M’Cheyne Bible Reading Plan
Натан звертається до Давида
12 Господь послав Натана до Давида. Прийшовши до Давида, він сказав: «В одному місті жили два чоловіки: один був багатий, а другий—бідний. 2 У багача була сила-силенна овець та худоби, 3 а в бідного не було нічого, крім маленької овечки, яку він купив. Він доглядав її, і вона виросла разом з його дітьми. Овечка їла те, що й він, пила з його чашки й навіть спала в його обіймах. Вона була йому за дочку. 4 Якось прийшов мандрівник, але багач не захотів зарізати вівцю чи худобину, щоб нагодувати подорожнього, який до нього прийшов. Натомість він забрав ягничку в того бідака й зготував її для прибулого чоловіка».
5 Давид спалахнув від гніву на того чоловіка й сказав Натану: «Заприсягаюсь Господнім життям, що чоловік, який так вчинив, заслуговує на смерть! 6 Він мусить у чотири рази[a] заплатити за ягнятко, бо він, не маючи жалю, так негідно вчинив».
Натан говорить з Давидом про його гріх
7 Натан сказав Давидові: «Тим чоловіком є ти! Ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я помазав[b] тебе царем Ізраїлю, Я врятував тебе від руки Саула. 8 Я ввірив тобі дім твого володаря і дружин твого володаря. Я дав тобі доми Ізраїля та Юди. І якби всього цього було замало, Я б дав тобі ще більше. 9 Чому ж ти знехтував Господнім словом і зробив те, що є злом в Його очах? Ти згубив мечем Урію-хиттита, а дружину забрав собі. Ти вбив його мечем аммонійців. 10 Ось чому меч ніколи тепер не залишить твій дім, бо ти зневажив Мене і взяв дружину хиттита Урії собі за дружину”.
11 Ось що Господь говорить: „Я нашлю на тебе горе, яке вийде з твого ж дому. На твоїх очах Я заберу твоїх дружин і віддам тому, хто дуже близький тобі, а він серед білого дня ляже з твоїми дружинами. 12 Ти зробив це потай він усіх, а Я вчиню так серед білого дня на очах усього Ізраїлю!”»
13 Давид зізнався Натану: «Я згрішив проти Господа».
Натан відповів: «Господь зняв з тебе гріх, ти не помреш. 14 Але за те, що ти зневажив Господа, син, який народиться в тебе, помре».
Немовля Давида і Батшеби помирає
15 Після того, як Натан пішов додому, Господь уразив дитя, яке народилося в Урієвої дружини та Давида. Маля захворіло. 16 Давид благав Господа спасти, помилувати дитя. Він постився і, усамітнившись у домі, проводив ночі, лежачи на долівці.
17 Коли старші домашні оточили його, намагаючись підняти з землі, він відмовився підвестися, не їв з ними. 18 На сьомий день дитина померла. Давидові слуги боялися сказати йому, що дитя вже мертве, тому що думали: «Коли ще жило маля, ми казали Давидові, але ж він не слухав. Як ми можемо йому сповістити, що дитя мертве? Він може щось страшне вчинити».
19 Давид помітив, що слуги перешіптуються, і зрозумів, що дитя мертве.
«Дитина померла?»—запитав він.
«Так,—відповіли йому,—малюк мертвий».
20 Давид підвівся на ноги з землі. Умившись, він змастив себе оливою, перевдягнувся й пішов у Господній Дім поклонитися Йому. Потім повернувся до себе й попросив, щоб йому принесли щось поїсти і почав їсти.
21 Слуги його запитали: «Чому ти так поводишся? Коли дитя ще жило, ти постився й плакав, а тепер, коли дитя мертве, ти підвівся й почав їсти!»
22 Він відповів: «Коли ще дитя жило, я голодував і тужив тому, що я думав: „Хто знає? Може Господь змилостивиться й залишить дитя жити. 23 А тепер, коли воно померло, навіщо мені поститися? Хіба я можу повернути його до життя? Колись я піду до нього, а не воно повернеться до мене”».
