Print Page Options
Previous Prev Day Next DayNext

M’Cheyne Bible Reading Plan

The classic M'Cheyne plan--read the Old Testament, New Testament, and Psalms or Gospels every day.
Duration: 365 days
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Version
2 Летопись 36

Єгоагаз, цар Юдеї

36 А народ цієї землі взяв Єгоагаза, сина Йосії, і настановили на батькове місце царем в Єрусалимі. Єгоагазові було двадцять три роки, коли він став царем, і правив він в Єрусалимі протягом трьох місяців. Цар єгипетський скинув його з трону в Єрусалимі й наклав данину в сто талантів[a] срібла та один талант[b] золота. Цар Єгипту настановив Еліакима, брата Єгоагаза, царем в Юдеї та Єрусалимі, але замінив ім’я Еліаким на Єгояким. Неко взяв брата Еліакима Єгоагаза й відвіз його до Єгипту.

Єгояким, цар Юдеї

Єгоякиму було двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. Він чинив зле в очах Господа свого Бога. Навуходоносор, цар вавилонський, напав на нього, закував його в мідні кайдани й забрав до Вавилона. Навуходоносор також вивіз до Вавилона добро з храму Господнього й поклав його в своєму палаці.

Інші події Єгоякимового царювання та мерзенні справи, які він чинив, і все, в чому він був винний, записано в книзі Хронік Царів Ізраїлю та Юдеї. Після нього царем став його син Єгояхин.

Єгояхин, цар Юдеї

Єгояхину було вісімнадцять років[c], коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом трьох місяців і десяти днів. Він чинив зле в очах Господа. 10 Навесні цар Навуходоносор послав по нього, щоб привезли його до Вавилона разом з цінними речами з храму Господнього, і він настановив царем Юдеї та Єрусалима Седекію, Єгояхинового дядька.

Седекія, цар Юдеї

11 Седекії був двадцять один рік, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. 12 Він чинив зле в очах Господа свого Бога і не змирився перед пророком Єремією, який переказував слова Господні. 13 Він навіть виступив проти царя Навуходоносора, який примусив його присягнутися ім’ям Бога. Він був впертий і жорстокосердий настільки, що не міг навернутися до Господа Бога Ізраїлю. 14 Більше того, всі головні священики та люди ставали все більш і більш невірними, наслідуючи мерзенні вчинки інших народів та оскверняючи храм Господній, який Він освятив у Єрусалимі.

Падіння Єрусалима

15 Господь Бог їхніх батьків попереджав їх знову й знову через посланців Своїх, бо жалів Він народ Свій і оселю Свою. 16 А вони насміхалися з Божих посланців, зневажали слова Його, глузували з Його пророків, аж поки гнів Господній таки впав на Його народ, і не було вже йому порятунку. 17 Він наслав на них царя вавилонського Навуходоносора, який віддав мечу їхніх юнаків у Святеє Святих, не пожалів ні юнаків, ні дівчат, ні старих, ні літніх. Усіх їх Бог віддав до рук Навуходоносора[d]. 18 Він переніс до Вавилона всі речі з храму Бога, великі й маленькі, всі скарби Господнього храму, а також скарби царя й вельмож. 19 Вони спалили Божий храм і зруйнували мури Єрусалима. Вони попідпалювали всі палаци й знищили все цінне, що там було.

20 Тих, хто залишився в живих і уник їхнього меча, Навуходоносор забрав до Вавилона в полон. І стали вони рабами його та його синів, аж доки не прийшло до влади царство Перське. 21 Земля мала спочинок, увесь час свого запустіння земля спочивала в бездіяльності—сімдесят повних років, як і казав Господь через Єремію[e].

22 У перший рік[f] царювання перського царя Кира, на виповнення слів Господніх, сказаних через Єремію, Господь надихнув перського царя Кира написати об’яву і розіслати її по всіх усюдах свого царства. Ось що там мовилося:

23 «Так каже Кир, цар перський:

„Господь Бог Небесний віддав мені всі царства землі й призначив мене побудувати для Нього храм у Єрусалимі, що в Юдеї. Кожен з вас, хто Йому належить, вільний іти і нехай Господь Бог буде ним”».

