M’Cheyne Bible Reading Plan
Єгу стає царем Ізраїлю
9 Пророк Еліша покликав чоловіка з громади пророків[a] і сказав йому: «Приготуйся, візьми кухоль оливи й поспішай до Рамот-Ґілеада. 2 Коли дістанешся туди, знайди Єгу, сина Єгошафата, який доводиться сином Німші. Підійди до нього, відведи убік від його людей і заведи в дальню кімнату. 3 Тоді візьми кухоль у руки й вилий оливу йому на голову, примовляючи: „Ось що Господь говорить: „Я помазав тебе царем Ізраїлю!” За тим відчини двері й біжи, і гляди не забарись!”»
4 Ось цей юнак-пророк пішов до Рамот-Ґілеада. 5 Коли він прибув, то побачив військових командирів, що сиділи разом. «Полководцю, маю до тебе повідомлення»,—сказав він. «Для кого?»—запитав Єгу. «Для тебе, командире»,—відповів той.
6 Єгу звівся на ноги й зайшов у будинок. Тоді пророк вилив оливу на голову Єгу і проголосив: «Ось що говорить Господь Бог Ізраїлю: „Я помазую тебе царем над Господнім народом Ізраїлю. 7 Ти маєш зруйнувати дім Агава, свого володаря, так Я відплачу за кров Моїх рабів-пророків та за кров усіх Господніх слуг, яку пролила Єзевел. 8 Загине увесь дім Агава. Я відітну від Агава всіх чоловіків його дому: і рабів, і вільних в Ізраїлі. 9 Я зроблю з домом Агава те, що сталося з домом Єровоама, сина Невата, та з домом Вааші, сина Агіжі. 10 А щодо Єзевел, то її зжеруть собаки на землі Єзреела, і ніхто її не поховає”». Тоді він відчинив двері й вибіг.
11 Коли Єгу повернувся до командирів, один із них запитав його: «Все добре? Чому цей божевільний приходив до тебе?»
«Ви знаєте, хто цей чоловік і які нісенітниці верзе»,—відповів Єгу.
12 «Неправда,—заперечили вони.—Скажи нам!» Єгу сказав: «Ось що він мені розповів: „Ось так сказав Господь: „Я помазав тебе царем Ізраїлю”». 13 Вони хутко зняли свої плащі й розстелили їх перед ним на сходах. Потім заграли в сурму й закричали: «Єгу—цар!»
Єгу вбиває Йорама та Агазію
14 Аж ось Єгу, син Єгошафата, сина Німші, намислив боротися проти Йорама. Тож Йорам і весь Ізраїль обороняли Рамот-Ґілеад від Газеела, царя Араму. 15 Цар Йорам повернувся на той час до Єзреела, щоб загоїти рани, які нанесли йому арамійці в бою з Газеелом, арамійським царем. Єгу сказав командирам: «Якщо ви справді так ставитеся до мене як помазаника, то не дозволяйте нікому вислизнути з міста й донести цю новину в Єзреел». 16 Потім він сів у колісницю й поїхав до Єзреела, оскільки там відлежувався Йорам, і Агазія, цар Юдеї, приїхав його провідати.
17 Коли вартовий, що стояв на вежі в Єзреелі, побачив війська Єгу, що наближалися, він вигукнув: «Бачу війська, що наближаються».
«Споряди вершника,—наказав Йорам.—Пошли його зустріти війська й запитати, чи з миром вони йдуть».
18 Вершник від’їхав і, наблизившись до Єгу, запитав: «Ось що каже цар: „Чи з миром ви йдете?”»
«Що тобі з миром робити?—Відповів Єгу.—Завертай і їдь позаду мене». Вартовий доповів: «Посланець доїхав до них, але не повертається».
19 Тож послав цар другого вершника. Коли той під’їхав до них, запитав: «Ось що говорить цар: „Чи з миром ви йдете до нас?”»
Єгу відповів: «Що тобі з того миру? Повертай, їдь за мною».
20 Вартовий знову доповів: «Він доїхав до них, але також назад не повертається. Схоже на те, що скаче Єгу, син Німші; він, мов навіжений, їздить».
21 «Запрягай мою колісницю»,—наказав Йорам. Коли її запрягли, Йорам, ізраїльський цар, та цар Юдеї Агазія виїхали, кожен у своїй колісниці, назустріч Єгу. Вони зустріли його якраз на полі, що належало єзрееліту Навоту. 22 Коли Йорам побачив Єгу, він запитав його: «Ти з миром прийшов, Єгу?»
«Який може бути мир,—відповів Єгу,—доки твоя матір Єзевел займається розпустою і ворожбитством?»
23 Йорам смикнув повід, розвернувся і втік, гукнувши до Агазії: «Зрада, Агазіє!»
