M’Cheyne Bible Reading Plan
Давидові останні слова
23 Ось останні слова Давида:
«Пророцтва Давида, сина Єссея,
якого Бог звеличив,
слово віще помазаника Якового Бога,
ізраїльського пісняра.
2 В мені Господній Дух заговорив,
Його словами мовить мій язик.
3 Бог Ізраїлю говорив, Ізраїлева Скеля мовила мені:
„Коли по справедливості людьми керуєш,
коли вершиш зі страхом перед Богом.
4 Він буде світлом вранішнього сонця
в безхмарній вранішній височині.
Він буде сяйвом, що з’являється після дощу”.
5 Хіба не Бог зробив мій дім[a] великим?
Хіба повічний Заповіт зі мною Він не уклав?
Хіба не закріпив, не убезпечив все у нім?
Невже не дасть мені Він порятунку,
не приведе до виконання всіх моїх бажань?
6 А злих людей відкинуть, наче колючки,
що їх людина не торкається руками.
7 Але торкнувшись того чортополоху,
колючки жалять неначе вістря спися залізного.
Спалити треба їх на місці».
Давидові герої
8 Ось імена могутніх воїнів Давидових: Йошев-Башшевет[b], такемонієць[c], який був найголовнішим із трьох. Він списом убив вісімсот чоловік в одній битві.[d]
9 Наступним був Елеазар, син Додая[e], агогієць, один із трьох могутніх воїнів. Він був разом із Давидом у Пас-Даммимі[f], коли филистимляни збиралися на битву. Коли ізраїльтяни почали відступати, 10 він кинувся в бій і почав рубати филистимлян, доки рука не втомилася й не прилипла до меча. Того дня Господь дарував їм велику перемогу. Війська повернулися до Елеазара, але вже тільки за тим, щоб пограбувати вбитих.
11 Наступний Шамма, син Аґее гарарійського. Коли филистимляни згуртувалися поблизу чечевичного поля, ізраїльські війська втекли з Филистимської землі. 12 Однак Шамма встав серед поля, захистив його й розбив филистимлян. І Господь дарував велику перемогу.
13 У жнивну пору троє командирів тридцяти воїнів пробралися до Давида, який переховувався в печері Адуллам, бо филистимське військо розташувалося в долині Рефаїм[g]. 14 У той час Давид був у фортеці, а филистимські воїни знаходилися у Віфлеємі. 15 Давида мучила спрага, і він сказав: «От якби хтось приніс мені води напитися з Віфлеємської криниці, що біля брами!» 16 Троє героїв прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу. 17 «Ні, нізащо, Господи, не можу я випити цю воду,—сказав Давид.—Хіба це не кров тих людей, що ризикували своїм життям, аби принести її?» Отож Давид нізащо не погодився випити ту воду. Ось такі були подвиги цих трьох героїв.
Інші хоробрі воїни
18 Авішай, брат Йоава, сина Зеруї, був командиром трійок. Він зі списом вийшов проти трьохсот чоловік і вбив їх. Тож ім’я його стало таким же славетним, як імена тих трьох героїв. 19 Авішая шанували більше, ніж тих трьох, адже він став їхнім командиром, хоч він і не належав до них.
20 Беная, син Єгояди з Кавзеела, був хоробрим воїном, який здійснив багато видатних подвигів. Він убив двох найкращих моавських воїнів, а ще одного сніжного дня він спустився в яму і забив там лева. 21 Він також убив велетня-єгиптянина. Хоч в руках у єгиптянина був спис, Беная виступив проти нього лише з дубцем. Беная вихопив списа з рук єгиптянина і вбив того його ж списом. 22 Беная, син Єгояди, зробив багато подібних подвигів і став славетним, як і ті три герої. 23 Його шанували більше, ніж будь-кого з тридцяти воїнів особливих підрозділів, але до трійці він все ж таки не входив.: Давид призначив його командиром своїх охоронців.
