M’Cheyne Bible Reading Plan
Бен-Гадад нападає на Самарію
20 В цей час Бен-Гадад, цар арамійський, скликав усе своє військо. Його супроводжували тридцять два царі зі своїми кіньми та колісницями, він пішов і обложив Самарію, і напав на неї. 2 Він послав посланців до міста ізраїльського царя Агава з такими словами: «Ось що Бен-Гадад каже: 3 „Ваше срібло й золото належать мені, і найкращі ваші жінки та діти належать мені”».
4 Цар Ізраїлю відповів: «Як ти кажеш, мій володарю-царю, я і все, що я маю,—твоє».
5 Посланці повернулися й сказали: «Ось що Бен-Гадад каже: „Я посилав до тебе, щоб вимагати твоє срібло і золото, твоїх жінок і твоїх дітей. 6 Але в цей час завтра я збираюся послати своїх урядовців, щоб вони обшукали твій палац і будинки твоїх урядовців. Вони заберуть усе, що ти цінуєш, і винесуть геть”».
7 Цар Ізраїлю закликав усіх старійшин цих земель і сказав їм: «Дивіться, як цей чоловік шукає клопоту! Коли він послав по моїх жінок і дітей, по моє срібло й золото, я не відмовив йому, але зараз він бажає забрати все, чим володію я!»
8 Старійшини й народ відповіли: «Не слухай його й не погоджуйся на його вимоги».
9 Тож він відповів посланцям Бен-Гадада: «Скажіть моєму володарю-царю: „Твій слуга зробить те, що ти вимагав у перший раз, але цієї вимоги я не можу виконати”». Вони пішли й понесли цю відповідь Бен-Гададові.
10 Тоді Бен-Гадад послав інше повідомлення до Агава: «Нехай я матиму справу з богами, якщо залишиться в Самарії хоча б пригорща пороху для кожного мого чоловіка».
11 Цар Ізраїлю відповів: «Скажіть йому: „Нехай не хвалиться той, хто бере зброю, як той, хто її залишається в живих, щоб зняти її саморучно”».
12 Бен-Гадад почув цю відповідь, коли пив із царями в своєму наметі. Цар Бен-Гадад наказав своїм людям приготуватися до бою, тож вони підготувалися напасти на місто.
Агав перемагає Бен-Гадада
13 Тим часом пророк прийшов до Агава, царя ізраїльського, і проголосив: «Ось що каже Господь: „Ви бачите це велике військо? Я віддам його сьогодні у ваші руки, і тоді ви дізнаєтеся, що Я—Господь”».
14 «Але хто це зробить?»—спитав Агав. Пророк відповів: «Ось що каже Господь: „Молода старшина правителів тих земель зробить це”».
«А хто розпочне битву?»—спитав він. Пророк відповів: «Ти».
15 Тож Агав закликав молоду старшину правителів земель—двісті тридцять два чоловіки. Потім він зібрав решту ізраїльтян—всього сім тисяч. 16 Вони виступили опівдні, поки Бен-Гадад і з ним тридцять два царі лежали в наметах і пиячили. 17 Молода старшина правителів виступила першою.
Тоді Бен-Гадад вирядив своїх розвідників, які повідомили: «Люди просуваються від Самарії».
18 Він сказав: «Захопіть їх живцем, не зважаючи на те, йдуть вони миром чи війною».
19 Молода старшина правителів земель крокувала від міста, а за ними йшло військо, 20 і кожен убив ворога. Тут арамійці кинулися навтіч, а ізраїльтяни їх переслідували. Однак Бен-Гадад, цар арамійський, утік верхи разом із кількома вершниками. 21 Цар Ізраїлю захопив коней і колісниці і завдав тяжких втрат арамійцям.
22 Після цього пророк прийшов до царя Ізраїлю і сказав: «Зміцни свої укріплення й подивися, що треба зробити, оскільки наступної весни цар арамійський знову нападе на тебе».
23 Тим часом урядовці царя арамійського порадили йому: «Їхні боги—це боги узвиш. Ось чому вони були занадто дужі для нас. Але якщо ми битимемося з ними на рівнині, напевне, ми будемо дужчі за них. 24 Зроби так: зніми всіх царів з командування й заміни їх іншими командирами. 25 Підніми своє військо, щоб було таке ж, як те, що ти втратив: коня за коня, колісницю за колісницю—щоб ми могли битися з Ізраїлем на рівнині. Тоді напевно ми будемо міцнішими за них». Він погодився з ними і зробив належне.
