M’Cheyne Bible Reading Plan
Чудесне добуття сокири з води
6 З громади пророків Елішу попросили: «Послухай-но, те місце, де ми живемо перед тобою, занадто тісне для нас. 2 Ходімо до Йордану, кожен зможе взяти по деревині, й збудуємо там хату, де й оселимося».
Еліша погодився: «Ходімо».
3 Потім котрийсь із пророків його запитав: «А чи не зміг би ти прийти зі своїми рабами?»
«Гаразд»,—погодився Еліша 4 й пішов з ними. Вони підійшли до Йордану й почали валити ліс. 5 Коли один із них рубав дерево, залізна сокира упала в воду.
«О мій володарю,—скрикнув він,—вона ж позичена!»
6 Божий чоловік запитав: «Де вона впала?» Коли той показав йому місце, він вирізав лозину і кинув її в воду, змусивши сокиру виплисти.
7 «Вийми її»,—сказав він. Тоді чоловік простягнув руку і взяв її.
Еліша перемагає арамійців
8 Сталося так, що арамійський цар воював з Ізраїлем. Порадившись із підданими, він сказав: «Я розташую табір там-то й там-то». 9 Еліша, Божий чоловік, послав своє попередження ізраїльському цареві: «Остерігайся того місця, не проходь там, бо саме туди направляються арамійці».
10 Тож ізраїльський цар перевірив те місце, на яке вказав Божий чоловік. Знову й знову застерігав Еліша царя, щоб той був обережним у певних місцях, і тим самим врятував життя багатьом[a] ізраїльтянам.
11 Це розлютило арамійського царя. Він покликав своїх підданих і почав їх допитувати: «Чи не скажете мені, хто з нас на боці царя Ізраїлю?»
12 «Ніхто, мій володарю-царю,—сказав один із підданих,—але Еліша, пророк, який живе в Ізраїлі, переповідає ізраїльському царю всі ті слова, які ти вимовляєш в опочивальні».
13 «Піди й відшукай, де він є,—наказав цар,—щоб я міг послати людей схопити його». Цареві прийшло повідомлення: «Він у Дотані».
14 Тоді цар послав коней, колісниці, багато воїнів. Вони дісталися до міста вночі й оточили його. 15 Коли слуга Божого чоловіка наступного ранку прокинувся й вийшов надвір, місто було оточене військом, кіньми й колісницями. «О мій володарю, що нам робити?»—запитав слуга.
16 Еліша відповів: «Не бійся! Військо, що воює за нас,—більше, ніж це військо».
17 Тоді Еліша почав молитися: «О Господи, розплющ йому очі, щоб він побачив». Тоді Господь розкрив очі слузі, той подивився і побачив, що схили гір заповнені кіньми й вогненними колісницями, які обступили Елішу. 18 Коли вороги підступилися до нього, Еліша помолився Господу: «Удар цих людей сліпотою». От Він і наслав на людей сліпоту, як просив Еліша. 19 Еліша їм сказав: «Це не та дорога, це не те місто. Йдіть за мною, і я вас виведу до того чоловіка, якого ви шукаєте». Так він повів їх до Самарії[b].
20 Коли вони ввійшли в місто, Еліша попросив: «Господи, відкрий очі цим людям, щоб вони бачили». Тоді Господь відкрив їм очі, вони поглянули й побачили, що опинилися в Самарії. 21 Коли ізраїльський цар побачив їх, він запитав Елішу: «Мені що, вбити їх, батьку? Їх повбивати?»
22 «Не вбивай їх,—відповів він.—Хіба ж убив би ти полонених власним мечем чи з лука? Поклади перед ними їжу й питво, щоб вони могли поїсти й випити, й повернутися до володаря». 23 Тож він влаштував для них бучне частування, а коли вони наїлися й напилися, відіслав їх, і вони повернулися до свого пана. Так арамійські орди більше не нападали на Ізраїльську землю.
Голод у Самарії
24 Згодом Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе військо, вирушив на Самарію і оточив її. 25 У місті лютував голод, облога так надовго затяглася, що голову віслюка продавали за вісімдесят шекелів[c] срібла, а чвертка кава[d] голубиного посліду коштувала п’ять шекелів[e].
26 Коли цар Ізраїлю проходив по муру, до нього кинулася з криком жінка: «Допоможи мені, мій володарю-царю!»
