M’Cheyne Bible Reading Plan
Давид і Зіва
16 Коли Давид трохи спустився з вершини, зустрівся йому Зіва, слуга Мефівошета, який чекав на нього. Біля нього стояла валка нав’ючених віслюків, навантажених двомастами буханцями хліба, сотнею в’язок родзинок, сотнею в’язок смокви та бурдюком вина.
2 Цар запитав Зіву: «Чому ти все це сюди доставив?» Зіва відповів: «Осли призначені для домашніх царя, щоб не йти пішки, хліб і фрукти—для воїнів, щоб підкріпитися, а вино—щоб освіжити всіх, хто виснажився, переходячи пустелю».
3 Цар знову запитав: «А де онук твого хазяїна[a]?» Зіва відповів: «Він залишився в Єрусалимі, бо сам сказав таке: „Сьогодні дім Ізраїлю віддасть мені дідове царство”».
4 Тоді цар сказав Зіві: «Усе, що належало Мефівошету, тепер твоє». «Покірно схиляюся,—сказав Зіва.—Нехай я знайду милість в очах твоїх, мій володарю-царю».
Шимей проклинає Давида
5 Коли цар Давид підходив до Багурима, звідти до нього вийшов чоловік із того ж коліна, що й родина Саула. Звали його Шимей. Це був син Ґери. Він сипав прокльонами, наближаючись. 6 Він жбурляв каміння в Давида і його урядовців, хоча всі воїни й вартові стояли обіруч Давида. 7 Шимей сипав прокльони: «Забирайся, йди геть, кровожеро[b], негіднику. 8 Господь відплатив тобі за кров, що ти пролив у домі Саула, на місці якого зацарював. Господь передав царство твоєму сину Авесалому. Ти на краю загибелі, бо ти—кровопивця».
9 До царя заговорив Авішай, син Зеруї: «Чого цей мертвий пес має проклинати мого володаря царя? Ось я піду й відітну йому голову».
10 Але цар заперечив: «Що для мене й для вас, сини Зеруї, є спільним? Якщо він проклинає, бо Господь йому звелів: „Прокляни Давида”,—хто тоді може спитати: „Навіщо ти робиш це?”»
11 Давид сказав Авішаю і всім своїм урядовцям: «Мій син, моя плоть намагається позбавити мене життя. Що тоді вже говорити про цього веніаминія! Облиште його, адже Господь йому звелів. 12 Може, Господь побачить мою печаль і відплатить добром за ті прокльони, які я сьогодні дістав».
13 Давид зі слугами пішли далі по один бік дороги, а Шимей пішов по другий бік дороги, навпроти нього, проклинаючи й кидаючи в Давида каміння, обсипаючи його камінням і піском. 14 Цар і всі його люди прибули до ріки Йордан змучені. Уже там цар відпочив.
Авесалом звертається до Агітофела за порадою
15 Тим часом Авесалом з ізраїльтянами підійшов до Єрусалима. З ними був також Агітофел. 16 Хушай аркійський, друг Давида, прийшов до Авесалома й вигукнув: «Нехай живе цар! Нехай живе цар!»
17 Авесалом спитав Хушая: «Це ти так виявляєш свою любов до друга (Давида)? Чому ти не пішов з другом?»
18 Хушай відповів Авесалому: «Ні, я буду з тими, хто обраний Господом, цими людьми і всім народом ізраїльським. Ось із ким я залишуся! 19 А кому я зрештою мушу служити? Хіба я не повинен служити сину? Я служитиму тобі так само, як служив батькові твоєму».
20 Авесалом спитав Агітофела: «Порадь, що нам робити?» 21 Агітофел відповів: «Ляж з батьковими наложницями, яких він залишив стерегти дім. Тоді увесь Ізраїль почує, як ти досадив батькові. Тоді зміцніють руки прихильників твоїх».
22 От розкинули вони шатро на даху, і на очах усього Ізраїлю він лежав з батьковими наложницями. 23 А порада Агітофела в ті дні була така ж поважна, як і слово Бога. Так ставилися до порад Агітофела і Давид, і Авесалом.
