M’Cheyne Bible Reading Plan
Цариця Шеби приходить до Соломона
9 Коли цариця Шеби почула про славу царя Соломона, вона приїхала до Єрусалима, щоб випробувати його складними питаннями. Прибувши з дуже великим караваном верблюдів, навантажених пахощами, великою кількістю золота та коштовного каміння, вона прийшла до Соломона й говорила з ним про все, що мала на думці. 2 Соломон відповів на всі її запитання й нічого не було такого, чого б він не міг їй роз’яснити. 3 Коли цариця Шеби побачила всю мудрість Соломонову і палац, який він збудував, 4 страви на його столі, місця його наближених, слуг у їхньому вбранні, чашників у їхньому вбранні та жертви всеспалення, які приносив він у храмі Господньому, вона була дуже вражена.
5 Вона сказала цареві: «Те, що я чула в моїй країні про твої досягнення та про мудрість твою, то є правда. 6 Але я не вірила, що мені казали, аж поки не прийшла й не побачила все на власні очі. Звісно, навіть про половину твоєї мудрості мені не розповіли. Ти значно перевищуєш усе те, про що я чула. 7 Якими щасливими повинні бути твої люди[a]! Які щасливі твої наближені, які постійно поруч із тобою і чують мудрість твою! 8 Нехай благословенний буде Господь твій Бог, Який вподобав тебе й настановив на престол царем, щоб царювати для Господа, твого Бога. Завдяки любові твого Бога до Ізраїлю та бажанню Його ствердити їх повік Він зробив тебе царем над ними, щоб забезпечити справедливість та праведність».
9 Тоді вона дала цареві сто двадцять талантів золота[b], велику кількість пахощів та коштовного каміння. І ніколи більше не було таких пахощів, як ті, що цариця Шеби подарувала царю Соломону.
10 Слуги Гірама та слуги Соломона привозили золото з Офіру. Вони також привозили сандалове[c] дерево й коштовне каміння. 11 З сандалового дерева цар зробив сходи у храмі Господньому та царському палаці, а також арфи й ліри для музик. Нічого подібного ніхто досі в Юдеї не бачив.
12 Цар Соломон дав цариці Шеби все, що вона побажала і чого попросила. Він дав їй більше, ніж вона привезла. Тоді вона поїхала в супроводі своїх слуг і повернулася до своєї країні.
Соломонове багатство
13 Вага золота, яке Соломон щорічно отримував, становила шістсот шістдесят шість талантів[d], 14 не рахуючи золота і срібла, яке сплачували купці, торгівці, царі аравійські та управителі земель.
15 Цар Соломон виготовив двісті великих щитів з кованого золота. Шістсот шекелів[e] золота пішло на кожен щит. 16 Він також зробив триста малих щитів з кованого золота. Триста шекелів[f] золота пішло на кожен такий щит. Цар розмістив їх у палаці Ливанського Лісу[g].
17 Потім цар виготовив великий престол зі слонової кістки й покрив його щирим золотом. 18 Престол мав шість сходинок і золотий підніжок, що кріпився до нього. З обох боків сидіння були поруччя з левами, що стояли поруч із кожним з них. 19 Дванадцять левів стояли на шести сходинках: по одному з кожного боку сходинки. Нічого подібного ніколи не було в жодному іншому царстві. 20 Усі келихи царя Соломона були золоті, і так само все домашнє начиння[h] у палаці Ливанського Лісу було зі щирого золота. Нічого не було срібного, оскільки срібло не цінувалося за часів Соломона. 21 Бо цар мав флот торговельних суден, на яких служили люди Гірама. Один раз на три роки кораблі поверталися, привозячи золото, срібло, слонову кістку, мавп та бабуїнів.
22 Цар Соломон став найбагатшим і наймудрішим серед усіх царів світу. 23 Всі царі землі шукали зустрічі з Соломоном, аби почути мудрість, яку Бог дав йому. 24 Рік за роком кожен, хто приходив до нього, приносили дарунки: вироби зі срібла та золота, вбрання, зброю та спеції, коней і мулів.
25 Соломон мав чотири тисячі стаєнь для коней та колісниць, дванадцять тисяч колісничих, що були в колісничних містах, а також при ньому в Єрусалимі. 26 Він правив над усіма царями, від ріки до землі филистимлян і аж до кордону з Єгиптом. 27 Цар зробив срібло таким звичайним в Єрусалимі, як просте каміння, кедру було стільки, як сикоморових дерев, що ростуть у підгір’ях. 28 Коней Соломону привозили з Єгипту та інших країн.
Смерть Соломона
29 А щодо інших подій Соломонового царювання, від початку до кінця, то всі вони описані в літописах пророка Натана, у пророцтвах Агіжі шилонійського та в видіннях провидця Іддо, котрий пророкував про Єровоама, сина Невата. 30 Соломон правив у Єрусалимі над усім Ізраїлем протягом сорока років. 31 Потім він спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида, свого батька. І Реговоам, його син, став царем після нього.
