M’Cheyne Bible Reading Plan
Агітофелова порада про Давида
17 Агітофел сказав Авеслому: «Я відберу дванадцять тисяч воїнів і вирушу з ними цього вечора переслідувати Давида. 2 Доки він ще змучений, хворий та кволий, я нападу на нього. Я розгромлю його, і всі його прибічники кинуться врозтіч. Я знищу тільки царя, 3 а всіх людей приведу до тебе, як наречену приводять у дім чоловіка[a]. Ти ж бо прагнеш смерті лиш одного чоловіка; ніхто від того не постраждає».
4 Такий план Авесалому та всім старійшинам Ізраїлю сподобався. 5 Проте Авесалом заперечив: «Поклич іще Хушая аркійського. Почуємо, що він нам скаже».
Хушай спростовує Агітофелову пораду
6 Коли явився Хушай, Авесалом його запитав: «Агітофел порадив таке зробити. Послухатись його?»
7 Хушай відповів Авесалому: «На цей раз порада Агітофела недобра. 8 Ти ж знаєш свого батька і його воїнів. Вони—борці, такі ж люті й розгнівані, як дика ведмедиця, в якої відбирають маля. До того ж твій батько—досвідчений воїн, він не залишатиметься на ніч із військом. 9 Навіть зараз він сховався в печері чи ще десь. І якщо йому першому випаде піти в наступ на твоїх воїнів, хтось почує про це й говоритиме: „У війську полководця Авесалома різня”. 10 Тоді навіть найхоробріший воїн із серцем безстрашним, як у лева, ослабне від страху. Адже весь Ізраїль знає, що твій батько—хоробрий, і всі його воїни теж сміливі.
11 Ось чому я раджу тобі зібрати весь Ізраїль: від Дана до Беершеби[b]—так багато людей, як піщинок на березі. Тоді й поведеш ти їх у бій. 12 Ми вдаримо по ньому, хоч де б ми його знайшли. Ми впадемо на нього, як роса вкриває землю. Не залишаться живими ні він, ні його воїни. 13 Якщо він відступить до міста, весь Ізраїль назносить мотуззя, і ми розкидаємо місто до долини, аж від нього не залишиться ні камінця».
14 Авесалом та його спільники, народ Ізраїлю, сказали: «Порада Хушая аркійського краща, ніж Агітофелова». Бо Господь зробив так, щоб Авесалом зневажив пораду Агітофела, щоб накликати біду на Авесалома.
Хушай посилає застереження Давиду
15 Хушай сказав священикам Задоку й Авіатару: «Агітофел порадив Авесалому й старійшинам Ізраїлю зробити те й те, але я порадив дітям Ізраїлю робити так і так. 16 Пошліть відразу ж звістку Давидові: „Не залишайся на ніч біля річок у пустелі; відразу ж перейди через потік на той бік, не вагаючись, бо інакше царя та його людей буде поглинено”».
17 Йонатан та Агімааз перебували в Ен-Роґелі. До них мала прийти з повідомленням служниця, а вони потім повинні були вирушити до царя Давида і все йому розповісти, але необхідно було непомітно пробратися в місто. 18 Та їх помітив один юнак і сповістив про це Авесалома. Тому вони мерщій пішли до будинку одного з жителів Багурима. На його подвір’ї була криниця. Вони й сховалися в ній. 19 Дружина хазяїна взяла покривало й накрила ним отвір, та ще й насипала зверху зерна. Ніхто нічого не дізнався.
20 Коли Авесаломові слуги зайшли до жінки в будинок, вони запитали: «Де поділися Агімааз і Йонатан?» Жінка відповіла: «Вони перейшли річку». Чоловіки шукали-шукали, але нікого не знайшли. З тим і повернулися до Єрусалима.
21 Коли чоловіки пішли, ті вибралися з криниці й попрямували до Давида, щоб розповісти йому про все. Вони йому сказали: «Вирушай, відразу ж переходь через річку; Агітофел порадив те й те зробити з вами».
22 Давид і його люди знялися й перейшли Йордан. Вже на світанку не залишилося жодного, хто б не перейшов через Йордан.
Самогубство Агітофела
23 Коли Агітофел довідався, що до його поради не прислухалися, він осідлав віслюка й вирушив додому, у своє місто. Він навів лад у домі, а потім повісився. Отак він і помер. Поховали його в батьковій гробниці.
