M’Cheyne Bible Reading Plan

Давид дізнається про смерть Саула

1 Після смерті Саула Давид, розгромивши амаликійців, повернувся в Зиклаґ і перебував там два дні. ² А на третій прибув до нього чоловік з табору Саула. Одяг на ньому був розірваний, голова вкрита порохом^[a]. Коли він наблизився до Давида, то одразу припав до землі, виявляючи йому свою шану.

³ «Звідки ти прибув»,—запитав його Давид. Він відповів: «Я втік з табору ізраїльтян». ⁴ «Що сталося?—Спитав Давид,—розкажи мені». Той відповів: «Чоловіки повтікали з поля бою. Багато з них упали й не підвелися, загинувши. Навіть Саул та його син Йонатан мертві».

⁵ Тоді Давид сказав юнаку, який приніс йому цю звістку: «Звідки тобі відомо, що Саул та його син Йонатан мертві?»

⁶ «Сталося так, що я був на горі Ґілбоа,—почав розповідати юнак,—там був Саул, він стояв, спершись на спис, а ворожі колісниці та їздові вже були близько. ⁷ Коли він обернувся, то побачив мене й покликав. Я сказав: „Ось і я?” ⁸ Він запитав: „Ти хто?” „Амаликієць”,—відповів я. ⁹ Тоді він наказав: „Стань наді мною і добий мене. Я вже в пазурах смерті, але ще живий”. ¹⁰ То я став над ним і добив його, бо він уже помирав. Тож я зняв з його голови корону, з руки браслет і приніс їх сюди до мого володаря».

¹¹ Давид і всі його воїни схопилися за одяг і роздерли його на собі. ¹² Вони тужили й голосили, вони постилися аж до вечора, оплакуючи Саула та його сина Йонатана, військо Господнє, дім Ізраїлю, оскільки вони полягли в бою.

¹³ Давид спитав юнака, який приніс йому звістку: «Ти звідки родом?»

«Я син чужинця, амаликієць»,—відповів той.

¹⁴ Давид запитав його: «Чому ти не побоявся підняти руку на помазаника^[b] Господнього?» ¹⁵ Тоді Давид підкликав одного зі своїх слуг і сказав: «Йди-но сюди, вдар його насмерть». Той ударив його, і юнак помер. ¹⁶ А Давид йому навздогін сказав: «Кров твоя буде на твоїй голові. Твої уста посвідчили проти тебе, коли ти зізнався: „Я вбив помазаника Господнього”».

Давидів плач за Саулом та Йонатаном

¹⁷ Давид завів жалобну пісню про Саула та його сина Йонатана ¹⁸ й наказав, щоб сини Юдеї вивчили цю жалобну пісню про лук (вона записана в книзі Яшара^[c]):

Дари Духа Святого

12 Щодо духовних дарів, брати і сестри мої, то я не хочу, щоб ви залишалися в незнанні. ² Пам’ятайте, що коли ви були невіруючими поганами, то ходили на поклоніння до німих бовванів, неначе вас силоміць тягнули туди.

³ Тож кажу я вам, що ніхто не може мовити: «Будь проклятий, Ісусе!»—з допомогою Духа Божого. Ніхто не зможе сказати: «Ісус—Господь»,—інакше, як Святим Духом. ⁴ Різні є дари, та всі вони—від Єдиного Духа. ⁵ Є багато різних засобів служити, але усі вони—Єдиному Господу. ⁶ По-різному Всевишній діє серед людей, та тільки Єдиний Бог дає спроможність робити все. ⁷ А вияв Духа дано кожному на користь усіх. ⁸ Одній людині Дух дає слово мудрості, іншій—слово знання дається тим самим Духом. ⁹ Комусь дано духовну віру, а ще хтось має дар зцілення—від Єдиного Духа. ¹⁰ Хтось має силу робити чудеса, а хтось—здатність пророкувати, хтось уміє розпізнавати духів, а хтось—розмовляти різними мовами, а ще хтось—тлумачити мови.

¹¹ Та Один і Єдиний Дух чинить усе це, наділяючи кожного тим, чим вважає за потрібне.

Тіло Христове

¹² Через те, що кожен із нас має одне тіло, яке складається з багатьох частин, то хоч і багато частин, все одно вони становлять одне тіло. Так і Христос. ¹³ Бо одним Духом хрестилися ми всі, щоб стати єдиним тілом: як юдеї, так і погани, як раби, так і вільні. І всім нам даний один Дух^[a].

¹⁴ Тіло людське складається не з одного члена, а з багатьох. ¹⁵ Навіть якщо нога скаже: «Через те, що я не рука, я не належу тілу»,—то хіба вона від того перестане належати тілу? ¹⁶ А якщо вухо скаже: «Через те, що я не око, я не належу тілу»,—чи перестане воно через це належити тілу? ¹⁷ Якби все тіло складалося лише з ока, як тоді б ми слухали? Якби складалося тільки з вуха, чим би тоді відчували запахи?

