M’Cheyne Bible Reading Plan

Забезпечення духовенства

31 Святкування Пасхи скінчилося. Ізраїльтяни, які були на святі, розійшлися по містах Юдеї. Вони позносили священні камені й повалили стовпи Ашери. Вони зруйнували узвишшя й вівтарі по всій Юдеї та на землях Веніамина, в Ефраїмі та Манассії. Зруйнувавши все те, ізраїльтяни повернулися в свої міста, до свого майна.

² Езекія призначив по підрозділах священиків та левитів, і кожен мав виконувати свої обов’язки священиків та левитів: приносити жертви всеспалення та мирні жертви, правити службу, дякувати й співати хвалу при брамах Господнього храму^[a]. ³ Цар віддав тварин, що належали йому, для жертв всеспалення. Ці тварини були призначені для щоденних жертв всеспалення, які приносили щоранку і щовечора, а також щосуботи під час свят Новолуння та для інших особливих зібрань, як записано в Законі Господньому. ⁴ Люди мали віддавати частину свого врожаю та речей священикам і левитам, щоб вони могли присвятити себе Закону Господньому.

⁵ Як тільки вийшов той наказ, ізраїльтяни щиросердо віддали перший врожай зерна, молоде вино, оливу та мед, багато всього іншого—десятину врожаю. ⁶ Ізраїльтяни та юдеї, що жили в містах Юдеї, також дали десятину великої рогатої худоби та отар і десятину святих речей присвятили Господу своєму Богу, і поскладали вони все те у великі купи. ⁷ Почали вони це робити на третій місяць, а закінчили в сьомому. ⁸ Коли Езекія прийшов зі своїми придворними й побачив ті купи, вони восхвалили Господа, й благословив Його ізраїльський народ.

⁹ Езекія спитав священиків та левитів про ті купи, ¹⁰ і первосвященик Азарія з роду Задока, відповів: «З того часу, як люди почали приносити жертви до храму Господнього, ми мали вдосталь їжі, ще й багато залишків, бо Господь благословив Свій народ і багато лишку зосталося».

¹¹ Езекія наказав підготувати комори у храмі Господа, і так було зроблено. ¹² Потім вони благоговійно позаносили данину: десятину й посвячені дари. Левит Конанія відповідав за це, а другим після нього відповідальним був його брат Шимей. ¹³ Єгіел, Азазія, Нагат, Асагел, Єримот, Йозавад, Еліел, Ісмакія, Магат і Беная були наглядачами, підпорядкованими Конанії та його брату Шимею, яких призначили цар Езекія та придворний Азарія, відповідальний за храм Божий.

¹⁴ Левит Коре, син Імни, головний охоронець Східної брами, відповідав за добровільні пожертви Богу, він розподіляв данину Господу, а також посвячені дари. ¹⁵ Едем, Миніамин, Ісус, Шемая, Амарія та Шеканія віддано допомагали йому в містах священиків, розподіляючи між своїми братами-священиками за підрозділами, порівну: найстаршим і найменшим.

¹⁶ Крім того, вони розподіляли данину між особами чоловічої статі старше трьох років, чиї імена було занесено до родоводів, серед усіх, хто мав приходили до храму Господнього й виконувати різні щоденні обов’язки, згідно з відповідальністю кожного, за підрозділами. ¹⁷ Вони вели розподіл між священиками, записаними за родами в родоводах, а щодо левитів, то між тими, кому виповнилося двадцять років і старше. ¹⁸ Вони враховували й малечу, і жінок, і синів та дочок—усіх записаних у родоводах. Бо вони, сповнені віри, присвятили себе цьому служінню.

¹⁹ А священики, нащадки Аарона, що жили на полях-пасовиськах довкола своїх міст та в будь-яких інших містах, також дістали свою частку на кожного чоловіка з-поміж них і кожного записаного в родоводах левитів.

²⁰ Отак зробив Езекія по всій Юдеї, чинив він правильно, праведно й щиросердо перед Господом його Богом. ²¹ В усьому, що робив він щодо служби в храмі Божому та послуху Закону й заповідям, він шукав Бога Й працював щиросердо. Отож він і процвітав.

Жінка і звір

17 Тоді один із семи Ангелів, які мали сім чаш, підійшов до мене й сказав: «Ходім, я покажу тобі покарання, на яке засуджена велика розпусниця, котра сидить над багатьма річками. ² Царі світу чинили розпусту з нею, а жителі землі впивалися вином її розпусти».

