M’Cheyne Bible Reading Plan
Соломон просить мудрості
3 Соломон уклав союз з фараоном, царем Єгипту, і одружився з його дочкою. Він узяв її до міста Давидового, поки не закінчиться будівництво його палацу й храму Господнього, а також муру навколо Єрусалима. 2 Люди, однак, і досі приносили жертви на узвишшях, оскільки храм іще не був збудований в ім’я Господнє. 3 Соломон виказував свою любов Господу, поводячись згідно з заповітом свого батька Давида, за винятком лише того, що приносив жертви й спалював запашне куріння на узвишшях.
4 Цар пішов до Ґівеона, щоб принести жертву, оскільки це було найважливіше узвишшя, і Соломон приніс у жертву на вівтарі тисячу всеспалень. 5 Уночі в Ґівеоні Соломону явився Господь уві сні, і Бог сказав: «Проси, що хочеш, щоб Я дав тобі».
6 Соломон відповів: «Ти виявив велику милість до Свого слуги, мого батька Давида, оскільки він був Тобі відданий, чесний і справедливий серцем своїм. Ти пішов далі у доброті Своїй до нього й дав йому сина, щоб сьогодні він сидів на троні.
7 Тепер, Господи мій Боже, Ти зробив Свого слугу царем замість мого батька Давида. Але я лише маленька дитина і не знаю, як виконувати свої обов’язки. 8 Твій слуга тут серед народу, обраного Тобою, великого народу, завеликого, щоб його порахувати. 9 Тож дай Своєму слузі проникливе серце, щоб правити Твоїм великим народом і розрізняти добро і зло. Бо хто ж інакше у змозі правити Твоїм великим народом?»
10 Господь був втішений, що Соломон попросив його про це. 11 Тож Господь сказав йому: «Оскільки ти попросив про це, а не про довге життя чи багатство для себе, не просив про смерть своїм ворогам, а просив про вміння розпізнавати й вершити справедливість, 12 Я зроблю те, про що ти просиш. Я дам тобі мудре й проникливе серце, таке, щоб не було нікого, рівного тобі в минулому й нікого рівного тобі в майбутньому. 13 Більше того, Я дам тобі те, про що ти не просив: багатство і шану, тож за життя твоє не буде царів, рівних тобі. 14 А якщо ти йтимеш Моїм шляхом і підкорятимешся Моїм наказам і настановам, як Давид, твій батько, Я дам тобі довге життя».
15 Тоді Соломон прокинувся і зрозумів, що це був сон. Він повернувся до Єрусалима, став перед ковчегом Заповіту Господнього і приніс жертви всеспалення та мирні жертви. По тому влаштував бенкет для всього свого двору.
Мудре правління
16 Якось прийшли до царя дві повії і стали перед ним. 17 Одна з них сказала: «Мій володарю, ця жінка і я живемо в одному будинку. Я народила дитину, коли вона була там зі мною. 18 Через три дні після народження моєї дитини ця жінка також повила. У будинку нікого, крім нас двох, не було.
19 Вночі син цієї жінки помер, бо вона лягла на нього. 20 Тож вона піднялася серед ночі і взяла мого сина від мене, поки я, слуга твоя, спала. Вона поклала його біля своїх грудей, а свого мертвого сина—біля моїх грудей. 21 Наступного ранку я встала, щоб подбати про свого сина, а він мертвий. Але коли я ближче придивилася до нього у вранішньому світлі, то побачила, що це не мій син, якого я народила».
22 Інша жінка сказала: «Ні! Живий—це мій син, а мертвий—твій».
Але перша наполягала: «Ні! Мертвий—це твій, а живий—мій». І так вони сперечалися перед царем.
23 Цар сказав: «Ця каже: „Мій син живий, а твій—мертвий!”—в той час, як інша каже: „Ні! Твій син мертвий, а мій—живий!”»
