M’Cheyne Bible Reading Plan
Давид готовий до битви
18 Давид зробив перекличку воїнів і призначив начальників над тисячами та сотнями. 2 І послав Давид військо: третину під командуванням Йоава, третину очолив брат Йоава Авішай, син Зеруї, а ще третину—Іттай ґіттійський. Цар сказав воїнам: «Безперечно, я також піду з вами».
3 Але воїни відповіли: «Ти не повинен іти, бо якщо нас змусять утікати, на нас не звернуть уваги. Навіть якщо половина воїнів загине, їм усе одно. Але ж ти вартий десяти тисяч таких, як ми.[a] Було б краще, якби ти підтримав нас у місті».
4 Цар відповів: «Я зроблю все так, як ви вважаєте за краще». От і став цар біля брами, а всі воїни повиходили з міста загонами по сто й тисячу чоловік.
«Будьте м’якіші з молодим Авесаломом»
5 Цар наказав Йоаву, Авішаю та Іттаю: «Заради мене, збережіть молодого Авесалома». Усе військо чуло, як цар віддавав наказ про Авесалома кожному командуючому.
Перемога Давидового війська
6 І вийшло військо Давидове на відкриту місцевість, щоб вступити в бій з ізраїльтянами. Це сталося в Ефраїмовому лісі. 7 Давидове військо завдало поразки ізраїльській армії, а втрати того дня були величезні—двадцять тисяч чоловік. 8 Сутички перекинулися на весь край, і ліс винищив більше воїнів в ту ніч, аніж меч.
9 Сталося так, що Авесалом зустрівся з людьми Давида. Він їхав на віслюку, і якраз тоді, коли віслюк проходив під густим гіллям величезного дуба, голова Авесалома застрягла в гіллі. Тож він завис у повітрі, а його віслюк утік.
10 Помітивши це, один чоловік сказав Йоаву: «Я щойно побачив, що Авесалом висить на дубові».
11 Йоав здивовано спитав чоловіка, який сповістив його: «Не може бути! Ти його бачив? Чому ж ти його не зарубав? Тоді б я дав тобі десять шекелів[b] срібла й пояс воїна».
12 Але чоловік відповів: «Навіть якби я власноручно відважив тисячу шекелів[c] срібла, я б ніколи не підняв руки на царевого сина! Ми чули царський наказ зберегти життя юному Авесалому. Він це наказав тобі, Авішаю та Іттаю. 13 Якби я підступно забрав його життя, а від царя ніщо не приховається, ти б тоді покарав мене[d]».
14 Йоав розгнівався: «Я не збираюся марнувати тут час з тобою». Він витягнув три дротики й метнув їх у серце Авесалома, поки той ще живий висів на дереві. 15 А десятеро зброєносців Йоава оточили Авесалома й добили його.
16 Йоав засурмив, і воїни припинили переслідувати ізраїльтян. Так Йоав зупинив їх. 17 Вони підняли Авесалома й кинули його до великої ями в лісі, засипавши зверху купою каміння. Всі ізраїльтяни повтікали тим часом до своїх наметів.
18 Ще за свого життя Авесалом поставив у Царській долині кам’яну брилу, яка вважалася пам’ятником йому, бо він подумав: «Немає в мене сина, щоб продовжити пам’ять про мене». Він назвав цей стовп своїм іменем, і дотепер його називають пам’ятником Авесалому.
Йоав посилає повідомлення Давиду
19 Агімааз, син Задока, вирішив: «Треба поспішити до царя з новиною, що Господь врятував його від рук ворогів».
20 Але Йоав сказав йому: «Сьогодні не треба йти з новиною. Можеш іншим разом сповістити царя, але тільки не сьогодні, адже царський син—мертвий».
21 Тоді Йоав звернувся до одного кушійця: «Підеш ти й розкажеш царю, що бачив». Кушієць поклонився Йоаву й побіг.
22 Агімааз, син Задока, знову попросив Йоава: «Хай буде що буде, але дозволь мені побігти слідом за кушійцем». Проте Йоав не погодився: «Сину мій, чому ти хочеш іти? У тебе немає ніякої новини, яка принесе тобі винагороду».
