M’Cheyne Bible Reading Plan
Йоав посилає мудру жінку до Давида
14 Йоав, син Зеруї, знав, що цар гнівається на Авесалома. 2 От Йоав і послав свого слугу до Текоа, щоб той доставив йому мудру жінку. Він їй наказав: «Удавай, що ти в жалобі. Вберись у жалобну волосяницю і не намастися оливою. Поводься, як жінка, що багато днів оплакує померлого. 3 А потім прийди до царя і скажи йому ось що». І Йоав розповів їй, якими словами звернутися до царя.
4 Коли жінка з Текоа прийшла, вона поклонилася цареві шанобливо до землі й мовила: «Допоможи мені, о царю!»
5 Цар запитав: «Що непокоїть тебе?»
Вона розповіла: «Насправді я вдова, мій чоловік помер. 6 Було у твоєї слуги двоє синів. Вони зчепилися в бійці на полі, і нікому було їх розборонити. Один ударив другого так, що той загинув. 7 А тепер весь рід збурився проти твоєї слуги. Вони вимагають: „Віддай нам того, хто брата свого забив; ми його стратимо, бо він відняв життя у свого брата, вбивши його. Так ми знищимо спадкоємця”. Адже вони погасять останню жарину, віднімуть ім’я мого чоловіка, віднімуть спадкоємця на цій землі».
8 Цар наказав жінці: «Йди додому, а я видам наказ щодо тебе». 9 Але жінка з Текоа сказала йому: «Мій володарю, царю, нехай вина лежить на мені та на родині мого батька, щоб ні цар, ані його трон не були винними».
10 Цар відповів: «Якщо хтось посміє щось сказати тобі, приведи того чоловіка до мене, і більше він тебе не потурбує».
11 Вона на це відповіла: «Нехай тоді цар закличе Господа Бога у свідки й не допустить кривавої помсти, щоб мій син не був убитий, щоб не множити лиха».
«Присягаюся життям Господа,—запевнив цар,—що жодна волосина з голови твого сина не впаде».
12 Тоді жінка знову звернулася до царя: «Дозволь твоїй рабі слово мовити, царю-володарю».
«Говори»,—дозволив цар.
13 Жінка сказала: «Чому ж тоді так намислив ти проти народу Божого? Коли цар таке сказав, хіба не звинувачує він себе? Адже цар і досі не повернув сина, якого прогнав. 14 Як та вода, що пролилася на землю й не буде зібрана, так і ми мусимо помирати. Але Господь не відбирає життя, Він робить так, щоб вигнанець не був Ним покинутий.[a] 15 І ось я прийшла сказати це моєму володарю-царю, бо люди мене злякали. Твоя слуга подумала: „Я поговорю з царем, може, він і послухається своєї слуги. 16 Може, цар погодиться врятувати свого раба від рук людини, яка збирається відсікти й мене, й мого сина від спадку, що його Бог нам вручив”. 17 І ось твоя раба говорить: „Нехай слово мого володаря-царя принесе мені спокій, адже мій цар-володар, ніби Ангел Божий, який знає, що таке добро, а що таке зло. Нехай буде з тобою Господь, твій Бог”».
18 Цар на те відповів жінці: «Не приховуй від мене відповіді на те, про що я тебе спитаю зараз».
«Нехай говорить мій володар-цар»,—сказала жінка.
19 Цар запитав: «Чи немає в цій справі руки Йоава?»
Жінка відповіла: «Присягаюся твоїм життям, мій володарю-царю, ніхто не може повернутися ні праворуч, ні ліворуч від мовленого моїм володарем-царем. Так, то справді твій раб Йоав мене навчив це зробити, то він вклав оці слова в голову твоєї раби. 20 Твій слуга Йоав зробив все це, щоб ти по-іншому зглянувся на обставини. Мій володар має мудрість Божого Ангела, тож йому відомо все, що діється на землі».
Авесалом повертається до Єрусалима
21 Цар сказав Йоаву: «Що ж, гаразд, зроблю це. Іди й повертайся з юнаком Авесаломом».
22 Йоав у шані впав на землю й благословив царя. Йоав сказав: «Сьогодні твій раб зрозумів, що знайшов милість у твоїх очах, володарю-царю, адже ти виконав прохання раба твого».
23 І пішов Йоав до Ґешура й повернувся до Єрусалима разом з Авесаломом. 24 Цар наказав: «Він мусить повернутися додому; я не зустрінуся з ним». Так і пішов Авесалом додому, не побачивши царя.