Авесалом переходить через Йордан
24 Давид пішов у Маганаїм, Авесалом же перейшов через Йордан з усіма ізраїльтянами. 25 Авесалом доручив Амазі очолити військо замість Йоава[c]. Амаза був сином ізраїльтянина[d] Єтера, який одружився з Абігайл, дочкою Нагаша і сестрою Зеруї, матері Йоава. 26 Ізраїльтяни та Авесалом отаборилися на землях Ґілеада.
Шові, Макір та Барциллай
27 Коли Давид прийшов до Маганаїма, Шові, син Нагаша з Равви аммонійської, Макір, син Амміела з Ло-Девара, та Барциллай ґілеадський з Роґеліма 28 принесли постіль, миски, інший посуд. Іще вони захопили з собою пшеницю та ячмінь, муку й зерно, боби й чечевицю, 29 мед і бринзу, овець і сир з коров’ячого молока для Давида та його війська. Вони сказали: «Воїни зголодніли, стомилися й хочуть пити від спеки в пустелі».
Павло захищає своє пастирство
10 Я, Павло, Христовою лагідністю й покірністю особисто благаю вас. Дехто каже, що я боязливий, поки я з вами, але стаю суворим, коли пишу листи вдалині від вас. 2 Тож зараз прошу вас, не змушуйте мене діяти так само рішуче, як і проти тих, хто вважає, ніби ми живемо мирським життям. 3 І, хоч ми живемо в світі, та не воюємо так, як цей світ. 4 Бо зброя наша, якою ми б’ємося—не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині. 5 З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу. 6 Ми готові покарати будь-яку непокору, але спершу хочемо, щоб ваша покірливість стала повною.
7 Подгляньте на те, що перед вами. Якщо хтось впевнений, що він належить Христу, мусить іще раз подумати й зрозуміти, що ми так само належимо Христу, як і він. 8-9 Господь дав нам владу, щоб зміцнити вас духовно, а не для того, щоб знищити вас. Якщо ж я стану ще більше вихвалятися цією владою, то не соромитимуся. Але я стримаюся, щоб не здавалося, ніби я намагаюся залякати вас листами своїми.
10 «В його листах,—каже мій недоброзичливець,—він суворий і сильний, але коли присутній, то слабкий, і слова його нічого не важать». 11 Але той, хто каже таке, нехай пам’ятає, що немає різниці між словами в листах наших, коли ми далеко, і нашими діями, коли ми серед вас.
12 Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє, коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Тим самим вони показують власну нерозумність. 13 Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог: виконуючи нашу працю, що стосується й вас. 14 Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа.
15 Ми ж не надміру хвалимося працею інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше працювати з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом. 16 Ми хочемо проповідувати Добру Звістку поза межами вашого міста, бо не бажаємо вихвалятися тим, що вже зроблено в інших краях. 17 Як сказано у Святому Писанні: «Якщо хтось вихваляється, то нехай хвалиться лише тим, що Господь здійснив»(A). 18 Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, а той, кого Господь похвалить.
Казан і м’ясо
24 Дев’ятого року, десятого місяця, на десятий день[a] виходу, слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, запиши це число, цю саму дату, бо саме в цей день цар Вавилону оточив Єрусалим. 3 Розкажи цьому бунтівному дому притчу, яку Господь Бог говорить:
„Постав казан на вогонь,
постав і наповни водою.
4 Поклади в нього м’яса шматки
всі добірні шматки: стегно й лопатку.
Наповни його найкращими кістками.
5 Візьми добірних овець із отари.
Склади під казаном дрова.
Вари ті шматки м’яса,
вари їх, доки навіть кістки не упріють”.
6 Бо ось що Господь Бог говорить:
„Горе місту кровопролиття Єрусалиму,
немов казанові, вкритому зараз іржею,
який вичистити неможна!
Тож витягни м’ясо шматок за шматком,
але не дозволяй священикам їсте це м’ясо,
тому що вкрито воно іржею.
7 Бо кров, що пролито у місті,
лишається на ній.
Він вилив її на голу скелю,
не на землю, де б укрив її порох[b].
8 Щоб розбурхати гнів
і помститися за смерть невинних.
Я вилив її кров на голу скелю,
щоб не припорошилася вона”.
9 Тож ось що Господь Бог говорить:
„Горе місту кровопролиття!
Складу Я високо дрова
для вогнища великого.
10 Тож поклади дров під казаном
і запали вогонь.
Звари добре м’ясо, приправлене прянощами,[c]
і хай кістки зімліють.
11 Тоді постав порожній казан на вуглини,
хай стоїть, доки не розжариться,
доки мідь[d] його не засвітиться,
щоб бруд у ньому розтопився
і щоб іржа вигоріла.