26 Наступної весни Бен-Гадад скликав арамійців і пішов до Афека, щоб знову битися з Ізраїлем. 27 Коли ізраїльтян також було скликано і їм роздали провізію, вони вирушили, щоб зустрітися з ними. Ізраїльтяни розташувалися навпроти них, як два маленькі стада кіз, у той час, як арамійці заповнили все навкруги.
28 Божий чоловік прийшов і сказав царю Ізраїлю: «Ось що каже Господь: „Оскільки арамійці думають, що Господь є Богом узвиш, а не долин, Я віддам це велике військо в твої руки, і ти дізнаєшся, що Я—Господь”».
29 Протягом семи днів вони стояли таборами одне навпроти одного, а на сьомий день розпочалася битва. Ізраїльтяни вразили сто тисяч арамійських піхотинців того дня. 30 Решта втекла до міста Афека, де мур обвалився на двадцять сім тисяч із них. І Бен-Гадад утік до міста й сховався там у внутрішніх кімнатах.
31 Його урядовці сказали йому: «Слухай, ми чули, що царі дому Ізраїльського милостиві. Давай підемо до царя Ізраїлю в підперезаній волосяниці і з мотуззям навколо голови[a]. Може, він врятує твоє життя».
32 Одягнувши волосяниці й мотуззя навколо голови, вони пішли до царя Ізраїлю і сказали: «Твій слуга Бен-Гадад каже: „Прошу, залиш мене живим”».
Цар відповів: «Він іще й досі живий? Він—мій брат[b]».
33 Люди прийняли це за добрий знак і швидко відповіли: «Так, твій брат Бен-Гадад»,—сказали вони.
«Підіть і приведіть його»,—сказав цар. Коли Бен-Гадад прийшов, Агав посадив його в свою колісницю.
34 «Я поверну міста, які мій батько забрав у твого батька,—запропонував Бен-Гадад.—Ти влаштуєш свої торгові осередки в Дамаску, як мій батько робив у Самарії».
Агав сказав: «На засадах угоди я тебе звільняю». Тож він уклав із ним угоду й відпустив його.
Пророк засуджує Агава
35 За наказом Господа один із синів пророка сказав своєму товаришу: «Вдар мене». Але той відмовився.
36 Тоді пророк сказав: «Оскільки ти не послухався Господа, то як тільки підеш від мене, тебе уб’є лев». І після того, як чоловік пішов, його знайшов лев і вбив.
37 Пророк знайшов іншого чоловіка і сказав йому: «Вдар мене, будь ласка». Тож чоловік ударив його і поранив. 38 Тоді пророк пішов і став біля дороги, чекаючи на царя. Він не хотів, щоб його впізнали, тож накинув на очі наголівну пов’язку. 39 Коли цар проходив, пророк гукнув до нього: «Твій слуга був у гущі битви, і хтось підійшов до мене з полоненим і сказав: „Постережи цього чоловіка. Якщо він зникне, ти заплатиш життям за його життя або талантом[c] срібла”. 40 Поки твій слуга був зайнятий тим-сим, чоловік зник».
«Це твої слова,—сказав цар Ізраїлю,—ти сам це виголосив свій вирок».
41 Тоді пророк швидко зняв пов’язку з очей, і цар Ізраїлю впізнав, що це один з його пророків. 42 Він сказав царю: «Ось що каже Господь: „Ти звільнив чоловіка, а Я сказав, він має померти. Ось чому ти заплатиш життям за його життя, своїми людьми за його людей”». 43 Засмучений і розгніваний, цар Ізраїлю пішов до свого палацу в Самарії.
Прихід Тимофія до солунян
3 Тож не в змозі це більше витримати, ми вирішили самі залишитися в Афінах. 2-3 Ми послали Тимофія, нашого брата і товариша в праці Божій, у проголошенні Доброї Звістки про Христа. Ми послали його, щоб зміцнити вас і підбадьорити в вашій вірі, щоб ніхто не похитнувся через ці труднощі, які маємо ми зараз. Бо ви самі знаєте, що ми призначені на це.
4 Навіть коли ми були з вами, то наперед застерігали вас, що страждатимемо. Тож, як вам добре відомо, воно так і сталося. 5 Отже, не маючи змоги більше чекати, я вирядив Тимофія довідатися про вашу віру. Я боявся, щоб лукавий часом не спокусив вас, і щоб наш тяжкий труд не був марний.
