M’Cheyne Bible Reading Plan
Вдовина олива
4 Дружина чоловіка, який належав до громади пророків[a], звернулася з благанням до Еліші: «Мій чоловік був наче слугою тобі, та зараз він мертвий. Ти знаєш, як він шанував Господа. А нині чоловік, у якого він позичав гроші, намірився відібрати в мене двох моїх хлопчиків, щоб йому служили».
2 Еліша їй відповів: «Чим я можу тобі допомогти. Скажи-но, що є в твоєму домі?»
«Твоя рабиня не має нічогісінько, крім дзбанка оливи»,—відповіла вона.
3 Еліша запропонував: «Обійди всіх своїх сусідів і попроси в них порожній посуд. Та не проси трохи. 4 Потім зайди в дім і зачини за собою й синами двері. Налий оливи в усі посудини. Як тільки доллєш до вінця, так і відставляй дзбани вбік».
5 Вона пішла від нього, тоді замкнула за собою й синами двері. Вони зносили дзбани, а вона наливала в них. 6 Коли заповнили всі посудини, вона звернулася до сина: «Принеси ще один». Але він сказав: «Вже немає порожнього посуду». Тоді олива перестала текти.
7 Вона пішла до Божого чоловіка й розповіла про все. А він сказав: «Іди продай оливу й розрахуйся з боргами. Ти з синами будеш жити на те, що залишиться».
Воскресіння сина шунамитянки
8 Якось Еліша пішов до Шунема. Там одна багата жінка запросила його до себе поїсти. Відтоді хоч коли б він бував у тих місцях, він заходив до неї поїсти. 9 Вона сказала своєму чоловікові: «Я знаю, що цей чоловік, який часто приходить, святий Божий чоловік. 10 Влаштуймо йому кімнатку на даху! Занесем туди ліжко, стіл, стілець і світильник для нього. Тоді він може залишатися там, коли приходитиме до нас».
11 Одного разу коли Еліша прийшов, він піднявся до своєї кімнатки й ліг спочити. 12 Він попросив слугу Ґегазі: «Поклич шунамитянку». Той покликав її, і вона стала перед ним. 13 Еліша сказав йому: «Передай їй ось що: „Ти подбала про нас. А що можна зробити для тебе? Може, щось попросити від твого імені в царя чи командуючого військом?”»
Вона відповіла: «Я живу серед свого народу і тому мені нічого не бракує».
14 «Що можна для неї зробити?»—спитав Еліша. Ґегазі відповів: «У неї немає сина, а її чоловік уже старий».
15 Тоді Елішав наказав: «Поклич її!» Слуга погукав її, і вона з’явилася на порозі кімнати.
16 «Десь у цей час наступного року,—сказав Еліша,—ти триматимеш на руках сина».
«Ні, мій пане-володарю,—заперечила вона.—Не вводь свою рабиню в оману, Божий чоловіче!»
17 Але жінка таки завагітніла й наступного року о тій же порі народила сина, як і пообіцяв їй Еліша.
18 Дитя зростало. Одного дня хлопчик пішов до батька, який був з женцями. 19 «Моя голова! Моя голова!»—поскаржився хлопчик батькові. Батько звелів слузі: «Віднеси його до матері». 20 Після того, як слуга підняв хлопчика й відніс його до неньки, хлопець до обіду посидів у неї на колінах та й помер. 21 Вона піднялася нагору й поклала його на ліжко Божого чоловіка, причинила двері й пішла.
22 Тоді покликала чоловіка й сказала йому: «Приведи мені котрогось із слуг та віслюка, щоб я могла швидко з’їздити до Божого чоловіка й повернутися додому».
23 «Навіщо тобі до нього їхати сьогодні?—Запитав він.—Адже нині не субота й не молодик».
«Все гаразд»[b],—відказала вона.
24 Вона осідлала віслюка й наказала слузі: «Ходімо, поспішаймо. Не притишуй ходи заради мене, аж доки я тебе не попрошу». 25 Ось вона вирушила в дорогу й приїхала до Божого чоловіка на гору Кармел. Коли Божий чоловік побачив її ще звіддалік, він сказав слузі Ґегазі: «Поглянь! Он з’явилася шунамітянка! 26 Біжи їй назустріч і розпитай: „Чи все в тебе гаразд? Як чоловік ся має? Чи дитя здорове?”» «Все гаразд»,—відповіла жінка.
