M’Cheyne Bible Reading Plan
Ковчег перенесено до храму
8 Цар Соломон скликав до Єрусалима усіх старійшин Ізраїлю, голів колін та начальників ізраїльських родин, щоб перенести ковчег Господнього Заповіту з Сіону до міста Давида. 2 Всі чоловіки Ізраїлю зібрались у царя Соломона на час свята[a] у місяці Етанімі, сьомому місяці року.
3 Коли всі старійшини Ізраїлю прибули, священики і левити[b] взяли ковчег Господній, 4 Намет зібрання і всі священні речі в ньому до храму. 5 Цар Соломон разом з усім ізраїльським народом, який зібрався навколо нього, був перед ковчегом, приносячи в жертву незліченну кількість овець та биків.
6 Тоді священики занесли ковчег Господнього Заповіту на його місце—у внутрішнє святилище храму, Святеє Святих, і поставили його під крилами Херувимів. 7 Херувими розпростерли свої крила над ковчегом, прикриваючи його та шести, на яких його несли. 8 Ці шести були такі довгі, що їх кінці було видно зі Святого Місця, що перед внутрішнім святилищем, але не ззовні Святеє Святих. Там вони й по сьогодні.
9 У Ковчезі Заповіту нічого не було, крім двох кам’яних скрижалів, які Мойсей поклав туди на горі Хорев, де Господь уклав Угоду з ізраїльтянами, після їхнього виходу з Єгипту.
10 Коли священики вийшли зі Святого Місця, хмара заповнила храм Господній. 11 І священики не могли відправити службу через цю хмару, бо слава Господа заповнила дім Господній. 12 Тоді Соломон промовив:
«Господь створив сонце, яке світитиме у небесах,
а Сам сказав, що житиме у темній хмарі.[c]
13 Я справді збудував прекрасний храм,
в якому житимеш Ти вічно».
14 В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. 15 Тоді він мовив:
«Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: 16 „З того дня, як Я вивів народ Мій ізраїльський з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати Мені храм. Так, зараз Я обрав Єрусалим—місто, у якому прославиться Моє ім’я.[d] Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”.
17 Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 18 Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я—це добрий намір. 19 Однак ти не збудуєш храм, а твій син—кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”.
20 Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 21 Я спорудив місце для ковчега з Угодою, яку Господь уклав з батьками нашими, коли вивів їх з Єгипту».
Соломонова молитва
22 Соломон став перед вівтарем Господнім перед усім народом Ізраїлю й простягнув руки до небес 23 і промовив:
«О Господи, Боже Ізраїлю, ні на небі, ні на землі немає такого Бога, як Ти. Ти виконуєш Свій Заповіт про любов до слуг Твоїх, які всім серцем дотримуються шляху Твого. 24 Ти виконав Свою обітницю, що дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові. Ти устами Своїми пообіцяв і руками Своїми виконав її, як і сьогодні. 25 Тепер, Господи, Боже Ізраїлю, виконай ту обіцянку, яку Ти дав Своєму слузі Давидові, батькові моєму, коли сказав: „Завжди твої сини сидітимуть на троні Ізраїлю, доки вони пильнуватимуть все те, що роблять, як ти це робив”. 26 І тепер, Боже Ізраїлю, нехай здійсниться слово Твоє, яке Ти дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові.
27 Та чи справді Бог житиме на землі? Небеса й навіть увесь всесвіт не можуть вмістити Тебе. Наскільки ж менший храм, збудований мною! 28 Отож зглянься на молитву й благання Твого слуги, о Господи мій Боже. Почуй плач і молитву, якими Твій слуга звертається до Тебе цього дня. 29 Нехай очі Твої будуть звернені до цього храму вдень і вночі. Це місце, про яке Ти казав: „Ім’я Моє буде тут”. Тож почуй молитву слуги Свого, який молиться до цього храму. 30 Почуй благання Свого слуги й Свого народу ізраїльського, коли вони молитимуться на цьому місці до Тебе. Почуй з Небес, місця де Ти живеш, а почувши, прости.
31 Якщо хтось вчинить зле проти ближнього свого і стверджуватиме, що він невинний, то він буде змушений прийти до цього вівтаря й присягнутися у своїй невинності. 32 Тоді почуй з Небес і розсуди слуг Своїх: засуди винного й покарай відповідно його вчинкам, та виправдай невинного й нагороди його згідно з його праведністю.
33 Якщо ж ворог переможе Твій народ ізраїльський за те, що він згрішив проти Тебе, але він повернеться знову до Тебе й, сповідуючи ім’я Твоє, молитиметься, пощади проситиме в Тебе в храмі цьому, 34 тоді почуй з Небес і вибач гріхи Твоєму народові ізраїльському й поверни його землю, яку віддав його батькам.