24 Тоді цар сказав: «Принесіть мені меч». Царю принесли меч. 25 Він тоді наказав: «Розрубайте живу дитину надвоє і дайте одну половину одній жінці, а другу—другій».
26 Та жінка, син якої був живий, сповнилася жалю до нього і сказала цареві: «Будь ласка, володарю мій, віддай їй живу дитину! Не вбивай її!»
Але інша сказала: «Ні я, ні ти не матимемо його. Розділіть його надвоє!»
27 Тоді цар дав наказ: «Віддайте живу дитину першій жінці. Не вбивайте її, вона—її мати».
28 Коли весь Ізраїль почув вирок, який виніс цар, усі сповнилися захвату перед царем, оскільки вони побачили, що він має мудрість від Бога[a] чинити правосуддя.
Вітання ефесянам
1 Вітання від Павла, апостола Ісуса Христа волею Божою, до людей Божих в Ефесі[a] віруючих в Ісуса Христа. 2 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа нашого Ісуса Христа.
Духовні благословення у Христі
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа. У Христі Він благословив нас усіма духовними благословеннями в Царстві Небеснім. 4 Бог обрав нас у Христі ще до створення світу, щоб були ми святими й чистими перед Ним, бо Він любить нас. 5 Він вирішив наперед, що всиновить нас через Ісуса Христа! Така була Його милостива воля. 6 І то на похвалу милості Його, якою обдарував Він нас в особі Свого улюбленого Сина.
7 Його пролита кров дала нам звільнення від гріхів. Нам прощено гріхи наші завдяки багатству милості Його. 8 Цю милість дарував нам Всевишній у Своїй глибокій премудрості й завбачливості. 9 Він відкрив нам таємницю волі Своєї, яка мала бути здійснена через Ісуса Христа.
10 Мета Божа в тому, щоб, коли настане належна година, об’єднати в Христі все, що є на небі й на землі.
11 Завдяки Христові ми стали людьми Божими і спадкоємцями Його. Нам це було визначено наперед згідно з намірами Того, Хто все здійснює за Своєю волею. 12 Це сталося для того, щоб ми, євреї, ті хто були першими в надії на Христа, змогли проголошувати хвалу славі Божій.
13 В Ньому і вас було позначено печаттю обіцяного Духа Святого, коли ви почули слово правди, Добру Звістку про спасіння й повірили в Христа. І зроблено це згідно з обітницею Божою. 14 Дух Святий є запорукою нашої спадщини, аж поки Бог не дасть звільнення нам, тобто тим, хто належить Йому. І ми вознесемо хвалу Його славі.
Павлова молитва
15-16 Відтоді, як я почув про вашу віру в Господа Ісуса і про вашу любов до всіх людей Божих, я не перестаю дякувати Богові за вас, згадуючи вас у своїх молитвах. 17 Я молюся, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, славний Отець, дарував вам мудре серце й відкритість до Його одкровення, щоб ви могли пізнати Його.
18-19 Я молюся, щоб ваші серця відкрилися для сприйняття світла, і ви зрозуміли, що є надія, до якої Він закликає вас; яка багата й прекрасна спадщина, котру Бог її дарує святим людям Своїм; щоб ви збагнули, яка незрівнянно могутня влада Його для нас, хто вірить. Його сила й могутність 20 були виявлені в Христі, коли Всевишній воскресив Його з мертвих і посадив праворуч від Себе на небесах. 21 Він посадив Христа вище всіх правителів, влади, сили й царів, вище будь-якого звання, що може бути присвоєне, і не лише в наші часи, а й у майбутньому. 22 Бог усе віддав під владу Христову і зробив Його Головою церкви. 23 Церква—це Тіло Христове, яку Він наповнює Собою. І Він наповнює всесвіт.