Привітання
1 Вітання від Юди, слуги Ісуса Христа, брата Якова[a], до тих, хто був Богом покликаний. Бог-Отець любить і береже вас в Ісусі Христі.
2 Нехай милосердя, мир і любов примножаться вам.
Бог покарає людей за злі вчинки
3 Любі друзі! Хоча мені хотілося написати вам про наше спільне спасіння, я вважав за необхідне писати й закликати вас до боротьби за віру, раз і назавжди даровану Богом Його людям святим. 4 Бо вкралися поміж вас деякі люди, чиє засудження було провіщене давно у Святому Писанні. Вони—нечестиві, і милість нашого Бога використовують для виправдання своєї розпусти. Вони не визнають Ісуса Христа, нашого Господа і єдиного Володаря.
5 Хочу нагадати вам, хоча ви це все вже знаєте, що Господь[b], Який колись урятував народ Свій і вивів із Єгипетської землі, пізніше віддав на загибель тих, хто не увірував. 6 Я також хочу нагадати вам про ангелів, які не зберегли своєї влади, але залишили своє власне житло. Бог тримає їх у вічних кайданах у темряві до суду Великого Дня. 7 Також я хочу нагадати вам про Содом і Ґоморру та навколишні міста. Як і ті ангели, жили вони у розпусті й вдавалися до неприродних статевих стосунків. Вони були покарані вічним вогнем, та це є застереження й для нас.
8 Так само буде й з тими сновидами, які гріхом оскверняють тіла свої, відштовхують владу Господню і ганьблять славних[c]. 9 Сам Архангел Михаїл, коли сперечався з дияволом про тіло Мойсеєве, не наважився докірливо засудити його за брехливі звинувачення, лише сказавши: «Нехай Господь тебе покарає!»
10 Але ці люди ганьблять те, чого не розуміють. Лише те, що вони відчувають підсвідомо, як нерозумні тварини, і є те саме, що губить їх. 11 Горе їм! Вони пішли тією ж дорогою, що й Каїн. Заради наживи вони піддалися тій же омані, що й Валаам. І загинуть вони, як і ті, котрі брали участь у бунті Корея[d].
12 Ці люди—брудні плями[e] серед вас. Вони безсоромно вечеряють на ваших святкових бенкетах, та дбають лише за себе. Вони—хмари без вологи, гнані вітрами; осінні дерева без плодів, що їх викорчовують. Вони вмерли двічі. 13 Ці люди—люті хвилі морські, вкриті брудною піною своїх злодіянь. Вони—блукаючі зірки, й морок темряви призначено для них навічно.
14 Єнох, сьомий з Адамового роду, так пророкував про них: «Дивіться, Господь іде з тисячами й тисячами Своїх святих Ангелів. 15 Він учинить суд над усіма людьми, і засудить усіх безбожників за їхні злі вчинки й за всі лихі слова, які ті грішникі промовили проти Нього».
16 Люди ці постійно ремствують і нарікають на інших, й завжди ідуть за власною хіттю. Уста їхні промовляють зверхні слова. Ці люди підлещуються до інших тільки заради користі своєї.
Застереження
17 Але ви, любі друзі, пам’ятайте слова, раніше сказані апостолами нашого Господа Ісуса Христа. 18 Вони наставляли вас: «Напередодні кінця світу з’являться люди, які насміхатимуться з Бога, та потуратимуть своїм безбожним бажанням». 19 Це ті, хто сіють розбрат. Вони керуються земними бажаннями, бо нема в них Духа Святого.
20 Ви ж, любі друзі, мусите зміцнювати дух одне одного у своїй найсвятішій вірі. Моліться зі Святим Духом. 21 Бережіть себе у Божій любові, очікуючи милосердя Господа нашого Ісуса Христа, що веде до вічного життя.
22 Допомагайте тим, хто вагається. 23 Рятуйте тих, хто прямує до вогню пекельного, але будьте обережні в милосерді до інших. Навіть одяг їхній, споганений гріховними вчинками, заслуговує на ненависть[f].
Славте Бога
24 Бог міцний і може допомогти вам, застерігаючи від падіння. Він може поставити вас перед славою Своєю безгрішними, і може дати вам радість велику. 25 Він—Єдиний Бог, Спаситель наш. Слава і велич, сила і влада Йому через Господа нашого Ісуса Христа у всі часи, віднині й на всі віки! Амінь.
1 Це слово Господа, що було Софонії, синові Куші, сина Ґедалії, сина Амарії, сина Езекії, за часів правління царя Юдеї Йосії, сина Амона.
День Господнього суду над людьми
2 Так говорить Господь:
«Я неодмінно вигублю все з лиця землі.
3 Я вигублю людину й тварину,
Я вигублю птаха в небі, й рибу в морі,
і все нечестиве, що веде до гріха.
