M’Cheyne Bible Reading Plan
Давидові перемоги
8 Згодом Давид переміг филистимлян і, підкоривши їх, відібрав у них землі навколо Ґату[a].
2 Давид також переміг Моав. Він змусив моавійців лягти на землю й виміряв їх шнуром. Людей, на яких приходилося дві довжини шнура, було страчено, а тих, кому випадала кожна третя довжина шнура, було помилувано. Так підкорив він моавійців, які стали підданими Давида і сплачували йому данину.
3 Давид також підкорив Хададезера, сина Регова, який був царем Зови, коли пішов у долину Євфрату, щоб відновити свою владу. 4 Давид захопив тисячу колісниць, сім тисяч[b] їздових та двадцять тисяч піхотинців. Він покалічив майже всіх коней, залишивши неушкодженими лише сотню коней, запряжених у колісниці[c].
5 Коли арамійці з Дамаска прийшли на допомогу царю Зови Хададазеру, Давид вбив двадцять дві тисячі арамійських воїнів. 6 Потім Давид настановив там надзірні воїнські гарнізони, і люди Арама стали Давидовими підданими й сплачували йому данину. Хоч куди б ішов Давид, Господь допомагав йому перемагати.
7 Давид відібрав золоті щити у слуг Хададезера і привіз їх до Єрусалима. 8 З Теви[d] й Беротая, міст, що належали Хададезеру, цар Давид забрав велику кількість бронзи.
9 Тоу, цар Гамата, почувши, що Давид розбив усе військо Хададезера, 10 послав свого сина Йорама, щоб той зустрів Давида й привітав його з перемогою над Хададезером, який завжди воював з Тоу. У подарунок Йорам привіз з собою срібні, золоті та бронзові речі.
11 Цар Давид присвятив ці підношення Господу так само, як зробив він зі сріблом та золотом усіх народів, яких він покорив: 12 едомійців, моавійців, аммонійців, филистимлян та амаликійців. Давид присвятив Господу і здобич, відібрану в Хададезера, сина Регова, царя Зови.
13 Давид здобув славу після того, як у Солоній долині він вбив вісімнадцять тисяч едомійців[e]. 14 Він настановив військові надзірні гарнізони в Едомі, а всі едомійці підкорилися Давиду. Хоч куди б ходив Давид, Господь давав йому перемогу.
Давидові вельможі
15 Давид царював над усім Ізраїлем справедливо й праведно. 16 Йоав, син Зеруї, командував військом, Єгошафат, син Агілуда, був літопісцем, 17 Задок, син Агітува, та Агімелех, син Авіатара, були священиками, Серая—писарем; 18 Беная, син Єгояди, був головою над керетійською та пелетійською охороною[f], а Давидові сини були священиками[g].
Давидова доброта до Саулового роду
9 Давид якось запитав: «Чи залишився ще хтось із дому Саула? Я б виявив ласку до нього заради Йонатана».
2 А був собі раб на ім’я Зіва, який служив у Сауловому домі. Його покликали до Давида. Цар його запитав: «Ти Зіва?»
«Так, твій слуга»,—відповів той.
3 Цар запитав: «Чи залишився ще хтось із дому Саула, кому б я подарував Божу ласку?»
Зіва відповів царю: «Ще залишався син Йонатана, він кульгавий на обидві ноги».
4 «Де він?»—запитав цар.
Зіва відповів: «Він у домі Макіра, сина Амміела з Ло-Девара».
5 Цар Давид наказав своїм слугам приставити його з дому Макіра, сина Амміела з Ло-Девара. 6 Коли Мефівошет, син Йонатана, сина Саула, прийшов до Давида, він схилився, вшановуючи Давида. Давид сказав: «Мефівошете!»
«Твій слуга»,—відповів той.
7 «Не бійся,—звернувся до нього Давид,—я неодмінно виявлю ласку до тебе заради твого батька Йонатана. Я віддам тобі весь край, яким володів твій дід Саул, і ти завжди їстимеш за моїм столом».
8 Мефівошет уклонився й відповів: «Чи варто тобі помічати такого слугу, який схожий на мертвого пса?»
