M’Cheyne Bible Reading Plan
Заповіт Давида Соломонові
2 Коли прийшов час Давидові помирати, він залишив заповіт своєму сину Соломону. 2 «Я скоро піду шляхом, яким іде весь світ,—сказав він.—Тож будь міцним, покажи себе справжнім чоловіком. 3 Зважай на настанови Господа твого Бога: іди Його дорогою і дотримуйся Його вказівок і наказів, Його законів та вимог, як написано в Законі Мойсеєвому, щоб міг ти досягти успіху в усьому, хоч би що робив, і всюди, хоч би куди пішов, 4 щоб Господь міг виконати дану мені обіцянку. Ось що обіцяв Господь: „Якщо твої нащадки зважатимуть на те, як жити, якщо вони віддано йтимуть переді Мною з усім серцем і всією душею, вони завжди сидітимуть на троні Ізраїлю”.
5 Зараз ти сам знаєш, що зробив Йоав, син Зеруї, зі мною, а також з двома командуючими ізраїльського війська: Авнером, сином Нера, і Амазою, сином Єтера. Він убив їх, проливши їхню кров у мирний час, як у битві. І цією кров’ю забруднив свій пасок і сандалі на ногах. 6 Зроби як вважаєш за потрібне, але відніми у нього життя, не давши його голові посивіти.
7 Будь милостивий до синів Барциллая з Ґілеада і дозволь їм бути одними з тих, хто їсть за твоїм столом. Вони були на моєму боці, коли я втікав від твого брата Авесалома.
8 І пам’ятай що, при тобі є Шимей, син Ґери, з коліна Веніаминового, з Багурима, який прокляв мене страшним прокляттям того дня, коли я йшов до Маганаїма. Коли він зустрів мене при Йордані, я заприсягнувся йому Господом: „Я не страчу тебе мечем”. 9 Та зараз не вважай його невинним. Ти чоловік мудрий, ти знатимеш, що з ним робити. Зведи його сиву голову в Шеол у крові».
10 Тоді Давид відійшов спочивати зі своїми батьками й був похований у місті Давидовім. 11 Він царював сорок років в Ізраїлі: сім років у Хевроні й тридцять три в Єрусалимі.
Соломон зміцнює владу
12 Тож Соломон сів на трон свого батька Давида і надійно зміцнив свою владу.
13 Тоді Адонія, син Хаґґіта, прийшов до Батшеби, матері Соломона. Батшеба спитала його: «Ти прийшов з миром?»
Він відповів: «Так, з миром». 14 Тоді додав: «Я маю тобі щось сказати». Вона промовила: «Можеш говорити».
15 «Як знаєш,—сказав він,—царство було моїм. Весь Ізраїль дивився на мене як на свого царя. Але все змінилося, і царство перейшло до мого брата, оскільки воно судилося йому Господом. 16 Зараз я маю єдине прохання до тебе. Не відмов мені». Вона промовила: «Можеш просити».
17 Тож він повів далі: «Будь ласка, попроси царя Соломона віддати за мене шунамитянку Авішаґ. Він не відмовить тобі».
18 «Гаразд,—відповіла Батшеба,—я поговорю з царем про тебе».
19 Коли Батшеба прийшла до царя Соломона, щоб поговорити з ним про Адонію, цар підвівся їй назустріч, низько вклонився й сів на трон. Принесли трон для матері царя, і вона сіла по праву руку від нього.
20 «Я маю одне дрібне прохання до тебе,—сказала вона,—не відмов мені». Цар відповів: «Тож проси, мамо моя, я не відмовлю тобі».
21 То вона сказала: «Нехай шунамитянка Авішаґ стане дружиною твого брата Адонії».
22 Цар Соломон відповів матері: «Чому ти просиш шунамитянку Авішаґ для Адонії? Ти можеш так само попросити для нього царство, зрештою він мій старший брат, для нього та для священика Авіатара і Йоава, сина Зеруї!»
23 Тоді цар Соломон заприсягнувся Господом: «Нехай Бог вчинить зі мною так і навіть гірше, якщо Адонія не заплатить життям за це прохання! 24 А тепер, так само певно, як і те, що Господь живий, Той, Який всадовив мене в безпеці на трон батька мого Давида, і, як обіцяв, заснував династію для мене, клянуся у тому, що Адонія сьогодні помре!» 25 Отож, цар Соломон дав наказ Бенаї, сину Єгояди, і той вбив Адонію.
26 Священику Авіатару цар сказав: «Повертайся на свої поля в Анатоті. Ти заслуговуєш на смерть, але я не вб’ю тебе зараз, оскільки ти ніс ковчег Господа Бога перед моїм батьком Давидом і ділив з ним усі труднощі». 27 Так Соломон вигнав Авіатара зі священицтва Господнього, виконуючи слова Господа, сказані в Шило про оселю Елі.