Пастухи та вівці
34 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, пророкуй проти пастирів[a] Ізраїлю, кажучи їм, що Господь Бог говорить: „Горе пастирям Ізраїля, що дбають тільки про самих себе! Чи не ліпше пастухам піклуватися про отару? 3 Ви жирно їсте, вдягаєтеся у вовну й забиваєте добірну худобу, але ж ви не дбаєте про отару. 4 Слабких ви не зміцнюєте, хворих не лікуєте, поранених не перев’язуєте, заблудлих не повертаєте, загублених не шукаєте. Ви правите ними суворо та жорстоко.
5 Тож і розкидало їх, бо не мали пастуха, а коли було їх розкидано, стали вони поживою для всіх диких звірів. 6 Вівці мої блукають по всіх горах, по всіх узвишшях. Розкидано стадо по всій землі, і нікому його зібрати”».
7 Тож почуйте, пастирі, слово Господа: 8-9 «Так само правда, як те, що Я є, оскільки вівцям моїм бракує пастуха й тому пограбовано їх і стали вони поживою для диких звірів. Так проголошує Господь Бог. Пастухи мої не розшукували заблудлих овець, а дбали радше про себе, ніж про отару мою, через те, пастухи, почуйте слово Господа, 10 що Господь Бог говорить: „Я проти тих пастухів, тож заберу від них овець Моїх. Я усуну їх від догляду за отарою, тож вони не зможуть більше харчуватись з неї. Я врятую отару Мою від їхніх пащ, і вона більше не буде поживою для них”».
Бог сам пастиме Свою отару
11 Бо ось що Господь Бог говорить: «Я сам шукатиму вівці Мої й доглядатиму їх. 12 Як пастух доглядає розкидану отару, коли він з нею, так само і Я доглядатиму вівці свої. Я зберу їх з усіх тих місць, де було їх розкидано днини хмарної і темної. 13 Я виведу їх із-поміж народів і позбираю їх по країнах, і приведу їх у їхню власну землю. Я випасатиму їх на горах ізраїльських, по ущелинах та по всіх поселеннях у цій землі. 14 Я випасатиму їх на доброму пасовиську, гори ізраїльські будуть їхнім випасом. Вони спочиватимуть на добрих травах, і вони годуватимуться на багатому пасовиську в горах ізраїльських. 15 Я сам випасатиму вівці Мої, Я дам їм спочити. 16 Я шукатиму заблудлих і повертатиму втеклих. Я перев’язуватиму поранених і зміцнюватиму слабких, а відгодованих і дужих винищу. Я пастиму отару справедливо. Так проголошує Господь Бог».
17 Що ж до тебе, отаро Моя, то ось що Господь Бог говорить: «Я судитиму між однією вівцею й другою, між бараном і козлом. 18 Чи не досить того, що пасетеся на доброму пасовиську? Чи треба ще й витоптати траву? Чи не досить того, що п’єте чисту воду? Чи треба ще й замулити її ногами своїми? 19 Адже Моїй отарі випадає пастися на тому, що вами витоптано, і пити те, що ви замулили ногами своїми».
20 Тож ось що Господь Бог говорить їм: «Я Сам судитиму між угодованими вівцями й худими. 21 Ви штовхаєтесь то боком, то плечем, буцаєте рогами всіх слабких овець, доки не повиганяєте їх зі стада. 22 Тож Я врятую отару Мою, і вони ніколи більше не будуть здобиччю для диких звірів. 23 Я наставлю над ними одного пастуха, слугу мого Давида і він випасатиме їх і буде пастирем їхнім. 24 Я, Господь, буду Богом їхнім, а слуга мій Давид буде їхнім князем. Я, Господь, сказав так.
25 Я укладу з ними Угоду миру й звільню землю від диких звірів, щоб могли вони безпечно жити в пустелі і спати в лісах. 26 Благословлю Я їх і місцину довкола гори Моєї, та посилатиму дощі по порі, і це будуть дощі благословення. 27 Дерева в полі приноситимуть плоди свої, а земля родитиме врожай, люди житимуть у безпеці в землі своїй. І вони знатимуть, що Я Господь, коли поламаю Я запори ярма їхнього і врятую їх із рук тих, хто поневолив їх. 28 Не грабуватимуть їх більше народи, та вони ніколи не будуть здобиччю для диких звірів. Вони житимуть у безпеці, й ніхто не лякатиме їх.
