M’Cheyne Bible Reading Plan
Авесалом заводить друзів
15 Минав час, Авесалом розжився на власний виїзд і п’ятдесят слуг, що бігли попереду нього. 2 Авесалом узяв за звичку рано вставати і йти на узбіччя дороги біля міської брами. Коли хтось ішов до царя скаржитися, щоб цар вирішив якусь справу, Авесалом його кликав і допитувався: «З якого ти міста?» Якщо той говорив: «Твій слуга з одного з колін ізраїльських». 3 Авесалом йому спочатку казав: «Послухай, твої вимоги справді слушні й справедливі, але цар не має нікого, хто б тебе вислухав». 4 І додавав: «Якби я був суддею на цих землях, тоді б кожен, хто має якісь скарги чи судові справи, міг би прийти до мене, і я подбав би про справедливе рішення».
5 А ще коли хтось, наближаючись, намагався вклонитися йому, Авесалом часто простягав руку, обнімав і цілував людину. 6 Авесалом зустрічав так усіх ходоків ізраїльських, що йшли до царя добиватися правди. Він крав прихильність усіх ізраїльтян.
Авесалом замислив відібрати царство у Давида
7 Через чотири роки[a] Авесалом попросив царя: «Відпусти мене в Хеврон, щоб я виконав обітницю, яку дав Господу. 8 Коли твій слуга жив у Ґешурі арамійському, то ще тоді дав обітницю: якщо Господь поверне мене в Єрусалим, я піду в Хеврон[b] служити Господу».
9 Цар погодився: «Іди з миром». Ось так сталося, що він пішов у Хеврон. 10 Він розіслав своїх посланців по Ізраїлю з таємним дорученням сповістити всім колінам ізраїльським: «Як тільки ви почуєте, що заграють сурми, зразу ж кажіть: „Авесалом править у Хевроні”».
11 З Єрусалима Авесалома супроводжували двісті воїнів. Вони були невинні, тож нічого не підозрювали про Авесаломові наміри. 12 Авесалом послав також по Агітофела з Ґіло, що був Давидовим радником. Він приносив пожертви. Змова набирала сили й розмаху, число прибічників Авесалома зростало.
Авесаломові задуми стають відомі Давиду
13 До Давида прибув гонець зі звісткою: «Серце ізраїльтян належить Авесалому».
14 Давид звернувся до своїх прибічників в Єрусалимі: «Ходімо. Мусимо тікати, інакше жодному не вдасться сховатися від Авесалома. Ми повинні негайно вийти з міста, щоб він не налетів і не захопив нас. Адже він вразить місто і віддасть його мечу».
15 Цареві слуги відповіли: «Твої раби готові зробити все, що вирішить, за що візьметься наш володар—цар».
16 І цар вирушив у путь з усіма домашніми, однак залишив десять наложниць, щоб стерегли дім. 17 Він пішов, а за ним потягнулися його прибічники. Вони зупинилися в останній оселі. 18 Всі його слуги пройшли вперед разом з керетянами та пелетійцями та шістьмастами ґіттійцями, що приєдналися до царя в Ґаті, пройшли перед очима царя.
19 Цар звернувся до ґіттійця Іттая: «Навіщо тобі йти з нами? Вертайся й залишайся з царем Авесаломом. Ти ж бо чужинець, вигнанець з рідних місць. 20 Адже ти прийшов до нас тільки вчора. Хіба я змушу тебе сьогодні поневірятися з нами, коли й сам не знаю, куди йду. Повертайся й краян своїх заверни. Нехай з тобою будуть Господа доброта та вірність![c]»
21 Однак Іттай відповів цареві: «Заприсягаюся життям Господа та життям мого володаря-царя: хоч де був би мій володар-цар: ішов би він на життя чи на смерть—там буде й слуга твій».
22 Тоді Давид сказав Іттаю: «Іди, проходь уперед». І ґіттієць пішов з усіма своїми людьми й усіма їхніми дітьми.
23 І весь край[d] тужив і побивався, коли проходили люди. Цар також перетнув долину Кідрон. І весь люд ішов у напрямку пустелі.
24 Був там і Задок, а левити, які йшли поруч, несли ковчег Божого Заповіту. Вони опустили ковчег Божий і Авіатар готував цілоспалення і молився, доки всі люди вийшли з міста.
25 Потім цар наказав Задоку: «Віднеси назад у місто Божий ковчег. Якщо Господь буде милостивий до мене, Він поверне мене й дасть змогу побачити Його та Його дім. 26 Але якщо Він скаже: „Я не вдоволений тобою”,—тоді нехай робить зі мною все, що вважає за потрібне».