23 Той відповів: «Вже як буде, але я хочу побігти». Йоав погодився: «Біжи вже». Агімааз побіг долиною Йордану й випередив кушійця.
Давид отримав звістку
24 Давид сидів між внутрішньою та зовнішньою брамами, а вартовий піднявся на дах брами біля муру. Визирнувши, він побачив одинокого чоловіка, що наближався. 25 Вартовий крикнув про це царю. І цар відповів: «Якщо він один, то, безперечно, має добрі новини». А чоловік підходив ближче й ближче.
26 Вартовий побачив іще одного чоловіка, який біг, і крикнув охоронцеві: «Поглянь, іще один чоловік біжить!» Цар сказав: «Очевидно, й цей чоловік несе втішну звістку».
27 Спостерігач на даху сказав: «Здається, перший бігун схожий на Агімааза, сина Задока». «Він—чоловік добрий,—сказав цар.—Він несе добрі вісті».
28 Тут Агімааз гукнув царю: «Все гаразд». Він низько до землі вклонився царю й сказав: «Нехай славиться Господь, Бог твій! Він розгромив воїнів, що здійняли руки проти мого володаря-царя».
29 Цар спитав: «Чи все гаразд із юним Авесаломом?» Агімааз відповів: «Я бачив велике сум’яття, коли Йоав збирався послати царського слугу й мене, твого раба, але не знаю, в чому річ».
30 Цар сказав: «Відступи і чекай ось тут». Той відійшов. 31 Тоді прибув кушієць і сказав: «Мій володарю-царю, слухай втішні новини! Господь врятував тебе від усіх, хто повстав проти тебе».
32 І цар запитав кушійця: «Чи все гаразд із юним Авесаломом?» Кушієць відповів: «Нехай з ворогами мого володаря-царя, з усіма, хто піднявся проти нього, станеться те, що з цим юнаком».
33 Цар був дуже засмучений. Він піднявся до кімнати над брамою і заплакав. Йдучи, він примовляв: «О сину мій, Авесаломе! Мій сину, мій сину, Авесаломе! Чому не помер я замість тебе, о Авесаломе, мій сину, сину мій!»
Павло і лжеапостоли
11 Хотів би я, щоб ви зглянулися на мою нерозсудливість. Будьте терпимі до мене! 2 Я вас ревную Божими ревнощами, бо я обіцяв вас обвінчати з Одним Чоловіком—Христом. Тож хочу я віддати вас Йому, як незайману дівчину[a]. 3 Але боюсь, щоб, як Єву[b] змій обманув хитрістю своєю, так і розум ваш може розбеститися, і ви відхилитеся від істинної відданості і чистоти, якими ми зобов’язані Христу.
4 Бо коли хтось приходить і проповідує вам іншого Ісуса, не Того, Котрого ми проповідували, або якщо ви приймаєте Дух, зовсім інший, ніж той, що маєте, або якщо ви приймаєте якусь Добру Звістку, що відрізняється від тієї, що ви прийняли, то ви б з великим бажанням погодилися з усім цим, чи не так?
5 Бо ж я вважаю себе аж ніяк не нижчим від отих ваших «великих апостолів». 6 Можливо, мені бракує такого красномовства, але не знань. Навпаки. І, зрештою, це ми вам показали вповні.
7 Чи, може, я згрішив, принижуючи себе, щоб ви могли піднестися, коли безплатно проповідував вам Добру Звістку? 8 Я брав плату з інших церкв для того, щоб служити вам. 9 А коли я був з вами і терпів нестатки, то я не обтяжував нікого. Брати наші, які прийшли з Македонії, допомагали мені в скруті. Я намагався ні в чому не бути тягарем для вас, і старатимусь, щоб так було і надалі. 10 Запевняю вас істиною Христовою, яка в мені, що я не мовчатиму і не перестану вихвалятися про це по всій провінції Ахаї! 11 Навіщо? Може, тому, що я не люблю вас? Та Бог знає, як я вас люблю.
