M’Cheyne Bible Reading Plan
Ілля і Овдій
18 На третій рік засухи слово Господнє було до Іллі: «Іди й постань перед Агавом, і Я пошлю дощ на цю землю». 2 Тож Ілля пішов, щоб постати перед Агавом. Був тоді страшний голод у Самарії.
3 І Агав закликав до себе Овдія, який був управляючим палацом. (Овдій був відданим віруючим у Господа. 4 Коли Єзевел убивала пророків Господніх, Овдій заховав сто пророків у двох печерах, по п’ятдесят у кожній, і постачав їм їжу та воду). 5 Агав сказав Овдієві: «Іди по землях до всіх струмків та ярів. Може, ми знайдемо трохи трави, щоб не повмирали коні та мули, щоб ми не мусили вбивати якихось наших тварин». 6 Тож вони поділили землі, які повинні були обійти, Агав пішов в одному напрямку, а Овдій в другому.
7 По дорозі Овдієві зустрівся Ілля. Овдій упізнав його, вклонився до землі й промовив: «Чи це справді ти, мій володарю, Іллє?»
8 Ілля відповів: «Так, піди й скажи своєму господарю: „Ілля бажає його бачити”».
9 «Що поганого я зробив,—запитав Овдій,—що ти посилаєш свого слугу до Агава на смерть? 10 Так само напевне, як і те, що Господь твій Бог живий, не існує жодного народу чи царства, куди б мій хазяїн не посилав у пошуках тебе. І коли народ чи царство заявляли, що тебе там немає, він змушував їх заприсягтися, що вони не можуть тебе знайти. 11 А зараз ти мені кажеш піти до мого хазяїна і сказати: „Ілля тут”. 12 Я не знаю, куди Дух Господній може тебе занести, коли я піду. І якщо я піду і скажу Агаву, а він тебе не знайде, він мене вб’є. Я, твій слуга, йшов за Господом з дитинства. 13 Чи не чув ти, мій володарю, що я зробив, коли Єзевел побивала пророків Господніх? Я сховав сто пророків Господніх у двох печерах, по п’ятдесят у кожній, і постачав їм їжу й воду. 14 А зараз ти кажеш мені піти до мого хазяїна і сказати: „Ілля тут”. Він мене вб’є!»
15 Ілля відповів: «Як Господь Всемогутній, Якому я служу,—живий, так само напевне я постану сьогодні перед Агавом».
Ілля на горі Кармел
16 Тож Овдій пішов назустріч Агавові, розповів йому, і Агав пішов зустріти Іллю. 17 Коли він побачив Іллю, він сказав йому: «Це ти той, хто приносить неспокій в Ізраїль?»
18 «Я не приносив неспокою до Ізраїлю,—відповів Ілля.—А ти й рід твого батька накликали лихо нехтуванням Господніми заповідями і службою Ваалові. 19 А тепер збери людей з усього Ізраїлю, щоб вони зустрілися зі мною на горі Кармел. І приведи чотириста п’ятдесят пророків Ваала і чотириста пророків Ашери, які їдять за столом[a] Єзевел».
20 Тож Агав розіслав заклик по всьому Ізраїлю й зібрав пророків на горі Кармел. 21 Ілля вийшов перед людьми і сказав: «Коли ж ви вирішите кому поклонятися: якщо Господь є Богом, слідуйте за ним, а якщо Ваал є Богом, слідуйте за ним».
Але люди нічого не сказали.
22 Тоді Ілля сказав їм: «Я залишився єдиний пророк Господній, а у Ваала чотириста п’ятдесят пророків. 23 Візьміть для нас двох биків. Дайте їм вибрати одного для себе, і нехай вони поріжуть його на шматки й покладуть на дрова, але не запалюють. Я підготую іншого бика й покладу на дрова, але не запалюватиму. 24 Тоді ви назвете на ім’я вашого бога, а я назву на ім’я Господа. Бог, який відповість вогнем, і є Богом».
Тоді всі люди промовили: «Ти кажеш правильно».
25 Ілля сказав пророкам Ваала: «Виберіть одного з биків і спершу його приготуйте, оскільки вас так багато. Назвіть на ім’я свого бога, але не запалюйте вогонь». 26 Вони взяли бика, якого їм дали, й приготували його. Потім вони називали ім’я Ваала від ранку до півдня. «О Ваале, дай нам відповідь!»—кричали вони. Але не було відповіді. Ніхто не відповів. І вони танцювали навколо жертовника, який збудували.