6 Але Тимофій щойно повернувся від вас і приніс нам Добру Звістку про віру вашу і любов. Він сказав нам, що ви завжди тепло згадуєте про нас, і що маєте сильне бажання побачити нас так само, як і ми бажаємо побачити вас. 7 Тож, брати і сестри, у всіх наших стражданнях і гоніннях ми підбадьорилися вірою вашою.
8 Так, ми тепер сповнені життя, бо знаємо, що ви міцно стоїте в Господі. 9 Яку подяку ми можемо віддати Богові за вас, за всю ту радість, що ми маємо перед нашим Богом? 10 Ми ревно молимось і вдень, і вночі, щоб змогли ми вас побачити знов і дати вам усе необхідне, аби зміцнити вашу віру.
11 Тож нехай сам Бог наш і Отець і Господь Ісус спрямують наш шлях до вас. 12 Нехай Господь примножить і збагатить вас любов’ю одне до одного й до всіх інших, так само, як і ми сповнені любові до вас. 13 Нехай Він зміцнить в вас бажання праведного життя і зробить вас невинними й святими перед Богом нашим і Отцем у час пришестя Господа нашого Ісуса з усіма Його святими людьми.
Сон Навуходоносора
2 На другий рік царювання Навуходоносору почали снитися сни. Розум його стривожився, і він не міг спати. 2 Тож цар скликав чародіїв, віщунів, ворожбитів та астрологів[a] щоб вони розтлумачили, що йому сниться. От вони прийшли й стали перед царем.
3 Навуходоносор сказав їм: «Снився мені сон, який тривожить мене, я хочу знати, що він означає». 4 Тоді астрологи відповіли царю арамійською мовою: «О, царю, живи вічно! Розкажи твоїм слугам цей сон, і ми розтлумачимо його».
5 Цар відповів астрологам: «Ось що я твердо вирішив: якщо ви не скажете мені, про що мені снилося і не розтлумачите той сон, я розірву вас на шматки, а оселі ваші я зруйную вщент. 6 Але якщо ви розкриєте мені цей сон і розтлумачите його, ви отримаєте від мене подарунки, винагороди і великі почесті. Отже, поясніть мені сон і розтлумачте його».
7 І знову вони промовили: «Хай цар розповість своїм слугам сон, і ми розтлумачимо його».
8 Тоді цар сказав: «Ясна річ, ви намагаєтеся виграти час, бо розумієте, що я справді твердо вирішив: 9 якщо ви не поясните сон, для вас існує тільки одна кара. Ви змовилися сказати мені брехливі й підступні слова, сподіваючись на якісь зміни. Тож розкажіть мені сон, і я знатиму, чи можете ви розтлумачити його».
10 Астрологи відповіли цареві: «Немає на світі людини, яка може зробити те, що цар вимагає! Жоден цар, хоч який би він був великий та могутній, ніколи не вимагав такого від жодного чародія, віщуна чи астролога. 11 Те, про що просить цар, занадто складно. Ніхто не зможе повідати цього цареві, окрім богів, але вони не живуть серед людей».
12 Це так розгнівало і розлютило царя, що він наказав покарати всіх мудреців Вавилону. 13 Тож був виданий наказ про страту мудреців, і послали людей по Даниїла та його друзів, щоб і їх убити. 14 Коли Аріох, начальник царської варти, вийшов стратити мудреців Вавилону, Даниїл звернувся до нього розважливо й чемно. 15 Він спитав царського урядовця: «Чому цар видав такий суворий наказ?» Тоді Аріох пояснив усе Даниїлу.
16 Даниїл пішов і попросив царя дати йому час, щоб він міг розтлумачити сон. 17 По тому Даниїл повернувся додому й пояснив, у чому справа, своїм друзям Хананії, Мишаелу та Азарії. 18 Він умовив їх благати в Бога Небесного ласки щодо цієї таємниці, щоб він та його друзі не були покарані разом з іншими мудрецями Вавилона.
19 Вночі ця таємниця була відкрита Даниїлові у з’яві. Тоді Даниїл прославив Бога Небесного. 20 Він сказав:
«Благословенне будь ім’я Боже від віку й до віку,
бо в Нього мудрість і сила!
21 Він змінює час і пори року;
він настановляє царів і скидає їх.
Він дає мудрість мудрим
і знання проникливим.
22 Він відкриває глибоке й приховане,
він знає, що лежить у темряві
і світло перебуває з Ним.