27 Коли вона прийшла до Божого чоловіка в горах, вона схопила його за ноги. Ґегазі відштовхнув її, але Божий чоловік сказав: «Не чіпай її! Вона гірко засмучена, але Господь приховав це від мене й не розповів мені цього».
28 Вона сказала: «Хіба я просила в тебе сина, мій пане? Хіба я не казала тобі: „Не збивай мене з пантелику?”»
29 Еліша наказав Ґегазі: «Заткни одяг за пасок, візьми мого ціпка й поспіши. Якщо зустрінеш когось, не вітайся, а якщо тебе хтось привітає, не відповідай. Покладеш мого ціпка на хлопчикове обличчя». 30 Але мати того хлопчика промовила: «Присягаюся життям Господа й твоїм життям, що я не піду без тебе». Еліша підвівся й пішов з жінкою.
31 Ґегазі пішов попереду й поклав ціпок на хлопчикове обличчя, але той не подав ніяких ознак життя. Тож Ґегазі вернувся до Еліші й сказав: «Хлопчик не прокинувся».
32 Коли Еліша дійшов до будинку, на ліжку лежав мертвий хлопчик. 33 Еліша зайшов, замкнув за собою двері. В кімнаті більше нікого не було, крім них. Еліша почав молитися Господу. 34 Потім він підійшов до ліжка, ліг на хлопчика так, щоб устами торкатися уст хлопця, очима—його очей, руками—його рук. Коли він притулився, тіло хлопчика почало теплішати. 35 Еліша підвівся, пройшовся кімнатою з одного кінця в інший, а потім ще раз ліг на хлопчика. Хлопчина сім разів чхнув і розплющив очі.
36 Еліша покликав Ґегазі й сказав: «Поклич шунамитянку!» Той погукав. Коли вона прийшла, він сказав: «Візьми сина». 37 Вона підійшла, кинулася в ноги й низько перед ним вклонилася. Тоді взяла сина на руки й вийшла.
Смерть у горщику
38 Еліша повернувся в Ґілґал. Там саме лютував голод. Оскільки гурт пророків сидів перед ним, він наказав слузі: «Постав на багаття великий горщик і зготуй щось попоїсти для цих людей». 39 Один із пророків пішов у поле пошукати якихось трав для варива і знайшов дику виноградну лозу. Зірвав кілька плодів, схожих на кабачки, загорнув край плаща й поклав їх туди. Повернувшись до багаття, він їх розрізав, вкинув у киплячий горщик, хоча ніхто не знав, що то за плоди. 40 Але коли поклав людям того варива, вони, щойно почавши їсти, відразу закричали: «О Божий чоловіче! В горщику отрута!» Не змогли вони того їсти. 41 Еліша сказав: «Дайте борошна». Він вкинув його в горщик і сказав: «Налийте людям, нехай їдять». І нічого шкідливого в горщику не було.
Чудесне нагодування ста чоловік
42 З Ваал-Шаліші прийшов чоловік і приніс Божому чоловікові двадцять ячмінних буханців, випечених з першого зібраного зерна, та кілька колосків нового врожаю. «Роздай людям, щоб з’їли»,—сказав Еліша.
43 «Як я можу нагодувати ними сотню людей?»—запитав його слуга. Однак Еліша відповів: «Віддай, нехай люди їдять. Ось що Господь каже: „Вони їстимуть, і ще зостанеться”».
44 Потім він розклав хлібці перед людьми, і вони їли, та ще й лишилося щось після обіду, як і сказав Господь.
Привітання
1 1-2 Вітання від Павла, апостола Ісуса Христа, за велінням Бога, нашого Спасителя, та Ісуса Христа, надії нашої, до Тимофія, істинного сина мого у вірі. Благодать, милість і мир тобі від Бога Отця і від Ісуса Христа, Господа нашого.