Откровение 22

Вічне царство

22 1-2 Потім Ангел показав мені річку води життєдайної, що текла від Божого престолу та Ягняти й збігала посеред вулиці міста. По берегах річки росло Дерево Життя, яке давало врожай дванадцять разів на рік і родило щомісяця. А листя того дерева служило для зцілення народів.

Не буде там нічого, що було прокляте Богом. Престол Бога і Ягняти знаходиметься у тому місті, а слуги Божі поклонятимуться Йому. І бачитимуть вони Його обличчя, а ім’я Його буде на їхньому чолі.

Не буде там ночі, й не потрібно буде ні світильника, ні сонячного світла, бо Господь Бог дасть світло слугам Своїм, і царюватимуть вони вічно!

Чекайте приходу Господа

І сказав мені Ангел: «Слова ці правдиві та істинні. Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангела показати слугам Своїм, що має статися незабаром». «Слухайте! Ось невдовзі Я прийду! Щасливий той, хто підкоряється словам пророцьким, записаним у цій книзі».

Я, Іоан, чув і бачив все це. А коли почув і побачив, то низько вклонився до ніг Ангела, який показував мені те все. Але він сказав мені: «Не роби так. Я такий же слуга, як ти й твої браття-пророки, і як ті, хто підкоряються написаному в книзі цій. Вклоняйся Богу!»

10 І ще він сказав мені: «Не тримай у таємниці пророцькі слова книги цієї, бо час наближається, коли усе це здійсниться. 11 Нехай неправедні продовжують діяти неправедно, а нечисті—ще й далі поганяться. Нехай праведні чинять праведно, а святі лишаються святими.

12 Слухай! Я незабаром прийду й відплачу кожному відповідно до вчинків його. 13 Я—Альфа і Омеґа[a], Перший і Останній, Початок і Кінець.

14 Щасливі ті, хто омили одяг[b] свій, бо матимуть вони право їсти плоди з Дерева Життя й право ввійти крізь браму в місто. 15 А пси, чаклуни, розпусники, вбивці, ідолопоклонці та всі, хто любить і чинить кривду, залишаться за муром.

16 Я, Ісус, послав Ангела Свого, щоб засвідчити вам в церквах оце все. Я—нащадок Давидового роду, сяйлива Вранішня Зірка».

17 Дух і наречена кажуть: «Прийди!» І нехай той, хто чує, повторює: «Прийди!» Нехай спраглий приходить. Хто хоче, може вільно брати життєдайну воду.

18 І Я попереджаю кожного, хто слухає пророцькі слова цієї книги: Якщо хто додасть хоч що до цих слів, Бог пошле йому всі ті покарання, про котрі в книзі цій написано. 19 Якщо хто вилучить щось із цієї пророцької книги, Бог забере частку його з Дерева Життя та зі Святого міста, що описані в книзі. 20 Ісус, Котрий свідчить з пошаною про все це, говорить: «Так, Я прийду незабаром».

Амінь! Прийди, Господи Ісусе!

21 Нехай благодать Господа Ісуса буде з усіма вами.

Малахия 4

«Наближається день, палаючий, мов піч, коли всі зухвалі й лиходії стануть немов солома, і в той день їх спалено буде,—Господь Всемогутній говорить,—і не залишиться ні корінця, ані гілочки».

«Але для вас, хто шанує Моє ім’я, зійде сонце праведності, воно принесе спасіння на крилах своїх. І вийдете ви і стрибатимете, немов молоді, вгодовані телята. І потопчете ви нечестивих, бо вони, мов попіл, будуть під стопами ваших ніг того дня, що Я готую,—говорить Господь Всемогутній.— Пам’ятайте Закон Мойсея, слуги Мого, який Я дав йому на горі Хорев[a], заповіді та настанови для всього Ізраїлю.

Ось Я посилаю пророка Іллю до вас перед великим, страшним днем Господнього приходу. І він поверне серця батьків до дітей і дітей—до батьків. Якщо цього не станеться, Я прийду і поб’ю землю прокляттям, змінивши її на руїну».