Тридцять героїв
24 Серед Давидових тридцяти воїнів особливих підрозділів були:
Асагел, брат Йоава;
Елханан, син Додая з Віфлеєма;
25 Шамма хародський,
Еліка, теж із Харода;
26 Гелез-палтієць;
Іра, син Іккеша з Текоа;
27 Авіезер з Анатота;
Мевуннай-хушієць;
28 Залмон-агоієць;
Магарай-нетофатієць;
29 Гелед, син Баани-нетофатійця;
Іттай, син Ривая з Ґівеа Веніаминового;
30 Беная-піратонець; Хіддай з яруг Ґааша;
31 Аві-Албон-арбатієць, Азмавет-баргумієць,
32 Еліава-шаалвонієць, із синів Яшена; Йонатан, 33 син Шамми гарарійського;
Агіам, син Шарара гарарійського;
34 Еліфелет, син Агасбая-маакійця;
Еліам, син Агітофела-ґілонійця;
35 Хезро-кармелієць;
Паарай-арвієць;
36 Іґал, син Натана з Зови, Вані ґадійський[h];
37 Зелек-аммонієць;
Нагарай-бееротець, зброєносець Йоава, сина Зеруї;
38 Іра-ітрієць; Ґарев-ітрієць;
39 та Урія-хиттит.
Усього було тридцять сім сміливців.
Благословення Боже приходить через віру
3 О нерозумні галати! Хтось зачарував вас, хоча на ваших очах Христа проголосили розіп’ятим! 2 Лише одне я хочу дізнатися від вас: чи одержали ви Дух Святий, дотримуючись Закону, чи слухаючи Добру Звістку і повіривши в неї. 3 Чи ви вже такі нерозумні, що життя, яке почали з Духом Святим, зараз намагаєтеся закінчити людськими зусиллями? 4 Невже ви стільки вистраждали—і даремно? Сподіваюся, що ні! 5 Хіба Бог, Який дарує вам Духа Святого і творить чудеса серед вас, робить усе це через те, що ви дотримуєтеся Закону? Чи може через те, що ви слухали Добру Звістку і повірили в неї?
6 У Святому Писанні сказано про Авраама: «Він повірив у Бога, і був цим виправданий перед Ним»(A). 7 Вам слід знати, що ті, хто має віру, є справжніми нащадками Авраамовими. 8 У Святому Писанні передрікалося, що Бог виправдає поган завдяки їхній вірі. Він перший виявив Авраамові Добру Звістку: «Всі народи благословенними будуть через тебе»(B). 9 Тож усі, хто вірить, благословенні разом з Авраамом, який повірив.
10 А хто залежить від Закону, той під прокляттям. Бо як сказано у Святому Писанні: «Прокляті ті, хто не дотримується всього написаного в книзі Закону»(C). 11 Тож зрозуміло, що нікого не буде виправдано перед Богом через Закон, бо як сказано у Святому Писанні: «Праведний житиме вічно вірою в Господа»(D).
12 Закон не оснований на вірі. Навпаки. Як сказано у Святому Писанні: «Для тих, хто під Законом, існує лише один спосіб успадкувати життя: дотримуватися й виконувати усі його заповіді»[a]. 13 Христос звільнив нас від прокляття Закону, взявши прокляття наше на Себе, бо як сказано у Святому Писанні: «Проклятий кожен, хто висить на дереві»(E). 14 Христос звільнив нас, щоб благословення Авраамове було дароване поганам через Ісуса Христа, щоб через віру ми отримали обітницю Духа.
Закон і обітниця
15 Браття і сестри, хочу навести вам приклад із повсякденного життя: ніхто не може ні скасувати угоду між людьми, ні додати щось до неї або ухилятися її після того, як вона була затверджена. 16 Авраамові та його нащадкові[b] були дані обітниці. У Писанні не сказано «його нащадкам», як багатьом людям, а одній людині—«і Нащадкові твоєму», яким є Христос. 17 Ось що я маю на увазі: Закон, що з’явився чотириста тридцять років по тому, не міг скасувати Угоди, яка була підтверджена Богом. Отже, Закон не міг скасувати цю обітницю.
18 Тож якби благословення Боже залежало від Закону, то не було б воно засновано на обітниці. Бог же дарував його Авраамові через обітницю.
19 Навіщо ж тоді Закон? Його було дано щоб викрити гріхи, які коїли люди. Він діяв, поки не прийде від Господа саме Той Нащадок Авраама, Якому й була дана обітниця. Закон було проголошено через Ангелів з допомогою Мойсея як посередника. 20 Але ж коли Всевишній дав Свої обітниці, Він зробив це без посередників, бо не потрібні посередники там, де усього одна сторона. Та Бог—єдиний!