12 Але те, що я роблю, я робитиму і надалі, щоб не дати можливості тим іншим «апостолам» ставити себе в рівень з нами в тім, про що вони вихваляються. 13 Бо ці люди—лжеапостоли. Вони лукаві, бо видають себе за апостолів Христових. 14 І це не дивно, адже і сам сатана маскується в Ангела світла[c]. 15 Тож немає нічого дивного в тому, що слуги його маскуються в праведних служителів. Та кінець кінцем вони дістануть те, що заслужили за вчинки свої.
Павло говорить про свої страждання
16 Тож я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним. Але навіть якщо ви так думаєте, то приймайте мене як нерозумного, щоб і я хоч трохи зміг похвалитися. 17 Те, що я зараз кажу,—не від Господа, бо хвалюся я з упевненістю нерозумного. 18 Багато людей вихваляються по-мирському. 19 Ну, то й я робитиму це. Адже ви, мудрі, радо терпите нерозумних. 20 Ви зносите, коли вас поневолюють, визискують, ловлять у пастку. Ви терпите того, хто звеличує себе перед вами або того, хто б’є вас по обличчю. 21 Кажу це собі на сором—ми були дуже «слабкими» для того, щоб так поводитися з вами. Але якщо хтось достатньо сміливий, щоб хвалитися (кажу це як нерозумний), то і я наберуся сміливості хвалитися.
22 Вони чистокровні євреї? Я також. Вони ізраїльтяни? Я також. Вони Авраамові нащадки? Я також. 23 Вони Христові слуги? (В безумстві я кажу це!) Я ще більш відданий слуга Христовий. Я значно більше працював й по в’язницях був частіше, і били мене більше, і багато разів мене віддавали на вірну смерть. 24 П’ять разів били мене юдеї батогами по тридцять дев’ять ударів щоразу. 25 Тричі мене били палицями. Одного разу закидали камінням. Тричі переживав я загибель кораблів і якось провів цілу добу в воді. 26 Я часто бував у мандрівках, зустрічав небезпеку на річках, потерпав від розбійників, від свого ж народу й від поган, у містах і в селах, і на морі, і від людей, які видають себе за «братів».
27 Я провів багато часу у тяжкій праці, багато ночей не спав. Я терпів голод і спрагу, й подовгу нічого не їв. Бувало, я замерзав без одягу. 28 Але, окрім інших злигоднів, щодня я маю турботу про всі церкви. 29 Коли хтось слабшав, я був знесиленим разом із ним. Я страждав кожного разу, коли хтось впадав у гріх.
30 Якщо я маю хвалитися, то лише тим, що стосується слабкості моєї. 31 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенного навіки, знає, що я кажу правду. 32 Коли я був у Дамаску, намісник царя Арети[d] стеріг місто, щоб схопити мене. 33 Та мене спустили в кошику через вікно в міській стіні, і так я уник його рук.
Пророцтво про Аммон
25 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, повернись проти аммонійців і пророкуй проти них. 3 Скажи їм, щоб вони почули слово Господа Бога, бо ось що Господь Бог говорить: „За те, що ти, зловтішався над моєю святинею, коли її було сплюндровано, і над землею Ізраїля, коли її спустошували, і над народом юдейським, коли пішов він у полон, 4 за те Я віддам тебе народу Сходу в неволю. Вони розташують свої табори й поставлять свої намети серед тебе; вони їстимуть твої плоди і питимуть твоє молоко. 5 Я зроблю Равву пасовиськом для верблюдів, а Аммон—кошарою для овець. Тоді ти знатимеш, що Я Господь Бог”».
6 Бо ось що Господь Бог говорить: «Аммонійці, ви плескали у долоні й тупотіли ногами, радіючи з усією злобою серця свого загибелі землі Ізраїльської. 7 За те Я покараю вас. Ви станете здобиччю на війні. Я винищу вас з-поміж народів, і вигублю з-поміж земель. Я зруйную вас, і ви знатиме, що Я Господь».