25 У всьому Ізраїлі не було гарнішого чоловіка, ніж Авесалом. З голови до п’ят він був бездоганний. 26 Хоч коли б він постригся, а він час від часу зрізав волосся, бо важко було тримати голову, він зважував волосся, і важило воно двісті шекелів[b] за царською мірою. 27 В Авесалома народилися три сини й донька. Дівчинку назвали Тамар. І виросла вона дуже вродливою жінкою.
Авесалом змушує Йоава прийти до нього
28 Два роки прожив Авесалом в Єрусалимі, ні разу не побачивши царського обличчя. 29 І послав Авесалом по Йоава, сподіваючись відрядити його до царя, але Йоав відмовився. Послав Авесалом по нього вдруге, але Йоав не йшов.
30 Тоді він наказав слугам: «Бачите, поле Йоава поруч з моїм, на ньому ячмінь росте. Ідіть і підпаліть його». Так і зробили слуги Авесалома, вони підпалили поле.
31 Прийшов таки Йоав до Авесалома, зайшов у дім і мовив: «Чому твоя челядь підпалила моє поле?» 32 Авесалом відповів: «Слухай, я посилав до тебе гінця з проханням: прийди, щоб я міг послати тебе до царя з таким запитанням: „Чому я повернувся з Ґешура? Краще було б, якби я там залишився!” Я хочу побачити царя, глянути йому в очі, і якщо я винен у чомусь, нехай ліпше стратить мене».
Авесалом приходить до царя
33 Йоав пішов до царя і все йому розповів. Тоді цар покликав Авесалома. Той з’явився й упав долілиць перед царем. Цар поцілував Авесалома.
7 Любі друзі! Маючи такі обітниці від Господа, ми мусимо очиститися від усілякої мерзоти тіла й духа, довершуючи свою святість, тому, що ми шануємо Бога.
Павлова радість
2 Відкрийте нам серця ваші, бо ми нікого не скривдили, нікого не звели, нікого не обдурили. 3 Кажу це не для того, щоб осудити вас. Я й раніше казав, що ви—в серцях наших. Ми раді жити й вмерти разом з вами. 4 З вами я сповнений упевненості й втіхи. Я пишаюся вами і переповнююся радістю у всіх наших стражданнях.
5 Навіть коли ми прийшли до Македонії, то не мали відпочинку. Біди чекали на нас усюди: зовнішня боротьба і внутрішні страхи. 6 Та Бог, Який втішає принижених, утішив і нас приходом Тита. 7 І не лише його приходом, а й тією радістю, що він знайшов у вас. Він розповів нам про те, як ви хочете побачити нас, як засмучені тим, що скоїли, як турбуєтеся про мене. Тож радість моя була ще більшою.
8 Хоч і засмутив вас своїм листом, та я не шкодую, що написав його. І навіть якщо раніше шкодував, то зараз бачу, що він засмутив вас лише тимчасово. 9 Отже, я зараз дуже радий—не через те, що засмутив вас, а тому, що смуток змусив вас розкаятися. Бо засмучені ви були печаллю, бажаною Богу. Отже, шкоди від нас не було. 10 Смуток, бажаний Богу, приносить людям каяття, про яке не варто шкодувати, а таке каяття веде до спасіння. Світський же смуток породжує смерть. 11 Цей смуток—бажаний Богу. Погляньте, яку щирість і правдивість він створив для вас! Який захист вашої невинності, яке обурення, яка тривога, які прагнення і яке завзяття побачити нас, і яка кара для того, хто згрішив! У всьому ви показали свою чистоту!
12 Коли я написав вам, то це не заради того, хто згрішив, або не проти того, хто вчинив зло. Я зробив це для того, щоб ваша турбота про нас виявилась перед Богом.
13 Втішившись, ми стали ще щасливішими, коли побачили Титову радість, бо ви усі зміцнили дух його. 14 І я не зганьбився, вихваляючи вас перед ним. Навпаки, оскільки ми правдиво з вами про все говорили, то й похвала моя перед Титом була правдива. 15 Тепер, коли він згадує вашу слухняність, страх і трепет, з яким ви прийняли його, прихильність його до вас ще більша. 16 Я щасливий з того, що маю повну довіру до вас.