9 Тоді цар покликав Зіву, Саулового слугу, й наказав йому: «Я віддав онуку твого володаря все, що належало Сауловому роду. 10 І ти, і твої сини й твої слуги маєте обробляти йому землю, збирати врожай, щоб онука твого володаря завжди мав їжу. А Мефівошет, онука твого пана, завжди їстиме за моїм столом».
У Зіви було п’ятнадцять синів та двадцять слуг.
11 Зіва відповів царю: «Твій слуга зробить усе, що мій володар-цар звелить мені зробити». Тож Мефівошет їв за Давидовим столом, як цареві сини.
12 У Мефівошета був маленький син, якого звали Михей. Всі, хто жив у домі Зіви, служили Мефівошету. 13 Мефівошет жив у Єрусалимі, адже він завжди їв за царевим столом. А був він калікою: кривим на обидві ноги.
Павлові повчання
2 Отже, я сам собі вирішив не приходити знову до вас у смутку. 2 Бо коли я засмучу вас, то хто ж тоді підбадьорить мене, як не ви, кого я засмутив? 3 Тож написав я так для того, щоб, прийшовши, не бути засмученим тими, хто має веселити мене. Бо я впевнений у вас, бо моя радість—це радість для всіх вас. 4 І написав я вам з великого горя, туги в серці і гірко плачучи. Та не для того, щоб вас засмутити, а для того, щоб ви пізнали ту безмежну любов, що маю я до вас.
Прощайте тих, хто засмутив вас
5 І якщо хтось когось засмутив, не мене, а почасти, щоб не перебільшувати—всіх вас, 6 то покарання від усіх вас для такої людини достатньо. 7 Тож краще простіть його і втіште, щоб не поглинув його надмірний смуток.
8 Тому благаю вас виявити любов до нього. 9 Я написав, щоб випробувати вас, і дізнатися, чи будете слухняними у всьому. 10 Якщо ви вибачаєте когось, то й я пробачу. І те, що я пробачив, якщо я справді пробачив щось, я зробив це заради вас в присутності Христа, 11 щоб сатана не перехитрував нас, бо відомі нам змови його.
Павло вирушає до Троади
12 Коли я прийшов до Троади проповідувати Добру Звістку про Христа, Господь відчинив переді мною двері. 13 Але я був дуже засмучений, бо не знайшов брата свого Тита. Через це я, попрощавшись з усіма, вирушив до Македонії.
Перемога у Христі
14 Дяка Богу! Він завжди веде нас до перемоги у Христі. Пахощі знання про Себе Він повсюдно поширює через нас. 15 Наша пожертва Господу—пахощі Христові для Бога з-поміж тих, хто спасається, і з-поміж тих, хто гине. 16 Для тих, хто йде шляхом загибелі, ми—сморід смерті, що веде до неї. Для тих, хто йде шляхом спасіння—пахощі животворні, що ведуть до життя. Та хто ж спроможний виконати цю роботу? 17 Ми не торговці, які використовують Слово Боже для наживи. Ні! Ми щиро мовимо у Христі перед Богом як люди, послані від Бога.
Невірний Єрусалим
16 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, хай Єрусалим усвідомить усі свої мерзотні вчинки[a]. 3 Скажи Єрусалиму, що Господь Бог говорить йому: „Походження твоє, о Єрусалиме, в землі Ханаанській: твій батько був аморійцем, а мати—хиттянкою. 4 В день, коли ти народилася, твою пуповину не відрізали, ані обмили тебе водою, щоб зробити чистою, ані сіллю тебе не потерли, ані в полотно не загорнули.
5 Ніхто не подивився на тебе з жалем, ніхто не мав досить співчуття, щоб зробити хоч що-небудь добре для тебе. Ні, тебе викинуто в чисте поле, бо в день, коли ти народилася, тебе зневажили.
6 І коли Я проходив повз і побачив, як ти вовтузишся в крові, Я сказав тобі: „Живи!” 7 Я примусив тебе рости, мов ту рослину у полі. Ти виросла, розвилася і стала найпрекраснішою з жінок: груди твої округлилися, волосся виросло у тебе, а перш була гола і невкрита. 8 Коли згодом Я подивився знов на тебе, то побачив, що ти вже достатньо доросла для кохання. Я простер полу плаща Свого над тобою[b] і прикрив твою голизну. Я дав тобі обіцянку і уклав Заповіт з тобою і ти стала Моєю нареченою.