28 Коли новина дійшла до Йоава, який був у змові з Адонією, але не Авесаломом[a], він утік у намет Господній і вхопився за роги жертовника[b]. 29 Царю Соломону сказали, що Йоав утік у намет Господній і зараз стоїть біля жертовника. Соломон наказав Бенаї, сину Єгояди: «Йди забий його!»
30 Тоді Беная ввійшов у намет Господній і сказав Йоаву: «Цар наказав: „Виходь!”» Але той відповів: «Ні, я помру тут». Беная доповів цареві: «Ось як Йоав відповів мені».
31 І цар наказав Бенаї: «Роби, як він каже. Убий і поховай його, і тим змиєш з мене та роду мого батька невинну кров, яку пролив Йоав. 32 Господь відплатить йому за кров, яку він пролив. Мій батько Давид не знав, що він напав на двох чоловіків і вбив їх мечем. Обидва вони: Авнер, син Нера, командуючий ізраїльським військом та Амаза, син Єтера, командуючий юдейським військом, були кращими й справедливішими від нього. 33 Нехай провина за їхню кров назавжди ляже на голову Йоава та його нащадків. А в Давида та його нащадків, його роду та його трону нехай назавжди буде мир Господній».
34 Тож Беная, син Єгояди, пішов, ударив Йоава і вбив його. Він був похований у своїй власній землі[c] в пустелі. 35 Цар призначив Бенаю, сина Єгояди, керувати військом замість Йоава й замінив Авіатара священиком Задоком.
36 Тоді цар послав по Шимея і сказав йому: «Зведи собі будинок в Єрусалимі й живи там, але нікуди звідти не йди. 37 Того дня, коли підеш і перетнеш долину Кідрон, можеш бути певний, що помреш. Твоя кров буде на тобі».
38 Шимей відповів цареві: «Те що ти кажеш, правильно. Твій слуга робитиме так, як мій володар-цар сказав». І Шимей довго жив у Єрусалимі.
39 Але через три роки двоє рабів Шимея втекли до Ахіша, сина Мааки, царя Ґата, і Шимею сказали: «Твої раби в Ґаті». 40 Тут він осідлав свого віслюка й подався до Ахіша, до Ґата шукати своїх рабів. Так Шимей пішов і привів назад своїх рабів із Ґата.
41 Коли Соломону сказали, що Шимей пішов з Ізраїлю до Ґата й повернувся, 42 цар покликав Шимея і сказав йому: «Чи я не наполягав на тому, щоб ти заприсягнувся Господом, і чи не застерігав я тебе: „Того дня, коли ти підеш кудись звідси, можеш бути певний—ти помреш?” Тоді ти сказав мені: „Те, що ти кажеш справедливо. Я підкорятимуся”. 43 Чому ж ти тоді не дотримався клятви Господу й не підкорився моєму наказу?» 44 Цар також сказав Шимею: «В серці своєму ти знаєш все те зло, яке ти зробив батькові моєму, Давидові. Тепер Господь відплатить тобі за всі твої лихі вчинки. 45 Але цар Соломон буде благословенний, і Давидів трон завжди стоятиме перед Господом».
46 По тому цар дав наказ Бенаї, сину Єгояди, і той пішов, вдарив Шимея і вбив його.
Царство тепер міцно затвердилося в Соломонових руках.
Допомагаймо одне одному
6 Браття і сестри, якщо хтось впаде в гріх, то ви, слідуючи Духові, маєте повернути його на шлях праведний. Але робіть це лагідно і пильнуйте себе, бо також можете бути спокушені. 2 Допомагайте одне одному долати життєві перешкоди, і так ви виконуватиме Закон Христовий. 3 Якщо дехто сповнений відчуттям своєї важливості, і через те не бажає так робити, той тільки обманює себе. 4 Кожен має сам бути суддею своїх вчинків, і тоді він зможе пишатися своїми досягненнями, не порівнюючи себе ні з ким. 5 Бо кожен має нести відповідальність за виконання своїх власних обов’язків.
Творімо добро всім людям
6 Той, кого навчають Послання Божого, мусить ділитись усіляким добром з учителем своїм. 7 Не обманюйте себе. Бога перехитрувати не можна, бо що посієш, те й пожнеш. 8 Хто сіє на полі своєї гріховної натури, той пожне руїну. А хто сіє на полі Духа, той пожне від Духа вічне життя.
9 Творімо ж добро невтомно, і пожнемо тоді вчасно, якщо не знесилимося й не відступимо. 10 Тож, маючи таку нагоду, творімо добро всім людям, а особливо, нашим братам по вірі.