Охоче допомагайте братам у Христі
9 Якщо говорити про допомогу Божим людям в Юдеї, то немає потреби писати вам про це. 2 Я знаю, що ви завжди готові допомогти. Я хвалю вас перед македонцями, розповідаючи, що церкви в Ахаї були готові допомогти ще з минулого року. Я казав і про те, що ваше завзяття заохотило багатьох інших допомагати. 3 Та я посилаю до вас братів, щоб ця наша похвала не була марною і щоб ви, як я й казав, були напоготові. 4 Інакше, якщо македонці прийдуть зі мною і побачать, що ви не готові збирати пожертви, то ми будемо осоромлені (не кажучи вже про вас) тим, що були так упевнені в вас. 5 Я вважав за потрібне просити братів піти до вас поперед нас і заздалегідь підготувати ваші щедрі дарунки, що були обіцяні раніше. І щоб то були щедрі й добровільні дари, а не віддані проти волі через вашу пожадливість.
6 Пам’ятайте: хто скупо посіє, той і пожне скупо. Хто ж сіє щедро, той і врожай матиме багатий. 7 Нехай кожен жертвує так, як вирішив у своєму серці, без жалю. Адже Бог любить тих, хто дає з радістю. 8 Бог може збагатити вас усілякими дарами, та так, що завжди мали б ви у всьому достаток і навіть надлишок для всіляких добрих справ. 9 Як сказано у Святому Писанні:
«Дарує щедро Він і бідним подає.
І доброта його ніколи не минає».(A)
10 Хто дає зерно сіячеві, і хліб на поживу, Той забезпечить та примножить ваше насіння і збільшить врожай праведності вашої. 11 І станете ви багатими всім, щоб були ви щедрими завжди. Бо щедрість ваша через нас створює багато подячних молитв Богові.
12 Адже ваше святе служіння не лише задовольнить потреби Божих людей, а й спонукає їх бути вдячними Всевишньому. 13 Завдяки доказам вашого служіння, люди Божі прославлятимуть Господа. Вони вихвалятимуть вашу покірливість, що йде від визнання віри в Добру Звістку про Ісуса Христа. Вони вихвалятимуть вашу щедрість, з якою ви ділитеся з ними і з усіма людьми. 14 І коли молитимуться за вас, вони прагнутимуть побачити вас—тих, хто сподобився такої вийняткової благодаті Божої. 15 Дяка ж Богу за Його чудовий дар, який людині не осягнути розумом!
Дві розпутні сестри
23 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, послухай притчу про Самарію та Єрусалим: були дві жінки, дочки однієї матері. 3 Стали вони повіями в Єгипті, і займалися розпустою з самого юного віку. Там вони вперше дали торкнутися їхніх сосків, там уперше стиснули їхні дівочі груди. 4 Старшу сестру звали Огола[a], а меншу—Оголива[b]. Були вони Моїми жінками й народили багато синів та дочок. Огола—це Самарія, а Оголива—Єрусалим. 5 Огола займалася розпустою, коли вона була ще Моя. Вона була хтива до своїх коханців, ассирійців-воїнів, 6 вбраних у блакитне, а ще й до правителів й начальників—все вродливих молодиків і вершників на конях. 7 І віддавала вона себе як розпусниця найдобірнішим із ассирійців і поганила себе всіма бовванами кожного з них, до кого була хтива.
8 Окрім того, вона не кинула розпусти, що почала ще в Єгипті, коли за часів її молодості чоловіки спали з нею, голубили її дівочі перса й виливали свою хтивість на неї. 9 Через те Я передав її коханцям-ассирійцям, до яких вона була хтива. 10 Вони роздягли її до голизни[c], забрали її синів і дочок і вбили її мечем. І стала вона притчею во язицех серед жінок, і було на неї накладено кару.
11 Сестра її Оголива бачила це, однак у своїй хтивості й розпусті була вона ще розбещеніша, ніж сестра. 12 Вона теж була хтива до ассирійців: правителів і начальників, воїнів у повному вбранні, вершників на конях, усіх вродливих молодиків. 13 Я бачив, що вона також ганьбила себе; обидві йшли однією дорогою, робивши ті ж самі помилки.
14 Але Оголива зайшла у своїй розпусті ще далі. У Вавилоні побачила вона чоловіків, змальованих на стіні, постаті халдеїв-воїнів у червоному вбранні. 15 Вони мали пояси навколо стану зі спадаючими тюрбанами на головах, усі вони виглядали, як вавилонські військові старшини, що родом із Халдеї. 16 Як тільки вона побачила їх, то запалала бажанням до них і послала до них посланців у Халдею. 17 Тоді вавилоняни прийшли до неї, до ліжка любові й у хтивості своїй осквернили її. Після того, як вони її опоганили, вона відвернулась від них із огидою.