³ Після того, силою Духу Ангел переніс мене в пустелю. Там я побачив жінку, яка сиділа на червоному звірі, вкритому богозневажливими іменами. І було в нього сім голів і десять рогів. ⁴ Жінка була вдягнена в порфіру й багрянець, приоздоблена золотими прикрасами, коштовним камінням й перлами. В руці вона тримала золотий келих, повний мерзоти й бруду її розпусти. ⁵ На чолі в неї був символічний напис:

«ВЕЛИКИЙ ВАВИЛОН—

МАТІР РОЗПУСНИЦЬ

І ВСЯКОЇ ЗЕМНОЇ ГИДОТИ».

⁶ І побачив я, що жінка ця п’яна від крові святих людей Божих і тих, хто вмер за свідчення їхньої віри в Ісуса. Побачивши її, я дуже здивувався.

Пояснення Ангела

⁷ Тоді Ангел сказав мені: «Чому ти дивуєшся? Я поясню тобі таємницю жінки й звіра з сімома головами й десятьма рогами, який несе її. ⁸ Звір, якого ти бачив, колись був живим, але зараз він мертвий. Та він незабаром вийде з безодні й піде на загибель. Тоді ті, хто живе на землі і чиї імена не вписані у Книгу Життя від самого початку світу, будуть здивовані, коли побачать звіра, який колись був живий, а зараз є мертвий, але ще з’явиться.

⁹ Ось де розум з мудрістю потрібні. Сім голів—це сім пагорбів, на яких сидить жінка. Це також і сім царів. ¹⁰ П’ятеро з них уже померли, один іще править, а один ще не прийшов. Як прийде він, то призначено йому недовго панувати. ¹¹ Звір, котрий був живим, а зараз є мертвий, це і є восьмий цар, який водночас і один із семи. Йде він до загибелі своєї.

¹² Десять рогів, які ти бачив, то десять царів, які ще не почали своє царювання. Але буде дана їм зі звіром влада царська на одну годину. ¹³ Всі вони мають одну мету, і всі віддадуть силу свою і владу звіру. ¹⁴ Вони воюватимуть із Ягням, але Воно, разом із покликаними, вибраними й вірними переможе їх, бо Воно—Господь над панами і Цар над царями».

¹⁵ Потім Ангел сказав мені: «Річки, які ти бачив там, де сидить розпусниця—це народи, нації і мови. ¹⁶ Звір і десять рогів, які ти бачив, ненавидітимуть розпусницю. Вони зруйнують і роздягнуть її, їстимуть тіло її й палитимуть його вогнем. ¹⁷ Адже Бог вклав в їхні серця виконати волю Його: вони погодились віддати звіру владу свою до тих пір, поки не здійсняться Слова Божі. ¹⁸ Жінка, яку ти бачив—це велике місто, що панує над земними царями».

² «Того дня,—Господь Всемогутній говорить,—Я викоріню імена бовванів з краю, і більше не згадуватимуть їх. Я викоріню як пророків, так і дух нечистоти з цього краю. ³ А якщо хтось усе ще пророкує, тоді батько й мати, що породили його, скажуть: „Не жити тобі, бо брешеш іменем Господа”. Тож батько й мати, що породили його, проштрикнуть його, коли пророкуватиме. ⁴ Того дня кожен пророк засоромиться розповідати людям про те, що бачив у з’явах. І більше вони не вдягатимуть волосяницю заради обдурювання, які вони видають за пророцтва. ⁵ І кожен мовить: „Я не пророк. Я селянин, бо батракував із малку”. ⁶ І якщо хтось його спитає: „Що то за рани в тебе на руках?”—Він відповість: „Мене поранено було в домі друзів моїх”».

Продовження прощальної промови Ісуса

16 «Я все це розповів вам, щоб не зневірилися ви у скрутну годину. ² Люди виженуть вас із синагоги, та прийде час, коли, вбивши когось із вас, вважатиме вбивця, що служив він Богу. ³ Всі діятимуть так, бо ні Отця не пізнали Мого, ані Мене. ⁴ І розповів Я вам про це, щоб згадали ви, коли прийде той час, що попереджав Я вас. А не сказав вам про це з самого початку через те, що був тоді ще з вами».