27 Цар відізвався: «Якщо тобі не допомагає Господь, де можу знайти для тебе поміч я? На току, чи на винокурні?» 28 Потім запитав її: «Що сталося?» Вона відповіла: «Ця жінка сказала мені: „Віддай нам сина, щоб ми могли його сьогодні з’їсти, а завтра з’їмо мого сина”». 29 От ми й зварили мого сина й з’їли його, а іншого дня я сказала їй: «Віддай свого сина, щоб ми його з’їли, але вона його сховала».
30 Коли цар почув жінчині слова, він розірвав на собі шати. Як він ішов по муру, люди дивилися на нього, а під одягом у нього була жалобна волосяниця. 31 Він сказав: «Хай Бог зі мною нещадно обійдеться, якщо голова Еліші, сина Шафата, залишиться сьогодні на його плечах!»
32 Еліша тим часом сидів удома, були там і старійшини. Цар вислав спершу посланця до нього. Але ще до його прибуття Еліша звернувся до старійшин: «Хіба ви не бачите, що цей убивця засилає чоловіка до мене, щоб відсікти мені голову? Послухайте, коли прибуде посланець, добре тримайте двері, щоб він не ввійшов. Хіба за ним не чутно кроків його пана?»
33 Він ще говорив, а вже прийшов посланець[f] і сказав: «Це лихо прийшло до нас від Господа! Навіщо ще чогось чекати від Господа?»
Старійшини
3 Істину кажу вам: якщо хтось бажає стати старійшиной в церкві[a], то він прагне виконувати добру справу. 2 Старійшина[b] мусить жити таким життям, щоб люди не могли йому дорікнути. Він повинен мати лише одну жінку; мусить бути стриманим, розсудливим, мати самовладання, бути порядним і гостинним. Йому слід бути доладним учителем. 3 Опікуну також не можна зловживати вином або бути надто гарячковим; він повинен бути лагідним, миролюбним і не пожадливим до грошей. 4 Він має добре керувати своєю родиною, мусить дбати, щоб його діти були слухняними й поважали його. 5 Якщо хтось не знає, як керувати своєю родиною, то як же він зможе піклуватися про Божу церкву?
6 Він не може бути новонаверненим, щоб не запишатися. Інакше він зазнає такого ж осуду, як і диявол за свою пиху.
7 Він також повинен користуватися повагою чужинців, щоб не зганьбитися, не впасти в немилість і не потрапити до пастки дияволової.
Особливі слуги
8 Так само й особливі слуги повинні бути шанованими людьми, слову яких можна було б вірити. Вони не повинні бути охочі до вина або такі, хто прагне наживи нечесним шляхом. 9 Вони повинні дотримуватися глибоких істин нашої віри, які Бог виявив нам. Сумління їхнє має бути чисте. 10 Ці люди, передусім мають бути випробувані. І якщо нічого не буде проти них, лише тоді вони зможуть стати особливими слугами.
11 Так само і жінки[c] мають бути гідними поваги. Вони не повинні говорити зле про інших, але мають бути стримані й вірні у всьому.
12 Чоловікам, які є особливими слугами, слід мати лише одну жінку[d]. Вони мусять керувати добре своїми дітьми і своїм господарством. 13 Бо той, хто добре служить, здобуде почесне місце для себе й досягне великої впевненості у вірі в Ісуса Христа.
Таємниця нашої віри
14 Пишу я вам про це, хоча маю надію незабаром прийти до вас, 15 щоб, якщо затримаюсь, ви знали, як слід поводитися в Божому домі[e], який є церквою Бога живого, стовпом і основою правди. 16 Безперечно, великою є таємна істина нашої віри:
З’ява над річкою Тигр
10 У третій рік правління Кира, царя Персії, Даниїлу (що звався Валтасар) було одкровення. Це послання було правдиве й стосувалося великої війни. Тлумачення послання прийшло до нього у з’яві.
2 У той час, я, Даниїл, був у жалобі три тижні. 3 Я не їв ніякої вишуканої їжі, ні м’ясо, ні вино не торкалося моїх уст, я не мастив оливою волосся, доки не минули три тижні. 4 На двадцять четвертий день першого місяця я стояв на березі великої ріки Тигр. 5 Я підвів очі, а там переді мною був якийсь чоловік, одягнений у полотняний одяг, стан його був підперезаний найдобірнішого золота[a] паском. 6 Тіло його було, мов хризоліт, обличчя, мов блискавка, його очі, мов палаючі смолоскипи, руки й ноги, мов відблиск відшліфованої бронзи, а голос, мов гук юрби.