23 Я славлю і хвалю тебе, о Боже батьків моїх:
Ти надав мені мудрість і силу,
Ти відкрив мені те, про що ми просили Тебе,
Ти відкрив нам сон царя».
Даниїл тлумачить сон
24 Після цього Даниїл пішов до Аріоха, якого цар призначив покарати мудреців Вавилона і сказав йому: «Не вбивай мудреців Вавилона. Відведи мене до царя, і я розтлумачу йому сон його».
25 Аріох негайно відвів Даниїла до царя і сказав: «Я знайшов серед полонених юдеїв чоловіка, який може розтлумачити цареві його сон». 26 Цар спитав Даниїла (його також називали Валтасар): «Чи можеш ти розказати, що я бачив уві сні, й розтлумачити це?»
27 Даниїл відповів: «Жоден мудрець, віщун, чародій чи астролог не може розкрити царю ту таємницю, про яку цар питає. 28 Але є Бог на Небесах, який відкриває таємниці. Він показав царю Навуходоносору, що станеться у майбутньому. Твій сон та видіння, що промайнули у твоїй голові, коли ти лежав на ложі, ось які. 29 Коли ти лежав там, о царю, твій розум звернувся до того, що має статися. І той, хто відкриває таємниці, показав тобі, що має статися. 30 Щодо мене, ця таємниця була відкрита мені не тому, що я мудріший від усіх живих, а для того, щоб ти, о царю, міг дізнатися про тлумачення і зрозуміти те, що у твоєму розумі. 31 Ти побачив, о царю, перед тобою стояла велика статуя, величезна, сяюча статуя, страхітлива та вражаюча на вигляд. 32 Голова статуї була зроблена зі щирого золота, груди її та руки—срібні, живіт її та стегна—з бронзи. 33 Ноги її з заліза, ступні її частково з заліза, а частково з гончарної глини. 34 Поки ти дивився, камінь відломився, але не людськими руками. Він ударив по ступнях статуї з заліза й гончарної глини і розтрощив їх. 35 Тоді залізо, глина, бронза, срібло і золото вмить розлетілися на шматки й стали ніби полова на току влітку. Вітер розвіяв їх, і сліду не залишилося. Але камінь, що вдарив статую, перетворився на величезну гору й заповнив усю землю. 36 Це був сон, а зараз ми розтлумачимо його царю. 37 Ти, о царю, цар царів. Бог Небесний дав тобі царство, владу, силу і славу. 38 У твої руки віддав Він людей і звірів на землі та птаство небесне. Хоч би де вони жили, Він зробив тебе володарем над ними. Ти і є ця голова з золота. 39 Після тебе інше царство настане, менше за твоє. Потім третє царство, бронзове, буде правити всією землею. 40 Нарешті настане четверте царство, міцне, мов залізо, бо залізо розбиває і трощить усе, і так само, як залізо розбиває все на шматки, так воно розіб’є і зламає всіх інших. 41 А що ти бачив ступні та пальці частково з гончарної глини, а частково з заліза, то це буде розділене царство. Однак воно матиме певну міць заліза, хоча ти й бачив залізо змішаним із глиною. 42 Як пальці були частково залізні й частково глиняні, так і те царство буде до певної міри міцним, а до певної міри крихким. 43 А що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною, то так і люди будуть змішані й поєднані між собою не ліпше, ніж залізо змішується з глиною. 44 За часів тих царів Бог Небесний створить царство, яке ніколи не буде ні зруйноване, ні залишене іншому народу. Воно повалить усі ті царства й покінчить з ними, а саме існуватиме повік. 45 От що означає видіння каменя, відділеного від гори, але не людськими руками, каменя, що розбив залізо, бронзу, глину, срібло й золото на шматки. Великий Бог показав цареві, що станеться в майбутньому. Цей сон правдивий, і тлумачення певне».
46 Тоді цар Навуходоносор упав долілиць перед Даниїлом і віддав йому шану. Він звелів, щоб принесли йому пожертву та запашне куріння. 47 Цар сказав Даниїлу: «Справді, твій Бог—Бог над богами і Володар царів. Він відкриває людям те, вони не можуть знати, бо ти зміг розгадати цю таємницю». 48 Цар возвеличив Даниїла й щедро обдарував його. Він зробив його правителем над усім вавилонським краєм і поставив головою над усіма мудрецями. 49 Крім того, на прохання Даниїла, цар призначив Шедраха, Мешаха й Аведнеґо управителями над вавилонським краєм, а сам Даниїл лишився при царському дворі.
1 Славімо Господа!
