M’Cheyne Bible Reading Plan
Давидова хвальна пісня
22 [a] Давид заспівав Господу цю пісню, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів і від Саула. 2 Він сказав:
«Господь—моя Скеля, твердиня моя;
Господь—мій Спаситель.
3 Мій Бог—моя Скеля, де завжди ховаюся я,
мій щит і моя сила[b], що спасіння несе,
фортеця, мій притулок,
мій Спаситель рятує мене від жорстоких людей.
4 До Бога, достойного слави, я лину словами,
і ось врятований я від моїх ворогів.
5 Загибелі хвилі бурхливі навколо здіймались,
потоки руїни мене огортали.
6 Мене оплутали тенета смерті;
загибелі пути мені накидали.
7 У відчаї й горі до Господа лину словами,
взиваю до Бога мого.
Він з храму мій голос почув,
мій крик Його вуха торкнувся.
8 Здригнулася земля і затряслася,
небес основи затремтіли, все стугоніло,
Він бо лютував.
9 Із ніздрів клубочилися дими,
з уст виривався пломінь нищівний,
й розпечене вугілля полум’ям взялося.
10 Він небеса розверзлі скинув долу,
ступні Його на хмарах темних.
11 Він сів на Херувимів й полетів,
підхоплений крилом вітрів.
12 Із темряви Він прикриття Собі зробив:
дощові темні хмари в небесах.
13 Його присутність, осяяна, немов розжарене вугілля,
кресала білі нитки блискавиць.
14 Господь громами із небес Себе явив,
голос Всевишнього луною відгукнувся.
15 Він стріли запустив і ворогів розкидав,
а блискавиць удари їх смертельно пронизали.
16 Морські глибини оголились,
земні підвалини відкрились,
коли Господь сварити нас почав,
коли із ніздрів Його дихання прорвалось[c].
17 Він дотягнувся з висоти до мене і підніс.
З глибин морських (з біди) мене підняв.
18 Від ворога могутнього мене порятував,
Він спас мене від недругів, яких би не здолав я.
19 У день мого нещастя навалилися вороги,
але Господь мені підтримку дарував.
20 Мене Він виніс на простори неозорі,
Він врятував мене, бо вподобав.
21 За праведність Господь мені воздасть,
мене Він вподобав, бо руки мої чисті.
22 Тому що я з путі Господнього не збочив.
Я не вчинив того, що є лихим в очах Бога.
23 Усі Його закони—переді мною;
від заповітів Господа не відвернувся я.
24 Не маю я провини перед Ним.
Тримався від гріхів подалі.
25 Мене за праведність Господь винагородив,
воздав за чистоту в Його очах.
26 На вірність вірністю відповідаєш,
являєш Ти певним цнотливість Свою.
27 Являєш чистим чистоту Свою,
із крутіями Ти обходишся підступно.
28 Сумирного врятуєш Ти,
Ти поглядом Своїм упертого пригнеш.
29 Світильник мій, о мій Господь;
Коли я в темряві, мене освітлює Господь.
30 З Твоєю поміччю на військо можу йти,
із Богом я мури здолати можу.
31 Путь Божий—досконалий,
Господнє слово—непогрішне,
Він—щит для тих, хто в Нього порятунку просить.
32 То хто ж є Бог, якщо не Сам Господь?
Хто Скеля непорушна, як не Бог наш?
33 Це Бог мене озброїв міццю,
мої шляхи цнотливими Він робить.
34 Прудкими зробить мої ноги, як в оленя,
дасть силу втриматись на висоті.
35 До бою руки Він мої навчає,
що бронзового лука я зігнути зможу.
36 Щит переміг своїх Ти дав мені;
з Твоєю допомогою я став великим.
37 Торуєш шлях широкий Ти мені,
щоб не спіткнувся я в дорозі.
38 Я мчав за ворогами, їх давив,
не повертався, доки їх не знищив.
39 Ущент розбив я ворогів,
їм не підвестися уже ніколи,
вони попадали до моїх ніг.
40 Щоб битися міг я, силу дарував Ти.
Упасти недругам до ніг моїх звелів.
41 Ти змусив ворогів п’ятами накивати,
і показати спини,
я знищив супротивників лихих.
42 На допомогу кликали вони, та марно,
спасіння не було, Господь їм не відповів.
43 На порох придорожній їх стираю,
на місиво доріг поколотив, стоптав їх.
44 Ти врятував мене від заколотників моїх,
зберіг мене для керівництва племенами.
Незнаний досі люд мені на службу передав.
45 Уже й чужинці б’ють чолом, плазують,
лиш слово долетить до них моє,
відразу ж і готові підкоритись.
46 Від переляку серце в них у п’яти скаче,
з твердинь своїх, тремтячі, вибігають.
47 Господь живий! Хвала і шана моїй Скелі!
Славімо Бога, Скелю і мого Рятівника!
48 Він—Бог, Який за мене мстить,
Який народи упокорює для мене,
49 Який мене від ворогів рятує.
Над супротивниками Ти мене підніс.
Ти спас мене від кривдників злостивих!
50 Тому хвалу тобі співаю, мій Господи, серед народів,
прославлю в пісні я Твоє ім’я.