35 Якщо ж небеса зімкнуться й не буде дощу, бо Твій народ згрішив проти Тебе, і коли люди молитимуться на цьому місці й каятимуться іменем Твоїм, відвернувшись від свого гріха, бо Ти наслав страждання на них, 36 тоді почуй їх з Небес і прости гріх слугам Своїм, Своєму народу ізраїльському. Настанови їх на шлях праведного життя й пошли дощ на землю, яка була дана Тобою в спадщину народу Твоєму.
37 Коли ж на землю прийдуть голод або чума, або почнуть гинути рослини від іржі, сарани, чи черви, або вороги візьмуть їх в облогу в їхніх же містах, хоч яке б лихо або напасть спіткала їх, 38 та коли хтось із Твоїх людей ізраїльських звернеться з молитвою та благанням (бо кожна людина знає свій біль і страждання), хто простягне руки до цього храму, 39 тоді почуй з Небес, місця де Ти живеш. Вибач і вчини з кожним згідно з вчинками його, оскільки Ти знаєш, що в кожного на серці. Тільки Ти знаєш, що на серці в кожної людини! 40 Тож вони боятимуться й поважатимуть Тебе протягом усього життя, що житимуть на землі, яку Ти дав нашим батькам.
41 Щодо іноземця, який не належить до Твого народу Ізраїлю, але прийде з далеких земель завдяки імені Твоєму, 42 оскільки люди чутимуть про Твоє велике ім’я, Твою правицю могутню й Твої розпростерті руки, коли він прийде помолитися у цьому храмі, 43 тоді почуй з Небес, де Ти живеш, і зроби те, про що просить Тебе чужинець, тоді всі народи землі знатимуть ім’я Твоє і боятимуться Тебе, як боїться Твій власний народ ізраїльський, і будуть знати, що цей храм, який я збудував, щоб вшанувати Тебе, носить Твоє ім’я.
44 Коли ж народ Твій піде війною проти своїх ворогів, хоч куди б Ти їх послав, і коли вони молитимуться Господу, звертаючись до міста, яке Ти обрав, і до храму, що я збудував в ім’я Твоє, 45 тоді почуй з Небес їхні молитви та благання і підтримай їх.
46 Якщо вони скоять гріх проти Тебе, оскільки немає людини без гріха, і Ти розгніваєшся на них й віддаси їх ворогові, який забере їх у полон у далекі чи близькі землі, 47 і якщо вони отямляться на чужині в полоні, покаються й благатимуть Тебе, кажучи: „Ми скоїли гріх, ми зробили зле й ганебне” 48 —та якщо вони повернуться до Тебе всім своїм серцем і душею на землі своїх ворогів, які взяли їх у полон, і молитимуться Тобі за ту землю, яку Ти дав їхнім батькам, про те місто, що Ти обрав, та храм, збудований мною в Твоє ім’я, 49 тоді почуй з Небес, де Ти живеш, почуй їхні молитви й благання і підтримай їх. 50 І пробач народ Свій, який згрішив проти Тебе, і змусь його переможців виявити милосердя. 51 Бо це Твій народ, Твоя власність, кого Ти вивів з Єгипту, із тієї залізоплавильної печі.
52 Нехай Твої очі будуть розплющені до благань Твого слуги і до прохань народу ізраїльського, дослухайся до них, хоч коли б вони взивали до Тебе. 53 Бо Ти виділив їх з усіх народів світу, щоб були вони Твоєю власністю, як Ти проголосив через Свого слугу Мойсея, о Спасителю, Господи, коли виводив наших батьків з Єгипту».
54 Коли Соломон закінчив усі ці молитви й благання до Господа, він підвівся з-перед вівтаря Господнього, де стояв уклінний, з руками, розпростертими до небес. 55 Він підвівся й благословив весь народ Ізраїлю, що зібрався тут, гучно промовивши:
56 «Благословен Господь, Який дав спочинок своїм людям ізраїльським, як Він і обіцяв. Жодного слова не пропало з усіх тих чудових обіцянок, що Він передав через Свого слугу Мойсея. 57 Нехай Господь Бог наш буде з нами, як Він був з нашими батьками, нехай Він ніколи не покине, не залишить нас. 58 Нехай Він приверне наші серця до Себе, щоб ішли ми Його шляхом і дотримувалися наказів, настанов і вказівок, які Він дав нашим батькам. 59 І нехай ці мої слова, з якими я молюся перед Господом, будуть з Господом нашим Богом день і ніч, і нехай Він підтримує Свого слугу і Свій народ ізраїльський у його щоденних потребах. 60 Тоді всі народи землі довідаються, що Господь є Бог, і немає іншого. 61 Але ваші серця повинні бути повністю віддані Господу нашому Богу, щоб жити за Його наказами й коритися його настановам, як оце зараз».
