M’Cheyne Bible Reading Plan
Ковчег переносять до Єрусалима
6 Давид знову зібрав найкращих воїнів Ізраїлю—всього тридцять тисяч. 2 З усіма відданими йому людьми він вирушив з юдейської Ваали[a], щоб узяти звідти ковчег Бога, названий іменем Господа Всемогутнього, Який сидіть на троні серед Херувимів, що зображені на Ковчезі. 3 Вони вивезли ковчег Божий з оселі Авінадава, що була на узвишші, і встановили його на новому візку. Узза та Агіо, сини Авінадава, супроводжували цей візок 4 з Господнім ковчегом. Агіо йшов попереду. 5 Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Господом співали пісні, грали на різних музичних інструментах, виготовлених із кедра. Це були арфи, ліри, бубни, тимпани та цимбали.
6 Коли вони підійшли до Наконового току, Узза кинувся підтримати ковчег Божий, бо воли спіткнулися. 7 Але Господь дуже розгнівався на Уззу, побачивши його вчинок[b]. Господь уразив Уззу за це, і той відразу ж помер біля Господнього ковчегу[c].
8 Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза»[d].
9 Того дня Давид злякався Господа і сказав: «Як може ковчег Господній до мене перейти?» 10 Він не хотів брати ковчег Господній в місто Давида, а замість цього він завіз його до дому Овед-Едома ґіттійського. 11 Три місяці перебував ковчег Господній в оселі Овед-Едома, й Господь благословив його і всю його родину.
12 Царю Давиду сказали: «Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього є, завдяки ковчегу Божому». Тому Давид пішов до оселі Овед-Едома, забрав ковчег Господній і з великою радістю переніс його в місто Давида. 13 Як тільки ступали люди, що несли ковчег Господній, шість кроків, Давид приносив у жертву вола й відгодоване теля. 14 Давид, підперезаний лляним ефодом, танцював, як тільки вмів, перед Господом, 15 коли він і весь дім Ізраїлю супроводжували Господній ковчег під радісні вигуки, а також звуки сурм.
16 Коли Господній ковчег заносили до міста Давида, Міхал, дочка Саула, визирнула у вікно й, побачивши Давида, який танцював і веселився перед Господом, вона відразу відчула до нього зневагу.
17 Господній ковчег принесли і встановили на відведеному місці в наметі, який Давид спорудив для нього. Давид приніс жертву всеспалення та мирні жертви перед Господом. 18 Коли ж Давид скінчив приносити жертву всеспалення та мирні жертви, благословив він людей в ім’я Господа Всемогутнього. 19 Потім він роздав по буханцю хліба, пирогу з фініками та в’язку родзинок всім ізраїльтянам: чоловікам і жінкам. Згодом усі розійшлися по своїх домівках.
20 Коли Давид повернувся додому, щоб благословити своїх рідних, назустріч йому вийшла Міхал, дочка Саула, яка сказала: «Як відзначився сьогодні цар Ізраїлю! Оголився на очах невільниць, своїх слуг, ніби якийсь покидьок».
21 Давид відповів Міхал: «Це було перед лицем Господа, Який обрав мене, а не твого батька й не когось із вашого дому. Це Він мене призначив правити Господнім народом ізраїльським, і саме тому я святкуватиму цю подію перед Господом. 22 Я буду ще недостойніше виглядати, я буду ще більш приниженим навіть у власних очах. Але я матиму повагу цих невільниць, про яких ти згадувала».
23 Сталося так, що в Міхал, дочки Саула, не було дітей аж до смерті.
Дбайте про вбогих
16 Щодо підтримки людям Божим, то робіть те, що я наказав робити по церквах галатських. 2 В перший день кожного тижня кожен з вас мусить відкласти щось з прибутку і покласти до скарбниці, щоб не збирати, коли я прийду. 3 Коли ж я прийду, то відправлю вибраних вами людей з листами й дарунками вашими до Єрусалиму. 4 А якщо буде доречно і мені йти, то піду і я з ними.
Павлові плани
5 Прийду я до вас, перетнувши Македонію, бо у планах моїх—побувати там. 6 Можливо, я трохи затримаюся з вами або навіть і перезимую. І тоді ви допоможете мені в подорожі, хоч куди б я йшов. 7 Я не хочу зараз заходити до вас мимохідь, бо сподіваюся деякий час погостювати у вас, якщо буде Господня воля.