¹⁸ Насправді Бог розмістив члени тіла, кожне з них, там, де хотів. ¹⁹ Якби всі члени тіла були однаковими, то де ж тоді було б тіло? ²⁰ А так хоч частин багато, а тіло одне. ²¹ Око не може сказати руці: «Ти мені не потрібна». Або голова не може сказати ногам: «Ви мені не потрібні». ²² Навпаки, ті частини тіла, які ми вважаємо слабшими, насправді дуже потрібні. ²³ А про ті, що вважаємо не дуже почесними на тілі, піклуємося більше. Про непристойні ж дбаємо з більшою сором’язливістю.

^24-25 Водночас пристойні частини тіла не потребують особливої турботи. Та Бог створив наше тіло так, щоб більше шани було тим частинам, які потребували того, щоб не було розбрату в тілі, а щоб усі частини однаково дбали одна про іншу. ²⁶ Коли одна з них страждає, то й усі інші страждатимуть. Коли одна в пошані, то й усі інші радіють із нею.

²⁷ Тож усі ви разом є Тілом Христовим, а окремо—частинами Його. ²⁸ До того ж Бог першими поставив у церкві апостолів, другими—пророків, третіми—вчителів, потім чудотворців і людей, які мають дар зціляти. За ними—ті, хто допомагають іншим, ті, які мають хист вести за собою людей, а також ті, котрі мають здібності до різних мов. ²⁹ Та не всі є апостолами, не всі є пророками, чи не так? Не всі є вчителями або чудотворцями. ³⁰ Не всі обдаровані здібністю зціляти чи розмовляти різними мовами. І не всі ж, певно, можуть тлумачити мови?

³¹ Тож дбайте про всі Духовні дари, що є найважливішими для вас, а я вам зараз покажу навіть краще життя.

Слава йде від храму

10 Я подивися й побачив щось подібне до престолу з сапфіру над простором, що був над головами Херувимів. ² Господь сказав чоловікові в полотняному вбранні^[a]: «Іди поміж коліс під Херувимами. Набери повні жмені розжареного вугілля з-під Херувимів і розкидай його по місту». Тож він пройшов повз мене. ³ Херувими саме стояли праворуч^[b] від храму, коли чоловік увійшов і хмара оповила внутрішнє подвір’я. ⁴ Тоді Слава Господа піднялася з-понад Херувимів і перенеслася до порогу храму. Хмара наповнила храм, і подвір’я було сповнене сяйвом слави Господа.

⁵ Звук Херувимових крил долітав аж до зовнішнього подвір’я, як голос Всемогутнього Бога, коли Він говорить. ⁶ Коли Господь звелів чоловікові в полотняному вбранні: «Візьми вогонь з-поміж коліс, з-поміж Херувимів»,—чоловік увійшов і зупинився поряд з колесами. ⁷ Тоді один з Херувимів простягнув руку до вогню, що був між ними. Він узяв трохи вогню й поклав у руки чоловіка в полотняному вбранні, а той узяв вогонь і вийшов.

⁸ Під крилами в Херувимів можна було побачити щось таке, що нагадувало руки людини. ⁹ Я подивився й побачив поряд з Херувимами чотири колеса, по одному біля кожного з Херувимів; колеса виблискували, мов хризоліт. ¹⁰ На вигляд усі чотири були подібні: кожне, мов колесо, що перетинає інше. ¹¹ Коли вони рухалися, то йшли в будь-якому з чотирьох напрямків, куди Херувими поверталися; колеса не оберталися, коли Херувими йшли. Вони йшли в будь-якому напрямку, куди була повернена голова і, йдучи, не оберталися. ¹² Всі тіла кожного з них: їхні спини, руки, крила—були вкриті очима, як і їхні четверо коліс. ¹³ Я чув на власні вуха, що колеса називалися «вихором»^[c]. ¹⁴ Кожен із Херувимів мав чотири обличчя: одне обличчя—бика^[d], друге—людини, третє—лева, і четверте—орла. ¹⁵ І Херувими піднялися вгору. Це були ті живі істоти, яких я бачив біля каналу Кевар^[e]. ¹⁶ Коли Херувими рухалися, колеса при них рухалися, і коли Херувими розгорнули крила, щоб злетіти з землі, колеса лишалися при них. ¹⁷ Коли Херувими стояли спокійно, вони теж стояли спокійно, і коли Херувими здіймалися вгору, вони здіймалися разом з ними, бо вітер^[f] був у колесах.

¹⁸ Тоді слава Господа відійшла від порогу храму і стала над Херувимами. ¹⁹ Херувими розгорнули крила і знялися з землі на моїх очах. І коли вони летіли, колеса лишалися при них. Вони зупинилися біля входу до східної брами дому Божого і слава Бога Ізраїлю була над ними. ²⁰ Це були живі істоти, яких я бачив під Богом Ізраїлю біля каналу Кевар, і я зрозумів, що то були Херувими. ²¹ Кожен мав чотири обличчя і чотири крила, а під їхніми крилами було щось схоже на руки людини. ²² Їхні обличчя мали той самий вигляд, що й ті, які я бачив біля каналу Кевар. Кожен ішов прямо вперед.

¹ Для диригента хору. Псалом родини Кори.