27 Цар також запитав священика Задока: «Ти хіба не провидець? Повертайся з миром у місто[e] з сином своїм Агімаазом та сином Авіатара Йонатаном. Візьміть з Авіатаром обох ваших синів. 28 Я чекатиму біля броду на потоці в пустелі, доки ви не пришлете когось до мене зі звісткою».
29 Задок та Авіатар забрали ковчег Божий в Єрусалим. Там і залишились.
Давидова молитва проти Агітофела
30 А Давид і далі з плачем піднімався на Оливну гору. Ішов він босоніж, із покритою головою. Всі люди, що були разом з ним, піднімалися. Вони були з покритими головами й гірко плакали. 31 Давидові донесли, що Агітофел є одним із заколотників і що він змовився з Авесаломом. І Давид почав молитися: «О Господи, зроби так, щоб Агітофелова порада перетворилася на дурницю». 32 Коли Давид піднявся на вершину, де люди завжди шанували Бога, його зустрів Хушай-аркієць у розірваному одязі, з порохом на голові[f].
33 Давид сказав йому: «Якщо ти підеш зі мною, то будеш мені тягарем. 34 Але якщо повернешся до міста і скажеш Авесалому: „Я буду твоїм рабом, о царю. Я був колись рабом батька твого, а тепер служитиму тобі”,—тоді ти зможеш мені допомогти, завадивши виконанню порад Агітофела. 35 Чи не будуть там з тобою священик Задок та Авіатар? Розповідай їм усе, що почуєш у царському домі. 36 З ними там двоє синів Агімааз, син Задока, та Йонатан, син Авіатара. Пошли їх до мене з будь-якими новинами, які матимеш».
37 Отак прибув до Єрусалима друг Давида Хушай, якраз тоді, коли Авесалом прийшов у місто.
Про збір коштів для людей Божих в Юдеї
8 А зараз, брати і сестри, ми хочемо, щоб ви знали про Божу милість, даровану церквам Македонії. 2 Що я маю на увазі? Хоч вони були суворо випробувані у скорботах своїх, та мають безмежну радість. Незважаючи на свою глибоку вбогість, вони багаті щедрістю своєю. 3 Я можу засвідчити, що вони давали, скільки могли, і навіть більше того зі своєї доброї волі. 4 Вони невпинно і настійливо благали нас про милість разом з ними служити Божим людям. 5 Вони давали зовсім не так, як ми чекали того: сперш ніж віддати гроші, вони віддали себе Господу і нам, бо так волів Всевишній. 6 Тому ми просили Тита, бо раз він почав свою милосердну працю для вас, то нехай вже й завершить її.
Будьте щедрими
7 Оскільки ви багаті всім: вірою, речами, знаннями, бажанням допомогти у всьому, нашою любов’ю до вас, тож будьте багатими і щедрими у праці для добра інших. 8 Я вам не наказую, а завзяттям інших намагаюся випробувати щирість любові вашої. 9 Бо ви знаєте милість Господа нашого Ісуса Христа, Який полишив Небесні багатства, та збіднів заради вас, щоб завдяки Його вбогості ви могли стати багатими.
10 Така моя порада вам: минулого року ви не лише бажали першими віддати, а й перші робили це. 11 Тож доведіть до кінця розпочате, щоб здійснилося повною мірою те, чого ви так прагли, й давайте від того, що маєте. 12 Бо, якщо даєте з бажанням, то й дар приймається згідно з тим, що є, а не з тим, чого ви не маєте. 13 Не треба, щоб іншим легше було, а вам стало важче, треба, щоб усім було однаково. 14 Річ у тім, що ваш теперішній достаток має допомогти іншим у скруті. Щоб потім достаток іншого став у пригоді вам, коли матимете скруту. 15 Так сказано у Святому Писанні:
«Хто мав багато, той не мав надлишку,
а хто мав мало, не мав нестатків».(A)
Тит і його супутники
16 Дяка Богові, що дав Він серцю Тита таку ж дбайливість про вас, яку маємо ми. 17 Він зважив на наше прохання і з великим бажанням іде відвідати вас зі своєї власної волі. 18 Ми посилаємо з Титом нашого брата, якого вихваляють у всіх церквах за проповідування Доброї Звістки. 19 До того ж його було обрано церквами супроводжувати нас у цій щедрій праці, якою ми керуємо для слави[a] Самого Господа, і щоб виявити наше бажання допомогти.
20 Ми намагаємося бути обережними і дбайливими, щоб ніхто не зміг дорікати тим, що ми маємо у розпорядженні такі великі гроші. 21 Бо дбаємо про свою честь не тільки перед Господом, а й перед людьми. 22 Ми посилаємо з ними також нашого брата, якого випробували багато разів і багато в чому. Він завжди прагне допомогти. А зараз, особливо прагне цього через велику довіру до вас.
