M’Cheyne Bible Reading Plan

Господня обітниця Давиду

7 Після того, як цар поселився в своєму палаці й Господь дав йому відпочити від ворогів, які обсіли його, ² він сказав пророку Натану: «Поглянь, я живу в прекрасному палаці, збудованому з кедру, а ковчег Господній зберігається в наметі».

³ Натан відповів цареві: «Роби, як тобі підказує серце, бо з тобою Господь». ⁴ Тієї ж самої ночі Натан почув слово Господнє:

⁵ «Піди й скажи Моєму слузі Давиду про те, що наказує Господь: „Це не ти маєш будувати Мені оселю. ⁶ Я ще не жив у домі від того дня, як вивів ізраїльтян з Єгипту і по сьогодні. Я переходив з місця на місце, і жив у наметі. ⁷ І хоч би де ходив Я з ізраїльтянами, хіба ж Я сказав комусь із правителів, яким Я заповідав вести Мій народ ізраїльський: „Чому ви не збудували Мені оселю із кедру?”

⁸ Тепер скажи Моєму слузі Давиду про те, що наказує Господь Бог Всемогутній: „Я забрав тебе з пасовиська, де ти ходив за отарою, щоб ти правив Моїм народом ізраїльським. ⁹ Я був з тобою скрізь, хоч де б ти ходив.: Я знищував усіх ворогів на твоєму шляху. Тепер Я звеличу твоє ім’я серед інших імен славетних людей на землі. ¹⁰ Я призначу місце для Мого народу ізраїльського й поселю його там, і житимуть там люди, і ніхто їх більше не турбуватиме. Нечестивці не будуть більше гнобити їх, як раніше, ¹¹ з того часу, коли Я призначив суддів над ізраїльським народом. І Я дам тобі відпочити від усіх ворогів. Господь каже тобі, що Господь зведе дім для тебе^[a].

¹² Коли прийде твій смертний час і ти підеш на спочинок до пращурів своїх, Я призначу після тебе одного з синів твоїх, насіння твоєї плоті, і встановлю його царство. ¹³ Він і зведе Мені оселю, а Я навіки встановлю престол його царства. ¹⁴ Я стану його Батьком, а він буде Мені сином^[b]. Коли він робитиме помилки, Я каратиму його людською різкою, його дубаситимуть люди ціпками. ¹⁵ Але Я ніколи не відступлюся від Своєї прихильності до нього так, як відступився Я від Саула, якого Я перед тобою усунув. ¹⁶ Твій дім, твоє царство переживуть віки переді Мною, твій престол буде довічним”».

¹⁷ Отож Натан передав Давидові слово в слово все одкровення.

Давидова молитва

¹⁸ Тоді цар Давид зайшов, сів перед Господом і мовив:

«Хто я такий Тобі, мій Володарю, Господи? Чому Ти зробив мене й мій дім таким важливим? ¹⁹ Невже цього недостатньо було, на Твій погляд, володарю мій, Господи, що Ти вважав за потрібне поговорити щодо майбутнього для дому Твого слуги. Невже Ти завжди так з людьми говориш, о Господи, Володарю мій? ²⁰ Що може Давид іще Тобі сказати? Адже ти знаєш слугу Свого, о Володарю, Господи. ²¹ Це завдяки Твоїй обіцянці й від щирого серця зробив Ти цю велику справу і розповів про неї Своєму слузі^[c]. ²² Який Ти величний, о Володарю Мій, Господи! Ніхто не може зрівнятися з Тобою, і немає Бога крім Тебе, бо ми чули про все це на власні вуха.

²³ Кого ще можна порівняти з Твоїм народом ізраїльським—єдиним народом на землі, якого Бог викупив для Себе, щоб зробити Своїм народом і прославити Своє ім’я, щоб сотворити величні й неймовірні чудеса, вигнавши народи та їхніх богів перед Своїм народом, який Ти вивів з Єгипту.^{[d] 24} Ти зробив народ Ізраїлю Своїм навіки, і Ти Сам, о Господи, став його Богом.

²⁵ Відтепер, Господи Боже, дотримуйся завжди цієї обітниці про слугу Твого та його дім і вчини так, як Ти обіцяв, ²⁶ щоб навіки було величним Твоє ім’я. Тоді люди говоритимуть: „Господь Всемогутній є Богом Ізраїлю!” І нехай дім Давида, слуги Твого, встановлений буде перед Тобою.

²⁷ Ти Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю! Ти відкрив це мені, Своєму слузі, промовивши: „Я зведу тобі дім”. Ось чому Твій слуга набрався сміливості, щоб скласти Тобі цю молитву. ²⁸ Господи, Володарю, Ти є Бог! Твої слова правдиві, Ти дав обітницю такого великого діяння Своєму слузі. ²⁹ Тож тепер зроби ласку й благослови дім Твого слуги, аби моя родина могла повік Тобі служити. Адже Ти сказав Своє слово, і Твоїм благословенням навіки буде благословенний дім Твого слуги».

