M’Cheyne Bible Reading Plan
Покарання Саулової родини
21 За правління Давида три роки підряд у країні лютував голод. І тому Давид шукав зустрічі з Господом. Господь сказав: «А все це через Саула та його дім, залитий кров’ю[a], через те, що він убив ґівеонців».
2 Цар покликав ґівеонців і мав з ними розмову. Самі Ґівеонці не були ізраїльтянами, вони були рештками аморійців. Ізраїльтяни присяглися пощадити їх, але Саул намагався їх винищити, бо відданий був Ізраїлю та Юдеї. 3 Давид спитав ґівеонців: «Що мені для вас зробити? Як мені залагодити минуле, щоб ви благословили Господній спадок?»
4 Ґівеонці відповіли: «Немає в нас такого права—вимагати срібла чи золота в Саула чи в його родини; не маємо права і вбивати когось в Ізраїлі».
«Хоч би що ви зажадали, я зроблю для вас»,—сказав Давид.
5 Вони відповіли царю: «Якщо говорить про того чоловіка, який нищив нас, який замислив нас вигубити, щоб не було нам місця в Ізраїлі, 6 тоді видай нам сімох його нащадків, яких ми повісимо й виставимо перед Господом на горі Ґівеа Саулового, обраного Господом».
І погодився цар: «Я видам їх вам!»
7 Цар помилував Мефівошета, сина Йонатана, Саулового сина, оскільки Давид присягнув Йонатану[b], сину Саула, перед Господом. 8 Проте цар узяв Армоні та Мефівошета, двох синів Різпи, дочки Ая, яких Різпа народила від Саула, та ще п’ятьох синів дочки Саула Мерав, яких вона народила від Адріела, сина меголатця Барциллая. 9 Він видав їх ґівеонцям, які їх убили й виставили на горі перед Господом. Усі семеро загинули разом: їх стратили в перші дні жнив, саме тоді, як починався збір ячменю.
Давид і Різпа
10 Різпа, дочка Ая, взяла волосяницю й розкинула її для себе на скелі[c]. З початку жнив до самих дощів, які полилися з небес на тіла загиблих, вона не дозволяла птахам удень сідати на тіла, а звірам—уночі.
11 Коли Давид почув, що зробила дочка Ая Різпа, яка була наложницею Саула, 12 він пішов і взяв у жителів Явеш-Ґілеада кістки Саула та його сина Йонатана. (Люди Явеш-Ґілеада потай винесли їх з площі Бет-Шана[d], де їх повісили филистимляни, коли вбили Саула в Ґілбоа).
13 Давид приніс звідти кістки Саула та його сина Йонатана, а ще зібрав кістки й тіла сімох повішених. 14 Вони поховали кістки Саула та його сина Йонатана в гробниці Саулового батька Кіша в землях Веніаминових, і зробили все, як наказав цар. Після цього Бог змилостився над землею.
Війни з филистимлянами
15 І знову почалася війна між филистимлянами та Ізраїлем. Давид зі своїм військом вийшов, щоб протистояти филистимлянам, але він був втомлений. 16 Ішбі-Бенов, один з нащадків Рафи, який мав бронзовий спис вагою триста шекелів[e] і новий меч, пообіцяв, що уб’є Давида. 17 Однак на допомогу Давидові поспішив Авішай, син Зеруї. Він ударив филистимлянина і вбив його. Тоді Давидові воїни присягнулися: «Більше ніколи ти не вийдеш з нами до бою, щоб не згас світильник Ізраїлю».
18 Трохи згодом знову розгорілася війна з филистимлянами у Ґові. Там хушієць Сиввекай убив Сафа, одного з нащадків Рафи.
19 В іншій війні з филистимлянами у Ґові Елханан, син Яаре-Ореґіма з Віфлеєм, убив гіттійця Ґоліафа[f] у якого руків’я списа було немов ткацький вал.
20 Ще в одній битві при Ґаті воював велетенський чолов’яга, на кожній руці й нозі якого було по шість пальців, всього у нього було двадцять чотири пальці. Він також був нащадком Рафи. 21 Коли він заходився збиткуватися з Ізраїлю, його вбив Йонатан, син Шимея, Давидового брата. 22 Ці четверо филистимлян були нащадками Рафи з Ґата, і полягли вони від руки Давида та його слуг.
Вітання галатам
1 Вітання від апостола Павла, не призначеного людьми, ані посланого ними нести Благу Вість. Я апостол владою Ісуса Христа і Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих. 2 Разом з усіма братами своїми я шлю листа цього церквам галатським[a].