Павло закінчує своє послання
11 Погляньте, якими великими літерами я власноручно пишу вам це послання. 12 Всі ті, хто прагнуть справити добре враження на свій народ, намагаються примусити вас зробити обрізання. Та роблять вони це лише для того, щоб уникнути переслідувань за хрест[a] Христовий. 13 Адже навіть ті, хто робить обрізання, самі не дотримуються Закону, а лише від вас цього вимагають. І все це для того, щоб похвалитися, що ви підкорилися їм.
14 Я ж не буду вихвалятися ніколи й нічим, окрім хреста Господа нашого Ісуса Христа! Через той Хрест весь світ був розіп’ятий[b] для мене, а я був розіп’ятий для світу. 15 Бо ні обрізання, ні необрізання не мають ніякого значення. Що справді важливе—це нове створіння[c] Боже. 16 Отже, нехай буде мир і милість, всім тим, хто дотримується цього правила, тобто Божому Ізраїлю[d].
17 І нарешті я прошу, щоб ніхто більше не обтяжував мене нічим, бо я вже ношу на тілі своєму рани[e], які є свідченням того, що я належу Христу.
18 Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з духом вашим, брати і сестри мої! Амінь.
Езекиїл—вартовий
33 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, звернись до земляків твоїх і скажи їм: „Коли я заношу меч над якоюсь землею, люди землі цієї обирають одного з мужів своїх й роблять його вартовим своїм. 3 Він бачить меч, що занесений проти землі його, й сурмить у сурму, щоб застерегти людей. 4 Тоді, якщо хтось чує сурму, але не зважає на застереження, меч падає, забирає життя його, кров його буде на ньому. 5 Адже чув він голос сурми, але не зважив на застереження. Кров його буде на ньому самому. Якщо ж зважить на застереження, врятує він себе. 6 Але якщо вартовий бачить меч ворожій і не сурмить у сурму, щоб застерегти людей, тоді вороги заберуть увесь народ в полон. Це станеться через їх гріхи, але кров народу буде й на вартовому.
7 Сину людський, я поставив тебе вартовим дому Ізраїльського, тож почуй слово, яке Я звертаю до тебе, й застережи їх. 8 Коли кажу Я нечестивому: „О нечестивий чоловіче, ти неодмінно помреш”,—а ти не скажеш нічого, щоб відвернути його з хибного шляху, той нечестивий чоловік помре у своєму гріху, і Я вважатиму тебе відповідальним за кров його. 9 Та якщо ти справді застережеш нечестивого, щоб відвернувся він від хибного шляху, а він цього не зробить, помре він у своєму гріху, а ти врятуєшся”».
Бог не хоче смерті людей
10 Сину людський, скажи дому Ізраїлю: «Ось що вони спитають: „Провини наші та гріхи тяжіють над нами, і через них ми гинемо. Як нам бути?” 11 Скажи їм: „Так само правда, як те, що Я існую, не тішить мене смерть нечестивого, Я радше втішаюсь, коли відвертається він від хибного шляху й живе. Відверніться! Відверніться від лихої поведінки вашої! Навіщо тобі вмирати, о доме Ізраїлю?”
12 Отож, сину людський, скажи своїм землякам: „Праведність праведного не врятує його, якщо він стане на путь гріховну, а нечестивість нечестивого не принесе погибель, якщо він відвернеться від гріха. Праведному, якщо він грішить, не жити тільки завдяки колишній праведності своїй. 13 Якщо скажу Я праведному, що він неодмінно житиме, а він тоді покладеться на праведність свою і почне чинити зло, жоден з його попередніх праведних вчинків не буде згадано йому. Помре він за зло, що вчинив. 14 Або Я скажу нечестивому: „Ти неодмінно помреш”. А він тоді відвернеться від гріха й почне жити справедливо й праведно. 15 Він віддасть те, що взяв як заставу, поверне вкрадене, дотримуватиметься законів, що дають життя, і не чинить зла ніякого, він не помре. 16 Жоден із скоєних ним гріхів йому не згадається. Бо він пішов шляхом справедливості та праведності, він, безумовно, житиме. 17 Однак земляки твої кажуть: „Путі Господа несправедливі!” Але ж це їхні путі несправедливі! 18 Якщо праведний відвертається від праведності своєї і чинить зло, він помре за це. 19 А якщо нечестивий відвертається від нечестивості своєї і чинить те, що є справедливим і правильним, він житиме за те, що робить так. 20 А ти, о доме Ізраїлю, кажеш: „Вчинки Господа несправедливі”. Та Я судитиму кожного за його власними вчинками”».