Дякуйте Господу за Його доброту,
за справжню милість Його вічну!
2 Ніхто не годен полічити сил Господніх!
Ніхто не виспіває всі хвали Йому!
3 Благословенний той, хто зберігає справедливість,
хто праведність вершить!
4 Згадай мене, о Господи, коли народу явиш милість,
коли народ спасатимеш, про мене не забудь.
5 Дозволь мені побачити благополуччя обраних Твоїх,
Твого народу радощі мене також хай тішать,
дозволь радіти з того, що Тобі належу.
6 Ми, як і пращури, грішили, були неправедні,
і це провина наша.
7 З твоїх чудес в Єгипті не навчилися нічого,
не пам’ятали наші предки Твоєї щирої любові.
Там, де Червоне море розлилося,
вони повстали проти Бога.
8 Але Господь їх врятував, щоб показати Свою велич,
порятував заради імені Свого.
9 Він море посварив, і висохло воно,
Він їх провів по дну морському, наче по пустелі.
10 Від ненависників Він врятував їх
і викупив від ворогів.
11 А їхніх кривдників вода накрила,
не врятувався жоден з них.
12 Тож слову Божому повірили вони
і прославлять Його піснями почали.
13 Та швидко знов забули всі Його діяння,
були занадто нетерплячі для Його порад.
14 В пустелі піддались спокусам
і випробовувати Бога почали.
15 Тоді Він дав їм те, чого бажали:
наслав на них Він згубну моровицю.
16 В святому таборі Господньому вони
палко підтримали Мойсея та Аарона.
17 А щодо послідовників Датана й Авірама,
то розверзлася, поглинула й зімкнулася земля.
18 Перед збіговиськом вогонь зметнувся
й спалив зловмисників усіх.
19 А потім спорудили золоте теля в пустелі
і долілиць попадали в покорі.
20 Преславного зміняли на боввана,
подобу травоїдного вола.
21 Забули, Хто творив великі справи у Хамовій землі,
чудесні дива на Червонім морі.
22 У Хамовій землі Він творив великі справи
і неймовірні дива на Червонім морі.
23 Він знищив би усіх, якби не раб Його Мойсей,
який вступився, гнів Господній пригасив
і від загибелі порятував їх.
24 І знов вони Його відринули,
й в жаданім краї відкинули Його веління.
25 Вони сиділи по наметах і на Бога нарікали,
не прислухалися до голосу Господнього.
26 Тож Він поклявся знову їх пожбурити в пустелю,
27 нащадків їхніх вимести й розвіяти по світу.
28 У Ваал-Пеорі вони пристали до поклоніння Ваалу
і поділяли жертви мертвих[a].
29 Тож вчинками своїми прогнівили Бога,
і Він за те наслав на них хвороби.
30 Встав Фінегас, помолився й спинив моровицю[b].
31 Той вчинок праведним вважають,
із роду в рід і навічно.
32 Та знову Бога прогнівили у Меріві
і через те примусили Мойсея зле вчинити.
33 Мойсея гірко засмутили,
він нерозсудливо заговорив.
34 Не знищили вони народів інших,
як наказав Господь.
35 Натомість розбрелися між племенами,
навчилися чинити, як народи інші.
36 І почали бовванам поклонятись,
що стало пасткою для них.
37 Дітей приносити почали в жертву,
то ж віддавати демонам дітей.
38 Невинну кров вони лили синів і дочок,
принесених бовванам ханаанським в жертву,
тією кров’ю землю осквернили[c].
39 Й себе неправедністю осквернили,
немов розпустою повії.
40 Тож розлютивсь Господь на Свій народ,
почав Свій спадок зневажати.
41 Господь віддав їх іншим племенам,
тож їхні вороги вже ними керували.
42 Їх вороги нещадно гнобили й гнітили.
43 Він знову й знову рятував їх,
Його ж не слухались вони, чинили що хотіли,
тому й приймали кару за вину свою.
44 Але щоразу у біді, коли молились Богу,
Він чув їх, дбав про них, не залишав в біді.
45 Він згадував Свій Заповіт
і щирою любов’ю їх втішав.
46 Він змусив ворогів їм ласку виявляти.
47 Тож нині, Господи наш Боже,
врятуй нас, збери нас із-поміж народів,
щоб ми до храму повернулись прославляти Твоє ім’я
й Тебе піснями величати.
48 Благословенний є Господь наш Бог на всі віки!
І весь народ сказав: «Амінь!»
Славімо Господа!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International