8 В Ефесі ж я пробуду до свята П’ятидесятниці, 9 бо зараз є нагода плідно попрацювати, хоч багато хто перешкоджає мені.
Шануйте тих, хто працює для церкви
10 Якщо прийде Тимофій, то подбайте, щоб йому було затишно серед вас, щоб його ніхто даремно не турбував. Бо робить він справу Господню, як і я. 11 Тож нехай ніхто не зневажає його. Відправте його з миром, щоб він міг прийти до мене. Я чекаю його, як і інших братів. 12 Щодо брата нашого Аполлоса, то я дуже радив йому відвідати вас разом з іншими братами. Та не було Божої волі на те, щоб він прийшов зараз. Тож прийде він лише тоді, коли з’явиться нагода.
Павлові побажання
13 Пильнуйте! Будьте непохитні у вірі своїй! Будьте мужні й міцні! 14 Все, що ви робите, робіть з любов’ю.
15-16 Ви знаєте, що родина Степанова була першою віруючою родиною в Ахаї. Вони присвятили себе служінню Божим людям. Тож благаю вас, брати і сестри, щоб ви корилися таким людям і всім, хто єднається з ними в праці і служінні Господу. 17-18 Я радий, що до мене прийшли Степан, Фортунат і Ахаїк, бо вони зайняли достойне місце у відсутність вашу, заспокоївши мій дух і ваш. Шануйте таких людей.
19 Церкви азіатські вітають вас. Акила і Прискилла шлють вам палке вітання у Господі разом із церквою, що збирається в їхньому домі. 20 Всі брати вітають вас. Вітайте одне одного святим поцілунком[a].
21 Я, Павло, пишу ці слова власноручно. 22 Якщо хтось не любить Господа, то нехай проклятий буде. «Прийди Господи, прийди!»[b] 23 Нехай з вами буде благодать Господа Ісуса. 24 Моя любов з вами всіма в Христі Ісусі.
Засудження ідолопоклонців
14 Кілька старійшин Ізраїлю прийшли до мене й посідали переді мною. 2 Тоді слово Господа дійшло до мене: 3 «Сину людський, ці мужі прийшли просити тебе спитати поради в Бога, та все ще тримають бовванів у себе. До сих пір вони вклоняються лжебогам, тож навіщо ці грішники питаються поради в Мене? Чи можу Я взагалі дозволити їм звертатися до Мене з запитаннями? Звичайно ж, ні! 4 Через те говори з ними і скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Коли хтось із ізраїльтян прийде до пророка й питатиме його поради, то Я, Бог, відповідатиму на запитання ті, навіть якщо той тримається негідних бовванів. Я говоритиму незважаючи на їх брудних лжебогів. 5 Я зроблю це, щоб відібрати назад серця народу ізраїльського, який весь покинув Мене заради бовванів”.
6 Через те скажи дому Ізраїлю, що Господь Бог так говорить: „Покайтеся! Відверніться від ваших бовванів і відмовтеся від своїх мерзотних звичок! 7 Коли хтось із ізраїльтян чи хтось з чужинців, що живуть в Ізраїлі, цуратиметься Мене, впустить бовванів у своє серце і поставить огидний камінь спотикання перед своїм обличчям, а по тому йде до пророка, щоб звернутися до Мене з запитаннями, Я, Господь, відповідатиму йому Сам. 8 Я поверну Своє обличчя проти цього чоловіка і зроблю його прикладом та притчею во язицех; Я викореню його з-поміж Мого народу. Тоді ви знатимете, що Я—Господь.
9 І якщо пророк на стільки недолугий, що дає поради заміть Мене, то Я відкрию йому його дурість. Я простягну Свою руку проти нього й винищу його з-поміж Мого народу ізраїльського. 10 Вони нестимуть свою провину: пророк буде так само винний, як і той, хто з ним радиться. 11 Тоді народ Ізраїлю більше не відвертатиметься від мене, ані поганитиметься всіма своїми гріхами. Він буде Моїм народом, а Я буду їхнім Богом”». Так проголошує Господь Бог.
Кара—неминуча
12 Слово Господа дійшло до мене: 13 «Сину людський, якщо якась країна грішить проти Мене, Я протягну руку проти неї, щоб понищити запаси їжі в ній і наслати на неї голодомор, і вбити її людей та їхню худобу, 14 то навіть якби ці троє: Ной, Даниїл та Йов були у тій країні—вони б змогли своєю праведністю врятувати тільки самих себе». Так проголошує Господь Бог.
