M’Cheyne Bible Reading Plan
Адонія прагне стати царем
1 Коли цар Давид постарів, він ніяк не міг зігрітися, навіть коли його вкривали ковдрами. 2 Тож слуги сказали йому: «Давайте ми знайдемо цнотливу дівчину, яка буде навідуватися до царя й піклуватися про нього. Вона лягатиме поруч із ним, щоб наш цар міг зігрітися».
3 І вони шукали по всьому Ізраїлю вродливу дівчину, знайшли шунамитянку Авішаґ і привели її до царя. 4 Дівчина була дуже вродлива. Вона піклувалася про царя, прислужувала йому, але цар не спізнав її.
5 Аж ось Адонія, мати якого була Хаґґіт, набундючившись, сказав: «Я буду царем». Він підготував колісниці, коней та п’ятдесят чоловік, щоб бігли поперед нього. 6 Його батько, цар Давид, ніколи не виправляв його, ніколи не питав: «Чому ти так поводишся?» Адонія був також дуже вродливим. Він народився одразу після Авесалома.
7 Адонія радився з Йоавом, сином Зеруї, та зі священиком Авіатаром, і вони підтримували його. 8 Але священик Задок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шимей і Рей та охоронці Давида[a] не приєдналися до Адонії.
9 Тоді Адонія приніс у жертву овець, крупну худобу та вгодованих телят на камені Зогелет поблизу Ен-Роґеля[b]. Він запросив усіх своїх братів, синів царя та всіх царських вельмож Юдеї, 10 але не запросив ні пророка Натана, ні Беная, ні охоронців, ні свого брата Соломона.
Батшеба і Натан говорять з Давидом
11 Тоді Натан спитав Батшебу, матір Соломона: «Ти чула, що Адонія, син Хаґґіт, став царем, а наш володар Давид не знає про це? 12 То дозволь мені дати тобі пораду, як врятувати тобі своє життя і життя твого сина Соломона. 13 Піди до царя Давида і скажи йому: „Мій володарю-царю, чи ти не обіцяв мені, своїй слузі: „Звісно, Соломон, твій син, стане царем після мене й сидітиме на моєму троні?” Чому ж тоді Адонія став царем? 14 І коли розмовлятимеш із царем, я зайду й підтверджу те, що ти скажеш”».
15 Тож Батшеба пішла провідати старого царя до його кімнати, де шунамитянка Авішаґ піклувалася про нього. 16 Батшеба низько вклонилась і впала на коліна перед царем.
«Що тобі треба?»—запитав цар.
17 Вона сказала: «Володарю мій, ти сам обіцяв мені, своїй слузі, перед Господом Твоїм Богом: „Соломон, твій син, стане царем після мене, і сидітиме на моєму троні”. 18 Але зараз Адонія став царем, і ти, мій володарю-царю, не знаєш про це. 19 Він приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів і запросив усіх царських синів, священика Авіатара, командуючого Йоава, але не запросив твого відданого сина Соломона. 20 Мій володарю-царю, очі Ізраїлю звернені до тебе, щоб дізнатися від тебе, хто сидітиме на царському троні після тебе. 21 Інакше, як тільки мій володар-цар спочине зі своїми батьками, зі мною та моїм сином Соломоном вчинять, як із злодіями».
22 Поки вона розмовляла з царем, прибув пророк Натан. 23 Цареві сказали: «Пророк Натан тут». Тож він представ перед царем і низько вклонився.
24 Натан сказав: «Мій володарю-царю, ти проголошував, що Адонія стане царем після тебе і сидітиме на твоєму троні? 25 Сьогодні він зійшов і приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів. Він запросив усіх царських синів, командуючого і священика Авіатара. Зараз вони їдять і п’ють із ним і проголошують: „Хай живе цар Адонія!” 26 Але я, твій слуга, і священик Задок, і Беная, син Єгояди, і твій слуга Соломон не запрошені. 27 Чи вчинив ти так, не повідомивши своєму слузі, хто сидітиме на троні після тебе?»
Давид робить Соломона царем
28 Тоді цар Давид сказав: «Покличте Батшебу». Тож вона явилася перед царем.
29 І цар пообіцяв: «Воістину, як істинне й те, що Господь живий, Який рятував мене від усіх незгод, 30 сьогодні я виконаю те, в чому поклявся тобі Господом Богом Ізраїлю: Соломон, твій син, стане царем після мене і сидітиме на моєму троні, на моєму місці».
31 Тоді Батшеба вклонилася низько долілиць, впала на коліна перед царем, кажучи: «Нехай мій володар, цар Давид, живе вічно!»