От Иоанна 21

Ісус являється сімом учням

21 Після цього Ісус іще раз явився Своїм учням біля Ґалилейського озера[a]. Ось як це сталося. Якось були разом Симон-Петро, Хома, який звався Дідимом, Нафанаїл з Кани, що в Ґалилеї, обидва сини Зеведеєві, а також іще двоє Ісусових учнів. Симон-Петро й каже: «Я йду ловити рибу». А решта йому: «Ми йдемо з тобою!» Тож вони пішли й сіли в човен, але тієї ночі нічого не зловили.

Настав ранок. Ісус прийшов і став на березі, але учні Його не впізнали. І запитав Ісус: «Друзі, впіймали ви щось?» Вони відповіли: «Ні». Тоді Ісус сказав їм: «Закиньте сіть праворуч від човна, то й зловите». Вони закинули, а витягти вже не могли, так багато риби вони впіймали.

Тоді улюблений учень Ісуса сказав Петрові: «Це ж Господь!» Почувши, що то був Господь, Петро обв’язався навколо своїм одягом, бо він роздягнувся для риболовлі, й кинувся у воду. Решта учнів допливла до берега в човні, тягнучи за собою сіть із рибою. До берега там було недалеко, метрів зо ста[b].

Вийшовши з човна на берег, вони побачили там розкладене вогнище, на якому пеклася риба, а поруч лежав хліб. 10 Ісус сказав їм: «Принесіть трохи риби, тієї, що ви зловили». 11 Симон-Петро увійшов до човна й витяг на берег сітку, повну великої риби. І було там сто п’ятдесят три рибини, та сіть від такої кількості не порвалася.

12 І сказав Ісус: «Ідіть снідати!» І жоден з учнів не наважився запитати: «Хто Ти?»—бо вони знали, що то Господь. 13 Ісус підійшов, узяв хліба й дав їм. Він також дав їм і риби. 14 І це було вже втретє, як Ісус з’явився Своїм учням після того, як Він воскрес з мертвих.

Ісус розмовляє з Петром

15 Коли вже всі поснідали, Ісус запитав Симона-Петра: «Симоне, Іоанів сину, чи любиш ти Мене дужче, ніж усі інші?» Петро відповів: «Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе». Ісус наказав йому: «Подбай про Моїх ягнят»[c].

16 І вдруге Він спитав його: «Симоне, Іоанів сину, чи ти Мене любиш?» Петро відповів: «Так, Господи, Ти знаєш, що я Тебе люблю». Ісус сказав: «Паси овець Моїх».

17 Ісус запитав Петра втретє: «Симоне, Іоанів сину, чи любиш ти Мене?» Петро засмутився від того, що Ісус утретє його спитав: «Чи любиш ти Мене?» Але відповів: «Господи, Ти все знаєш. Ти знаєш, що я Тебе люблю».

І сказав тоді Ісус: «Подбай про овець Моїх. 18 Істинно кажу тобі: коли ти був молодий, ти вдягався сам і йшов, куди тобі заманеться, та постарівши, простягатимеш руки свої і хтось інший одягатиме тебе й вестиме туди, куди ти не схочеш». 19 Сказав Він це, щоб вказати, якою смертю Петро загине, щоб принести славу Господу. Після цих слів Ісус звернувся до Петра: «Іди за Мною».

20 Петро озирнувся й побачив, що за ними йшов улюблений учень Ісуса, той, що під час вечері нахилився до Нього й спитав: «Господи, хто ж той, що зрадить Тебе?» 21 Тож, побачивши його, Петро спитав Ісуса: «Господи, а з ним що буде?» 22 Ісус відповів йому: «Може, Я хочу, щоб він залишився в живих, поки Я не прийду. Що тобі до цього? Ти йди за Мною!»

23 Чутка про те, що той учень не помре, розійшлася поміж братами. Але Ісус не казав, що той учень не помре. Він лише сказав: «Може, Я хочу, щоб він залишився в живих, поки Я не прийду. Що тобі до цього?» 24 Саме цей учень і свідчить про все, він же й написав це, і ми знаємо, що свідчення це правдиве.

25 Багато ще чого Ісус здійснив, і якщо про все написати докладно, то книг було б стільки, що цілий світ, я думаю, не вмістив би всього написаного.

Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)

Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International