Народження Соломона
24 По тому Давид утішив дружину Батшебу, пішов у покої її і ліг з нею. Вона народила сина, якого вони назвали Соломоном. Господь його любив, 25 і оскільки Господь полюбив його, Він послав звістку через пророка Натана, щоб дитину назвали Єдидією[c].
Давид здобуває Равву
26 Між тим Йоав воював з аммонійським столицею Раввою. Захопивши царську фортецю, 27 він послав людей до Давида, щоб ті передали таке: «Я бився за Равву й захопив водопостачання. Збери 28 ще воїнів, оточи місто й захопи його. Інакше я захоплю місто, і його назвуть моїм іменем».
29 Зібрав Давид усе військо й вирушив на Равву, вступив у бій і захопив місто. 30 Він зняв корону з голови їхнього царя[d]. Прикрашена дорогоцінними каміннями, золота корона важила один талант[e]. Її було покладено на голову Давида. І ще він захопив у місті багато здобичі.
31 Він вивів людей, що мешкали в місті і змусив їх працювати пилами, залізними кирками та сокирами або примусив їх працювати в цегельні[f]. Таке сталося з усіма аммонійськими містами, а потім Давид з усім військом повернувся до Єрусалима.
Живіть у вірі
5 Ми знаємо, що коли наша земна оселя (наші тіла), буде зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на небесах, вічне і нерукотворне. 2 Тим часом, ми втомлені від земного тіла, та прагнемо вдягнутись у нашу Небесну оселю. 3 Та вдягнувши його, ми ніколи не будемо голими. 4 Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання, ми радше хотіли б носити новий, Небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям.
5 І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку Своєї обіцянки майбутнього життя. 6 Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом. 7 Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо. 8 Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа. 9 І тому ревно прагнемо догодити Йому як у земному тілі, так і в оселі Господа нашого.
10 Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі—добро чи зло.
Любов Христа панує над нами
11 Знаючи, що то значить боятися Господа, ми переконуємо людей прийняти істину. Бог знає все про нас, але я сподіваюсь, що в серцях ваших ви теж знаєте нас. 12 Ми не вихваляємося знову перед вами. Ми просто хочемо, щоб ви мали підстави пишатися нами. Тоді ви знатимете, що відповісти тим, хто вихваляється своєю зовнішністю, та не звертає уваги на те, що в серці.
13 Бо якщо ми безумні, то це для Бога. Якщо ж у здоровому глузді, то для вас. 14 Любов Христова панує над нами, бо ми усвідомлюємо, що одна Людина померла заради всіх, і тому всі померли. 15 І Він помер заради всіх, щоб живі не жили більше заради себе, а щоб ми жили заради Того, Хто помер і воскрес із мертвих для них. 16 Тому віднині ми ні про кого не думаємо як мирські люди. Хоч колись ми й про Христа думали так, проте більше так не думаємо. 17 Отже, хто перебуває в Христі, той є вже новим створінням[a]. Старе минуло, а нове настало!
18 І все це йде від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа. Він уповноважив нас служити примиренню людей з Богом. 19 І зміст послання нашого в тому, що Бог примирив світ з Собою в Христі, незважаючи на людські гріхи. Він довірив нам Слово примирення людей з Богом. 20 Отож ми є посланцями Христа. Бог звертається до вас через нас. Від імені Христа ми благаємо: «Примиріться з Богом». 21 Того, хто не знав гріха[b], Бог зробив жертвою за гріх[c], щоб через Нього ми могли стати праведними перед Богом.
Журна пісня про князів Ізраїлю
19 Сказав Господь мені: «Заведи журну пісню про князів Ізраїлю:
2 „Що за левиця серед левів була ваша мати!
Вона лежала серед молодих левів
і викохувала своїх малят.
3 Вона виростила одного із своїх малят,
який став полювати на здобич,
та розідрав одного з людей.
4 Люди почули про нього,
і впіймано було його у їхню пастку.
Вони гаками притягли його в землю Єгипетську.
5 Як побачила левиця, що сподівання її марні
виховати того лева вожаком,
то вона відібрала іншого зі своїх малят
і виховала його дужим левом.