32 Цар Давид сказав: «Покличте священика Задока, пророка Натана і Бенаю, сина Єгояди». Коли вони стали перед царем, 33 він сказав їм: «Візьміть слуг свого володаря, посадіть мого сина Соломона на мого власного мула й відвезіть його до Ґіхона[c]. 34 А там нехай священик Задок і пророк Натан помажуть і проголосять його царем Ізраїлю. Сурміть і вигукуйте: „Хай живе цар Соломон!” 35 Тоді піднімайтеся з ним, він повинен прийти та сісти на троні і царювати замість мене. Я призначив його правителем Ізраїлю та Юдеї».
36 Беная, син Єгояди, відповів цареві: «Амінь! Нехай Господь, Бог мого володаря царя, так само проголосить це. 37 Раз Господь був з моїм володарем царем, нехай він буде з Соломоном, щоб звеличити його трон навіть понад трон мого володаря, царя Давида!»
38 Тож священик Задок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, керетійці й пелетійці спустились і посадили Соломона на мула царя Давида і супроводжували його до Ґіхона. 39 Священик Задок узяв ріг мирра зі священного намету, помазав і проголосив Соломона царем. Тоді вони засурмили, і всі люди загукали: «Хай живе цар Соломон!» 40 І всі люди піднялися за ним, грали на флейтах і раділи так, що вся земля тремтіла від того галасу.
41 Адонія й усі гості, що були в нього, почули те, бо вони якраз закінчували своє свято. Почувши звуки сурм, Йоав спитав: «Що означає цей гамір у місті?»
42 Він іще не договорив, як прибув Йонатан, син священика Авіатара. Адонія сказав: «Заходь, така гідна людина[d], як ти, повинна принести добру звістку».
43 «Зовсім ні!—Відповів Йонатан.—Наш володар цар Давид зробив царем Соломона. 44 Цар послав з ним священика Задока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетійців та пелетійців, і вони посадили Соломона на царського мула, 45 а священик Задок і пророк Натан помазали Соломона й проголосили його царем на Ґіхоні. Звідти вони піднялися з радісними вигуками до міста, і місто почало радіти разом з ними. Саме цей гамір ви чуєте. 46 Більше того, Соломон зайняв своє місце на царському троні. 47 А ще царські урядовці прийшли привітати нашого володаря, царя Давида, кажучи: „Нехай твій Бог зробить ім’я Соломона ще знаменитішим, ніж твоє, а трон його величнішим за твій!” І цар шанобливо вклонився на своєму ліжкові 48 й сказав: „Нехай славиться Господь Бог Ізраїлю, Який дозволив моїм очам бачити мого наступника, що сидить на моєму троні сьогодні!”»
49 Тут усі гості Адонії злякалися, повскакували й порозбігалися. 50 Але Адонія, боячись Соломона, пішов і вхопився за роги жертовника[e]. 51 Тоді Соломону сказали: «Адонія боїться царя Соломона і вхопився за роги жертовника». Він сказав: «Нехай цар Соломон заприсягнеться мені сьогодні, що не скарає мечем свого слугу».
52 Соломон відповів: «Якщо він поведеться як чоловік з гідністю, жодної волосини не впаде з його голови, але якщо в ньому знайдеться зло, він помре». 53 Тоді цар Соломон відправив людей, і вони забрали Адонію від жертовника. Адонія підійшов і вклонився царю Соломону, і Соломон сказав: «Іди собі додому».
Бережіть свою свободу
5 Христос визволив нас, щоб ми могли жити вільно. Будьте непохитні, й не дозволяйте знову впрягти себе в рабське ярмо.
2 Послухайте! Я, Павло, кажу вам, якщо ви, слідуючи Закону, робите обрізання, то Христос нічим вам не зарадить. 3 Ще раз попереджаю всіх, хто піддається обрізанню: вони мусять дотримуватися всього Закону. 4 Ті з вас, хто намагається виправдатися перед Богом через Закон, не мають нічого спільного з Христом. Ви поставили себе поза милістю Божою. 5 Бо ми за допомогою Духа, вірою, з нетерпінням чекаємо, щоб здійснилася наша надія—наше виправдання перед Богом. 6 В Христі ні обрізання, ні необрізання однаково нічого не варті. Єдине, що має вартість—це віра, яка діє через любов.
7 Ви добре йшли шляхом християнським. Хто ж завадив вам коритися правді? 8 Звичайно не Той, Хто вас обрав. 9 Пам’ятайте: «Мала закваска заквашує все тісто»[a].
10 Я впевнений в вас перед Господом. Ви будете мислити не інакше, як я навчив вас. Той же, хто зводить вас, терпітиме свою кару, хоч би хто б він був.
