M’Cheyne Bible Reading Plan

Давид серед филистимлян

27 Але Давид замислився: «Колись мене знищить рука Саула. Найкраще, що я можу зробити—це втекти на землі филистимлян. Тоді Саул перестане розшукувати мене по всьому Ізраїлю, і я вислизну з-під його руки».

² Отак Давид та ще шістсот людей, що були з ним, перейшли до царя Ґата Ахіша, сина Маоха. ³ Давид зі своїми людьми осів у Ґаті у Ахіша. У кожного воїна тут була родина. Давид мав дві дружини: Агіноам з Єзреела та Абіґайл із Кармела, вдову Навала. ⁴ Коли Саулу донесли, що Давид утік до Ґата, він уже не пішов його переслідувати.

⁵ Тоді Давид сказав Ахішу: «Якщо я завоював прихильність у твоїх очах, виділи одне з навколишніх містечок, щоб я там міг поселитися. Навіщо твоєму рабу жити в царській столиці разом з тобою?»

⁶ І того ж дня Ахіш віддав йому Зиклаґ, отож Зиклаґ належить царям Юдеї аж по сьогодні. ⁷ Давид жив на филистимських землях рік і чотири місяці.

⁸ Якось Давид зі своїми воїнами пішов воювати з ґешурійцями, ґірзійцями та амаликійцями, які жили там з прадавніх часів^[a] від Шура до Єгипту. ⁹ На всіх землях, на які Давид нападав, він не милував ні чоловіка, ані жінку, але забирав овець, худобу, віслюків, верблюдів, одяг. Після цього він повернувся до Ахіша.

¹⁰ Коли Ахіш запитував: «Де ти ходив, на кого нападав сьогодні?»—Давид часто відповідав: «На Неґев юдейську» або ж «на Неґев єрамеелійців», або «на Неґев кенійську»^[b]. ¹¹ Він не дарував життя ні чоловіку, ні жінці, Давид не забирав жодного чоловіка чи жінку в Ґат, тому що думав так: «Вони можуть донести на нас, сказати: „Ось що Давид вчинив”». І так тривало доти, доки він жив на землях филистимських. ¹² Ахіш довіряв Давидові й пояснював собі його дії так: «Він зробився таким ненависним власному народові Ізраїлю, що вічно буде моїм рабом».

Про їжу, що жертвують бовванам

8 А тепер про м’ясо, пожертвуване^[a] бовванам. Ми знаємо, що «всі мають знання». Знання підносять людей в їхній пихатості, а любов допомагає їм стати дужчими. ² Якщо хтось думає, що знає щось, то він нічого не знає як слід. ³ А хто любить Бога, той відомий Богу.

⁴ Щодо м’яса, пожертвуваного бовванам, то ми знаємо, що бовван—це ніщо у світі, існує лише Єдиний Бог. ^5-6 І навіть, якщо так звані «боги» є на небі чи то на землі (а є й справді багато «богів» і «володарів»), то для нас існує лиш Єдиний Бог-Отець, завдяки Якому все існує на світі, і для Якого ми живемо. Є лиш один Володар і Господь—Ісус Христос, через Якого все існує, і через Якого ми живемо.

⁷ Та не всім відомо це знання. Дехто так звик поклонятися бовванам, що коли він їсть, то так, ніби та їжа була пожертвувана бовванамі, оскільки сумління його слабке, воно оскверняється. ⁸ Але їжа не наблизить нас до Бога. Ми не стаємо ні кращими, якщо не їстимемо, ані гіршими, якщо їстимемо.

⁹ Та дивіться, щоб це знання ваше не привело до гріха тих, хто слабкий духом. ¹⁰ Бо якщо той, хто повний сумління побачить вас, хто має ці знання, як ви їсте в бовванському храмі, то чи не заохотить це його також з’їсти того м’яса, що запропоноване на пожертву бовванам? ¹¹ І через знання ваші знищено буде слабкого духом, вашого ж брата, за якого Христос помер! ¹² Отже, згрішивши проти своїх братів і вразивши їхнє кволе сумління, ви грішите проти Христа. ¹³ Тож якщо їжа призводить брата чи сестру мою до гріха, то я ніколи більше не їстиму м’яса, щоб не привести їх до гріха!

Пророцтво щодо гір ізраїльських

6 Слово Господа дійшло до мене. Він мовив: ² «Сину людський, поверни своє обличчя до гір Ізраїльських; пророкуй проти них. ³ Скажи так: „О, гори Ізраїлю, почуйте слово Господа Бога. Ось що Господь Бог говорить горам та пагорбам, ярам та долинам: „Я збираюсь спрямувати меч на вас, Я зруйную ваші висоти^[a]. ⁴ Ваші вівтарі буде знищено, а обурливі вівтарі для запашного куріння буде потрощено. Я заподію смерть вашим людям перед вашими бовванами.

⁵ Я покладу мертві тіла синів Ізраїлю перед їхніми бовванами і розкидаю кістки ваші навколо вівтарів ваших. ⁶ Хоч би де ви жили, міста лежатимуть спустошені і висоти розорені, щоб ваші обурливі вівтарі були зруйновані й розорені, і ваших бовванів потрощено і побито, ваші вівтарі розвалено і те, що ви зробили, винищено. ⁷ Ваші люди падатимуть мертві серед вас, і ви зрозумієте, що Я—Господь.

⁸ Але Я помилую декого, дехто врятується від меча, коли вас розкидає по землях між народами. ⁹ Тоді в народах, куди їх приведуть у полон, ті, хто врятуються, згадають Мене: як Мене засмутили їхні облудні серця^[b], що відвернулися від Мене, і їхні очі, що зажадали тих бовванів. Вони почуватимуть огиду до самих себе за те зло, що вони зробили, і за всі свої мерзотні звички. ¹⁰ І вони зрозуміють, що Я Господь; я не погрожую даремно, щоб наслати це лихо на них”».

¹¹ І ось іще що говорить Господь Бог: «Сплесни в долоні, тупни ногою і гукни: „Ой лихо! Через усі огидні та мерзотні звички дому Ізраїлю вони поляжуть від меча, голодомору та чуми. ¹² Той, хто далеко, помре від чуми, а той, хто близько, поляже від меча, а той, хто виживе і лишиться, помре від голоду. Отак Я виллю свою лють на них.

¹³ І вони знатимуть, що Я є Господь, коли їхні люди лежатимуть мертві серед їхніх бовванів, на кожному високому пагорбі^[c] і по всіх верхів’ях гір, під кожним розлогим деревом і під кожним дубом з рясним листям—скрізь, де вони курили запашні кадила своїм бовванам. ¹⁴ І Я підніму руку на них і зроблю цю землю безлюдною пусткою, хоч би де вони жили: від пустелі на півдні, до Дивла^[d] на півночі”. Тоді вони збагнуть, що Я—Господь».

¹ Для диригента. Повчання родини Кора.