9 Я скупав тебе у воді, змив з тебе кров і змастив тебе оливою. 10 Я вдягнув тебе у гаптоване вбрання і взув у шкіряні сандалії. Я вбрав тебе у тонке полотно і вкрив пишним шовком. Так проголошує Господь Бог. 11 Я прикрасив тебе дорогоцінностями: надів браслети на руки і намисто на шию. 12 Я вдів кільце тобі в ніс, сережки в вуха і чудовий вінець на голову. 13 Тож тебе було прикрашено золотом і сріблом, одяг твій був тонкого полотна, шовку та гаптованої тканини. Твоєю їжею була просіяне борошно, мед та олива[c]. Ти стала царицею прегарною і величною. 14 І слава розійшлася між народами про твою красу, адже Я зробив тебе красунею”». Так проголошує Всевишній.
15 «Але ти покладалася на свою красу і використала своє добре ім’я, щоб стати повією, ти розпорошила прихильність на кожного,[d] хоч би хто приходив, і твоя краса належала йому. 16 Ти використовувала гарне вбрання своє, щоб опоряджувати місця поклоніння, де ти чинила свою розпусту, віддаючи себе кожному чоловікові, який би не проходив повз.
17 Ти також узяла чудові прикраси, які Я подарував тобі, прикраси, виготовлені з Мого золота і срібла, а ти зробила для себе бовванів чоловічої статі і займалася розпустою з ними. 18 Ти наділа на них свій гаптований одяг і поклала перед ними Мою оливу й Моє запашне куріння. 19 А їжу, що Я дав тобі: просіяне борошно, оливу і мед, що Я дав тобі на поживу—ти поклала як запашний ладан перед ними. Ось що сталося»,—проголошує Господь Бог.
20 «Потім ти взяла своїх синів та дочок, яких народила Мені, й принесла їх у жертву на поживу бовванам. Чи мало тобі було тієї розпусти, що 21 ти забила[e] Моїх дітей і принесла їх у жертву бовванам? 22 В усіх твоїх мерзенних звичках і в розпусті, ти забула дні своєї молодості, коли Я знайшов тебе голу й невкриту, вовтузячись в своїй крові. 23 Після всіх твоїх гидот—горе тобі, горе»,—проголошує Господь Бог.
24 «Ти спорудила собі узвишшя і влаштувала храм на кожному перехресті, примножуючи свою розпусту. 25 При початку кожної вулиці ти спорудила узвишшя й принижувала свою красу, розкриваючи свою голизну для кожного, хто проходив повз. 26 Ти займалася розпустою з Єгиптом, твоїм сусідом, який завжди був напоготові лігти з тобою, та запалювала Мій гнів своєю зростаючою невибагливістю. 27 Тож Я покарав тебе і зменшив твої землі, Я віддав тебе твоїм пожадливим ворогам, дочкам (містам) филистимським, які й самі були збентежені твоєю розпустою.
28 Ти також злягалася з ассирійцями, займаючись розпустою з ними, але й цього тобі було не досить, бо ти ж ненаситна. 29 Тоді твоя невибагливість зросла й поширилася на Халдею, землю торговців, то й цим ти не задовольнилася. 30 Яка ж ти слабовольна,—проголошує Господь Бог,—якщо робиш усе це, поводячись, мов безсоромна розпусниця.
31 Коли ти спорудила свої пагорби при початку кожної вулиці й зробила пишні храми на кожному перехресті, ти поводилась не як повія, бо нехтувала платнею. 32 Ти, розпусниця, віддаєш перевагу випадковим чоловікам перед власним мужем! 33 Всі повії дістають платню, а ти роздавала подарунки всім своїм коханцям, підкуповувала їх, щоб вони приходили до тебе звідусіль по твою розпусту. 34 Тож у своїй розпусті ти була протилежністю іншим повіям, бо платиш ти сама, і нічого тобі не платять».