27 Опівдні Ілля почав насміхатися з них. «Кричіть голосніше, звичайно ж він бог! Мабуть, він замислився, чи зайнятий, чи подорожує. Може, він спить, і його треба розбудити?»
28 Тож вони кричали голосніше й лупцювали себе мечами та списами, за їхнім звичаєм, поки не потекла кров. 29 Полудень минув, а вони продовжували свої навісні пророкування, поки не настав час вечірніх жертвоприношень. Але не було відповіді, ніхто не відповідав, ніхто не звертав уваги.
30 Тоді Ілля сказав усім людям: «Ідіть до мене». Вони пішли до нього, і він полагодив вівтар Господній, який було зруйновано. 31 Ілля взяв дванадцять каменів, по одному для кожного з колін нащадків Якова, до якого прийшло слово Господнє, коли Він сказав: «Твоє ім’я буде Ізраїль». 32 З тих каменів він зробив вівтар в ім’я Господнє і викопав рівчак навколо нього, досить великий, щоб умістити дві сеї[b] насіння. 33 Він зібрав дрова, порізав бика на шматки й поклав на дрова. Тоді він сказав їм: «Наповніть чотири великі жбани водою і полийте жертву й дрова».
34 «Зробіть це ще раз»,—сказав він, і вони зробили це ще раз.
«Зробіть це втретє»,—наказав він, і вони зробили це втретє. 35 Вода стекла навколо жертовника і навіть заповнила рівчак.
36 В час жертвоприношення пророк Ілля вийшов наперед і проголосив молитву: «О Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля, нехай стане відомо сьогодні, що Ти—Бог Ізраїлю, і що я, Твій слуга, зробив усе це за Твоїм наказом. 37 Дай мені відповідь, о Господи, дай мені відповідь, щоб ці люди знали, що Ти, о Господи, є Бог, і що Ти привертаєш їхні серця назад».
38 Тоді вогонь Господній упав і запалив жертву, дрова, каміння й землю, а також злизав воду з рівчака.
39 Коли всі люди побачили це, вони впали долілиць і гукнули: «Господь—це Бог! Господь—це Бог!»
40 Тоді Ілля наказав їм: «Схопіть пророків Ваала. Не дайте жодному втекти!» Вони схопили їх, Ілля привів їх у Долину Кішон і стратив там.
41 І сказав Ілля Агаву: «Піди поїж і попий, бо це шум сильного дощу». 42 Тоді Агав пішов поїв і попив, а Ілля забрався на вершину гори Кармел, нахилився до землі й сховав обличчя між колін.
43 «Піди подивись у бік моря»,—сказав він своєму слузі. Той пішов і подивився. «Нічого там немає»,—сказав він.
Сім разів Ілля повторював: «Іди знову».
44 На сьомий раз слуга доповів: «Хмарка, маленька, як чоловіча долоня, піднімається з-за моря».
Тож Ілля сказав: «Піди скажи Агаву: „Запрягай свої колісниці і їдь униз, поки дощ не зупинив тебе”».
45 Тим часом небо почорніло від хмар, здійнявся вітер, і почалася сильна злива. І Агав поїхав до Єзреела. 46 Сила Господня спустилася на Іллю і, запхнувши плащ за пояс, він біг перед Агавом увесь шлях до Єзреела.
Вітання
1 Вітання від Павла, Силуана й Тимофія церкві солунській, яка належить Богу Отцю і Господу Ісусу Христу. Благодать Божа вам і мир.
Про життя і віру солунян
2 Ми завжди дякуємо Богові за вас усіх і згадуємо про вас у своїх молитвах. 3 Ми ніколи не забуваємо перед Богом, Отцем нашим, про труди ваші завдяки вірі, про працю вашу, що йде від любові вашої, і про терпіння ваше, що надихане надією на Господа нашого Ісуса Христа.
4 Ми знаємо, брати і сестри улюблені Богом, що Він обрав саме вас бути Його народом. 5 Бо наша Благовість дійшла до вас не лише словами, а з силою, з Духом Святим, з глибоким переконанням у її істинності. Ви знаєте, як ми жили, коли були з вами. І це було заради вас. 6 І ви стали подібними до нас і Господа. Ви прийняли Послання серед багатьох мук із радістю, що йде від Святого Духа.
7 Отож бо й стали ви взірцевим прикладом для всіх віруючих у Македонії та Ахаї. 8 Бо Слово Господнє йшло від вас, й було його чути поза межами Греції, і про віру вашу стало відомо повсюди. Тож нам не треба нічого казати.