Остерігаймося неправдивого вчення
3 Перед тим, як вирушити до Македонії, я попрохав тебе залишитися в Ефесі. Я хочу, щоб ти наказав деяким людям припинити навчати брехні 4 і не звертати уваги на вигадки і нескінченні родоводи, що приводять лише до суперечок, а не служать задуму Божому, який виконується через віру.
5 Мета цієї настанови—любов, що йде від доброго серця, чистого сумління і щирої віри. 6 Але деякі люди збочили і відхилилися від усього цього, віддавшись безглуздому марнословству, яке не несе ніякої користі. 7 Вони бажають бути вчителями Закону[a], та не розуміють ні того, що кажуть, ані того, в чому запевняють.
8 Ми знаємо, що Закон добрий, якщо користуватися ним належним чином. 9 Ми також знаємо, що Закон існує не для праведних, а для порушників і заколотників, непоштивих і грішних, нечестивих і безбожників, убивць батьків і матерів, душогубів, 10 розпусників, мужоложців, работорговців, брехунів, лжесвідків і тих, хто діє проти істинного вчення Божого, 11 яке підкоряється славній Добрій Звістці, що йде від благословенного Бога. Мені було довірено нести її людям.
Подяка за милість Божу
12 Я дякую Ісусу Христу, Господу нашому, Який дав мені сили, бо визнав мене гідним і призначив на служіння Собі, 13 хоч до того я був богозневажником, гонителем Божої церкви і зухвальцем. Але Господь дарував мені прощення, оскільки чинив я те в невірі й незнанні. 14 Та безмірна милість Господа нашого перелилася в мене разом з вірою і любов’ю, які знайшов я в Ісусі Христі.
15 Ось істина, яка гідна повного і безсумнівного сприйняття: Христос Ісус прийшов у цей світ, аби спасти грішників, а я—найгірший з-поміж них. 16 Саме з цієї причини мені було дано милість, щоб, використавши мене, найгіршого з грішників, Христос Ісус зміг би показати Своє довготерпіння, як приклад для тих, хто пізніше повірив би у Нього й отримав вічне життя. 17 Цареві вічному, невмирущому й невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.
18 Я довіряю цей наказ тобі, Тимофію, сину мій, згідно з пророцтвами[b] про тебе, що були зроблені в минулому, щоб ти міг використати їх у праведному бою віри. 19 Адже ти маєш віру Господа і чисте сумління. Дехто зрікся цього і втратив[c] свою віру. 20 Серед них Ґіменей і Олександр, яких я передав сатані, щоб вони навчилися не говорити супроти Бога.
Баран та козел у Даниїловій з’яві
8 [a] У третій рік царювання Велшазара[b] я, Даниїл, мав з’яву, вже після того, яке мав раніше. 2 У моєму видінні я бачив себе у фортеці Сузі, в краю Еламському. У видінні я був поблизу ріки Улай.
3 Я підвів очі, і там, переді мною, стояв біля ріки баран з двома рогами і роги його були довгі. Один з рогів був довший ніж другий й ріс позаду першого. 4 Я спостерігав, як той баран бив рогами на захід, і північ і південь. Жодна тварина не могла встояти проти нього і ніхто не міг звільнитися з-під його влади. Він робив, що хотів, і став великим.
5 Поки я розмірковував про це, раптом з заходу з’явився козел з рогом між очима. Він нісся над землею, не торкаючись її. 6 Козел наблизився до дворогого барана, якого я бачив, як він стояв біля води, і вдарив його з великою люттю. 7 Я бачив, як він шалено кинувся на барана, вдарив його і зламав обидва його роги. Баран був безсилий протистояти йому; козел повалив його на землю і розтоптав, і ніхто не міг врятувати барана від тієї сили.
8 Козел став дуже великим, але в розквіті його влади, великий ріг зламався, і на його місці виросли чотири вигнуті роги, звернені в напрямках чотирьох небесних вітрів. 9 З одного з них вийшов іще один ріг, спочатку маленький, але він зростав у силі на південь і на схід і до Прекрасного Краю. 10 Він ріс, аж поки не досягнув Небесного війська[c] й не скинув частину зоряного війська на землю й не розтоптав її. 11 Він піднявся аж до Князя того війська, і забрав у Нього щоденну пожертву, і місце Його святині було принижене. 12 Через гріхи воїнство святих і щоденна пожертва дісталися йому. Йому таланило у всьому, що він робив, і правду було пожбурено на землю.