Пророцтво про Моав і Сеїр
8 Ось що Господь Бог говорить: «Моав та Сеїр[a] сказали: „Погляньте, дім Ізраїлю став, як усі інші народи”. 9 За те я залишу беззахисним край Моаву, його прикордонні міста: Бет-Єшимот, Ваал-Меон та Киріатаїм—славу цієї землі. 10 Я віддам Моав разом із аммонійцями у володіння народам Сходу, щоб не було й згадки поміж народами про аммонійців. 11 Я покараю Моав. Тоді вони знатимуть, що Я Господь».
Пророцтво щодо Едома
12 Ось що Господь Бог говорить: «Едом помстився дому Ізраїля й дуже завинив цим». 13 Через те ось що Господь Бог говорить: «Я простягну Мою руку проти Едома і повбиваю його людей і худобу. Я спустошу його від Темана до Дедана—всі вони поляжуть від меча. 14 Я відплачу Едому рукою мого народу ізраїльського. Вони обійдуться з Едомом згідно з Моїм гнівом та Моєю люттю, вони знатимуть помсту Мою». Так проголошує Господь Бог.
Пророцтво щодо филистимлян
15 Ось що Господь Бог говорить: «Филистимляни вдавалися до помсти і мстилися з люттю в серцях і з довічною ворожнечею намагалися вигубити юдеїв». 16 За те ось що Господь Бог говорить: «От Я підніму руку на филистимлян, і винищу керетян і вигублю тих, хто лишилися на узбережжі. 17 Я довершу велику помсту їм і покараю їх у гніві Своєму. Тоді вони знатимуть, що я—Господь, коли я відплачу їм».
Книга Третя
(Псалми 73-89)
1 Хвальний псалом Асафа.
Бог добрий до Ізраїля насправді,
до всіх, у кого чисте серце.
2 Я ж, навпаки, спіткнувся майже
і майже на слизьку путь гріха ступив.
3 Побачивши везіння нечестивих,
позаздрив я талану гордовитих.
4 У тих людей нічого не болить,
тіла у них вгодовані й могутні.
5 У них немає клопотів звичайних,
ніщо їм не пече, як іншим.
6 Немов коштовності довкола шиї їхня пиха.
7 Вже й очі повилазили від сала,
і дурість переповнює серця.
8 Вони збиткуються з людей,
підступні задуми снують,
й замишляють завдати шкоди іншим.
9 Уявляють вони себе богами,
й гадають, що царі вони на цій землі.
10 А Божі люди горнуться до них,
виконують усе, що ті їм кажуть[a].
11 І кажуть: «Як те знає Бог?
Чи відає про те Всевишній?»
12 Поглянь, які вони лихі,
але багатство множать без упину.
13 Тоді навіщо мені серце очищати,
пощо мені тримати руки в чистоті?
14 Чому я змушений весь час страждати,
за що я страждаю щоранку?
15 Однак якби я виголосив ці думки,
то я б напевне зрадив Твій народ.
16 Хоч як я намагався все збагнути,
але непросто розуміння досягнути,
17 аж поки я у храм Твій не ввійшов,
і лиш тоді почав я розуміти.
18 Ти їх загнав на слизьке,
Ти змусив їх упасти і розбитися.
19 Кінець захопить їх зненацька,
обсядуть біди, й пропадуть вони.
20 Вони мов сни, які насняться,
а як прокинешся, то знехтуєш ти їх.
21-22 Я був дурний, немов той бик,
коли на Тебе злився й сумував.
Та серце кров’ю обливається моє,
коли подумаю про долю грішників сліпих.
23 Я назавжди залишився з Тобою,
за руку Ти мене тримаєш.
24 Ведеш мене в житті, порадою вітаєш,
а потім і до слави приведеш[b].
25 Хто ще для мене є на небі?
Хто ще мені потрібен на землі?
26 Можливо, заслабнуть плоть моя і дух[c],
та Бог—то скеля мого серця,[d] то моя доля навіки.
27 Хто Бога кине, той піде у забуття,
Ти вигубиш усіх зрадливих.
28 А я лишився з Богом! Як це добре!
Для мене Господь Бог—притулок,
де сповіщатиму усім я про діла Твої.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International