9 Усюди люди самі говорять, про те, як прийняли ви нас, і про те, як відвернулися ви від бовванів, щоб служити живому та істинному Богові. 10 І щоб очікувати пришестя Його Сина з небес—Того, Кого Бог воскресив із мертвих, а саме Ісуса, Який спасе нас від прийдешнього гніву Божого.
Розподіл землі
48 «Оці землі належали колінам ізраїльським: на північному кордоні Дан матиме одну частину; вона йтиме по Гетлонській дорозі до Гаматського входу. Гацар-Енана та північний кордон Дамаска поруч із Гаматом буде частиною кордону від східного краю до західного. 2 Ашер матиме одну частину; вона межуватиму з землею Дана зі сходу на захід. 3 Нафталі матиме одну частину; вони межуватиме з землею Ашеровою із сходу на захід. 4 Манассія матиме одну частину; вона межуватиме з землею Нафталі зі сходу на захід. 5 Ефраїм матиме одну частину; вона межуватиме з землею Манассієвою зі сходу на захід. 6 Рувим матиме одну частину; вона межуватиме з землею Ефраїма зі сходу на захід. 7 Юда матиме одне частину; вона межуватиме з землею Рувимовою зі сходу на захід. 8 Поруч з землею Юдиною зі сходу на захід буде земля, що ви мусите подарувати, як особливий дар. Матиме вона ширину в двадцять п’ять тисяч ліктів[a], а довжина її зі сходу на захід буде такою ж, як і в усіх колін. В середині її буде храм.
9 Цю землю ви посвятите Господу. Буде вона двадцять п’ять тисяч ліктів завдовжки і двадцять тисяч ліктів[b] завширшки. 10 Цю землю буде поділено між священиками (левитами). Буде вона двадцять п’ять тисяч ліктів завдовжки по північній стороні, десять тисяч ліктів завширшки по західній стороні, десять тисяч ліктів завширшки по східній стороні й двадцять п’ять тисяч ліктів завдовжки по південній стороні. В центрі її буде храм Господній. 11 Ця земля для священиків, освячених синів Задока, що були вірні в служінні Мені й не відступили, як левити, коли ізраїльтяни відвернулися від Мене. 12 Це буде особливий дар їм—найсвятіша частина, що межує з землею левитів.
13 Разом із землею священиків, левити матимуть наділ у двадцять п’ять тисяч ліктів завширшки. Довжина загалом буде двадцять п’ять тисяч ліктів, а ширина—десять тисяч ліктів. 14 Вони не мають права ні продавати, ані обмінювати її. Це найкраща з земель, і не повинна вона переходити до інших рук, бо свята вона для Господа.
Частка міської власності
15 Земля, що залишилася після того, як левити й священики отримали свою частку: п’ять тисяч ліктів[c] завширшки і двадцять п’ять тисяч ліктів[d] завдовжки—яка відводилася для загального користування міста: для будинків і пасовиська. Місто буде в центрі її. 16 Воно матиме такі розміри: північна сторона чотири з половиною тисячі ліктів[e], південна сторона також чотири з половиною тисячі ліктів, східна сторона чотири з половиною тисячі ліктів, і західна сторона чотири з половиною тисячі ліктів. 17 Пасовисько для міста буде на двісті п’ятдесят ліктів[f] на північ, двісті п’ятдесят ліктів на південь, двісті п’ятдесят ліктів на схід і двісті п’ятдесят ліктів на захід. 18 Решта цієї землі, що межує зі священною частиною по всій довжині її, становитиме десять тисяч ліктів на східній стороні й десять тисяч ліктів на західній. Те, що родитиме вона, харчуватиме робітників у місті. 19 Робітники з міста, що оброблятимуть її, приходитимуть із усіх колін Ізраїлю.
20 Вся ця особлива частина буде квадратом зі стороною в двадцять п’ять тисяч ліктів. Його слід залишити для священиків, для левитів і для міста—рівними частинами.
21 Що лишилося між священною землею та власністю міста, належатиме володарю. Ця земля простягатиметься від східної межі священної землі на схід двадцять п’ять тисяч ліктів до східного кордону і з західної сторони також на двадцять п’ять тисяч ліктів до західного кордону. Обидва ці клапті землі, що тягнуться вздовж землі, яка належить колінам ізраїльським, належатимуть царю, а священна частина з храмом буде посередині їх.
22 Тож власність левитів і власність міста лежатиме в центрі землі, що належить царю. Царева земля лежатиме між кордоном Юдеї та Веніаминової спадщини.
23 Щодо решти колін: Веніамин матиме одну частину; вона простягатиметься від східного кордону до західного.