13 Тоді я почув, як один святий[d] говорив і другий святий сказав йому: «Скільки мине часу, коли виповнилася та з’ява про щоденну пожертву, гріх, що спричиняє спустошення, відступництво від святині та народ, що буде потоптаний?» 14 Той відповів: «На це потрібно дві тисячі триста вечорів та ранків, тоді святиня буде знов освячена».
Тлумачення з’яви
15 Поки я, Даниїл, спостерігав з’яву й намагався її збагнути, переді мною постав хтось, хто мав вигляд чоловіка. 16 І я почув, як голос людини поза рікою Улай промовив: «Гавриїле, розтлумач цьому чоловікові значення з’яви».
17 Коли він підійшов до того місця, де я стояв, я перелякався й упав долілиць. «Сину чоловічий,—сказав він мені.—Зрозумій, що ця з’ява—про часи кінця». 18 Поки він промовляв до мене, я перебував у міцному сні, лежачи долілиць. Тоді він торкнувся мене й підвів мене на ноги.
19 Він промовив: «Я хочу розповісти тобі, що станеться пізніше, у час гніву, бо видіння стосується призначеного часу кінця. 20 Роги барана, якого ти бачив, уособлюють царів Мидії та Персії. 21 Кудлатий козел—це цар Греції, а великий ріг між його очима—це перший цар. 22 Чотири роги, що замінили зламаний, означають чотири царства, які з’являться з цього народу, але такої сили не матимуть.
23 В останній термін їхнього існування, коли злочинці стануть геть розбещеними, постане цар із суворим обличчям, вправний у підступах. 24 Він стане надзвичайно дужим, але не тільки завдяки власній силі[e]. Він спричинить жахливе спустошення, і йому буде таланити у всьому, хоч би що він робив. Він поб’є могутніх мужів і святий народ. 25 З його руки підуть підступи, і вважатиме він себе найвищим. Як люди почуватимуться в безпеці, він вигубить багатьох і повстане проти Князя князів. Однак і він буде погублений, та не людською владою.
26 З’ява про ті далекі часи дана тобі правдива, але приховай цю з’яву, бо вона належить далекому майбутньому».
27 Я, Даниїл, був виснажений і лежав хворий кілька днів. Потім я встав і клопотався царськими справами. Я був нажаханий з’явою, бо вона була незбагненна.
1 1-2 Я так люблю, коли Господь мої молитви чує,
коли про допомогу я благаю,
і Він до мене прихиляє вухо.
3 Мене оповили смертельні пута,
ступив я на стежину горя й суму.
4 Тож я закликав Господа на поміч,
благаю: «Господи, спаси мене!»
5 Господь—предобрий, справедливий,
Він милосердний й співчутливий, наш Господь!
6 Господь піклується про простодушних;
коли я був беззахисний, Він врятував мене.
7 Душе моя, спочинь, про тебе Бог подбає.
8 Адже Ти мою душу врятував від смерті,
не дав пролитися сльозам,
не дав спіткнутися ногам.
9 Я й далі Господу служитиму в краю живих.
10 Я вірив, навіть кажучи: «Ось смерть моя»,—
та був покараний жорстоко.
11 У гніві кинув я: «Весь рід людський—брехливий!»
12 Не маю змоги відплатити Богу,
бо все, що нажив—все від Нього.
То як же Господу відповідати мушу,
карання терплячи численні?
13 Я келих порятунку підніму,
коли до Господа звернусь по допомогу.
14 Що обіцяв я, Господу віддам перед усім народом.
15 Смерть послідовника Свого Господь завжди цінує.
16 О Господи, я—вірний Твій слуга, Твій раб,
я син слуги Твоєї.
Це Ти звільнив мене від пут.
17 Ти, Господи, є тим, кому складу подяки жертви,
Твоє ім’я повторюю у скрути час.
18 Що обіцяв я, Господу віддам перед усім народом.
19 Вславляйте Господа в суді перед Господнім храмом,
що зведений в середині Єрусалима!
Славімо Господа!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International