M’Cheyne Bible Reading Plan

Помазання Давида царем Юдеї

2 Згодом Давид спитав у Господа: «Чи не напасти мені на одне з міст Юдеї?» Господь відповів: «Так, іди». Давид запитав: «Куди мені йти?»^[a] «До Хеврона»,—відповів Господь. ² Тож Давид і прийшов туди з двома дружинами: Агіноам із Єзрееля та Абігайл, вдовою Навала з Кармела. ³ Давид узяв з собою також людей, які його повсюди супроводжували, та їхні родини. Поселилися вони по містах Хеврону.

⁴ В Хеврон прийшли юдеї і помазали Давида царем Юдеї. Коли Давидові розповіли, що Саула поховали чоловіки з Явеш-Ґілеада, ⁵ Давид відрядив гінців до людей Явеш-Ґілеада з таким посланням: «Господь благословляє вас за виявлену доброту до вашого володаря Саула, за те, що поховали його^[b]. ⁶ Нехай тепер Господь виявить доброту й вірність до вас, а я теж виявлю свою прихильність до вас за ваші діла. ⁷ Будьте ж сильними і хоробрими, бо помер ваш володар Саул, а дім Юдеї помазав мене царювати над вами».

Війна між домами Давида і Саула

⁸ Тим часом Авнер, син Нера, командуючого Сауловим військом, забрав Іш-Бошета^[c], сина Саула, до Маганаїма. ⁹ Він поставив його царем над Ґілеадом, Ашуром,^[d] Єзреелом, а також над Ефраїмом, Веніамином і всім Ізраїлем.

¹⁰ Іш-Бошету, сину Саула, минуло сорок років, коли він став царювати на усім Ізраїлем. А правив він два роки. Дім Юди, однак, пішов за Давидом. ¹¹ Час правління Давида в Хевроні над домом Юди дійшов до семи років та шести місяців.

¹² Авнер, син Нера, разом зі слугами Іш-Бошета, сина Саула, вийшли з Маганаїма й попрямували до Ґівеона. ¹³ Йоав, син Зеруї, та слуги Давидові вийшли їм навперейми й зустрілися біля Ґівеонського ставу. Одна громада зібралася з одного боку ставу, а друга—з протилежного.

¹⁴ Тоді Авнер запропонував Йоаву: «Нехай кілька воїнів позмагаються зі зброєю в руках у нас на виду». «Що ж, нехай позмагаються»,—погодився Йоав.

¹⁵ І от встали юнаки, відрахували дванадцять воїнів Веніаминових та Іш-Бошета, сина Саула, і дванадцять воїнів Давидових. ¹⁶ Ухопив кожен воїн свого суперника за голову і встромили в бік одне одному мечі, та й попадали разом. Це місце в Ґівеоні відтоді називається Гелкат-Газзурим^[e].

¹⁷ Дуже жорстокою була битва того дня. Авнер та ізраїльські воїни зазнали поразки від Давидових людей.

¹⁸ Було там три сини Зеруї: Йоав, Авішай та Асагел. Асагел був прудким, як газель у чистому полі. ¹⁹ Він погнався за Авнером, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч. ²⁰ Авнер озирнувся й гукнув: «Це ти, Асагеле?» «Так, я»,—відповів той.

²¹ Тоді Авнер крикнув йому: «Годі гнатися за мною! Захопи когось із вояків і забери в нього все собі». Та Асагел не припиняв його переслідувати.

²² Знову Авнер застеріг: «Досить за мною гнатися! Навіщо мені тебе вбивати? Як мені тоді дивитися в очі твоєму братові Йоаву?» ²³ Проте Асагел відмовився припинити переслідування. Тоді Авнер встромив руків’я списа в живіт Асагела так, що спис вийшов через спину. Воїн упав і відразу ж помер. Кожний, хто підходив до того місця, де впав і помер Асагел, зупинявся.

²⁴ А Йоав та Авішай^[f] переслідували Авнера. Коли сонце вже сідало, вони дісталися до узвишшя Амма поблизу Ґіа, що по дорозі до Ґівеонської пустелі. ²⁵ Веніаминові воїни згуртувалися там навколо Авнера. Вони закріпилися на вершині пагорба в безпеці.

²⁶ Авнер звернувся до Йоава: «Чи мусить бій тривати вічно? Невже ти не розумієш, що все це скінчиться сумно. Коли вже ти накажеш своїм воїнам припинити переслідування братів?»

²⁷ Йоав на те відповів: «Присягаюся життям Бога: якби ти не заговорив, мої воїни переслідували б своїх братів аж до ранку». ²⁸ Тож Йоав засурмив, і всі воїни зупинилися. Вони вже більше не переслідували ізраїльтян, більше не билися.

²⁹ Цілу ніч Авнер зі своїм військом ішли через Араву^[g]. Вони перейшли Йордан, пройшли через увесь Бітрон і вийшли до Маганаїма.

³⁰ Коли Йоав повернувся після переслідування Авнера й зібрав усіх своїх людей, то виявилося, що не вистачає ще дев’ятнадцятьох Давидових воїнів, крім Асагела. ³¹ Але люди Давида вбили триста шістдесят веніаминіїв, що воювали на боці Авнера. ³² Вони забрали Асагела й поховали його в батьковій гробниці в Віфлеємі. А потім Йоав разом із воїнами після цілої ночі походу дістався на світанку до Хеврона.