51 Царю Він посилає перемоги незабутні,
помазанику[d] доброту Свою нев’янучу дарує.
Давиду та його нащадкам ласку на віки дає!»
Інші апостоли визнають Павла
2 Через чотирнадцять років я знову пішов до Єрусалиму разом із Варнавою, взявши з собою й Тита[a]. 2 Я відправився туди, оскільки Бог відкрив мені, що я мушу йти. Я приніс людям в Єрусалимі Добру Звістку, яку проповідую поміж поганами. Але поперше, я потайки приніс її тим юдеям, яких ви дуже поважаєте та вважаєте своїми лідерами. Робив я так для того, щоб моя праця, минула і теперішня, не була марною.
3 Титу, який був зі мною, не довелося робити обрізання, хоч він і грек. 4 Його змушували бути обрізаним через лжебратів, які таємно вкралися до нас, щоб стежити за свободою, яку ми маємо у Христі. Вони хочуть нас поневолити. 5 Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.
6 Але ті юдеї, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене—немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом. 7 Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові—серед юдеїв. 8 Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган. 9 Тож Яків, Петро та Іоан, яких ви вважаєте лідерами церкви, визнали, що я отримав дар від Господа нести Добру Звістку. Вони прийняли мене й Варнаву як братів[b] і погодилися, що ми проповідуватимемо поганам, а вони—юдеям. 10 Вони просили нас лише пам’ятати про вбогих. Я й сам вже був занепокоєний їхнім становищем і прагну дбати про них.
Павло доводить, що Петро був неправий
11 Та коли Петро прийшов до Антиохії, я відкрито виступив проти нього, бо він був неправий. 12 Спочатку, Петро відкрито їв та спілкувався із поганами, але коли прибули деякі юдеї від Якова, то Петро відвернувся від них. Він боявся тих євреїв, які вважали, що усім поганам слід обрізатися. 13 Інші юдеї також пристали до нього в його лицемірстві, та так, що навіть і Варнава був введений в оману. 14 Коли я побачив, що вони не поводяться згідно з істиною Доброї Звістки, то перед усіма сказав Петрові: «Коли ти, юдей, живеш, як поганин, а не як юдей, то як же ти можеш примушувати поган дотримуватися юдейських звичаїв?»
15 Ми, юдеї за народженням, і не належимо до «поган-грішників». 16 Однак ми знаємо, що людина буде виправдана перед Богом не за те, що дотримується Закону, а за віру[c] в Ісуса Христа. Тож ми повірили в Ісуса Христа, щоб бути виправданими вірою[d] в Христа, а не тому, що дотримувалися Закону. Нікого не буде виправдано перед Богом за дотримання Закону.
17 Поки ми, юдеї, шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками. Тож хіба це означає, що Христос робить нас грішниками? Зовсім ні. 18 Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником. 19 Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий разом із Христом.
20 Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою[e] в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене. 21 Я не відрікаюся від милості Божої, бо якщо праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!
Пророцтво щодо Єгипту
29 Десятого року, десятого місяця вигнання[a] на дванадцятий день слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, повернись обличчям проти фараона й пророкуй проти нього і проти всього Єгипту. 3 Звернись до нього і скажи, що так Господь Бог говорить:
„Я проти тебе, фараоне, царю Єгипту.
Ти—велика потвора[b],
що лежить на березі ріки.
Ти кажеш:
„Ніл мій, Я створив його для себе!”
4 Та я встромлю гаки в твої щелепи,
примушу риб із рік твоїх обліпити луску твою.
Я витягну тебе з твоїх потоків
з усією рибою, що обліпить луску твою.
5 Я лишу тебе в пустелі,
тебе і всю рибу з потоків твоїх.
Залишишся ти в пустелі
й не піднімуть тебе й не поховають.
Віддам я тебе на поживу
звірям земним і птахам небесним.
6 Тоді всі, хто живе в Єгипті,
знатимуть що Я—Господь.
Бо ти був опорою для дому Ізраїлю,
та опорою з очерету.
7 Коли вони хапалися за тебе,
ти трощився й роздирав їм плечі.
Коли вони спиралися на тебе,
ти ламався, й спини їхні калічило”».
8 Тож ось що Господь Бог говорить:
«Я підніму меч на тебе й повбиваю
чоловіків твоїх й худобу їхню.
9 Стане Єгипет безлюдною пустелею,
тоді вони знатимуть, що Я—Господь.
Все це за те, що ти сказав:
„Ніл мій, це я створив його”».
10 Бог сказав: «Через те Я проти тебе й проти рік твоїх, і зроблю Я землю Єгипетську руїною та безлюдною пустелею від Миґдола до Асуана й аж до самого кордону Ефіопії. 11 Не ступатиме там нога ні людини, ані тварини, і ніхто не житиме там протягом сорока років. 12 Я зроблю землю Єгипетську неначе пустелю серед спустошених земель, і міста його лежатимуть безлюдні протягом сорока років. Я розпорошу єгиптян поміж народами й розкидаю їх по світу».