Меч Божий
21 Удруге слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, повернись обличчям до Єрусалима й проповідуй проти їхніх святинь, пророкуй проти землі Ізраїльської. 3 Скажи краю ізраїльському: „Ось що Господь Бог говорить: „Я проти вас. Я дістану Свій меч із піхов і вигублю і праведного грішного з-поміж вас. 4 Через те, що Я збираюся вигубити з-поміж вас праведного й грішного, меч Мій буде оголено проти і направлено проти кожного з півдня й до півночі. 5 Тоді всі знатимуть, що Я, Господь, вихоплю меч Свій із піхов, і він туди не повернеться до тих пір, поки не завершить свою справу. 6 Тож стогни, сину чоловічий! Стогни перед ним із розбитим серцем і з гірким сумом”».
7 «І коли спитають тебе: „Чого ти стогнеш?”—відповіси: „Через новину, що надходить. Кожне серце пом’якшає від жаху, кожна рука зімліє, кожна душа заслабне і кожне коліно стане немічним, як вода. Вона надходить! Вона, безумовно, справдиться”»,—так проголошує Господь Бог.
Меч покарання
8 Слово Господа дійшло до мене. Він сказав: 9 «Сину людський, пророкуй і скажи, що говорить Господь:
„Ось меч,
нагострений і блискучий.
10 Наготований він для кровопролиття,
відполірований, щоб блищати, мов блискавиця!
Сину Мій,
ти ж бо відмовився від покарання дерев’яним дубком,
який Я використовував для биття.
11 Меч Мій нагострено,
щоб використати його негайно;
його нагострено й відполіровано,
приготовлено для руки вбивці.
12 Голоси і плач, сину людський,
бо меч піде проти Мого народу,
та проти всіх князів Ізраїлю.
Вони бажали війни,
тому й знайде їх смерть разом з моїм народом.
Тож бий себе по стегнах, голоси від жалю.
13 То не просто випробування.
Якщо ти відмовляєшся від покарання берлом,
то чим же Мені тебе покарати? Мечем!”»
Так проголошує Господь Бог.
14 «Тож, сину людський,
сплесни руками і пророкуй.
Хай меч ударить двічі, навіть тричі.
Цей меч—для кровопролиття,
для великого кровопролиття,
цей меч нещадно порубає їх.
15 Так станеться, що серця їх млітимуть від жаху
й полеглих буде багато,
бо при кожній брамі Я поставив меч.
Його нагострено,
щоб спалахував мов блискавиця.
Начищено його,
щоб людям смерть нести.
16 О, меч, рубай праворуч, а потім ліворуч,
хоч би куди б повернулось лезо твоє.
17 І Я також сплесну руками,
і лють Моя вгамується»,—
так Я, Господь Бог, сказав!
Жереб Єрусалима
18 Слово Господа дійшло до мене: 19 «Сину людський, накресли дві дороги, якими піде меч царя вавилонського. Обидві виходять з однієї країни. Постав знак там, де дорога повертає до міста. 20 Накресли одну дорогу для меча, що прийде на Равву аммонійську, а другу—на Юду та укріплене місто Єрусалим. 21 Бо цар Вавилону зупиниться на роздоріжжі, на перехресті обох доріг, щоб кинути жереб. Він ворожитиме на стрілах, радитиметься зі своїми бовванами, розглядатиме печінку[a]. 22 У правиці його жереб Єрусалима, він налаштує тарани, накаже почати кровопролиття, прокричить бойовим криком, встановить тарани проти брам, насипатиме вали і будуватиме башти для облоги. 23 Ці знамення здаватимуться хибними людям Ізраїлю, бо вони присягнули на вірність Господу. Однак Він нагадає їм їхню провину й віддасть їх у полон».
24 Через те ось що Господь Бог говорить: «Оскільки ви, люди, нагадали свої провини тим, що відкрито повстали, виявляючи гріхи свої у всьому, що робите,—за все це на вас чекає полон. 25 О, нечестивий та неправедний князю ізраїльський, чий день настав, чий неминучий час покарання вже настав». 26 Ось що Господь Бог говорить: «Скинь тюрбан, зніми корону! Змінилися часи: піднесений правитель принизиться, а принижений піднесеться. 27 Я перетворю це місто на руїну! Однак цього не трапиться, доки не прийде праведний правитель. Йому Я і віддам у володіння місто це».
Аммонійців буде покарано
28 Ти, сину людський, пророкуй і скажи: «Ось що Господь Бог говорить про аммонійців та їхню зневагу:
„Ось меч,
добутий для кровопролиття.
Він відполірований, щоб винищувати
і щоб спалахувати, мов блискавиця!
29 З’яви усі твої даремні,
не допоможуть тобі й гадання.