Призначення Мойсеєвого Закону
21 Чи означає це, що Закон діє проти Божих обітниць? Звісно, ні! Бо якби було даровано Закон, що міг би давати людям нове життя, то праведність Божа прийшла б від цього Закону. 22 Але Святе Писання проголосило, що весь світ перебуває під владою гріха. Отже, обітниця може бути дана вірою тільки тим, хто вірить[c] в Ісуса Христа.
23 До приходу цієї віри ми були під охороною Закону—у в’язниці, аж доки не настав час, коли Господь відкрив нам шлях віри. 24 Тож Закон був нашим охоронцем й захисником, та мав привести нас до Христа, щоб ми змогли виправдатися перед Богом вірою своєю. 25 А зараз, коли ця віра прийшла, ми більш не потребуємо, щоб Закон був нашим охоронцем.
26 Усі ви—Божі діти через віру в Ісуса Христа. 27 Бо усі, хто хрестилися в Христі, в Христа одяглися. 28 Тож немає різниці між юдеєм і поганином, рабом і вільною людиною, чоловіком і жінкою, бо всі ви—єдині в Ісусі Христі. 29 І якщо ви належите Христу, то ви—Авраамові нащадки і спадкоємці, згідно з обітницею, даною Авраамові Богом.
Жалобна пісня над Єгиптом
30 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, пророкуй і скажи, що Господь Бог говорить:
„Голосіть і причитайте: „Що то за день!
Страшна година настає!”
3 Бо день вже близько:
день Господній, день хмарний,
час страшного суду багатьох народів.
4 Прийде меч на Єгипет,
і великий страх охопить Куш[a].
Військо Вавилона захопить народ Єгипту у полон
і зруйнує підвалини його”.
5 Багато народів підписали мірний договір з Єгиптом: Ефіопія і Лівія, Луд і вся Аравія, Куш і народ Заповіту[b], але всі вони поляжуть від меча!»
6 Ось що Господь Бог говорить:
«Впадуть союзники Єгипту,
і сила гордості його занепаде.
Від Миґдола до Асуана
вони поляжуть від меча».
Так сказав Господь Бог:
7 «Спустошення на них чекає
серед пустельних земель лежатимуть їхні міста
серед зруйнованих земель.
8 Тоді вони знатимуть, що Я Господь,
коли Я вогонь напущу на Єгипет,
коли всіх помічників його буде розбито.
9 Того дня вийдуть від Мене посланці на кораблях, щоб посіяти страх в Ефіопії. Зараз Ефіопія почуває себе у безпеці, але у день покарання Єгипту вона буде трястися від жаху. Цей день вже настає».
10 Ось що Господь Бог говорить:
«Я покладу край багатолюдності Єгипту
рукою Навуходоносора, царя Вавилону.
11 Він і військо його—
найлютіші поміж усіх народів.
Вони прийдуть, щоб винищити край,
і піднесуть мечі свої на Єгипет,
і сповнять землю вбитими.
12 Я висушу потоки Нілу
й продам цю землю лихим людям.
Руками чужинців спустошу я землю й усе в ній.
Я, Господь, сказав це».
Бовванів буде знищено
13 Ось що Господь Бог говорить:
«Я знищу бовванів,
зруйную скульптури у Мемфісі.
Не буде більше князя у Єгипті,
і Я посію страх по всій землі.
14 Я спустошу Патрос,
запалю Зоан, і покараю Но.
15 Я виллю лють Мою на Син,
єгипетську твердиню,
і вигублю багатолюдність Но.
16 Я запалю Єгипет:
від жаху й болю корчитися буде Син.
Но візьмуть штурмом,
а Мемфіс порине в розпач.
17 Юнаки із Она й Півесета[c]
поляжуть від меча,
й загарбникам дістануться міста.
18 Потьмариться день у Тапанесі,
коли я зламаю ярмо Єгипту;
там гордій силі його настане кінець.
Накриють його хмари,
й дочок його в неволю поженуть.
19 Тож покараю Я людей Єгипту,
і знатимуть вони, що Я—Господь».