Освячення храму
62 Тоді цар і весь Ізраїль разом з ним принесли жертви Господу. 63 Соломон приніс мирну жертву Господу: двадцять дві тисячі голів крупної рогатої худоби та сто двадцять тисяч овець і кіз. Отак цар і весь Ізраїль освятили храм Господній.
64 Того ж дня цар освятив середню частину внутрішнього двору перед храмом Господнім, і там приніс жертви всеспалення, хлібну жертву та жир мирної жертви, оскільки бронзовий вівтар перед Господом не вміщав усіх жертв всеспалення, зерна та лою мирної жертви.
65 Протягом семи днів Соломон відзначав свято[e], а з ним і весь Ізраїль—величезне зібрання народу від Лебо-Гамата до Ваді в Єгипті. Вони святкували перед Господом Богом нашим сім днів, а тоді ще сім днів—усього чотирнадцять днів[f]. 66 Наступного дня цар відправив по домівках людей. Вони благословили царя й подалися додому, і серця їхні були сповнені радістю й задоволенням через те, що Господь зробив для Свого слуги Давида та Свого народу ізраїльського.
Будьте дітьми світла
5 Будьте послідовниками Бога, як Його улюблені діти. 2 Живіть у любові, як Христос любив і Він віддав Себе за нас, як запашне приношення і пожертву Богу.
3 Про розпусту, нечисть усіляку чи пожадливість нехай навіть не згадують поміж вас, бо це не личить Божим людям. 4 Не повинно бути ні ганебних промов, ні марнослів’я, ні непристойних жартів. Це також не личить вам. Нехай краще буде вдячність. 5 Будьте певні, що жоден розпусник, нечистий або лихий чоловік не успадкує Царства Христового й Божого, бо це те саме, що й ідолопоклонство.
6 Нехай ніхто не обманює вас марними словами, бо за це впаде гнів Божий на непокірливих. 7 Тож не будьте їхніми спільниками.
8 І кажу я так, бо колись ви були сповнені темряви, а зараз сповнені світла як послідовники Бога. Тож живіть як діти світла. 9 Бо вплив світла видно в кожному прояві доброти, в праведності й правді.
10 Завжди намагайтеся збагнути, що до вподоби Господу. 11 Не беріть участі у марних і безплідних справах темряви, а краще викривайте їх. 12 Соромно навіть казати про те, що деякі люди чинять потай. 13 Та світло викриває усі ті злі й негідні вчинки. 14 Так, все проясняється у світлі! Ось чому ми кажемо:
«Встань, той, хто спить!
Воскресни з мертвих,
і Христос освітить тебе».
15 Тож пильнуйте, як ви живете: не чиніть, як нерозумні, але будьте розумними. 16 Використовуйте кожну нагоду творити добро, бо часи зараз недобрі. 17 Не будьте нерозсудливими, намагайтеся пізнати волю Господа.
18 Не впивайтеся вином, бо це приводить до розпусти[a]. Краще сповнюйтеся Духом. 19 Спілкуйтеся між собою псалмами, гімнами й духовними піснями. Співайте й складайте в серцях своїх мелодію, прославляючи Господа. 20 Дякуйте завжди й за все Богу, Отцю нашому, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
Жінки й чоловіки
21 Підкоряйтеся одне одному, шануючи Христа. 22 Жінки, підкоряйтеся чоловікам своїм, як Господу. 23 Бо чоловік—голова над жінкою своєю, як Христос—голова над церквою. Ісус Христос—Спаситель церкви, тіла Свого. 24 Але як церква кориться Христу, так і жінка мусить коритися чоловікові у всьому.
25 Чоловіки, любіть жінок своїх, як Христос полюбив Свою церкву, та віддав Себе за неї в жертву. 26 Він зробив це, щоб освятити її для служіння Богу, очистивши її словом Доброї Звістки і обмивши в воді, 27 щоб поставити Собі церкву як наречену: сяйливу, бездоганну, без будь-яких недоліків, святу й невинну.