35 Через те, розпуснице, почуй слово Господа Бога! 36 Ось що Господь Бог говорить: «За те, що ти роздала своє багатство,[f] що виставляла свою голизну, була невибаглива щодо коханців, за всіх твоїх мерзенних бовванів, за те, що ти віддала їм кров дітей своїх— 37 за все це я зберу всіх коханців, з якими ти любилася, всіх, кого ти любила, так само, як і тих, кого ненавиділа. Я зберу їх звідусіль і оголю тебе перед ними, й вони побачать усю твою голизну[g].
38 Я засуджу тебе до покарання як тих жінок, що коїли перелюб і що проливали кров. Я поверну на тебе криваву помсту Моєї люті і гнів ревнощів Моїх. 39 Тоді Я видам тебе твоїм коханцям, і вони знесуть твої пагорби й зруйнують твої пишні храми. Вони зірвуть із тебе одяг, заберуть свої чудові прикраси і залишать тебе голу й невкриту. 40 Вони нашлють на тебе юрбу, що поб’є тебе камінням і порубає на шматки своїми мечами. 41 Вони спалять вщент твої будинки і покарають тебе на очах у багатьох жінок. Я покладу край твоїй розпусті, ти більш не платитимеш своїм коханцям. 42 Тоді моя лють проти тебе вгамується. Я заспокоюсь і не гніватимусь більше».
43 «Через те, що ти не пам’ятаєш днів своєї молодості, ти розлютила Мене. Тож покарав тебе Я за те, але ти не припинила блуд, та навпаки, ти вигадала ще огидніші мерзоти»,—проголошує Господь Бог.
44 «Кожен, хто говорить прислів’ями, згадає це прислів’я про тебе: „Яка мати—така й дочка”. 45 Ти справжня дочка своєї матері, яка зневажала свого чоловіка та своїх дітей; і ти справжня сестра своїх сестер, які зневажають своїх чоловіків та своїх дітей. Твоя мати—хиттянка, а батько—аморієць. 46 Твоя старша сестра була Самарія, яка жила на північ від тебе зі своїми дочками, а твоя молодша сестра, що жила на південь від тебе із своїми дочками, була Содом[h]. 47 Ти не тільки ходила їхніми дорогами й наслідувала їхні мерзенні звички, але у свій спосіб ти скоро стала ще більш розбещена, ніж вони».
48 «Так само правда, як те, що я живу,—проголошує Господь Бог,—твоя сестра Содом та її дочки ніколи не чинили такого, як ти й твої дочки. 49 Ось який був гріх Содому, твоєї сестри. Вона та її дочки були зухвалі, перегодовані й безжурні: вони не допомагали бідним та нужденним. 50 Вони були пихаті й чинили мерзоту переді Мною, через те Я й покінчив з ними, як ти бачила».
51 «Самарія не нагрішила й половини того, що ти, бо ти скоїла більше мерзоти, ніж вони, і зробила так, що твої сестри здаються праведними порівняно з твоїми вчинками. 52 Неси ж свою ганьбу! Через те, що твої гріхи були бридкіші, ніж твоїх сестер, вони здаються праведнішими за тебе. Тож ганьба тобі, неси свій сором, за огидні вчинки твої!
53 Однак, я відновлю Содом і Самарію та їх дочок, і тебе серед них також. 54 Ти втіху матимеш від Мене. Ти нестимеш свою ганьбу, соромлячись всього, що наробила. 55 Ти і сестри твої знову відбудовані будуть: Содом та Самарія із їх дочками обернуться тим, ким вони були раніше, а ти й твої дочки розквітнуть як і раніше. 56 Ти навіть не згадувала сестру твою Содом за днів гордині твоєї. 57 Ти не згадувала її до того, як нечестивість твою було викрито. А зараз тебе зневажають дочки Едома[i] і всі їхні сусіди, і дочки филистимські—всі, хто навколо тебе, ставляться до тебе з презирством. 58 Тобі нести наслідки твоєї розпусти й твоєї мерзоти»,—проголошує Господь Бог.