18 Коли Оголива так відкрито займалася розпустою й виставляла голизну свою, Я відвернувся від неї з огидою, так само, як відвернувся й від сестри її. 19 Однак вона ставала все менш розбірливою, згадуючи дні своєї молодості, коли була розпусницею в Єгипті. 20 Там вона злягалася зі своїми коханцями, статеві органи яких були як в ослів, а пожадливість, мов у жеребців. 21 Тож ти тужила за розпустою своєї молодості, коли в Єгипті коханці лоно твоє голубили й молоді твої груди пестили».
22 Через те, Оголиво,[d] ось що Господь Бог говорить: «Я підніму проти тебе твоїх коханців, тих, що відвернулися від тебе з огидою, і поведу їх на тебе з усіх боків. 23 Я підніму вавилонян та всіх халдеїв, людей з Пекоду, Шоа, Коа, та всіх ассирійців з ними, вродливих молодиків, усе правителів та начальників, військових старшин і високих чином, усе верхи на конях. 24 Вони прийдуть проти тебе зі зброєю, колісницями й возами і силою силенною людей. Вони обступлять тебе з усіх боків із великими й малими щитами і в шоломах. Я віддам їм тебе на кару, і вони каратимуть тебе за своїм мірилом.
25 Я спрямую мій ревний гнів проти тебе, і вони люто розправляться з тобою: вони відріжуть твої ніс і вуха, а ті, хто виживе в тебе, поляжуть від меча. Вони заберуть синів твоїх і дочок, а тих, що залишаться в тебе, вогонь пожере. 26 Вони поздирають з тебе одяг і заберуть твої чудові прикраси. 27 Так я покладу край твоїй розпусті єгипетській. Ти більше не підведеш очі на все це і ніколи більше не згадаєш Єгипет».
28 Бо ось що Господь Бог говорить: «От Я віддам тебе в руки тих, кого ти ненавидиш, від кого ти відвернулася з огидою. 29 Вони з тобою люто розправляться, вони заберуть усе, що тобою створено. Залишать вони тебе голу й неприкриту, і ганьбу розпусти твоєї буде викрито. Всі побачать, що мрії твої були гріховні. 30 І дістанеться тобі за те, що ти злягалася з народами й поганила себе їхніми бовванами. 31 Ти пішла дорогою сестри своєї Оголи[e], тож я дам тобі її чашу покарання».
32 Ось що Господь Бог говорить:
«Ти вип’єш чашу отрути покарання сестри твоєї,
чашу велику й глибоку.
І принесе вона зневагу і наругу,
бо так багато в ній вміститься.
33 І охоплять тебе сп’яніння і смуток
з чаші загибелі й спустошення,
з чаші сестри твоєї Самарії.
34 Ти вип’єш її до останньої краплини,
ти розіб’єш її на друзки
і роздереш свої груди від болю.
Бо Я, Господь Бог, так сказав!»
35 Бо ось що Господь Бог говорить: «За те, що ти, Єрусалиме, забула й відштовхнула Мене, віддавшись розпусті та блуду, покарання понесеш».
Суд над Оголою та Оголивою
36 Господь сказав мені: «Сину людський, чи судитимеш ти Оголу й Оголиву? Тоді постав їх віч-на-віч із їхніми мерзенними звичками. 37 Бо вони перелюб чинили, і кров на руках їхніх. Вони перелюб чинили з їхніми бовванами, вони навіть дітей своїх, яких мені народили, приносили в жертву на поживу їм. 38 Вони ще й таке робили: поганили мої святині й оскверняли мої суботи. 39 Того самого дня, коли вони принесли в жертву бовванам своїх дітей, вони ввійшли в Мою святиню й осквернили її. Ось що зробили вони у храмі Моїм[f].
40 Навіть посилали по чоловіків, які приходили здалеку, і коли з’являлися, ти купалась для них, підмальовувала очі й прикрашалась дорогоцінностями. 41 Ти сиділа на пишному ложі, а перед чоловіками був розставлений стіл, на якому було запашне куріння і олива[g], що належали Мені. 42 Галас безжурної юрби оточував Єрусалим; п’яниць приводили з пустелі разом із чоловіками з натовпу і вдягали вони браслети на руки цієї жінки й сестри її, і розкішні корони на голови їхні. 43 Тоді Я спитав одну з жінок, виснажену від перелюбів: „Невже ж коханці й надалі будуть приходити до неї, вимагаючи розпусти, а вона залюбки віддаватиметься їм?”