Єгипет назавжди втратить силу
20 Одинадцятого року, першого місяця, на сьомий день вигнання[d] слово Господа дійшло до мене: 21 «Сину людський, зламав я руку (силу) фараонові, царю Єгипту. Її не було перев’язано, не було накладено шину, щоб стала вона дужою достатньо, щоб тримати меч». 22 Через те ось що Господь Бог говорить: «Я проти фараона, царя Єгипту. Я зламаю обидві його руки: здорову разом із поламаною—і меч випаде з його руки. 23 Я розсію Єгиптян поміж народами й розкидаю їх по світу. 24 Я зміцню руки царя Вавилона і вкладу Мій меч у руку його, а руки фараона зламаю, і він стогнатиме перед ним, мов смертельно поранений. 25 Я зміцню руки царя Вавилона, а руки фараона впадуть безсило. Тоді вони знатимуть, що Я Господь, коли я вкладу меч Свій у руку царя Вавилона, і він підніме його на Єгипет. 26 Я розсію Єгиптян поміж народами й розкидаю їх по світу. Тоді вони знатимуть, що Я—Господь».
38 Та Бог був милосердний,
Він простив гріхи й життя лишив їм,
щоразу стишуючи гнів.
39 Бог пам’ятав—вони всього лиш люди,
вони, як вітер, що подув, і вже нема.
40 Вони так часто повставали проти Нього у пустелі,
Його засмучували в диких землях!
41 Ті люди знов і знов Його терпінням зловживали,
і ображали Святого Бога Ізраїлю.
42 Не пам’ятали тих часів, коли Він спас їх
від ворогів численних.
43 Забули вони чудеса в Єгипті і дива в полях Зоана,
44 як Бог річки перетворив на кров,
щоб єгиптяни не могли напитись.
45 Він напустив хмари мух, щоб жалили народ Єгипту,
й жаб, які народ єгипетський губили.
46 Бог віддав хлібів врожаї сарані,
віддав городину гусені-ненажері.
47 Він градом знищив єгипетську лозу і
мокрим снігом поморозив сикомору,
48 та моровицю на худобу напустив.
49 Бог Свій гнів у Єгипті показав,
пославши Ангелів караючих на нього,
50 та гнів явивши без останку,
тяжким недугом вразив ворогів.
51 Всіх первістків Єгипту він побив,
знак чоловічої потуги у родині Хама[a].
52 Немов овець, Він Свій народ повів в пустелю.
53 Він їм безпеку дарував,
і не було причин для страху.
В Червонім морі ворогів всіх Він потопив.
54 І вивів до підніжжя гори святої,
що створена Його рукою.
55 Прогнав Господь всі інші племена,
і роду кожному Він землю наділив,
на землях ворогів їх оселивши.
56 Та все ж вони Всевишнього терпінням зловживали
і повставала проти Нього знов,
не слідуючи заповідям Бога.
57 Народ Ізраїлю від Бога відвернувся,
мов бумеранґ, що змінює свій шлях.
58 Узвишшя звівши, Бога прогнівили,
збудили ревнощі Його, вклоняючись бовванам.
59 Про все це Бог почув і розлютився,
й суворо відштовхнув Ізраїль!
60 І кинув Бог святий намет у Шило,
де жив Він серед смертних.
61 Святий ковчег Він дозволив іншим полонити,
символ Своєї сили в руки ворога віддав.
62 Він дав загинути народу у війні за те,
що прогнівить Його посміли.
63 Пісень весільних не заводили дівчата,
бо наречених їхніх вже пожер вогонь.
64 Священиків мечі пожерли їхні,
та вдовам голосити не дали.
65 Нарешті наш Володар підхопився,
мов воїн, що в бою шалений від вина.
66 Він ворогів прогнав, Він їх принизив,
ганьби цієї їм уже не змити.
67 Тож зрікся Бог намету Йосипа[b],
й коліно Ефраїма не обрав[c].
68 Коліно Юди вибрав Бог, Сіон обрав,
ту гору, що її Він любить.
69 Він стіни звів святого храму, як зводив гори;
створив фундамент, як створив і землю.
70 Давида Бог обрав Своїм слугою.
Давид стеріг овець в кошарі,
та Бог його забрав від них.
71 Віднявши від грудей,
поставив Бог його пасти Своїх людей—
отару Якова й отару Ізраїля.
72 Тож пас Давид народ із чистим устремлінням
і вправною рукою вів його.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International