7 Я, Даниїл, був єдиним, хто бачив цю з’яву, та люди, що булі зі мною, не бачили його, але такий жах охопив їх, що вони втекли й поховалися. 8 Тож я лишився один, вдивляючись у цю велику з’яву; мене залишили сили, обличчя моє сполотніло, я був геть безпорадний. 9 Тоді я почув, як він говорить, і поки я слухав його, я глибоко заснув, опустивши обличчя до землі.
10 Мене торкнулася рука й поставила мене, тремтячого, на руки та коліна. 11 Чоловік у з’яві сказав мені: «Даниїле, ти, якого так високо цінує Господь, послухай уважно, що я збираюся сказати тобі, й підведись, бо мене тепер послали до тебе». І коли він сказав це, я підвівся, тремтячи.
12 Тоді він вів далі: «Не бійся, Даниїле. З першого дня, як ти прихилив свій розум, щоб зрозуміти, щоб підкоритися Богу твоєму, слова твої почуто, і я прийшов завдяки словам твоїм. 13 Але князь[b] перського царства чинив мені опір двадцять один день. Тоді Михаїл, один із головних князів, прийшов мені на допомогу, бо мене було там затримано з царем Персії. 14 Тепер я прийшов пояснити тобі, що станеться з твоїм народом у майбутньому, бо з’ява стосується останніх часів».
15 Поки він казав мені це, я схилив обличчя аж до землі й мовчав. 16 Тоді хтось, що мав вигляд чоловіка, доторкнувся до моїх уст, і я розтулив уста й почав говорити. Я сказав тому, хто стояв переді мною: «Мене сповнює біль через цю з’яву, мій пане, я безпорадний. 17 Володарю, як я, твій слуга, можу розмовляти з тобою? Сили залишили мене, я ледь здатний дихати».
18 Знову той, що мав вигляд чоловіка, торкнувся мене і дав мені силу. 19 «Не бійся, Даниїле, о чоловіче, якого любить Господь,—сказав він.—Мир тобі! Будь дужий тепер, будь сильний». Коли він промовляв до мене, я набрався сили й сказав: «Зараз я спроможний говорити, бо ти, мій пане, дав мені силу».
20 Тож він сказав: «Чи знаєш ти, чому я прийшов до тебе? Невдовзі я повернуся, щоб воювати з князем Персії, і коли я піду, прийде князь Греції. 21 Але спочатку я скажу тобі, що написано у книзі Правди. Ніхто не підтримає мене в борні проти персів, крім Ангела Михаїла, князя над твоїм народом».
Алеф[a]
1 Благословенні ті, хто помислами чистими живе,
всі, хто додержує Господніх настанов!
2 Господніх заповітів хто додержує—благий,
до Господа всім серцем прагне—той щасливий.
3 Є ті, що зла не чинять, йдуть Його шляхами,
життя проводить в послуху Йому.
4 Закони дав Ти нам, щоб ми корились пильно.
5 І як я прагну бути їм іще вірнішим!
6 Коли б я настанови ті в життя своє впровадив,
легке було б життя без докорів сумління.
7 Моя подяка—щиросердна, Боже,
бо навчив мене Ти справедливого Свого Закону.
8 О не кидай мене надовго,
поради Господа—життя мого закони!
Бет
9 А де той шлях, що юнака до чистоти веде?
Дотримання Твоїх наказів!
10 Всім серцем я Тебе шукаю.
Господнім настановам прагну вірним бути.
11 Довіку серцем пам’ятатиму слова Господні,
єдине прагнення—не погрішити проти Тебе.
12 Жагуче Господа благословляю!
Законів слухатись Твоїх навчи!
13 Із уст моїх всі мудрі правила Твої злітають,
14 й Твій Заповіт мені дарує насолоду
більш, ніж багатства мира.
15 Лечу думками я, за мислями Твоїми,
могутні Твої дії осягнути прагну.
16 Радію я Твоєму мудрому Закону,
і ні на мить не забуваю я Твої слова!
Ґімел
17 Винагороду дай рабу Своєму,
аби дотримувався я повчань Твоїх в житті.
18 Зніми з очей моїх полуду,
щоб я на дивовижний Твій Закон поглянув.
19 Чужинець я у цих краях,
тож не ховай від мене заповітів.
20 Душею палко прагну я весь час пізнати Твої накази.
21 Пихатих свариш Ти, коли порушують Твої накази,
тому на них прокляття хай паде.
22 Я ж вірний Заповітові Твоєму,
отож звільни мене від сорому й приниження.
23 Хоча б намагалися старійшини обмовити мене,
я, Твій слуга, додержуюсь Твоїх наказів.
24 Твій Заповіт для мене—справжня втіха,
знаходжу в ньому я поради мудрі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International