M’Cheyne Bible Reading Plan
Соломонова молитва
12 Соломон став перед вівтарем Господнім перед усім народом Ізраїлю й простягнув руки. 13 Він зробив бронзове узвишшя п’ять ліктів[a] завдовжки, п’ять ліктів завширшки та три лікті[b] заввишки й помістив його посередині двору. Він піднявся на узвишшя, а тоді упав на коліна перед усіма ізраїльтянами, що зібралися, й, простягнувши руки до небес, 14 і промовив:
«О Господи, Боже Ізраїлю, ні на небі, ні на землі немає такого Бога, як Ти. Ти виконуєш Свій Заповіт про любов до слуг Твоїх, які всім серцем дотримуються шляху Твого. 15 Ти виконав Свою обітницю, що дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові. Ти устами Своїми пообіцяв і руками Своїми виконав її, як і сьогодні.
16 Тепер Господи, Боже Ізраїлю, виконай ту обіцянку, яку Ти дав Своєму слузі Давидові, батькові моєму, коли сказав: „Завжди твої сини сидітимуть на троні Ізраїлю, доки вони пильнуватимуть все те, що роблять, згідно з Моїми законами, як ти це робив”. 17 А тепер, о Господи, Боже Ізраїлю, нехай здійсниться слово Твоє, яке Ти дав Своєму слузі Давиду.
18 Та чи справді Бог житиме на землі з людьми? Небеса й навіть увесь всесвіт не можуть вмістити Тебе. Наскільки ж менший храм, збудований мною! 19 Отож зглянься на молитву й благання Твого слуги, о Господи, мій Боже. Почуй плач і молитву, якими Твій слуга звертається до Тебе. 20 Нехай очі Твої будуть звернені до цього храму вдень і вночі, до місця цього, де, за словами Твоїми, помістиш Ти ім’я Своє. Тож почуй молитву слуги Твого, який молиться до цього храму. 21 Почуй благання Свого слуги й Свого народу ізраїльського, коли вони молитимуться на цьому місці до Тебе. Почуй з Небес, місця де Ти живеш, а почувши, прости.
22 Якщо хтось вчинить зле проти ближнього свого і стверджуватиме, що він невинний, то він буде змушений прийти до цього вівтаря й присягнутися у своїй невинності. 23 Тоді почуй з Небес і розсуди слуг Своїх: засуди винного й покарай відповідно його вчинкам, та виправдай невинного й нагороди його згідно з його праведністю.
24 Якщо ж ворог переможе Твій народ ізраїльський за те, що він згрішив проти Тебе, але він повернеться знову до Тебе й, сповідуючи ім’я Твоє, молитиметься, пощади проситиме в Тебе в храмі цьому, 25 тоді почуй з Небес і вибач гріхи Твоєму народові ізраїльському й поверни його на землю, яку віддав його батькам.
26 Якщо ж небеса зімкнуться й не буде дощу, бо Твій народ згрішив проти Тебе, і коли люди молитимуться на цьому місці й каятимуться іменем Твоїм, відвернувшись від свого гріха, бо Ти наслав страждання на них, 27 тоді почуй їх з Небес і прости гріх слугам Своїм, Своєму народу ізраїльському. Настанови їх на шлях праведного життя й пошли дощ на землю, яка була дана Тобою в спадщину народу Твоєму.
28 Коли ж на землю прийдуть голод або чума, або почнуть гинути рослини від іржі, сарани, чи черви, або вороги візьмуть їх в облогу в їхніх же містах, хоч яке б лихо або напасть спіткала їх, 29 та коли хтось із Твоїх людей ізраїльських звернеться з молитвою та благанням (бо кожна людина знає свій біль і страждання) й простягне руки до цього храму, 30 тоді почуй з Небес, місця де Ти живеш. Вибач і вчини з кожним згідно з вчинками його, оскільки Ти знаєш, що в кожного на серці. Тільки Ти знаєш, що на серці в кожної людини! 31 Тож вони боятимуться й поважатимуть Тебе протягом усього життя, що житимуть на землі, яку Ти дав нашим батькам.
32 Щодо іноземця, який не належить до народу Ізраїлю, але прийде з далеких земель завдяки величному імені Твоєму й правиці могутній, коли він прийде помолитися у цьому храмі, 33 тоді почуй з Небес, де Ти живеш, і зроби те, про що просить Тебе чужинець, тоді всі народи землі знатимуть ім’я Твоє і боятимуться Тебе, як боїться Твій власний народ ізраїльський, і будуть знати, що цей храм, який я збудував, щоб вшанувати Тебе, носить Твоє ім’я.