13 Однак ось що Господь Бог говорить: «Наприкінці сорока років Я зберу єгиптян з-поміж народів, де їх розвіяно. 14 Я приведу їх назад із полону й поверну їх до Верхнього Єгипту, землі їхніх предків. Там житимуть вони невеличким царством. 15 І буде воно найменшим із царств і ніколи більше не піднесеться над іншими народами. Я зроблю його таким слабким, що воно ніколи більше не правитиме народами. 16 Ніколи більше народ Ізраїлю не залежатиме від Єгипту, він буде лише згадкою про їхній гріх, коли вони зверталися до нього по допомогу. Тоді вони знатимуть, що Я Господь, володар їхній».
Вавилон захопить Єгипет
17 Двадцять сьомого року вигнання,[c] першого місяця, першого дня, слово Господа дійшло до мене: 18 «Сину людський, Навуходоносор, цар Вавилона підняв військо своє в важкий похід проти Тира. Кожна голова облисіла й кожне плече обдерлося від тяжкого вантажу. Однак ні він, ні військо його не отримали ніякої винагороди за похід на Тир—то все було марне».
19 Через те ось що Господь Бог говорить: «Я віддам Єгипет Навуходоносору, царю Вавилона, і він заволодіє його багатствами. Він забере здобич і пограбує землю на платню війську своєму. 20 Я віддав йому Єгипет як винагороду за його зусилля, бо він і військо його зробили це для мене».
Так проголошує Господь Бог: 21 «Того дня Я вирощу ріг[d] для дому Ізраїлю, зроблю народ цей могутнім. Його люди сміятимуться з Єгипту. Тоді вони знатимуть, що Я—Господь».
1 Маскіль Асафа.
Народе мій, почуй мою науку,
зверни свій слух до слів моїх.
2 Для притчі розімкну уста,
додам прислів’я із часів прадавніх.
3 Ці притчі ми вже чули й добре знаємо,
бо нам батьки розповідали їх.
4 Ми від нащадків їх не приховаємо.
Вони розповідатимуть прийдешнім поколінням
про діла Господні славні.
Його могуття і діяння дивовижні
прославляти будем.
5 Господь із Яковом уклав Угоду,
Він для Ізраїлю створив Закон,
якого наказав дітей навчати,
6 щоб до останнього дійшов він покоління.
Народиться людина,
підросте і передасть усе це своїм дітям.
7 Тоді у всіх людей довіра існуватиме до Бога,
і не забудеться, що Бог зробив.
Коритимуться заповітам Божим безвідмовно.
8 Не повставатимуть вони, як їхні предки,
те покоління вперте й бунтівливе,
те покоління з неслухняним духом.
9 Неначе бумеранґ, зброя народу Ефраїма,
на них же повернулася в бою.
10 Від Заповіту Божого відмовились вони,
наслідувати Його закон вони не стали.
11 Забули ті вражаючі й великі справи,
які їм Бог явив
12 перед очима їхніх предків у Зоані,
ті чудеса, що Він здійснив в Єгипті.
13 Він море розділив, людей провів крізь нього,
довкола них здіймалася вода стіною.
14 А потім хмарою їх вів щодня,
й вогнем яскравим вів щоночі.
15 В пустелі скелю Бог розсік,
дав людям воду з глибини земної.
16 Бог змусив воду річкою текти із скелі.
17 Та люди все грішили проти Бога,
в пустелі навіть Всемогутньому не йняли віри.
18 Тоді наважилися Бога перевірить,
і, зголоднілі, їжі попросили.
19 І, нарікаючи, казали:
«Невже в пустелі Бог не зможе дати їжу?
20 Він скелю розколов, і полилась вода рікою;
Тож може дати Він нам і хліб, і м’ясо?»
21 Почувши, що говорять,
Господь розгнівався на Якова.
Бог дуже був лихий на Ізраїль.
22 Бо віру в Бога люди не плекали,
не вірили, що Бог врятує їх.
23 Тоді Господь розверзнув хмари.
24 Мов дощ, злетіла з неба манна на поживу,
Він дав їм хліб небесний.
25 Тож їжа Ангелів дісталась людям,
послав їм Бог достатньо, щоб наїстись.
26 Тоді їм Бог подарував південно-східний вітер.
27 На них дощем посипались птахи небесні,
немов пісок морський, упало з неба м’ясо.
28 Птахів сідати змусив просто в їхній табір, між наметів.
29 Бог дав їм все, чого хотіли,
тож мали люди досхочу, чим поживитись.
30 Але пожадливі накинулись на м’ясо
і пожирали тих птахів живцем.
31 Бог прогнівивсь на тих людей і найміцніших вбив;
здоровим юнакам, і тим послав хворобу.
32 Та попри все це люди знов і знов грішили,
не вірячи у всі оті дива.
33 Дні їхні скінчились марнотно,
літа минули у страху.
34 Коли Господь одних життя збавляв,
то інші поверталися до Нього,
до Бога бігли спрагло.
35 Тоді вже згадували всі, що Бог—їхня Скеля,
і знову пам’ятали, що це Всевишній їх звільнив.
36-37 Лиш серце їхнє не зміцніло в Ньому,
вони були невірні Його заповітам.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International