Любов—найкращий дар

13 Якщо я можу розмовляти різними людськими мовами, якщо знаю мову навіть Ангелів, та не маю любові, то я лиш подібний до гучного дзвону або брязкітливого кімвалу. ² Якщо ж маю пророчий дар, знаю всі таємниці і сповнений знань усяких; якщо маю таку віру, що можу пересувати гори, але не маю любові, то я—ніщо. ³ Якщо я роздам усе своє майно, а тіло своє віддам на спалення, але при тому не матиму любові, я не дістану нічого.

⁴ Любов терпляча, добра, не заздрісна, не хвалькувата, не пихата. ⁵ Вона не поводиться непристойно, не егоїстична, не скора на гнів, не злопам’ятна. ⁶ Любов ніколи не радіє злу, але радіє правді. ⁷ Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка.

⁸ Дар пророцтва, дар мов, дар знання—усе це зникне, але любов ніколи не скінчиться. ⁹ Бо знання й пророцтва наші—недосконалі. ¹⁰ Та коли приходить досконалість, то все недосконале зникає.

¹¹ Коли я був дитиною, то й розмовляв по-дитячому, я думав і міркував як дитина. Але тепер, коли я став дорослим, я залишив усе дитяче.

¹² Зараз ми дивимося на Господа ніби на відображення в дзеркалі, але згодом подивимося Йому в обличчя. Зараз мої знання—часткові, тоді ж, я знатиму усе досконало, подібно тому, як Бог знає мене.

¹³ Тим часом лишаються ці три: віра, надія і любов. І найбільша з них—любов.

Кара вождям Ізраїлю

11 Потім Дух^[a] підняв мене вгору і приніс до східної брами храму Господнього. Там, біля входу було двадцять п’ять чоловік, та між ними я побачив деяких вождів народу: Яазанію, сина Аззура, та Пелатію, сина Бенаї. ² Господь сказав мені: «Сину людський, це ті люди, що замислюють лихе і дають нечестиві поради в цьому місті. ³ Вони кажуть: „Чи не настане невдовзі час знову ставити будинки? Ми в цьому місті, мов м’ясо в казані”. ⁴ Ось чому пророкуй проти них, пророкуй, сину людський».

⁵ Тоді Дух Господа зійшов на мене і велів мені сказати, що Господь говорить: «Хоч би що ви казали, о доме Ізраїлю, але я знаю що у вас на думці. ⁶ Ви вбили багато людей у цьому місті й наповнили його вулиці мертвими. ⁷ Через те ось що говорить Господь Бог: „Тіла, що ви повикидали, то є м’ясо, а це місто—казан, але він (Навуходоносор) прийде, та забере вас з нього. ⁸ Ви боїтеся меча, та саме меч Я спрямую на вас”».

Так проголошує Господь Бог: ⁹ «Я випроводжу Вас із міста й віддам до рук чужинців. Я покараю вас. ¹⁰ Ви поляжете від меча, і творитиму Я суд над вами на кордонах Ізраїлю. Тоді ви збагнете, що Я—Господь. ¹¹ Так, це місто стане казаном для вас, ані ви м’ясом у ньому. Я творитиму суд над вами на кордонах Ізраїлю. ¹² І знатимете ви, що я Господь, бо ви не дотримувалися моїх заповідей не виконували моїх законів, а підкорилися звичкам довколишніх народів». ¹³ Зараз, коли я пророкую, Пелатія, син Бенаї помер. Тож я впав долілиць і скрикнув голосно: «О, Господи Боже! Невже ти знищиш остаточно залишки Ізраїлю?»

¹⁴ І знову слово Господа дійшло до мене: ¹⁵ «Сину людський, пам’ятай твоїх братів, народ ізраїльський. Їх виженуто^[b] було з рідної країни, та Я їх до землі своєї поверну. Але зараз люди Єрусалима кажуть: „Тримайтеся далеко від Господа! Цю землю віддано нам у наше володіння!”»

Обіцянка повернення Ізраїлю

¹⁶ Через те скажи, що говорить Господь Бог: «Хоч Я й заслав їх далеко між поганами й розкидав по різних країнах, а все ж таки Я ще недовго буду для них святинею в країнах, куди вони пішли. ¹⁷ Через те скажи, що Господь Бог так говорить: „Я зберу вас з-поміж народів і приведу назад із країн, де вас порозкидано, і Я віддам вам землю Ізраїльську знову. ¹⁸ Вони повернуться туди і заберуть геть усі бридкі зображення, мерзенних бовванів.

¹⁹ Я дам їм єдине серце і вкладу в них новий дух^[c]; Я заберу з їхніх тіл кам’яні серця і дам їм серце з плоті. ²⁰ Тоді вони дотримуватимуться Моїх заповідей і старанно виконуватимуть Мої закони. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. ²¹ А щодо тих, чиї серця прикипіли до тих бридких зображень та мерзенних бовванів, то я оберну на їхні голови те, що вони наробили”». Так проголошує Господь Бог.

²² Тоді Херувими з колесами розкинули свої крила і слава Бога Ізраїлю перебувала над ними. ²³ Слава Господня знялася з-посеред міста і зупинилася над горою на схід^[d] від нього. ²⁴ Дух підняв мене вгору й відніс у з’яві до вигнанців у Вавилон, а після цього залишив мене. Потім з’ява, яку я, бачив зникла. ²⁵ І я розповів вигнанцям усе, що Господь показав мені.

¹ Псалом Асафа^[a].