44 Так само, як чоловіки входять до повій, так і вони ходили до тих розпусних жінок Оголи та Оголиви. 45 Але праведні мужі судитимуть їх і присудять до покарання за перелюб і кров, бо вони розпусниці і кров у них на руках».
46 Ось що Господь Бог говорить: «Приведіть натовп на них, віддайте їх жаху і грабунку. 47 Натовп поб’є їх камінням і порубає мечами; вони повбивають їхніх синів і дочок і спалять їхні будинки. 48 Так Я покладу край розпусті в цій землі, щоб усі жінки мали науку і не йшли таким шляхом. 49 Ти багато страждатимеш через свою розпусту і нестимеш кару за гріхи ідолопоклонства. Тоді ти знатимеш, що Я—Господь Бог».
1 Для диригента. Одна з Давидових пісень на зміцнення людської пам’яті.
2 Будь ласка, Господи, врятуй мене!
Прийди мені, о Господи, на допомогу!
3 Хай тих, хто на моє життя полюють,
поразка і ганьба чекають!
Зле замишляють проти мене,
та я надію все ж плекаю,
що зганьблені, відступляться вони.
4 Нехай усі, хто зневажав мене,
замовкнуть у приниженні своїм.
5 Ще сподіваюся, що щастя знайде усіх,
хто похвалу Тобі співає.
І вірю я, що завжди зможуть величати[a] Тебе всі ті,
хто помочі в Тобі шукає.
6 Нужденний, безпорадний я бідака,
прийди мерщій і порятуй мене!
Не зволікай, щоб пізно не було,
бо лиш в Тобі моє спасіння, Боже!
1 Господи, я вірую у тебе,
тому й розчарувань ніколи не зазнаю.
2 Мене спасеш, врятуєш милістю Своєю.
Почуй мене, спаси мене!
3 Твердинею для мене будь,
притулком й сховищем безпечним.
Ти—моя Скеля, захист мій надійний,
то ж накажи мене порятувати.
4 Мій Боже, визволи від нечестивих,
спаси від злих, жорстоких і глумливих.
5 Володарю, в Тобі моя надія,
ще змалечку повірив в Тебе.
6 В Твоїй я владі був іще у череві материнськім,
ще ненароджений, на Тебе покладав надію[b].
7 Ти—сили джерело моє,
тому й служив я іншим прикладом в житті.
8 Щодня звеличую усе прекрасне, що Ти твориш.
9 Не викидай мене лише за те, що я старий,
не залишай лише тому, що сили тануть.
10 Підступні плани вороги плекали.
Зібрались ненависники мої,
аби домовитися, як мене згубити.
11 Надумали і вирішили: «Захопить його потрібно,
від нього відступивсь Господь
і ні в кого йому просити допомоги».
12 Не покидай мене, о Боже,
швидше прийди й спаси мене!
13 Хай згинуть вороги, без сліду рознеси їх вщент,
бо до загибелі вони мене вели.
Хай присоромлені в своїх підлотах стануть.
14 Тоді завжди Тобі я буду довіряти
і все палкіше прославлятиму Тебе.
15 Повідаю усім, який Ти добросердий,
згадаю ті часи, як рятував мене не раз.
16 Про велич Господа, Володаря,
про доброту Твою співати буду.
17 Іще хлопчину, наставляв мене Ти,
і про Твої чудесні справи я завжди усім розповідав.
18 Я постарів, посивіло волосся,
та знаю, що Господь мене не кине.
19 Про силу й велич Божу оповім прийдешнім поколінням,
про доброту Твою, яка небес сягнула.
Ніхто з Тобою порівнятися не може,
бо Ти чудес багато сотворив.
20 Ти дав мені пізнати турбот і бід годину,
та наодинці з ними Ти мене не кинув і не дав загинути мені.
Хоч у якій я глибині тонув, мене Ти виручав.
21 Втішай мене,
допоможи натхненням заручитися на славні справи.
22 На арфі прославлятиму Тебе, мій Боже,
співатиму хвалу на лірі святому Богу Ізраїлю.
23 Мою Ти душу спас для щастя,
то ж з уст зриваються слова подяки.
24 І лине величальна пісня про добрі Твої справи,
а нечестивці, що мене на смерть штовхали,
зазнають сором і ганьбу поразки.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International