59 Ось що Господь Бог говорить: «Я чинитиму з тобою так, як ти заслуговуєш, бо ти зневажала мою запоруку, порушивши Угоду. 60 Однак Я пам’ятатиму Заповіт, який Я уклав з тобою за днів твоєї молодості, і встановлю з тобою Заповіт віковічний. 61 Тоді ти пригадаєш свою поведінку і засоромишся, коли отримаєш сестер своїх, як старших за тебе, так і молодших. Я віддам їх тобі за дочок, але не на підставі Моєї Угоди з тобою.
62 Тож Я встановлю Мій Заповіт тобі, й ти знатимеш, що Я—Господь. 63 Тоді, коли Я прощу все те, що ти наробила, ти пригадаєш і засоромишся і більш ніколи не розімкнеш уста через своє приниження». Так проголошує Господь Бог.
1 Для диригента. На мелодію «Не знищуй». Міктам Давидів.
2 Чи завжди ви, правителі високі[a],
правдиві вироки даєте людям?
Чи справедливо судите людей?
3 Ні! В ваших серцях—ненависть,
а в справах—беззаконня,
злочинні ваші дії по всій землі.
4 Ті нечестивці з материнської утроби
вже оступилися, брехню плодити стали.
5 Гнів їхній, мов зміїна отрута.
Мов кобра, що оглухла і спів заклинача не чує.
6 Так нечестивці затикають вуха,
як чорні задуми свої плетуть.
7 Повибивай їм, Боже, зуби в роті!
Повиривай, о Господи, цим левам ікла.
8 Хай їхня сила зійде стічною водою,
нехай потопчуть їх, як ті пожухлі трави.
9 Нехай розтануть, сліду не лишивши,
як той слимак повзучий.
Хай сонця вік не бачать,
як викидень дочасний.
10 Нехай жене їх вітер, мов бур’ян колючий,
що полум’ям зайнятися не встиг,
та вже затух і горщик не нагрів.
11 Хай тішить праведника зір,
коли грішних тих правителів карають.
Хай відчуття солодке перемоги[b]
його пройме, неначе вояка.
12 Щоб люд простий міг з певністю сказати:
«Для праведника справді є віддяка,
ще є на цій землі всесильні судді[c]».
1 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давидів, коли військо Саула оточило його дім щоб вбити.
2 Рятуй мене від ворогів, мій Боже,
спаси від тих, хто повстає на мене.
3 Дай порятунок від руки убивці
і визволи з тенет злочинців.
4 Вбити мене лаштуються вони,
плетуть ці можновладці змову проти мене,
хоч я і не грішив, мій Господи,
і не вчинив я злочин.
5 Не оступився я ні в чому,
та позбігалися вони й вчепитися у мене ладні.
Устань, прийди мені на допомогу,
поглянь, що діється довкола.
6 О Господи, Всесильний Боже Ізраїлю,
повстань, і вирок винеси народам цим.
І не помилуй зрадників отих! Села
7 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
8 Послухай, як вони гарчать,
образи з язиків злітають, мов мечі.
Їм байдуже, хто слухає їх.
9 Здійми на глум їх, Господи, і присором!
10 Мій Боже, я співатиму Тобі пісні про славу,
бо Ти—моя твердиня в горах.
11 Мій вірний Бог мене по полю битви проведе,
щоб перемогу я одержать зміг над ворогами.
12 Не убивай їх ще, щоб пам’ятав народ мій,
Володарю, наш захисник,
розкидай силою своєю їх.
13 Вони грішили, сіявши прокльони і брехню.
То ж хай зазнають на собі те лихо, яке плодили,
хай зловляться самі на тій гордині,
що їх до беззаконня довела.
14 У гніві, розпалившись, їх жени і знищуй,
доки геть з землі не згинуть.
Тоді лишень усі народи зрозуміють,
що Ізраїлем править Бог. Села
15 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
16 Блукатимуть, шукаючи поживи.
Та не знайдуть вони ані харчів,
ні місця, де б то голову схилить.
17 А вранці я співатиму Тобі хвалу,
щасливий, що мене Ти вірно любиш.
Ти—моя твердиня в горах,
мій притулок у лиху годину.
18 Співатиму Тобі, мій Боже, славу,
бо Ти—моя твердиня в горах,
бо Ти—мій милостивий Бог!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International