12 Та марні всі зусилля народу Єрусалима,
бо плями іржі нічім не змити.
Тільки полум’я покарання
виведе гидотні плями.
13 Я намагавсь очистити тебе
від бруду твого гріха,
а ти від своєї нечистоти не очищалася і не очистишся,
аж доки Я не зжену Свій гнів на тобі”».
14 Я, Господь Бог, так сказав: «Час діяти настав для Мене, Я не відступлюсь, не змилуюсь, не подарую. Тебе судитимуть за твоєю поведінкою та вчинками твоїми». Так проголошує Господь Бог.
Дружина Езекиїла помирає
15 Слово Господа дійшло до мене: 16 «Сину людський, ти дуже кохаєш свою дружину, та Я єдиним ударом заберу її, втіху очей твоїх. Однак не тужи, не плач, не проливай сліз. 17 Тихо стогни, не сумуй за мертвою. Не розвивай свій тюрбан, не знімай сандалії на, не ховай вуса й не їж жалобних страв».
18 Тож я поговорив з людьми вранці, а ввечері дружина моя померла. Наступного ранку я зробив, як мені було наказано. 19 Тоді люди спитали мене: «Чи не скажеш ти нам, яке відношення до нас має все це?»
20 Тож я сказав їм, що слово Господа дійшло до мене: 21 «Скажи дому Ізраїлю, що Господь Бог говорить: „Я спаплюжу святиню Свою, твердиню, якою ви пишалися, втіху очей ваших, предмет любові вашої. І сини та дочки ваші, яких ви залишили за собою, поляжуть від меча”. 22 І ви робитимете так, як я зробив. Ви не закриватимете вуса свої, не їстимете жалобних страв, не сумуватиме. 23 Ви не скидатимете тюрбани свої з голів, ані сандалії з ніг, не журитиметеся й не плакатимете, а будете сохнути за свої гріхи і стогнатимете самі з собою. 24 Езекиїл буде вам знаком: робіть так, як він зробив. Коли це станеться, ви знатимете, що Я Господь Бог.
25 А ти, сину людський, того дня, коли я заберу їхню твердиню, їхню радість і славу, втіху очей їхніх, бажання серця їхнього (Єрусалим), а також їхніх синів і дочок, 26 того дня втікач прийде розповісти тобі цю новину. 27 І тієї миті уста твої відкриються, ти говоритимеш із ним і більше не мовчатимеш. Тож ти будеш знаком для них, і вони знатимуть, що Я—Господь».
1 До Соломона[a].
Допоможи царю робити мудрі кроки, Боже,
й вершити справи доброчесно, як і Ти.
2 Допоможи царю судить людей по правді,
приймати мудрі рішення для блага бідаків.
3 Хай буде мир і справедливість на землі.
4 Нехай опорою нужденним стане цар
і допоможе беззахисним і покарає злих.
5 Нехай із року в рік повагу й шану він має від людей
аж поки сонце й місяць в небі тішитимуть зір.
6 Хай буде цар таким, як дощ для ниви,
та злива, що дає життя зерну.
7 Хай квітне доброта, поки він править,
хай мир і спокій, мов той місяць, будуть на віки.
8 Від моря і до моря хай сягають володіння,
аж від Євфрата до окраїни землі[b].
9 Ви, жителі пустелі, схиліться перед ним,
ви, вороги запеклі, долілиць перед царем!
10 Правителі Таршиша і далеких берегів
нехай пошлють дари,
нехай царі Шеби й Севи приносять данину.
11 Нехай усі царі схиляють голови в шанобі,
нехай усі народи має в служінні він.
12 Наш цар нужденному
й беззахисному йде на поміч.
13 Нещасні й бідаки у ньому бачать силу,
він їх підтримує в житті.
14 Не дасть він на поталу безсердечним і недобрим,
життя убоге кожного цінує він.
15 Хай довго цар живе, хай Шеби золото дістане.
Молитеся завжди й благословення шліть йому щоденно.
16 Хай щедрим урожаєм колосяться ниви,
на схилах гір хай наливаються плоди.
Лани хай родять, як в Ливані,
як луки травами, хай повняться міста людьми.
17 Довічну славу має хай наш цар,
у пам’яті людській нехай повік живе його ім’я!
Благословен хай буде він народом,
і кожного нехай благословить.
18 Славте Господа, ізраїльського Бога!
То тільки Бог всі чудеса здійснити міг.
19 Славте вічно ймення Його славне!
Хай славою Його наповниться весь світ.
Амінь, амінь!
20 На цьому закінчуються молитви Давида, сина Єссея.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International