3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа. 4 Він віддав Себе для прощення гріхів наших, щоб визволити нас із того лихого світу, в якому ми живемо. Така воля Бога, Отця нашого. 5 Слава Йому на віки вічні! Амінь.
Є лише одна істинна Добра Звістка
6 Я здивований, що ви так скоро відвернулися від Господа, Який покликав вас благодаттю Христовою, і звернулися до чогось іншого, ніж істинне Благовістя. 7 Насправді ж це зовсім не Благовістя. Деякі люди заплутують вас, перекручуючи Добру Звістку про Христа. 8 І якщо проповідь йтиме від аби кого, навіть Ангела Небесного, але вона суперечитиме тому, про що ми проповідували, то хай той проповідник буде проклятий! 9 Говорили ми це й раніше, і тепер я знову повторюю: якщо хтось проповідує вам Благовість, відмінну від тієї, що ви прийняли, то нехай він буде проклятий!
10 У людей я шукаю схвалення, чи в Бога? Чи намагаюсь я догоджати людям? Якщо я догоджав людям, то не був би слугою Христовим.
Павлова сила йде від Бога
11 Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що Добра Звістка, яку я вам проповідував—не від людей. 12 Бо я прийняв її не від людини, і не людина мене навчила її, але Ісус Христос явив її мені.
13 Ви чули про моє попереднє життя в релігії юдеїв. Ви знаєте, що я жорстоко переслідував церкву Божу, та намагався зруйнувати її. 14 У своєму служінні юдейській релігії я випереджав багатьох своїх однолітків, бо був надзвичайно відданий ученню своїх прабатьків.
15 Та Бог, Який вибрав мене ще до мого народження, покликав мене милістю Своєю служити Йому. 16 Коли Всевишній явив мені Сина Свого, щоб я проповідував Добру Звістку про Нього поміж поганами, я не радився ні з ким з людей. 17 Не ходив я і до Єрусалиму, до апостолів, які вже були обрані до мене. Натомість я подався до Аравії, а потім повернувся в Дамаск.
18 Після трьох років я пішов до Єрусалиму, щоб познайомитися з Петром. Провів я з ним п’ятнадцять днів. 19 І нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього. 20 Присягаюся перед Богом, я не брешу про що пишу вам! 21 Потім я вирушив до Сирії та Кілікії[b].
22 Та Христовим церквам, що в Юдеї, я не був відомий особисто. 23 Вони лише чули, що люди казали: «Цей чоловік, який раніше переслідував нас, зараз проголошує віру, яку колись хотів зруйнувати». 24 І вони славили Бога через мене.
Тир уявляє себе рівним Богу
28 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, скажи правителю Тира, що так говорить Господь Бог:
„У погорді серця свого кажеш ти:
„Я—бог, я сиджу на престолі бога посеред морів”.
Але ж ти людина, а не Господь,
хоча й ти уявляєш себе рівним Богу.
3 Чи мудріший ти за Даниїла[a]?
Чи жодна таємниця не прихована від тебе?
4 Мудрістю й розумом добув ти багатства собі
і назбирав золота й срібла у скарбницях своїх.
5 Великою майстерністю в торгівлі
ти примножив багатства свої
й через багатства серце твоє запишалося”».
6 Через те ось що Господь Бог говорить:
«Раз ти гадаєш, що мудрий, як бог,
7 Я наведу на тебе чужинців,
найлютіших із-поміж народів.
Дістануть вони мечі свої і підуть
проти краси й мудрості твоєї
і зруйнують велич осяйну твою.
8 Зіпхнуть вони тебе до ями цвинтарної,
неначе моряка того,
що смерть зустрів у глибині морів.
9 Чи скажеш ти тоді: „Я—бог”,—
перед тими, хто вбив тебе?
Лише людиною будеш ти, не богом,
в руках у тих, хто вб’є тебе.
10 Помреш ти смертю необрізаних[b]
в руках чужинців».
Так каже Господь Бог.
11 Слово Господа дійшло до мене: 12 «Сину людський, заведи жалобну пісню над царем Тира і скажи йому, що Господь Бог говорить:
„Ти був зразком довершеності,
сповнений мудрості й досконалий красою.
13 Був ти у Едемі, в Божому саду,
й дорогоцінне каміння прикрашало тебе:
рубін, топаз, смарагд, хризоліт,
онікс, яшма, сапфір, бірюза та берил,
та оправи й оздоблення з золота.
Так було в той день,
коли тебе створили.
14 Помазаний ти був, мов Херувим.
Розвівши крила,
стояв ти біля Мого трону.