24 Тоді Єгу витягнув лука й вистрілив Йорамові межи плечі. Стріла пробила йому серце й він упав в колісниці. 25 Єгу наказав Відкару, їздовому своєї колісниці: «Підбери його й викинь на поле єзрееліта Навота. Згадай, як ми з тобою разом їхали в колісницях позаду Агава, його батька, коли Господь Бог дав це пророцтво про нього: 26 „Звісно, вчора Я, Господь, бачив кров Навота, бачив кров його синів. Я змушу тебе поплатитися за те на цьому ж клаптику землі”[b]. Так підніми його й викинь на ту ділянку, як і сказав Господь».
27 Коли Агазія, цар Юдеї, побачив, що сталося, він кинувся навтіч дорогою до Бет-Хаґґана. Єгу погнався за ним і закричав: «Убийте й його!» Його поранили в колісниці по дорозі до Ґура, що біля Івлеама, але йому вдалося втекти до Меґіддо, де він і помер. 28 Раби Агазії перевезли його в колісниці до Єрусалима, де поховали в гробниці разом з батьками в місті Давида. 29 На одинадцятий рік правління Йорама[c] Агазія став царем Юдеї.
Єзевел вбито
30 Потім Єгу пішов до Єзреела. Коли про це дізналася Єзевел, вона підвела очі, уклала волосся й визирнула у вікно. 31 Коли Єгу ввійшов через браму, вона спитала: «Ти з миром прийшов, Зимрі[d], що вбив свого володаря?» 32 Він підвів погляд на вікно й вигукнув: «Хто на моєму боці? Хто?» Два чи три євнухи зверху глянули на нього. 33 «Викиньте її!»—наказав Єгу. Ось вони її скинули додолу, і кров її бризнула на стінку та на коней, які затоптали її копитами.
34 Єгу зайшов, почав їсти й пити. «Подбайте про ту кляту жінку,—сказав він,—поховайте її, бо вона була царевою дочкою». 35 Але коли вони вийшли, щоб поховати її, то нічого не знайшли, крім черепа, ступенів та кистів рук. 36 Вони ввійшли в будинок і доповіли Єгу. А той відізвався: «Таким було Господнє слово, коли Він через Свого раба тишвітського Іллю прорік: „На землі єзреельській собаки пожеруть тіло Єзевел. 37 І тіло Єзевел угноїть поле на землі Єзреелу, і вже ніхто не зможе сказати: „Ось Єзевел”».
Раби й пани
6 Усім рабам, які працюють під тяжким ярмом невіруючих панів, слід вважати володарів своїх гідними усілякої пошани, щоб не ганьбити ім’я Боже і вчення наше. 2 Ті ж раби, які мають хазяїв віруючих, не повинні зневажати їх, бо вони—брати у вірі. Їм слід служити ще завзятіше, оскільки ті, на кого вони працюють—брати у вірі, яких вони повинні любити.
Наставляй і навчай людей чинити так!
Хибні вчення та істинні багатства
3 Якщо деякі люди навчають інакше і не згодні з благотворними вченнями Господа нашого Ісуса Христа і з ученням про істинне служіння Богові, 4 то вони—самовдоволені і нічого не розуміють. Вони мають хвору пристрасть до суперечок і словоблудства, від яких виникають заздрість, сварки, наклепи, лукаві підозри 5 і постійна колотнеча поміж людьми. Вони спантеличені й позбавлені істини, та вважають, що служіння Богові—це шлях до наживи.
6 Звісно, служіння Богові й насправді є великим багатством, але тільки коли воно приносить задоволення людині від того, що вона вже має. 7 Бо ми нічого не принесли в цей світ, і то зрозуміло, що нічого не заберемо з собою. 8 Маючи що поїсти і в що вбратися, будемо щасливими з цього. 9 Хто хоче збагатитися, потрапляє у пастку спокуси й безлічі безглуздих та шкідливих бажань, які штовхають людей на лихо й загибель. 10 Бо любов до грошей—корінь усілякого зла. Деякі люди у своєму потягу до них відійшли від справжньої віри й завдали собі багато горя і болю.
Про що не варто забувати
11 Ти ж, чоловіче Божий, уникай усього цього. Веди праведне життя і борись за служіння Богу, за віру, любов, довготерпіння й лагідність. 12 Борися що є сили, щоб не втратити віри своєї. Виграй змагання за вічне життя, до якого ти був покликаний прийнявши Ісуса Христа—чудову істину, про яку ти відкрито свідчив багатьом людям.
13 Я наказую тобі перед Богом, Який дає життя всьому, і перед Ісусом Христом, Який свідчив про ту ж саму чудову істину перед Понтієм Пилатом: 14 бездоганно і чисто виконуй те, що тобі наказано, аж поки не прийде Господь наш Ісус Христос. 15 Бог відкриє нам це у належний час. Він—благословенний і єдиний Господар, Цар царів і Володар володарів. 16 Він єдиний має безсмертя. Він живе у світлі недосяжному. Його ніхто не бачив і не може побачити. Честь Йому і влада вічна! Амінь.