29 Я дам їм землю, славну своїми врожаями, і ніколи вони більше не будуть жертвами голодомору в цій землі, і ніколи не знатимуть зневаги народів. 30 Тоді вони збагнуть, що Я—Господь Бог їхній, що Я з ними і що вони—дім Ізраїлю, народ Мій. Так проголошує Господь Бог. 31 Ви, вівці мої, отара пасовиська мого,—Мій народ, і Я—Бог ваш!» Так проголошує Господь Бог.
1 Пісня. Хвальний псалом Асафа.
2 О Боже, не мовчи, не будь такий спокійний,
не залишайся незворушний.
3 Поглянь-но, Господи, заворушились вороги,
підняли голови і зброєю дзвенять.
4 Зловісні наміри виношують проти Твоїх людей,
усіх, кого Ти любиш і охороняєш.
5 Вони говорять: «То ж давайте їх зметемо,
щоб згадки про Ізраїль в жодного народу не лишилось».
6 О Боже, згуртувалися вони,
щоб дати бій Тобі, плетуть на Тебе змови.
7-8 Намети Едома, ізмаїльці, моавійці, аґрійці,
народ Ґевала, аммонійці, амаликійці й филистимляни,
ще й люди Тира—всіх їх змова проти нас єднає.
9 І навіть ассирійців там побачиш,
які дали нащадкам Лота силу. Села
10 Зроби їм так, як Ти зробив із мидіанцями,
Сісерою й Явином на берегах Кишону.
11 Ти знищив їх біля Ендора,
вони тепер—лиш гній в землі.
12 З вельможами їхніми зроби, як з Оревом й Зеевом,
з князями їхніми хай буде те, що з Зевою й Залмуною,
13 що кажуть: «Заберемо землю в народу Божого».
14 Порозганяй їх, Боже мій, як перекотиполе,
хай вітер їх розвіє, мов полову.
15 Спали їх, як пожежа лісова,
як вогнище, що пожирає ліс на горах.
16 Злякай і віднеси їх геть смерчем,
мов вітром штормовим з землі їх поздувай.
17 Хай їм ганьба струмує по щоках,
щоб кинулись Твоє ім’я шукати, Господи,
18 аби нажахані й принижені були навічно,
принижені й загублені в віках.
19 Тоді вже знатимуть, що сам Ти—Ягве,
що Ти єдиний і Всевишній над землею.
1 Для диригента. В супроводі ґіттіта. Хвальна пісня Кори.
2 О Всемогутній Господи,
Твій храм такий чарівний.
3 Не можу дочекатись, Господи,
коли ввійду в Твій храм,
душа і серце затремтять від щастя,
побачити Живого Бога.
4 О Всемогутній Господи, мій царю, Боже,
тут навіть ластівки собі знаходять дім,
в’ють гнізда і вирощують дітей.
5 Блаженні ті, хто у Господнім храмі оселились
і Бога прославляють день у день. Села
6 Благословенні ті, кому Ти силу дав,
шлях їхній—до Твого храму.
7 Вони ідуть через долину Бака
і воду п’ють з оаз, наповнених осінніми дощами.
8 Із міста в місто[a] йдуть вони,
щоби побачить Бога на Сіоні.
9 Господи, Боже Всемогутній, ось моя молитва!
О Боже Якова, почуй мене. Села
11 Один-єдиний день в Твоєму храмі кращий,
ніж тисячі днів будь-де.
Біля воріт у Божий храм тулитись краще,
ніж спочивати у домі безбожника.
12 Господь—то сонце й щит[d],
від Нього—слава й честь.
Душею чистим Він дарує все.
13 О Всемогутній Господи!
Хто вірить в Тебе, той і щастя має.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International