Падіння Єрусалима
21 На дванадцятий рік нашого вигнання, у десятий місяць на п’ятий день[a] чоловік, що втік з Єрусалима, прийшов до мене і сказав: «Місто пало!» 22 Та ввечері напередодні сила Господа була на мені, й Він розтулив мої уста перед чоловіком, що прийшов до мене вранці. Тож уста мої розтулилися, і більше не був я німий.
23 Тоді слово Господа дійшло до мене: 24 «Сину людський, люди, що живуть у тих руїнах на землі Ізраїльській, говорять: „Аврам був сам один, однак він володів цією землею. Але ж нас багато, тож ця земля належить нам як спадщина”. 25 Тоді скажи, що Господь Бог говорить їм: „Оскільки їсте ви м’ясо з кров’ю і дивтесь на бовванів своїх, і кров проливаєте, чи ж володіти вам землею? 26 Ви на свій меч покладаєтеся, чините мерзоту, і кожен з вас ганьбить дружину сусіди свого. Чи ж вам цією землею володіти?”»
27 Скажи таке їм, що Господь Бог так говорить: «Так само правда, як те, що Я існую, ті, хто в зруйнованих містах лишився, поляжуть від меча. Того, хто в чистім полі, віддам Я звірям диким на поживу, а ті, хто у фортецях і печерах, помруть від чуми. 28 Зроблю Я землю цю безлюдною пустелею, і гордій силі її настане кінець. Спустошаться гори ізраїльські, що й не пройти ними буде. 29 Тоді вони знатимуть, що Я—Господь, коли зроблю Я землю безлюдною пустелею за всю мерзоту, що вони накоїли.
30 Що ж до тебе, сину людський, земляки твої балакають про тебе попідтинню та під дверима будинків, кажучи один одному: „Ходімо послухаємо послання від Господа!” 31 Люди Мої приходять до тебе, як зазвичай, сідають перед тобою і слухають слова твої, але в житті не тримаються їх. На словах проголошують відданість, але в серцях своїх прагнуть неправедної наживи. 32 Справді, ти для них не більше, як людина, що співає пісні любові чарівним голосом і добре грає на інструменті, бо чують вони слова твої, але не дотримуються їх. 33 Коли все це сповниться, а це збудеться неодмінно, тоді вони знатимуть, що мешкав серед них пророк».
1 Для диригента. В супроводі ґіттіта. Псалом Асафа.
2 Співаймо гімни Богу,
щоб Бога Якова піднести!
3 Почнемо музику, заграймо в бубни,
та на ніжній лірі й арфі солодкоголосій.
4 Подуймо в ріг баранячий у час молодика[a],
і в повен місяць[b], що віщує свято.
5 Такий закон для Ізраїлю,
так Якову звелів Господь.
6 Він встановив це свідчення для Йосипа,
коли виводив його із Єгипту.
Почув слова я мовою незнаною:
7 «З його плечей Я зняв тягар,
дав відпочить рукам від непосильної ноші.
8 Як ви були в біді, звернулися до Мене.
Я відповів таємно, громом,
Я випробовував вас при воді Меріва[c]. Села
9 Народе Мій, послухай-но Мене,
якщо, Ізраїлю, послухаєш, з тобою укладу Угоду!
10 Хай бога іншого не буде поміж вас,
не поклоняйтеся божкам сусідів.
11 Я—Господь, ваш Бог, Який вивів вас з Єгипту;
уста розкрийте, і Я нагодую вас.
12 Та Мій народ не слухався мене,
Ізраїлю Я непотрібен був.
13 Тож відпущу їх впертості шляхом,
хай і робили все, що заманеться.
14 Коли б народ Мій слухався Мене,
коли б ходив Моїм шляхом Ізраїль,
15 тоді б Я знищив їхніх ворогів,
Я кривдників би їхніх покарав.
16 Ті, хто ненавидить Мене, тремтіли б,
та кара їхня—то уже навік.
17 Я б їх нагодував добірними плодами,
Я б вдовольнив їх найсмачнішим медом».
1 Хвальний псалом Асафа.
Бог піднімається на зібранні богів[d]
і суд вершить над іншими богами:
2 «Як довго будете неправедно судити?
Як довго кривдники ходити будуть
із піднятою головою?» Села
3 Судіть задля сиріт і бідаків,
права нужденних і знедолених відстоюйте в суді.
4 Рятуйте бідних, безпорадних,
від кривдника руки спасайте їх.
5 Вони не знають і не розуміють!
Вони блукають в пітьмах, й цілий світ тремтить!
6 Кажу Я: «Так, ви—боги[e],
ви всі Всевишнього сини,
7 але на вас, людей, чекає смерть,
впадете ви, як і усі царі до вас».
8 Постань же, Господи, землі суддею будь!
Бо над всіма народами лиш Ти Володар!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International