24 Симеон матиме одну частину; вона межуватиме з землею Веніаминової від сходу до заходу.
25 Іссаха́р матиме одну частину; вона межуватиме з землею Симеоновою від сходу до заходу.
26 Завулон матиме одну частину; вона межуватиме з землею Іссаха́ровою від сходу до заходу.
27 Ґад матиме одну частину; вона межуватиме з землею Завулоновою від сходу до заходу. 28 Південний кордон Ґада пролягатиме від Тамара до вод Меріва Кадеш, тоді вздовж Єгипетського потоку і вздовж Середземного моря.
29 Це земля, яку ви мусите поділити як спадщину між колінами ізраїльськими, і такі будуть наділи їхні»,—проголошує Господь Бог.
Ворота міста
30 А ось входи міста, починаючи з північної сторони, що були чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки. 31 Брами міста називатимуться за колінами Ізраїлю. Троє брам на північній стороні будуть Рувимова, Юдина та Левієва.
32 На східній стороні, що була чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки,—три брами: Йосипова, Веніаминова й Данова.
33 На південній стороні, що були чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки,—три брами: Симеонова, Іссаха́рова й Завулонова.
34 На західній стороні, що була чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки,—три брами: Ґадова, Ашерова й брама Нафталі.
35 Всього навколо міста буде вісімнадцять тисяч ліктів[g]. І назва міста віднині й надалі буде: «Господь Тут»[h].
1 Душе моя, благословення Господу пошли!
О Господи, мій Боже, Ти—величний,
Ти вбраний в шати доблесті і слави.
2 Як в тогу, Він огорнений у світло,
Він небо розгортає, мов завісу.
3 Небеса—підмурівок Його дому,
небесні хмари—колісниці Бога,
на крилах вітру Він мандрує небесами.
4 Зробив Він Ангелів подібними до вітру,
а слуг Своїх—до полум’я.
5 Він землю на підвалини міцні поставив,
отож ніколи не впаде вона.
6 Мов ковдрою, безоднею вкрив землю,
вершини гір Він вкрив водою.
7 Коли Він дорікнув і гримнув грізно,
то води ринули, помчались хутко з гір.
8 Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз,
все стало на свої місця, як Ти звелів.
9 Ти встановив кордони для води,
щоб суходіл не затопила.
10 Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.
11 Вони звірині польовій дають напитись,
і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.
12 Птахи небесні гнізда в’ють біля води,
щебечуть в верболозах при потоці.
13 Він гори напуває з джерел небесних,
земля втішається плодами рук Його.
14 Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба,
і зернових, аби людей нагодувати,
щоб люди харчувалися землі плодами,
15 вино, щоб серце звеселяти,
оливу, щоби сяяли обличчя,
і хліб, щоб тіло підкріпити.
16-17 Господні велетні-дерева вологи вдосталь мають:
ливанські кедри, породи інші хвойні,
де горобці й лелеки—всі птахи гніздечка звили.
18 Високі гори—для гірських козлів домівка,
у скелях влаштувались борсуки.
19 Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань,
призначив сонцю місце, де сідати.
20 Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти,
щоб звірина нічна могла бродити в лісі.
21 Тож леви молоді гарчать
і здобичі у Бога просять.
22 Коли сходить сонце, звірі всі нічні
у лігва повертаються свої і сплять.
23 Виходять потім люди працювати
і пораються дотемна.
24 Всього, що Ти зробив, і не злічити!
І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях,
наповнена земля усім, що Ти створив!
25 Візьми хоч великий океан, що не охопити.
Він повний крихітних створінь, тварин,
що незліченні,—великих і малих.
26 Поверхню моря розтинають кораблі,
морські потвори[a] в глибині пустують.
27 В належний час усі до Тебе мчать,
аби дістати здобич.
28 Ти руки розкинув і дав їм поживу,
і вже вони вдоволені і ситі.
29 Але коли ховаєш Ти від них лице,
вони лякаються, повітря їм бракує,[b]
втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
30 Коли ж Ти дихаєш на них,[c]
це зцілення для них й оновлення землі.
31 Нехай Господь прославиться навіки,
хай Богу втіха буде від Його творінь.
32 Він дивиться на землю, і тремтить земля,
Він докоряє горам, і з тих струмує дим.
33 Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях,
допоки житиму, псалми Йому співати буду.
34 Вірші складатиму для Нього,
щасливий в Господі я буду.
35 Коли з землі піде останній грішник
і кривдників не лишиться на ній.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Благословен Господь!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International