11 Браття і сестри мої, якщо я все ще сповідую обряд обрізання, як дехто стверджує, то чому ж мене досі переслідують? Якби це було так, тоді принадність хреста зникла б. 12 Хай ті, хто підбурюють вас, самі себе каструють[b] на додаток до обрізання!
13 Та вас, брати і сестри, Бог покликав до вільного життя. Однак хай ваша воля не стане приводом для задоволення вашої гріховної натури. Краще служіть один одному з любов’ю. 14 Бо весь Закон зводиться до одного, а саме: «Любіть ближнього[c] свого, як любите себе самого»(A). 15 Але якщо ви приносите біль та страждання[d] одне одному, то стережіться, аби не прийти до взаємознищення!
Святий Дух і людська натура
16 Але я кажу вам, хай Дух керує вашою поведінкою. Тоді ви не задовольнятимете бажання своєї гріховної натури. 17 Бо все, чого вона бажає,—проти Духа. Все ж, чого Дух бажає,—проти гріховної натури. Це дві протилежні речі; отже, ви не можете робити те, що вам насправді хочеться. 18 Але якщо ви керовані Духом, то непідвладні Закону.
19 Очевидні вчинки нашої гріховної натури: блуд, нечистота і розпуста, 20 поклоніння бовванам, чаклунство, ненависть, суперечки, ревнощі, гнів, себелюбство, розбрат, єресі, 21 заздрість, пияцтво, оргії і тому подібне. Зважаючи на все це, я застерігав вас і застерігаю: якщо хто чинить таке, той не успадкує Божого Царства. 22-23 Дух же породжує любов, радість, мир, терпіння, доброту, великодушність, вірність, лагідність і самовладання. Проти цього немає Закону.
24 Ті, хто належить Ісусу Христу, розіп’яли свою стару, гріховну натуру з її егоїстичними пристрастями й лихими бажаннями. 25 Раз Дух є джерелом нашого нового життя, слідуймо Духові. 26 Не будемо чванливими, не будемо гнівити одне одного, не будемо заздрити одне одному.
Жалобна пісня над Фараоном
32 Двадцятого року дванадцятого місяця в перший день вигнання[a] слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, заведи жалобну пісню над фараоном, царем Єгипту і скажи йому:
„Вважаєш ти себе левом між народами,
але насправді, ти немов морська потвора,
що борсається у воді.
Ногами ти каламутиш воду,
й замулюєш єгипетські річки”».
3 Ось що Господь Бог говорить:
«Разом із багатьма людьми
накину Я на тебе сіті,
й тенетами Моїми вони витягнуть тебе.
4 Та опісля, Я кину тебе на землю,
жбурну у чисте поле.
Я пущу усіх птахів небесних
усістись на тобі.
Я дам усім звірям земним
насититись тобою.
5 Порозкидаю твоє м’ясо по горах,
долини сповню рештками твоїми.
6 Твоєю кров’ю Я позрошую поля до самих гір,
останками твоїми позаповнюю яруги.
7 Коли настане твій кінець,
Я вкрию темрявою небо й погашу зірки.
Я сонце хмарою закрию,
і місяць перестане світить.
8 Я затемню яскраві світила
в небі над тобою.
Я темрявою вкрию твою землю».
Так проголошує Господь Бог: 9 «Тривогу Я внесу в серця людей численних, як винищу тебе поміж народами, між землями, яких ти навіть і не знаєш. 10 Багато народів змушу я жахнутись, й царі тремтітимуть від жаху через тебе, як перед ними Я змахну Своїм мечем. І в день твого падіння кожен з них тремтітиме щомиті за своє життя».
11 Бо ось що Господь Бог говорить: «Меч царя Вавилону занесений буде на тебе. 12 Я юрмища твої примушу впасти під ударами мечей людей могутніх, найлютіших з-поміж всіх народів. Вони зламають пиху Єгипту, понищать численний люд його. 13 Вигублю Я всіх звірів при великих водах, не скаламутить більше їх ні нога людини, ні копито звіра. 14 Тоді дам Я спокій водам його примушу потоки його поволі текти, мов олія. Так проголошує Господь Бог. 15 Коли Єгипет Я спустошу, зітру з лиця землі усе, що є на ній, Я переб’ю усіх, хто жив там, тоді вони збагнуть, що Я Господь, Володар їх. 16 Оце жалобна пісня, що співатимуть над Єгиптом. Над ним та народами його дочки народів (міста) співатимуть її». Так проголошує Господь Бог.