Все це—лише непридатна брехня!
Меч покладено на шиї нечестивих,
їх день покарання настав,
та їх зло не побачить більше світу”».
Пророцтво про Вавилон
30 «Вавилон, сховай у піхви меч. Я судитиму тебе там, де тебе було створено, у землі твоїх предків. 31 Я виллю Свою лють на тебе і видихну на тебе палаючий гнів. Я видам тебе жорстоким людям[b], навченим нищити. 32 Ти станеш паливом для вогню. Кров твоя проллється у твоїй землі, й більше тебе не згадають»,—це Я, Господь Бог, так сказав.
1 Для диригента. Псалом Давидів. Хвальна пісня.
2 Хай встане Бог й розсіє ворогів,
хай ненависники усі тікають.
3 Як вітром гнаний дим,
розсіються хай недруги Твої.
Як віск, що топиться на сильному вогні,
так вороги Твої нехай загинуть.
4 Возрадуються праведники перед Богом,
побожні тішаться і задоволені усім!
5 Співаймо Богу, у піснях Його ім’я славімо.
Готуймо шлях Йому через пустелю,
радіймо перед Тим, Чиє ім’я Єгова[a].
6 В святій Своїй оселі Бог—
Він батько сиротам, та вдів заступник.
7 Самотнім Бог помешкання дарує.
Та ворогів Він кидає в безводну спеку.
8-9 Коли Ти йшов перед Своїм народом, Боже,
його з Єгипту у пустелю вивів. Села
Земля тремтіла,
небеса дощем стікали перед Богом.
10 Дощ рятівний наслав Господь,
щоб древню виснажену землю оживити.
11 Він повернув тварин на землю ту,
приготував її з усім добром для бідних.
12 Володар мій віддав наказ,
і тисячі людей рознесли новину:
13 «Війська царів могутніх повтікали!
Жінки, що вдома залишилися, розділять здобич.
14 Дістануться їм крила голубині,
оздоблені і золотом, і сріблом».
15 Так буде, коли Бог Усемогутній
поскидає царів, мов сніг з гори Залмон.
16 Башан—гора велична з безліччю вершин,
17 чому ти скоса позираєш на гору Синай?
Її ж бо любить Господь,
Він обрав її, щоб жити на ній довічно.
18 Володар мій святий зійшов з гори Сіон,
за Ним мільйон мільйонів колісниць промчало.
19 Зійшов Господь на вершину знов,
за Ним йшли лави полонених щільно.
Прийняв у дар людей Він,[b] навіть тих,
котрі раніше повставали проти Нього.
20 Вславляймо Господа!
Щодня допомагає Він тягар турбот нам зносить,
нас спасає. Села
21 Він—Бог наш, Він той Бог, Який нас рятує,
спасає нас від смерті наш Господь.
22 Господь потрощить голови підступних ворогів,
із винних голови позносить!
23-24 Сказав Володар мій:
«Верну я ворогів з Башану,
з глибин морських дістану їх.
Ви будете ходить по їхній крові,
і пси її нап’ються досхочу».
25 Побачать вороги ходу звитяжну Бога,
як йтиме[c] Він, мій Цар, святковий і святий.
26 Попереду крокують співаки,
музики йдуть за ними, і дівчата в бубни б’ють.
27 Вславляйте Господа на зібранні великім!
Співай, народе ізраїльський, славу Богу!
28 Веде їх молодий Веніамин,
вожді Юдеї та юдейське військо,
провідники Завулона й Нафталі провідники.
29-30 Із храму над Єрусалимом
наказує Великий Бог оспівувати Його славу:
«Яви нам, Боже, все Своє могуття,
яке в минулому народу нашому являв.
Знесуть царі свої скарби у храм Єрусалимський».
31 Дай волю палиці і звірів приручи,
волів й корів народів тих примусь коритись.
Вони війни хотіли, Ти ж розвіяв їх.
Хай порпаються у багні,
нехай несуть кавалки срібла.
32 Нехай Єгипет принесе свої скарби,
хай ефіопи віддадуть свої багатства.
33 Співайте шану Богу, всі царі земні,
славите у піснях свого Володаря! Села
34 Прославте Бога!
Він на колісниці мчить в довічних небесах,
послухайте Його могутній голос!
35 Бог—наймогутніший серед усіх богів,
Бог Ізраїлю дасть народу силу.
36 Прекрасний Ти, о Боже, у своєму храмі.
Бог Ізраїлю силу й міць дає народу.
Славімо Бога!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International