміряно людей й худоби.
5 Але Я буду муром вогняним довкола нього,
буду славою посеред нього”».
Так говорить Господь.
Господь закликає Свій народ повернутися додому
Господь говорить:
6 «Не бариться! Тікайте з півночі,
бо порозкидало вас на всі чотири сторони».
Так Господь говорить:
7 «Слухай, народ Сіона!
Тікайте ті, хто у вигнанні вавилонському!»
8 Він послав мене до народів, що грабували вас,
Він послав мене, щоб принести вам славу.
Ось що Господь Всемогутній говорить:
«Хто вдарив вас, той вдарив те,
що дороге для Мене.
9 Вавилоняни в полон забрали народ мій,
зробивши їх рабами.
Та ось рукою Я змахну над ними,
й вони дістануться рабам своїм як здобич».
Тоді ви знатимете,
що мене послав Господь Всемогутній.
10 Господь говорить:
«Сіону, радій і веселись,
бо йду Я оселитися серед тебе.
11 Багато народів повернеться до Господа в той день.
Вони Моїм народом будуть,
і оселюсь Я поміж тебе».
Тоді ти знатимеш,
що мене послав Господь Всемогутній.
12 Господь знову зробить Єрусалим
Своїм особливим містом,
та Юдея стане Його часткою спадщини землі святої.
13 Замовкни, все живе перед Господом,
бо Він встає й виходить з помешкання Свого святого.
Зцілення хворого в купальні
5 Після цього настало юдейське свято, й Ісус пішов до Єрусалиму. 2 Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася арамійською Вифезда[a] і мала п’ять критих галерей з колонами. 3 У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати][b]. 4 [І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав][c].
5 І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років. 6 Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»
7 Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає». 8 Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи». 9 І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу.
10 Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!» 11 Той відповів: «Чоловік, Котрий зцілив мене, сказав: „Візьми постіль свою і ходи”». 12 Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль і йти?» 13 Але зцілений не знав, Хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили.
14 Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов. 15 І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його. 16 Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу.
17 Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати». 18 Через це, ще дужче юдеї захотіли вбити Його. Вони казали: «Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом».
Ісус—Син Божий
19 І мовив Ісус: «Істинно кажу вам: Син нічого не може вчинити зі Своєї волі. Він мусить побачити, що Отець Його робить. Отже, що робить Отець, те й Син Його робить. 20 Отець любить Сина Свого і не приховує від Нього нічого з того, що робить, і покаже Він ще більші справи, ніж ті, що ви бачили, тож ви дивуватиметеся. 21 Так само, як Отець воскрешає померлих і дає їм життя, так і Син повертає життя тим, кому забажає.
22-23 Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму, щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, Котрий послав Його. 24 Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя.
25 Істинно кажу вам: близький той час, він уже настав, коли померлі почують голос Сина Божого, і всі, хто почує, матимуть життя. 26 Отець є джерелом життя, і Синові Своєму також дарував таку силу. 27 Він дав Синові владу бути суддею над людьми, бо Він—Син Людський.
28 Не треба дивуватися з того. Надходить час, коли всі, хто у могилах лежать, почують голос Сина Людського. 29 Вони повстануть із могил. Всі ті, хто добро робили, воскреснуть для життя вічного, котрі ж чинили зло, встануть, щоб бути засудженими.
30 Сам Я не можу вдіяти нічого. Суджу Я так, як чую від Бога, і суд Мій справедливий, бо Я не намагаюся робити те, що хочу, а виконую волю Того, Хто Мене послав».
Ісус продовжує розмову з юдеями
31 «Якщо Я свідчитиму про Себе Сам, то це свідчення не матиме сили. 32 Але є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що саме Його свідчення мають силу.
33 Ви посилали людей до Іоана, і він підтвердив, що все це правда. 34 Та Я не покладаюся на свідчення людей, але нагадую вам про те, чому вчив Іоан про ваше спасіння. 35 Іоан був наче той світильник, що поки світить, то дає світло, і ви з радістю приймали його якийсь час. 36 Та в Мене Самого є свідоцтво про Себе більше, ніж те, що дав Іоан, бо те, що Отець звелів Мені виконати, і те, що Я роблю зараз, свідчить про Мене і вказує на те, що Отець послав Мене.
37-38 Навіть Отець Мій, Який послав Мене, Сам свідчить про Мене. Ви, люди, ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя, ви не маєте слова Його у своєму серці, бо не вірите у Того, Кого Бог послав.
39 Ви вивчаєте Святе Писання, бо думаєте, що через нього знайдете вічне життя. Але ж це саме Святе Писання свідчить про Мене! 40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя. 41 Я не приймаю похвали від людей. 42 Але Я знаю вас і знаю, що ви не любите Бога у серці своєму. 43 Я прийшов до вас в ім’я Отця Свого, та ви не приймаєте Мене, але якщо хтось інший прийде тільки від свого імені, то ви його приймете! 44 Як же ви можете повірити в Мене, коли приймаєте похвалу один від одного, та не шукаєте тієї похвали, що йде від Бога Єдиного?
45-46 Не думайте, що Я вас звинувачуватиму перед Отцем. Мойсей, на якого ви покладали свої надії, звинуватить вас. Якби ви справді вірили Мойсею, то повірили б і Мені, бо Мойсей писав про Мене. 47 Але якщо ви не вірите в те, що він писав, то як же ви повірите словам Моїм?»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International