28 Чоловіки так повинні любити жінок своїх, як вони люблять тіла свої. Хто любить жінку свою, той любить себе самого. 29 Бо немає таких, хто ненавидить тіло своє. Кожен годує його й піклується про нього, як Христос—про церкву, 30 бо ми всі—частини Тіла Його. 31 Так сказано у Святому Писанні: «Тож чоловік залишить своїх батька й матір і з’єднається зі своєю жінкою, і вони стануть одним тілом»(A). 32 Ця велика таємниця дуже важлива, і я кажу це про Христа й церкву. 33 Проте кожен має любити свою дружину, як він любить себе самого, а жінка повинна поважати свого чоловіка.
Пророцтва проти Ґоґа
38 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, повернись обличчям проти Ґоґа, в землі Маґоґа, верховного правителя Мешеха й Тувалу[a], пророкуй проти них. 3 І скажи їм, що Господь Бог говорить: „Я проти тебе, Ґоґе, верховний князь Мешеха й Тувалу. 4 Я схоплю тебе й виведу разом із усім твоїм військом. Я зажену гаки в губи твої й виведу тебе разом із твоїми кіньми і вершниками у повному озброєні, з великим юрмищем, озброєним мечами, великими й малими щитами. 5 Воїни Персії, Ефіопії та Путу будуть із ними також, усі зі щитами й у шоломах. 6 І буде з ними Ґомер з усім своїм військом і Тоґарма[b] з далекої півночі з усім своїм військом—багато народів буде з тобою.
7 Будь напоготові разом з усіма ватагами, що пристали до тебе, будь їм охоронцем. 8 Через багато днів тебе покличуть до зброї. В останні роки захопиш країну, що оговталася від війни, народ якої було зібрано з багатьох народів до гір ізраїльських, що довго були спустошені. Їх привели з-поміж народів і зараз усі вони живуть безпечно. 9 Ти і всі війська твої, і багато народів разом з тобою встанете, насунетесь, мов буря, мов та хмара, що вкриває землю”».
10 Ось що Господь Бог говорить: «Того дня спаде тобі на думку лихий план. 11 Ти скажеш: „Я вторгнуся в країну неукріплених мурами поселень. Я нападу на мирних людей, які нічого не підозрюють, адже гадають вони, що живуть в безпеці: без мурів, без брам, без засувів. 12 Я розіб’ю тих людей і заберу здобич, я підведу руку на заселені знову руїни і людей, зібраних з-поміж народів, багатих худобою і крамом, що живуть у центрі[c] землі”».
13 Шеба, Дедан, купці Таршиша й усі міста, з якими вони торгують, запитають тебе: «Чи прийшов ти, щоб грабувати? Чи зібрав ти війська свої, щоб забрати й вивезти срібло, золото, худобу, крам й захопити здобич велику?»
14 Отож, сину людський, пророкуй і скажи Ґоґу, що Господь Бог говорить: «Того дня, як народ Мій ізраїльський житиме безпечно, знатимеш ти про те? 15 Ти прийдеш зі свого краю на далекій півночі, ти й багато народів з тобою, усі вони верхи на конях—юрмисько величезне, військо могутнє. 16 Ти насунеш на народу Мій ізраїльський, мов хмара, що закриває землю. Настане час, Ґоґе, Я приведу тебе проти землі Моєї, щоб народи познали мене, як через тебе явлюсь Я святий перед очі їхні».
17 Ось що Господь Бог говорить: «У ті часи люди пригадають, що Я говорив про тебе через слуг своїх пророків: „Я приведу тебе для битви проти них”».
18 «Ось що станеться того дня: коли Ґоґ нападе на землю Ізраїльську, проллється Мій палкий гнів,—проголошує Господь Бог.— 19 У запалі Своєму, в палаючий люті обіцяю, що буде тоді землетрус великий у землі Ізраїльській. 20 Риби морські, птахи небесні, звірі польові, кожна істота, що рухається по землі, і всі люди на землі затремтять від жаху у присутності Моїй. Перевернуться гори, розваляться кручі і стіни всі на землю впадуть».
21 «В горах ізраїльських Я наведу жах[d] на Ґоґа,—проголошує Господь Бог.—Меч кожного його воїна обернеться на брата його. 22 Я покараю його чумою та кров’ю, Я проллю зливу, кам’яний град, палаючу сірку на нього й на військо його, і на багато народів із ним. 23 І так покажу Я велич Свою і святість Свою і зроблю Себе знаним в очах багатьох народів. Тоді вони знатимуть, що Я—Господь».
1 Маскіль Етана, езрагіта.
2 Оспівуватиму я вічно Божу милість,
із покоління в покоління прославлятиму я Його вірність!
3 Бо я сказав, що милість—то навіки.
Ти Свою вірність збудував на небесах!