6 Він походжає серед левів,
бо тепер він дужий лев.
Навчившись роздирати здобич,
він зжер людину.
7 Він повалив людські палаци,
спустошив їхні міста.
Вся земля і всі на ній жахалися його реву.
8 Тоді повстали проти нього
народи з навколишніх країв.
Розкинули вони свої тенета
і впіймався він у їхню пастку.
9 Гаками затягли його у клітку
і привезли до царя Вавилона.
Посадили його у в’язницю,
тож реву його не чутно було більш по горах ізраїльських.
10 Мати ваша, мов лоза виноградна,
посаджена при криниці.
Родюча була вона,
гіллям багата завдяки великій воді.
11 Вигнався пагін на ній височенний,
придатний для берла володаря.
Виріс Він до небес, високо над густим листям,
видно його було понад галуззям густим.
12 Та вирвано з корінням лозу у люті
й на землю пожбурено.
Вітер зі сходу висушив її плоди,
гілля її зрізано, та викинуто у вогонь,
і вогонь пожер його.
13 Тепер посадили її у пустелі
в землі сухій та спраглій.
14 Вогонь пішов з однієї з найбільших гілок
і пожер її плоди.
І не лишилося жодної гілки для берла володаря”.
Цю журну пісню слід виконувати як пісню жалоби».
1 Для диригента. Псалом Давидів.
2 Послухай моє слово, Боже,
і захисти від люті ворогів!
3 Сховай мене від замислів лихих людців,
врятуй від їхніх намірів нечесних.
4 В них язики, мов вигострений меч,
гіркі слова у них, мов влучні стріли, вилетіть готові.
5 Без попередження, зі схованки в кущах,
не розбираючись, чи щира то людина,
вони готові вбити її.
6 Одне одного підбадьорюють вони словами злими,
коли замислюють розкинуть сіті зради.
«Ніхто нас не побачить»,—кажуть так.
7 Свої підступні пастки приховавши,
вони шукають жертв собі.
Людина—потайна, закрите її серце.
8 Та Бог також Свою стрілу пускає,
тоді підтятий, упаде нараз запеклий ворог.
9 Бог може так зробити,
що ворог попаде у власну пастку.
І заніміє той, хто це побачить.
10 А потім зрозуміє, що там сталось,
про Божі діла почне оповідати.
11 Бог праведника щастям наділяє.
Бо чоловік той покладається на Бога,
тож чесні люди Бога прославляють.
1 Для диригента. Псалом Давидів. Хвальна пісня.
2 О Боже на Сіоні, Тебе я величаю,
Тобі я віддаю усе, що обіцяв.
3 Увесь народ пройде перед Тобою,
й молитви наші Ти почуєш.
4 Коли гріхи обтяжують нам душу,
Ти їх знімаєш з нас.
5 Щасливий той, кого обрав ти, Боже,
хто прославлятиме Тебе в Твоєму храмі.
Ми маємо усе в священному Твоєму храмі.
6 Ти Той, Хто нас рятує, Боже, відповідаєш нам,
приносиш перемогу величною Своєю міццю.
7 Він підперезаний Своєю владою,
Він гори нагромадив.
8 Він усмирив бурхливе море, заспокоїв хвилі грізні,
й народів грізне невдоволення спинив.
9 В усіх кінцях землі народи вражені всім тим,
що Ти здійснив.
Тобою приголомшені на заході й на сонцесході.
10 Про землю дбаєш, напуваєш Ти її,
і океан, і ріки Ти наповнюєш водою
і робиш життєдайною ту воду.
11 На зорані поля Ти направляєш дощ.
Вологою напоюєш лани, розпушуєш дощами землю
й благословляєш пагінці рости.
12 Ти рік новий стрічаєш щедрим урожаєм,
заповнюєш засіки свіжими дарунками ланів.
13 Рясними травами вкриваються пустелі,
і голі гори пасовиськами стають.
14 Куди не глянь, на пасовиськах вівці,
долини повняться зерном добірним.
Усі співають й веселяться в щасті.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International