Вітання коринтянам

1 Від Павла, волею Божою апостола Ісуса Христа, і брата нашого Тимофія до церкви Божої, що в Коринті, і також усім святим людям Божим по всій Ахаї. ² Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

Подяка Богу

³ Благословенний Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, милосердний Отець, Бог, Який є джерелом всілякої втіхи. ⁴ Він втішає нас у наших скорботах, щоб ми, в свою чергу, втішали інших у всіляких скорботах втіхою, яку ми самі отримали від Бога. ⁵ Бо як ми розділяємо страждання Христові, так і втіха приходить до нас через Христа. ⁶ Якщо ми страждаємо і терпимо скорботу, то це заради втіхи вашої і спасіння. Якщо ми втішені, то це через вашу втіху. Вона допомагає вам витерпіти ті страждання, які терпимо і ми. ⁷ Та ми маємо на вас непохитну надію. Ми знаємо, що як ви поділяєте наші страждання, так само поділяєте і втіхи наші.

⁸ Браття і сестри, ми хочемо, щоб знали ви, яких страждань зазнали ми в Азії. Надміру і над силу нашу були ми обтяжені, й вже не мали надії залишитися живими. ⁹ Так, у серцях ми відчували, що нам оголошено смертельний вирок. Так сталося для того, щоб ми більше не покладали надію на самих себе, а лише на Бога, Який воскрешає мертвих до життя. ¹⁰ Він врятував нас від близької смерті й рятує нас зараз. На Нього покладаємо наші надії. Він рятуватиме нас і надалі.

¹¹ Якщо ви також допомагатимете нам своїми молитвами, тоді багато людей віддячать нам за Божу прихильність, що Він виявить нам завдяки молитвам багатьох людей.

Павло змінює свої плани

¹² Ось чим ми пишаємося і що є свідченням нашого сумління: ми поводимося в цьому світі, особливо з вами, з простотою та щирістю, що ідуть від Бога; не згідно з мудрістю цього світу, та згідно з Божою милістю. ¹³ Тож ми не пишемо вам нічого, чого б ви не змогли прочитати чи зрозуміти. Я сподіваюся, що ви розумітимете нас повністю, ¹⁴ так само, як зрозуміли ви нас частково, і, що ви усвідомите, що зможете пишатися нами, як і ми пишатимемося вами в День пришестя Господа нашого Ісуса.

¹⁵ Впевнений у цьому, вирішив я прибути до вас першим, щоб ви були благословенні вдвічі. ¹⁶ У планах моїх було відвідати вас по дорозі до Македонії, а потім завітати до вас і на зворотньому шляху. Я сподівався, що ви спорядите мене до Юдеї. ¹⁷ Ви думаєте, що маючи такий задум, я не обмірковував усе ретельно? Чи, будуючи свої плани, я робив це по-мирському, тобто кажучи: «Так» і «ні»—одночасно?

¹⁸ Та Бог—правдивий, і буде Свідком того, що ми ніколи не кажемо вам «так» і «ні» одночасно. ¹⁹ Бо Син Божий, Ісус Христос, про Якого Сильван^[a], Тимофій, супутник Павла, і я проповідували вам, не був одночасно «Ні» і «Так». Навпаки, через Нього було сказане останнє «Так». ²⁰ Адже хоч би скільки ни було обітниць Божих, Христос на всі з них є «Так». Тому через Христа ми кажемо «амінь», на славу Бога.

²¹ А Той, Хто утверджує нас разом з вами у Христі й також помазав^[b] нас, є Бог. ²² Він поклав на нас Свою печать, і дав нам Дух у серця наші як завдаток того, що виконає Свою обітницю.

²³ Нехай Бог буде моїм свідком. Я клянуся життям своїм, що не повернувся у Коринт тому, що хотів вас помилувати. ²⁴ І це не означає, що ми хочемо панувати над вашою вірою. Бо ви тверді у своїй вірі, а ми—спільники у ділах ваших для радості вашої.

Єрусалим—суха лоза

15 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, чим виноградна лоза^[a] краща за гілку будь-якого з дерев у лісі? ³ Хіба беруть з неї хоч коли деревину, щоб зробити щось корисне? Чи роблять з неї кілки, щоб вішати речі? ⁴ І після того, як її кинуть у вогонь як паливо, і вогонь обпалить обидва кінці і обвуглить середину, хіба вона придатна на щось? ⁵ Якщо вона не годилася ні на що, коли була ціла, то наскільки менше з неї можна зробити корисного, коли вже вогонь обпалив її і вона обвуглилась!

⁶ Через те ось що говорить Господь Бог: „Так само, як Я віддав виноградну лозу разом з іншими деревами у лісі на паливо для вогню, так Я поведусь і з людьми, що живуть у Єрусалимі. ⁷ Я поверну проти них Своє обличчя. Хоча вони й вийшли з вогню, однак вогонь пожере їх. І коли Я поверну Своє обличчя проти них, ви знатимете, що Я—Господь. ⁸ Я зроблю землю безлюдною, бо вони були невірні”». Так проголошує Господь Бог.

¹ Для диригента. На мелодію: «Голуб на далекому дубі». Міктам Давида, коли филистимляни захопили його в Ґаті.

¹ Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давида від того часу, як він утік від Саула в печеру.