23 Щодо Тита, то він мій товариш і спільник у допомозі вам. Щодо інших наших братів, вони—повноважні представники церкви, бо вони приносять славу Христові. 24 Тож засвідчіть їм свою любов. Покажіть, що ми заслужено пишаємося вами, і ми маємо на це підстави, щоб усі церкви побачили це.
Гріхи Єрусалима
22 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, чи судитимеш ти місто (Єрусалим) за кровопролиття? Чи викриєш перед нею (Єрусалимом) усі її мерзенні вчинки? 3 Скажи їй, що Господь Бог говорить: „О місто, що накликало на себе лиху годину, проливаючи кров посеред себе. Єрусалиме, ти споганила себе тим, що зробила поганих бовванів. 4 Ти завинила через кров, яку пролила, ти опоганилася бовванами, яких зробила. Ти наблизила свої дні, кінець рокам твоїм настав. Через те Я зроблю тебе предметом зневаги для всіх країн. 5 Близькі й далекі, збиткуватимуться з тебе, о горезвісне місто, повне безладдя.
6 Подивись Єрусалиме, як кожен із ізраїльських князів, що живе в тобі, використовує силу свою, щоб кров проливати. 7 В тобі вони батька й матір зневажають, в тобі вони пригноблюють чужинця й кривдять сироту й удовицю. 8 Ти зневажила Мої святині й осквернила Мої суботи. 9 В тобі заколотники прагнули пролити кров невинну, в тобі живуть ті, хто їсть у храмах на узвишшях і коїть негідні вчинки. 10 В тобі живуть ті, хто ганьбить батьківське ліжко, і ті, хто ґвалтує жінок під час їхніх місячних. 11 В тобі чоловік чинить мерзенний злочин із жінкою свого сусіди, інший вкриває ганьбою невістку свою, а інший ґвалтує сестру свою, дочку свого рідного батька. 12 В тобі чоловіки беруть хабарі, щоб проливати кров, ти береш лихву й відсотки і через здирство дістаєш неправедні прибутки від сусідів своїх. Ви забули мене”».
Так проголошує Господь Бог: 13 «Тепер Я сплесну в долоні та припиню неправедні вчинки твої. Я покараю тебе за вбивство та обман. 14 Чи витримає твоя мужність, чи будуть сильними руки того дня, коли Я покараю тебе? Я, Господь, промовив це і так зроблю. 15 Я розпорошу тебе поміж народами і розкидаю по країнах, Я покладу край нечистоті твоїй. 16 Коли тебе буде опоганено в очах усіх народів, ти знатимеш, що Я—Господь».
Ізраїль—нічого не вартий
17 І слово Господа дійшло до мене: 18 «Сину людський, дім Ізраїлю став для Мене жужелицею. Вони для Мене наче мідь, залізо, оливо, свинець—нічого не варті поруч із сріблом». 19 Через те ось що Господь говорить: «За те, що ви всі стали жужелицею, я зберу вас у Єрусалимі. 20 Так само, як люди збирають срібло, мідь, залізо, свинець й оливо в горнилі, щоб розплавити їх у вогняному потоці, так і Я зберу вас у Моєму гніві й люті посеред міста і розтоплю вас. 21 Я зберу вас і дмухну на вас Своєю вогняною люттю, і вас розтопить серед міста. 22 Так само, як срібло плавлять у горнилі, так і вас розтоплять посеред нього, і ви знатимете, що Я, Господь, вилив Свій гнів на вас».
Езекиїль виступає проти Єрусалима
23 І Слово Господа дійшло до мене: 24 «Сину людський, скажи Ізраїлю: „Ти—нечиста земля[a], що не матиме дощу, бо прогнівила ти Мене. 25 Її князі[b] плетуть змову, немов ревучий лев, що роздирає свою здобич. Вони знищили безліч людей, нахапали багато дорогоцінних речей і з їхньої вини в цій землі багато вдів. 26 Її священики чинять насильство над законом Моїм і оскверняють Мої святині. Вони не відрізняють святе від звичайного, вони вчать, що немає різниці між нечистим і чистим, вони зневажають Мої суботи, тож і Мене ганьблять перед людьми. 27 Її князі в місті, мов вовки, що роздирають свою здобич. Вони кров проливають і вбивають людей, щоб дістати неправедні прибутки.