34 Коли ж народ Твій піде війною проти своїх ворогів, хоч куди б Ти їх послав, і коли вони молитимуться Тобі, дивлячись на це місто, обране Тобою, і на храм, що я збудував в ім’я Твоє, 35 тоді почуй з Небес їхні молитви та благання і підтримай їх.
36 Якщо вони скоять гріх проти Тебе, оскільки немає людини без гріха, і Ти розгніваєшся на них й віддаси їх ворогові, який забере їх у полон у далекі чи близькі землі, 37 і якщо вони отямляться на чужині в полоні, покаються й благатимуть Тебе, кажучи: „Ми скоїли гріх, ми зробили зле й ганебне” 38 —і якщо вони повернуться до Тебе всім своїм серцем і душею на чужині в полоні і молитимуться Тобі за ту землю, яку Ти дав їхнім батькам, про те місто, що Ти обрав, та храм, збудований мною в Твоє ім’я, 39 тоді почуй з Небес, де Ти живеш, почуй їхні молитви й благання і підтримай їх. І пробач народ Свій, який згрішив проти Тебе. 40 Отож, мій Боже, хай очі Твої будуть розплющені, а вуха—уважні до молитв, вознесених з цього місця.
41 А зараз встань, о Господи Боже,
й прийди на місце Свого спочинку,
Ти і ковчег Твоєї могутності.
Нехай священики Твої, о Господи Боже,
в спасіння вбрані будуть.
Нехай святі Твої радіють з милості Твоєї.
42 О Господи Боже,
не відмовляй Своєму помазанику.
Пам’ятай Давида, Свого вірного слугу!»
Діти Божі перемагають світ
5 Хто вірить, що Ісус—Христос, той народився від Бога. А кожен, хто любить Отця, любить і дітей Його. 2 Так дізнаємося ми, що любимо дітей Божих: полюбивши Бога і дотримуючись заповідей Його. 3 Ми виявляємо свою любов до Нього, виконуючи Його заповіді, котрі не такі й важкі для нас. 4 Бо кожен, хто народився від Бога, перемагає світ. 5 Так, наша віра перемогла світ. То хто ж переможе світ, як не той, хто вірить, що Ісус—Син Божий?
Бог свідчить нам про Ісуса Христа
6 Ісус Христос—це Той, Хто прийшов до нас із водою і кров’ю[a]. Він прийшов не тільки з водою, а й з кров’ю, і Дух свідчить про те, а Дух—то істина. 7 Тому є три свідки: 8 Дух, вода і кров. І всі троє стверджують одне й те саме.
9 Якщо ми довіряємо свідченням людей, то маємо визнати, що Господнє свідчення—набагато значніше. Бо цінність Божого свідчення в тому, що Він свідчить про Свого власного Сина. 10 Той, хто вірить в Сина Божого, несе це свідчення у собі самому. А хто не вірить Богу, робить із Нього брехуна, бо не вірить Його свідченню про Сина Свого.
Бог дарував нам вічне життя
11 Ось у чому це свідчення полягає: Бог дарував нам вічне життя, і життя це у Сині Його. 12 Той, хто має Сина, має життя, а хто не має Сина, не має й життя. 13 Я пишу про це вам, хто вірує в ім’я Сина Божого, щоб знали ви, що маєте життя вічне. 14 Ми маємо впевненість в Бога, і якщо ми попросимо про щось згідно з волею Його, Він почує нас. 15 І якщо ми знаємо, що Всевишній чує нас, то хоч би про що ми просили, неодмінно одержимо від Нього.
Моліться за братів грішних
16 Якщо хтось бачить, що брат його чинить гріх, але не смертний, мусить молитися за брата, і Бог даруватиме грішному життя. Але це так, якщо той гріх не веде до смерті. Бо є гріхи, які ведуть до смерті, і я не про них кажу, щоб ви молилися. 17 Всякий неправедний вчинок є гріховним, але існує гріх, який не веде до смерті.
18 Ми знаємо, що хто став дитям Божим, більше не грішить. Навпаки, Син Божий охороняє його[b], і лукавий не може завдати йому ніякої шкоди[c]. 19 Ми знаємо, що належимо Богу, хоча світ—під владою лукавого. 20 Але знаємо ми, що Син Божий прийшов і дав нам розуміння, щоб ми пізнали Того, Хто є істинний. І ми справді у Тому, Хто істинний, оскільки ми в Його Сині, Ісусі Христі. Він—істинний Бог і вічне життя. 21 Діти мої! Бережіть себе від лжебогів[d].