17 Наказуй багатим у цьому світі, щоб не були пихатими, щоб покладали свої надії не на багатство (воно таке нестійке), а на Бога, Який щедро забезпечує нас усім для нашого задоволення. 18 Наказуй їм творити добро й збагачуватися цим, бути щедрими й охоче ділитися тим, що вони мають. 19 Цим вони складуть собі скарб Небесний—добру основу для майбутнього, щоб одержати істинне життя.
20 Тимофію! Бережи все те, що довірено тобі Господом. Уникай безбожних порожніх балачок, та так званих «істин», що брехливо називаються «знанням». 21 Бо дехто прийняв його і через те відійшов від віри нашої.
Нехай благодать Божа буде з усіма вами.
Господнє послання Осії
1 Ось слово Господа, що було Осії, синові Веері за царювання Уззії, Йотама, Агаза, Езекії,[a] царів Юдеї, та за часів правління Єровоама[b], сина Йоаша, царя Ізраїлю.
2 Коли Господь, почавши говорити через Осію, сказав йому: «Іди й одружися з розпусницею[c] й дітей прийми від розпусти її. Бо земля й люди в ній повернулися спиною до Всевишнього й, невірні Господу, чинять розпусту».
Народження Єзреела
3 Тож Осія пішов і одружився з Ґомер, дочкою Дивлаїма. І завагітніла вона, й народила йому сина. 4 Господь сказав йому: «Назви його Єзреел[d], бо невдовзі Я покараю дім Єгу[e] за кров, що він пролив у долині Єзреел. Тоді Я покладу край царюванню дому[f] Ізраїлю. 5 Того дня Я зламаю лук Ізраїлю в долині Єзреел».
Народження Ло-Ругами
6 Після того завагітніла Ґомер знову і народила дочку. Сказав Господь Осії: «Назви її Ло-Ругама[g], бо Я більше не буду милостивий до дому Ізраїля, і нічого йому не прощу. 7 Але Я буду милостивий до дому Юди і врятую його не луком чи списом, чи кіньми бойовими, ані вершниками, а Своєю силою[h]».
Народження Ло-Аммі
8 Після того, як Ґомер відлучила Ло-Ругаму, вона завагітніла й народила ще одного сина. 9 І Господь сказав: «Назви його Ло-Аммі[i], бо ви—не Мій народ, і Я не буду вашим Богом».
Господь звертається до народу ізраїльського
10 Але ізраїльтяни будуть численні, немов морський пісок, який ні зміряти, ні полічити не можна. І в тому місці, де їм сказано було: «Ви—не Мій народ». Буде їм сказано: «Ви—діти Бога живого». 11 І дітей Юди та дітей Ізраїля буде зібрано разом. І призначать вони собі одного голову, бо земля буде занадто мала для цього народу[j]. Який великий буде день Єзреела!
Йод
73 Мене створили і тримають Твої руки,
допоможи збагнуть і вивчити Твої завіти.
74 Хто поклоняється Тобі, мене побачить і зрадіє,
бо на Твої накази покладаюсь я.
75 Я знаю, Господи, що Твій присуд—справедливий,
мене страждати Ти недаремно змусив.
76 Тепер утіш мене, Твою любов і милість дай пізнати,
адже Ти дав обітницю рабу Своєму.
77 Своєю милістю мене благослови, дай жити,
адже я втішений Твоїми настановами.
78 Хай будуть присоромлені хвальки,
які звели на мене наклеп.
Я тільки думав про Твої накази.
79 Нехай повернеться до мене кожен,
хто знає Твій Заповіт і хто Тебе боїться.
80 Дай бути щиросердим перед Твоїм Законом,
аби ганьби ніколи не спізнати.
Каф
81 Душа моя Твого спасіння прагне,
плекаю всі надії на Твої слова!
82 Я видивився очі, очікуючи дій Твоїх,
коли ж мене утішиш Ти?
83 Коли я всохну, мов пустий бурдюк на смітнику,
то і тоді я пам’ятатиму Твої закони.
84 Як довго має жити Твій слуга,
щоб покарав Ти переслідувачів у суді?
85-86 Наготували кривдники для мене пастку,
за мною пантрували безпричинно.
Я довіряюсь, Господи, усім Твоїм повчанням,
тож прошу в Тебе допомоги!
87 Вони ледь не позбавили мене життя,
хоч я ніколи не порушував Твоїх наказів.
88 Вдихни життя у мене милістю Своєю,
щоб міг життя прожити за Господнім словом.
Ламед
89 О Господи, Твої накази
вічно житимуть на Небесах!
90 Із роду в рід Твої накази, віри гідні, будуть діяти.
От землю Ти створив, вона існує й досі.
91 Усе тримається на справедливості Твоїй,
адже усе Тобі покірне.
92 Якби я не кохав Твого Закону,
давно б мені страждання скоротили вік.
93 Навік закарбував у пам’яті Твої накази,
тому що ними керувався у житті.
94 Я—Твій, спаси мене,
щоб міг я слідувати Твоїм наказам.
95 Ті кривдники мене згубити сподівались,
я ж прагнув осягнуть Твій Заповіт.
96 Я усвідомив, що всьому кінець настане,
лиш настановам Господа кінця немає.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International