4 Промовив Бог: «Я склав Угоду з обранцем Своїм,
обіцянку слузі Давиду дав Своєму:
5 „Твій рід Я встановлю навіки,
престол твій розбудовуватиму із покоління в покоління”». Села
6 Прославить Небо, Господи, Твої діла чудесні.
Усі святі підносять вірність Твою на високім зібранні.
7 Немає рівних Господу на Небесах,
зрівнятись з Господом ніякий бог не зможе.
8 Як Ангели збираються на раду,
Господь—єдиний Той, кого вони бояться;
між ними найстрашніший і найбільший Він.
9 Нема такого Всемогутнього, як наш Господь,
на Тебе покладаємось завжди.
10 Ти гордо морем управляєш,
приборкати можеш хвилю злу.
11 Ти переміг Рагава,
розкидав ворогів могутньою рукою.
12 Все в небесах і на землі Тобі належить,
створив Ти світ і все, що в ньому є.
13 І північ, й південь є Твоїм творінням,
гори Хермон і Тавор Тобі хвалу співають.
14 Рука Твоя могутня, рука Твоя потужна,
Твоя правиця переможно лине!
15 На правді й справедливості стоїть престол Твій,
любов і вірність—то служниці Твого трону.
16 Благословенний той,
хто впізнає закличний голос Твій,
ходитиме він, Господи, перед Тобою.
17 В Твоє ім’я вони радіють цілий день,
Твої діла величні й рятівні підносять їх.
18 Ти—наша міць вражаюча,
і гордо їхній ріг піднесений—з Твоєї ласки.
19 Щит наш Господу належить,
наш цар—святому Ізраїлю.
20 Сказав Ти в з’яві якось вірному Своєму:
«Я радше оберу помічника, ніж воїна,
Я юнака обрав з-поміж людей.
21 Знайшов Свого раба Давида Я,
помазавши його святим єлеєм.
22 Моя рука підтримає його,
Моя правиця дужим його зробить.
23 Його не обдурити ворогам
і кривдники безсилі проти нього.
24 Я ворогам його завдам поразки,
всіх, хто ненавидить його, здолаю.
25 Мої любов і вірність лишаться із ним,
і буде ріг його піднесений в Моє ім’я[a].
26 Під його владу Я віддам і море, і річки.
27 Мені він скаже: „Батько Ти мені,
мій Бог і Скеля, мій Спаситель”.
28 Зроблю його Я первістком Своїм,
він буде наймогутнішим царем у світі.
29 Моя любов навічно буде з ним,
Угода з ним ніколи не скінчиться.
30 Я рід його продовжу на віки,
престол його стоятиме так довго, як і небо.
31 Якщо ж його нащадки не йтимуть за Законом,
і перестануть жити так, як Я звелів,
32 якщо порушать хоч які Мої накази
і за Моїми вказівками не підуть,
33 тоді їх за гріхи жорстоко Я скараю,
34 та все ж ніколи не залишу без любові,
і Моя вірність не відвернеться від них.
35 Свій Заповіт, Давиду даний, не порушу,
обіцянку Я виповню Свою.
36 У святості Я дав обіцянку назавжди,
Давиду Я неправди не скажу!
37 Давидів рід тривати буде вічно,
а царство існуватиме, допоки сонце світить.
38 Як місяць вічний, буде вічним царство,
надійний Заповіт, як небеса». Села
39 Але Ти розлютився на обранця[b],
Ти відштовхнув його і покарав.
40 Зневажив заповіт слузі,
його корону кинув на долівку.
41 Ти розвалив мури столиці,
Ти зруйнував фортеці стіни.
42 Крадуть у нього все, що бачать, перехожі,
сусіди всі збиткуються із нього.
43 Ти ворогам його перемогти дозволив,
царевим недругам Ти втіху дарував.
44 Його меча відвів від ворогів,
царю ж Ти допомоги не подав.
45 Поклав Ти край царевій славі,
на землю його трон пожбурив.
46 Ти молоде життя його укоротив,
його самого Ти покрив ганьбою. Села
47 Як довго, Господи, від нього Ти ховатись будеш?
Чи гнів Твій полум’ям горіти буде вічно?
48 Згадай, які крихкі й тендітні ми;
твої створіння—то туман довкола кістяка.
49 Нікому не дано прожити вічно,
ніхто могили не мине. Села
50 Володарю, де щира та любов,
яку Давидові Ти виявив колись?
51 Володарю, згадай, яких образ рабу Твоєму завдано,
допоможи смиренням відповісти на напади людей,
52 що кривди завдали стопам Твого обранця.
53 Повік благословенний буде хай Господь!
Амінь, амінь!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International