Я остаточно викоріню людину з лиця землі».
Так говорить Господь:
4 «Я занесу руку над Юдеєю
й над усіма мешканцями Єрусалима.
Я зітру всі сліди й пам’ять про Ваала
та його священиків.
5 Я вигублю тих,
що низько вклоняються на дахах будинків своїх,
вшановуючи воїнство Небесне[a],
і тих, хто низько вклоняється, присягаючись Господу,
і водночас цареві своєму Мілкому.
6 Я вигублю тих, хто відвернувся від Господа,
не шукав Господа, не звертався до Мене».
7 Замовкніть перед Господом, Володарем моїм,
бо день Господній[b] близько вже,
бо Господь приготував жертву
і посвятив запрошених гостей Своїх[c].
8 Так говорить Господь:
«У день пожертви Господньої
Я покараю вельмож царських і синів царя,
і всіх тих, хто рядиться в чуже[d].
9 Того дня Я напущу кару на кожного,
хто переступить поріг храму Господнього[e],
і тих, хто сповнив дім Володаря Свого
насильством і шахрайством».
10 Так говорить Господь:
«Того дня крик по допомогу
лунатиме від Рибної брами,
лемент ітиме від Нової частини міста[f]
і страшенний гуркіт доноситиметься з вершин.
11 Голосіть, жителі Мортару,
бо винищено всіх торговців,
вигублено всіх купців багатих.
12 Тоді Я обшукаю Єрусалим зі світильником
і покараю самовдоволених і впевнених,
бо процвітали вони довго, тих, що твердять собі:
„Господь нічого не робить!
Від Нього ні добра, ані зла немає”.
Тож Я знайду та покараю їх.
13 Багатство їхнє стане здобиччю для інших,
оселі їхні стануть руїнами.
Вони зведуть будинки, та в них не житимуть,
насадять виноградники, та вина з них не питимуть».
14 «Великий день Господа вже близько,
він наближається швидко.
Гіркий голос у дня Господнього—
то воїнів крики.
15 Цей день—день гніву, клопотів і труднощів,
спустошення й руїни, день темряви й мороку,
день пітьми й чорних хмар.
16 То день сурми і гуків бойових (як у війни годину)
проти укріплених міст і високих башт.
17 Я наведу біду на людство,
тож никатимуть вони, мов сліпі.
Бо проти Господа згрішили, кров їхня розіллється,
немов порох, а плоть їхню розкидають, як гній.
18 Ніяке срібло й золото не зможуть порятувати їх
у день гніву Господнього.
Ревний вогонь Його пожере всю землю,
Він остаточно й жахливо знищить
усіх мешканців землі».
Суд у Понтія Пилата
(Мт. 27:1-2, 11-14; Мк. 15:1-5; Ін. 18:28-38)
23 Тож всі вони підвелися й відвели Ісуса до Пилата. 2 І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом—Царем Юдейськім». 3 Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти—Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
4 Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком». 5 Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди».
6 Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин. 7 Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.
Ісус перед Іродом
8 Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом. 9 Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.
10 При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його. 11 Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата.
12 У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували.
Пилат намагається звільнити Ісуса
(Мт. 27:15-26; Мк. 15:6-15; Ін. 18:39—19:16)
13-14 Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього. 15 Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті. 16 Отже, я покараю Його батогами, а потім відпущу».
17 [Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ][a]. 18 У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!» 19 (Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство).
20 Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса. 21 Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»
22 І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».
23-24 Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. 25 Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.
Розп’яття
(Мт. 27:32-44; Мк. 15:21-32; Ін. 19:17-27)
26 Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього. 27 Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.
28 Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми. 29 Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”. 30 Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”(A) 31 Бо якщо таке траплятиметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?»[b]
32 Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців. 33 Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
34 Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять»[c]. Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб.
35 Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!» 36-37 Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!»
38 На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: «ЦЕ ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ». 39 І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»
40 Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок. 41 Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого». 42 І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».
43 Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Мк. 15:33-41; Ін. 19:28-30)
44 Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години. 45 І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в храмі розірвалася навпіл.
46 Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух[d] Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.
47 Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік». 48 Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому[e].
49 Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Мк. 15:42-47; Ін. 19:38-42)
50-51 Саме у той час, в Єрусалимі знаходився чоловік на ймення Йосип з юдейського міста Ариматея. Він був доброю і праведною людиною й також чекав на прихід Царства Божого. Йосип був членом ради юдейської та не погоджувався з її рішенням про Ісусову страту. 52 Він пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Христа.
53 Йосип зняв тіло Ісусове з хреста й, загорнувши у лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, висіченої у скелі.
54 Була п’ятниця, день приготувань, наближалася субота. 55 Жінки, які супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї, простежили за Йосипом й бачили, де було поховано Його. 56 Вони повернулися додому й приготували запашну олію й пахощі, аби намастити тіло Ісусове. В суботу жінки, згідно з законом Мойсея, відпочивали.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International