Ісус говорить про Дух Святий

⁵ «А зараз до Того вирушаю Я, Хто послав Мене, і жоден із вас не запитає Мене: „Куди Ти йдеш?” ⁶ Зараз, коли Я вам усе це розповів, серця ваші сповнилися смутком. ⁷ Та істинно кажу: для вас же ліпше буде, щоб Я пішов, інакше не прийде Помічник. Пішовши, Я пришлю Його до вас. ⁸ І коли Він прийде, то виявить людям світу правду про гріх, праведність і суд. ⁹ Він доведе людям, що вони грішні, бо не вірять у Мене. ¹⁰ Він доведе як помилялися вони про праведність Господню. Я ж до Отця іду, і ви Мене вже не побачите. ¹¹ Він доведе, що є Божий суд, бо правителя світу цього^[a] вже засуджено. ¹² І ще багато чого хотів би Я вам сказати, та зараз іще не знесете ви всього того. ¹³ Але як прийде Дух Істини, то направить вас до істинної правди, і не від Себе говоритиме Він, а скаже те, що почує. Він сповістить вас про прийдешнє. ¹⁴ Він принесе Мені славу, бо візьме те, що належить Мені й відкриє його вам. ¹⁵ Все, що належить Отцю Моєму, належить і Мені. Ось чому кажу Я, що візьме Він те, що Мені належить, і відкриє вам».

Ваш смуток обернеться радістю

¹⁶ «Незабаром Я полишу вас, але ж трохи згодом ви знов побачите Мене».

¹⁷ Тоді дехто з Його учнів почали казати один одному: «Що означають ці Його слова: „Незабаром Я полишу вас, але ж трохи згодом ви знов побачите Мене?” Або ці: „Бо до Отця Я йду?”» ¹⁸ І ще вони казали: «Що це за „згодом”, про що це Він говорить? Ми не розуміємо, що Він каже».

¹⁹ Ісус знав, що вони хотіли Його запитати, тож мовив: «Ви сперечаєтеся поміж собою про те, що Я сказав: „Незабаром Я полишу вас, але ж трохи згодом ви знов побачите Мене”.

²⁰ Істинно кажу вам: будете стогнати й голосити, а світ радітиме; сумуватимете, та смуток ваш обернеться радістю. ²¹ Коли жінка народжує дитину, то терпить муки, бо прийшов її час, а як народить, то забуває про всі страждання, бо сповнена радістю, що людина прийшла у світ. ²² Тож і ви засмучені зараз. Та Я знову побачу вас, і ви будете мати радість, і ніхто не зможе позбавити вас її. ²³ І не питатимете ви в той день у Мене нічого. Істинно кажу вам: хоча б що ви попросили в Отця в Моє ім’я, Він усе вам дасть. ²⁴ Та досі ви не просили ще нічого в Моє ім’я. Тож просіть, і все одержите, щоби радістю сповнилися серця ваші».

Перемога над світом

²⁵ «Про все це Я розповідав вам притчами, щоб не відкривати істинне значення слів Моїх. Та прийде час, коли Я вже не говоритиму притчами, а просто повідаю вам про Отця. ²⁶ Того дня ви зможете просити в Моє ім’я, і Я вже не кажу, що проситиму за вас Отця. ²⁷ Бо Сам Отець вас любить за те, що ви любите Мене. Він любить вас за те, що ви повірили, що Я прийшов від Бога. ²⁸ Так, Я прийшов у цей світ від Отця, а зараз залишаю вас і повертаюся до Нього».

²⁹ І учні сказали Йому: «Ось зараз Ти говориш чітко й відверто і не розповідаєш притчами. ³⁰ Тепер ми знаємо, що Тобі все відомо, і навіть не маєш потреби, щоб Тебе хтось питав. І тому ми віримо, що Ти прийшов від Бога».

³¹ І сказав Ісус: «То тепер ви вірите? ³² Послухайте! Надходить час, і він уже прийшов, коли ви всі розійдетеся. Кожен повернеться до своєї домівки, а Мене залишите. Та Я не самотній, бо Отець Мій зі Мною. ³³ Розповів Я вам про все для того, щоб ви мали через Мене мир та спокій. У цьому світі ви страждатимете, та будьте мужні! Я переміг світ!»