Єгипет буде зруйнований
17 Дванадцятого року на п’ятнадцятий день місяця вигнання, слово Господа дійшло до мене: 18 «Сину людський, голоси за юрмищами Єгипту, і віддай землі глибокій і її саму, й дочок народів могутніх, разом із тими, чий шлях веде до ями цвинтарної. 19 Єгипет, чи гарніша ти за інших? Іди у глибоку землю, де лежати тобі серед необрізаних чужинців.
20 Єгипет піде туди, де загиблі юрмища лежать, вона зійде у могилу разом із ворогом її. 21 Найдужчі з наймогутніших зійшли в Шеол і лежать там разом з необрізаними, посічені мечем. З глибини вони звертаються до Єгипту та союзників її.
22-23 Там Ассирія, оточена могилами всіх своїх вбитих, хто поліг від меча. Усі, хто сіяв жах на землі живих, убиті, від меча полягли.
24 Там і Елам з усім його народом довкруги його домовини. Всі вони вбиті, від меча полягли. Усі, хто сіяв жах на землі живих, зійшли необрізані в підземелля. Вкриті вони ганьбою так само, як і ті, хто зійшов у могилу. 25 Влаштовано ложе для нього серед побитих, серед усіх його юрмищ, які оточують домовину його. Всі вони необрізані, всі полягли від меча. Сіяли вони жах на землі живих, тепер покриті ганьбою, як і ті, хто зійшов у яму; покладено їх серед убитих.
26 Мешех і Тувал там із усіма їхніми арміями довкола домовин їхніх. Усі вони необрізані, полягли від меча за те, що сіяли жах у країні живих. 27 Чи ж не лежати їм разом з іншими необрізаними воїнами, що полягли, зійшли в могилу зі своєю бойовою зброєю і чиї мечі покладено їм у головах? Їхні гріхи вирізьблені на кістках їхніх, бо ж сіяли вони жах по всій землі серед живих. 28 Тебе теж, о фараоне, буде подолано, й лежатимеш ти серед необрізаних разом із тими, хто поліг від меча.
29 Там і Едом, царі його й усі його князі і, попри силу їхню, покладено їх разом із тими, хто поліг від меча. Лежать вони з необрізаними, із тими, хто пішов у яму могильну.
30 Всі князі півночі й усі сидоняни там. Зійшли вони в підземелля побиті, в неславі, незважаючи на жах, що сіяла міць їхня. Лежать вони необрізані разом із тими, хто поліг від меча. І вкриті вони ганьбою, як і ті, чий шлях веде до ями цвинтарної».
31 «Фараон і все його військо втішаться, побачивши всіх тих, хто поліг від меча.—Так проголошує Господь Бог.— 32 За те, що сіяв жах на землі живих, фараон і всі його юрмища буде покладено серед необрізаних, із тими, хто поліг від меча». Так проголошує Господь Бог.
1 Для диригента. На мелодію «Лілеї заповіту». Хвальний псалом Асафа.
2 Пастирю Ізраїля, прислухайся до нас,
Ти, Хто Йосипа[a] веде й сидить над Херувимами,
явися нам.
3 Яви Свою владу колінам Ефраїма, Веніамина й Манассії;
прийди й спаси нас.
4 Боже, прийми нас знову,
прийми нас і спаси!
5 О Господи, наш Боже сил Небесних,
як довго будеш гніватися на молитви наші?
6 Нам їжу Ти сльозами замінив,
дав сповна випити нашу чашу сліз.
7 Зробив Ти нас предметом домагань сусідів,
віддав нас ворогам на глум.
8 Господи наш Всемогутній,
Своїм обличчям осіяй нас і спаси.
9 В минулому Ти виніс виноград з Єгипту,
чужинців викорчував, посадив Свою лозу.
10 Ти землю очистив, лоза вкорінилась і землю накрила,
11 у затінку її сховались гори,
вона ливанські кедри оплела.
12 Лоза сповзла до Середземномор’я,
пагіння до Євфрата доросло.
13 Тож нащо огорожу зруйнував?
Тепер усякий подорожній плоди зірвати може.
14 Пасуться кабани з лісів, витопчуючи лози,
шугають дикі звірі, об’їдаючи листки.
15 О Боже сил Небесних, повернися,
поглянь з небес, Свій виноградник захисти.
16 Кинь погляд на лозу[b], яку Ти Сам саджав.
17 Згорів дотла Твій виноградник, мов сухе галуззя,
зайнявшись гнівним поглядом Твоїм.
18 Простягни руку й допоможи обранцю[c] Своєму,
із людським сином,[d] що його зміцнив Ти.
19 Ніколи більше ми Тебе не кинемо,
дай жити нам, й гукатимемо ми Твоє ім’я.
20 О Господи, о Боже Всемогутній,
вернись до нас, прийми нас і спаси.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International