Скарга Аваккума
1 Це пророцтво, яке Аваккум, пророк, побачив у з’яві.
2 Господи, допоки проситиму я допомоги,
а Ти не слухатимеш?
Допоки галасати про насильство,
а Ти не рятуватимеш?
3 Навіщо Ти наслав на мене такі страждання й лиха?
Чому Ти все це спокійно спостерігаєш?
Руїна й насильство переді мною,
здіймаються розбрат і чвари.
4 Тому й закон безсилий,
і ніде вже справедливості немає.
Праведність оточена нечестивістю,
тож і справедливість виходить перекручена.
Відповідь Бога
5 Погляньте на інші народи!
Здивуйтеся! Будьте вражені!
Бо й справді, навіть якщо почуєте ви,
що має статися за час життя вашого,
то не повірите тому.
6 Бо піднімаю Я вавилонян[a],
цей жорстокий і запальний народ,
який проходить аж до краю землі,
щоб захопити оселі, які йому не належать.
7 Вони—страшний й жахливий народ,
вони самі собі закон,
та роблять все, що їм завгодно.
8 Коні їхні прудкіші за леопардів,
та лютіші за вовків уночі.
Їхня кіннота прийшла здалеку й летить на ворога,
немов орли, що поспішають до поживи.
9 Кожен із вавилонян приходить,
щоб чинити кривду.
Обличчя їхні спрямовані вперед,
вони захоплюють полонених,
численних, мов пісок.
10 Вавилоняни глузують з царів,
насміхаються з князів інших народів.
Вони кепкують з будь-яких фортець,
та насипаючи земляний вал,
легко здобувають їх.
11 Після того вони відлітають, неначе вітер,
воювати з іншими народами,
бо єдиний бог для вавилонян—це їхня міць.
Другий докір Аваккума
12 Хіба ж не існував Ти, Господи, ще споконвіку?
Святий мій Боже, Ти—вічний Бог[b]!
О Господи, Ти вавилонян обрав, щоб суд чинити,
наша Скеле, Ти їх призначив нас судити.
13 Твій погляд, Господи, занадто чистий,
аби дивитися на зло,
Ти не в силах бачити неправедні діла.
Тоді чому ж за кривдниками стежиш Ти байдуже?
Чому мовчиш Ти,
коли вбиває праведного злодій?
14 Людей створив Ти, неначе риб морських,
мов плазунів, що ватажка не мають.
15 Ворог на гачок відловлює людей,
мов неводом своїм, людей він ловить.
Він забирає їх у невід свій,
отож він радіє й святкує.
16 Тому пожертви він приносить своїй сітці
і спалює запашне куріння неводу своєму,
бо завдяки сітям своїм він має щедрий пай
і вдосталь їжі.
17 Чи буде сітками у ворога забирати всі багатства,
та мечем народи знищувати немилосердно?
Звідки влада в Ісуса
(Мт. 21:23-27; Мк. 11:27-33)
20 Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини. 2 Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
3-4 У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
5 Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?” 6 А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком». 7 Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
8 Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
Бог посилає Свого Сина
(Мт. 21:33-46; Мк. 12:1-12)
9 Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри. 10 Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим. 11 Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками. 12 Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
13 Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
14 Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” 15 Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними? 16 Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим».
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
17 Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули,
став наріжним каменем?”(A)
18 Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
19 Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
Цезареві—цезареве, а Богові—Боже
(Мт. 22:15-22; Мк. 12:13-17)
20 Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу заарештувати Христа. 21 Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. 22 Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
23 Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: 24 «Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве». 25 Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю—цезареве, а Богу—Боже».
26 Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
Саддукеї намагаються зловити Ісуса на слові
(Мт. 22:23-33; Мк. 12:18-27)
27 Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його: 28 «Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”[a].
29 От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей. 30 Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним. 31 Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома—вони померли, не залишивши дітей. 32 Останньою померла жінка. 33 Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
34 Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються. 35 Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться. 36 Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони—діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.
37 Мойсей, в історії про палаючий кущ[b], ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”[c]. 38 Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».
39 Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!» 40 І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
Чи є Христос Сином Давидовим або Сином Божим?
(Мт. 22:41-46; Мк. 12:35-37)
41 Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос—Син Давидів? 42-43 Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:
„Господь Бог мовив до Господа мого:
Сядь по праву руку від Мене,
доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх”[d].(B)
44 Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Ісус викриває книжників
(Мт. 23:1-36; Мк. 12:38-40; Лк. 11:37-54)
45 Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням: 46 «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах. 47 А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International