15 Господь сказав: «Або Я нашлю диких звірів на цю країну, і вони лишать її бездітною і вона стане така спустошена, що ніхто не зможе пройти нею через звірів тих. 16 То так само правда, як Моє існування. Навіть якби ці троє були в тій країні, вони не змогли б урятувати своїх власних синів та дочок. Лише самі врятувалися б, але земля стала б безлюдна. Так проголошує Господь Бог.
17 Або я спрямую меч проти цієї країни і скажу: „Хай меч пройде через цю землю”,—і повбиваю її людей та їхню худобу. 18 То так само правда, як те, що я живу, навіть якби ці троє були у ній, вони б не змогли врятувати своїх власних синів і дочок. Лише самі вони врятувалися б. Так проголошує Господь Бог.
19 Або пошлю Я чуму на цю землю і виллю Мою лють на неї через кровопролиття, вбиваючи її людей та їхню худобу. 20 То так само правда, як те, що Я живу, навіть якби Ной, Даниїл та Йов були в ній, вони б не змогли врятувати ні сина, ані дочку. Вони врятували б лише самих себе завдяки своїй праведності». Так проголошує Всевишній.
21 То ось що говорить Господь Бог: «Наскільки гірше буде, як Я пошлю проти Єрусалима мої чотири найстрашніші кари: меч, голодомор, диких звірів і чуму—щоб вбити його людей та їхню худобу! 22 Однак дехто там виживе, ті сини та дочки, яких буде виведено з нього, прийдуть до тебе, і коли ти побачиш їхню поведінку і їхні вчинки огидні, ти втішишся щодо того нещастя, яке Я приніс до Єрусалима. 23 Ти втішишся, коли побачиш їхню поведінку та їхні вчинки, бо ти знатимеш, що Я не зробив нічого даремно». Так проголошує Господь Бог.
1 Для диригента. На струнних інструментах. Маскіль Давида.
2 Послухай, Боже, цю мою молитву,
не повернись спиною до благань про милосердя.
3 Прислухайся до мене й відгукнись,
коли повідаю я про свої печалі.
4 Мене страшенно налякало, що вороги мої казали,
а той злостивець просто ґвалт здійняв.
Вину на мене вороги звалили,
і допікали в гніві й шельмували.
5 Несамовито б’ється моє серце,
смертельний переляк все тіло охопив.
6 Тремчу від жаху й думаю собі:
7 «Коли б я мав ті крила голубині,
полинув би туди, де спокій.
8 В пустелю полетів би я далеко». Селах
9 Помчався б я туди, де жде притулок,
від бурі неприємностей утік.
10 Володарю, зруйнуй всі їхні плани, зв’яжи їм язики,
11 бо безперестану днями і вночі
по містах насильство бачу я і чвари.
12 На вулицях міських панує кривда,
багато лжі й брехні серед людей.
13 Якщо мене образить ворог, я знесу,
якщо злостивець нападе, сховатись можу.
14 Але ж то ти, мій друже, побратиме,
мій приятелю, йдеш на мене!
15 Ми так, бувало, любо розмовляли,
ходили разом з людом в Божий храм.
16 Нехай зненацька смерть тих ворогів підкосить,
розверзнеться земля й живцем їх проковтне,[a]
бо плодять тільки зло в своєму домі.
17 Але до Бога я звернусь по допомогу,
Господь мене спасе.
18 Невпинно молюся я вранці, вдень і вночі,
і Він прислухається до голосу мого.
19 Багато битв довелось мені пройти,
та Бог незмінно рятував мене,
і повертав невраженою душу мою.
20 Почує Бог мене. Довічний цар,
Який престол повік займає,
їх покарає. Села
Вони ж бо не міняються,
ніколи Бога не боялись і не шанували.
21 Порушивши Угоду, в бій пішли на тих людей,
з якими мир уклали.
22 Гладенько стелять у промовах пишних,
про мир розводяться й виношують війну.
Слова у них масні, мов та олія,
та ріжуть ще гостріш, ніж ріже меч.
23 Тягар турбот усіх полиш на Бога,
опікою тебе Він огорне,
образить праведника не дозволить він.
24 А щодо Тебе, Боже,
звалиш усіх насильників і брехунів
в глибоку смертну яму.
Їм не дожить і половини літ своїх!
А щодо мене[b], я цілком ввіряюся Тобі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International