Був ти на Святій горі Божій
і походжав серед вогняного каміння.
15 Був ти бездоганний у вчинках
із того дня, як було тебе створено,
й аж доки нечестивість не завелась в тобі.
16 Твоя далекосяжна торгівля,
прибутком багата,
сповнила тебе насильством
і гріх охопив тебе.
То ж я в ганьбі прогнав тебе з гори Бога,
й вигнав тебе, Херувиме,
з-поміж вогняного каміння.
17 Серце твоє запишалося з вроди твоєї,
а мудрість твоя отруїлася величчям твоїм.
Тож кинув Я тебе на землю,
зробивши застереження царям.
18 Осквернив ти святині свої гріхами
й безчесною торгівлею.
Тож Я видобув вогонь з-посеред тебе
і той вогонь пожер тебе.
Перетворив тебе на попіл земний
на очах у всіх, щоб бачили твій сором.
19 Твій приклад настрашив усіх,
хто знав тебе поміж народів.
Й тебе не буде більш ніколи,
ти згинув на віки”».
Пророцтво щодо Сидона
20 Слово Господа дійшло до мене: 21 «Сину людський, повернись обличчям проти Сидона, пророкуй проти нього. 22 Скажи, що Господь Бог так говорить:
„Я проти тебе, О Сидоне,
але Мене вшанують твої люди.
Вони дізнаються, що Я—Господь,
коли Я кару наведу на тебе
явивши Свою святість перед містом.
23 Чуму на тебе Я нашлю
і кров спливатиме по вулицях твоїх.
Убиті падатимуть від меча посеред тебе,
мечі ворожі прийдуть на тебе зусібіч.
Тоді вони збагнуть, що Я—Господь.
24 Не матиме більше Ізраїль підступних сусідів таких, які ненавиділи її. Вони мов терни, з гострими колючками прагнули смерті Ізраїлю. Але будуть вони знати, що Я—Господь Бог”».
25 Ось що Господь Бог говорить: «Коли я зберу народ ізраїльський з-поміж народів, де їх розпорошено, Я явлю Свою святість серед них перед очима всіх народів. Тоді вони житимуть у своїй власній землі, що Я її дав слузі Своєму Якову. 26 Вони житимуть там у безпеці й позводять будинки й насадять виноградники. Вони житимуть у безпеці, коли я наведу кару на сусідів їхніх, що зводили наклеп на них. Тоді вони знатимуть, що я—Господь Бог їхній».
1 Для диригента. Для Єдутуна[a]. Одна з пісень Асафа.
2 До Бога я підношу голос,
про допомогу Господа благаю.
3 У дні тривог я до Володаря звертаюсь
і руки простягаю через ніч.
Моя душа не знає спочинку.
4 Думками лину я до Бога через клопоти свої,
я промовляю, але сам усе в турботах. Села
5 Розплющеними Ти утримуєш мої повіки,
засмучений, я слова мовити не в силах.
6 Думки мої зверталися в минуле,
постійно думаю про те, що сталося у давнину.
7 Я згадую свої пісні вночі,
я з серцем сперечаюся своїм, шукаю відповідь:
8 «Чи ж нас Володар назавжди покинув?
Невже не прийме більше нас ніколи?
9 Чи вже Його любов навік минула?
Чи слово Його згасло для прийдешніх поколінь?
10 Чи Бог забув про милосердя?
Невже Він співчуття змінив на гнів?» Села
11 Собі сказав я: «Що найбільш тривожить,
чи Всемогутній силу не згубив?»
12 Я пам’ятаю всі діла Господні,
я пам’ятаю всі дива,
що Він зробив з часів прадавніх.
13 Я розмірковував про звершення Твої,
про всі ті справи думав я невпинно.
14 Святі Твої шляхи, мій Боже,
немає бога рівного Тобі.
15 Ти Бог, Який творить ці чудеса великі,
це Ти явив народам Свою владу.
16 Своєю силою Ти визволив народ Свій,
нащадків Якова і Йосипа Ти спас. Села
17 Тебе побачила вода й злякалась,
безодня, й та тремтить від переляку.
18 Свинцеві хмари пролились водою,
громи обвалюються з неба,
а Твої стріли до землі ширяють.
19 У вихорі звучав Твій грім,
а блискавиці всесвіт сяйвом залили,
земля здригається і двиготить.
20 Твій шлях лежить через моря,
Твоя дорога—через безодні океанів,
та не знайти Твоїх слідів.
21 Немов овець отару, Ти народ провів
за допомогою Мойсея та Аарона.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International