28 Пророки не попереджають людей, вони лише приховують правду. Вони подібні до робітників, що не ремонтують проломи в мурі, а лише забілюють їх. Всі їхні пророцтва, то брехня. Вони віщують: „Ось що Всевишній говорить”,—коли Господь їм не казав нічого. 29 Люди цієї землі займаються здирством і грабунками; вони гноблять бідних і нужденних, знущаються з чужинців, відмовляючи їм у справедливості. 30 Я закликав покаятись народ, шукав серед них людину, яка б відремонтувала проломи у стіні й, ставши переді Мною біля мура, захистила землю цю, щоб Мені не довелося нищити її, але я не знайшов нікого.
31 Тож я виллю лють свою на них і пожеру Моїм вогняним гнівом, покараю за всі мерзотні гріхи, що вони накоїли”». Так проголошує Господь Бог.
1 Для диригента. На мелодію «Лілії». Псалом Давидів.
2 Мій Боже, порятуй мене від бід усіх!
Вода мені до самих уст сягає.
3 Нема ногам опори, грузну глибше в мул.
Вже вода змикається над головою,
і хвилі котяться довкіл—ось-ось втону.
4 Я слабну, закликаючи на допомогу,
від крику горло пересохло, боляче очам,
вони даремне Бога виглядали.
5 У мене більше ворогів, аніж на голові волосся.
Ненавидять, згубити ладні безпричинно, брешуть.
Плітки пустили навсібіч, що я крадій,
а потім змусили платить за те, чого не брав я.
6 О Боже, знаєш Ти, що зла я не чинив,
гріхів від Тебе приховати не можу.
7 О Господи мій Всемогутній і Володар,
не допусти, аби мене цурались.
Бог Ізраїлю, не дай їм почуватись прикро,
аби мене цурались Твої вірні.
8 Лице вкриває сором,
то заради Тебе я терплю ганьбу.
9 Стороняться, мов чужака, мене брати,
для кревних родичів немов чужий я.
10 Мене з’їда любов палка до Твого храму,
і дошкуляють боляче пересуди людські.
11 Хоч плачу я, принижений, та вони все докоряють.
12 Коли жалобний одяг надягаю,
усі довкруги на кпин мене здіймають,
13 про мене теревенять на майданах,
п’янички, й ті про мене віршики складають.
14 Але молюся, Господи, Тобі:
прийми мене, я так цього бажаю!
Дай, Боже, відповідь з великою любов’ю,
із рятівною владою Своєю.
15 Тягни ж мене із мулу і не дай піти на дно.
Спаси мене від тих, хто ненависть плекає,
врятуй мене з глибокої води.
16 Не дай зімкнутись хвилям наді мною,
не дай безодні проковтнуть мене,
не дай могильній тьмі запанувати.
17 Господь, дай відповідь мені Своєю доброю любов’ю,
поміть мене, допоможи у милості Своїй!
18 Не відвертай обличчя від Свого раба.
Допоможи мені в біді, не зволікай!
19 Прийди, врятуй мою нужденну душу,
спаси мене від злісних ворогів.
20 Ти знаєш про мою ганьбу, моє безчестя,
Ти бачив кривдників, що так дошкулили мені.
21 Ці докори мене здолали, втратив я надію.
Шукав я співчуття, та не знайшов,
шукав розради в друга—марно.
22 Натомість мав отруєні харчі,
щоб спрагу вгамувати, мені оцет давали.
23 Хай їхня тризна пасткою їм стане.
Нехай наїдки їм застрягнуть в горлі.
24 Хай очі їхні не побачать світла більш ніколи,
хай спини їм назавжди скорчить.
25 Нехай відчують гнів палкий Твій.
26 Зруйнуй оселі їхні, пустку з них зроби,
27 скарай їх, хай світ за очі тікають.
Тоді збагнуть вони, що то є біль та рани.
28 Скарай їх, вони кару заслужили,
не дай спізнати милосердя їм.
29 Зітри їхні ймення із Книги життя,
щоб не було їх поруч з іменами праведних людей.
30 А я сумую і страждаю,
Боже, підніми й спаси!
31 В піснях я славитиму ймення Бога,
Йому співатиму свої хвали.
32 Це Бога втішить більше, ніж воли забиті.
33 Принижені побачать те й зрадіють,
це оживить серця тим,
хто прийшов вклонитись Богу.
34 Адже Господь принижених і бідних помічає,
і виявляє співчуття до в’язнів.
35 Славите Бога, небеса, земля і море
і все, що мешкає у небі, в морі й на землі.
36 Бог принесе Сіону порятунок,
вдихне нове життя в міста Юдеї.
Заселять землю знову ті, хто нею володіє!
37 Його рабів нащадки володітимуть землею,
там житиме народ, який оспівує Його ім’я.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International