M’Cheyne Bible Reading Plan
Землю шунамитян відновлено
8 Еліша розповів жінці, сина якої повернув до життя, таке: «Вставайте й тікайте всією родиною й поселіться де зможете на якийсь час, бо Господь вирішив наслати на цю землю голодомор на сім років».
2 Жінка встала й зробила так, як порадив їй Божий чоловік. Вона і вся її родина залишили свій край і поселилися на сім років на землях филистимлян. 3 Через сім років вона повернулася з филистимських країв і прийшла молити царя пустити її в свою хату, на свою землю. 4 Цар саме наказав Ґегазі, слузі Божого чоловіка, розповісти йому: «Розкажи мені про всі великі справи, які Еліша творив».
5 Тільки-но Ґегазі почав розповідати царю, як Еліша воскресив мертвого, прийшла до царя та жінка, сина якої Еліша повернув до життя. Вона хотіла ублагати царя повернути її оселю й поле. Ґегазі сказав: «Ось та жінка, мій володарю-царю, і той син, якого Еліша повернув до життя». 6 Цар почав розпитувати жінку, і вона все йому розповіла. Після цього він призначив розпорядника, щоб зайнявся справою жінки, і наказав йому: «Віддай їй усе, що належало, ще й прибуток з землі, починаючи з того дня, коли вона пішла, й дотепер».
Газаел убиває Бен-Гадада
7 Еліша пішов у Дамаск, а Бен-Гадад, арамійський цар, саме хворів. Коли царю доповіли, що прийшов Божий чоловік, 8 він сказав Газаелу: «Візьми подарунок і піди зустрінь Божого чоловіка. Запитай через нього Господа: „Чи я одужаю від цієї хвороби?”»
9 Газаел пішов назустріч Еліші, взявши в дарунок сорок верблюдів, нав’ючених найкращими виробами Дамаска. Він прийшов, став перед ним і запитав: «Твій син[a] Бен-Гадад, арамійський цар, послав мене, щоб я запитав тебе, чи одужає він від хвороби?»
10 Еліша на це відповів: «Піди й скажи йому: „Ти, звісно, одужаєш”. Але Господь відкрив мені, що насправді він помре». 11 Він пильно почав вдивлятися в очі Газаела, аж доки тому не стало соромно. А тоді Божий чоловік розплакався.
12 «Чому мій володар горює»,—запитав Газаел.
«Тому, що я знаю, якої шкоди завдаси ти ізраїльтянам,—відповів Еліша.—Ти підпалиш їхні укріплення, посічеш мечем юнаків, позабиваєш малюків, порозтинаєш вагітних».
13 Газаел відповів: «Як же міг би твій слуга, простий пес[b], таку велику справу зробити?»
«Господь мені показав, що ти станеш арамійським царем»,—відповів Еліша.
14 Тоді він залишив Елішу, вийшов і повернувся до свого господаря[c]. Коли Бен-Гадад запитав його: «Що тобі повідомив Еліша?» Той відповів: «Сказав, що ти неодмінно одужаєш». 15 Але наступного дня він узяв грубу тканину, добре намочив її в воді й розстелив поверх царевого обличчя. Той і помер. Так Газаел став наступником царя.
Єгорам, цар Юдеї
16 На п’ятий рік царювання Йорама, сина Агава, ізраїльського царя, Єгорам, син Єгошафата, став царем Юдеї[d]. 17 Йому сповнилося тридцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом восьми років. 18 Він жив як жили ізраїльські царі, як було заведено в домі Агава, адже він був одружений з його дочкою. В очах Господа він чинив зле. 19 Однак Господь не хотів зруйнувати Юдею, бо не хотів лиха своєму слузі Давиду. Господь пообіцяв Давиду, що його нащадки будуть вічно сидіти на престолі.
20 Під час правління Єгорама Едом повстав проти Юдеї та настановив свого власного царя. 21 Тому Єгорам зі своїми колісницями подався в Заїр. Едомійці оточили їх, але він уночі піднявся і напав на едомійців та їхніх командирів колісниць. Його військо втекло додому. 22 По сьогодні Едом повстає проти Юдеї. Тоді ж повстала й Ливна.
23 А щодо інших подій за часів правління Єгорама, всього, що він творив, то все це описано в книгах Хронік Царів Юдеї. 24 Єгорам спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Після нього царювати почав його син Агазія.
Агазія, цар Юдеї
25 На дванадцятому році правління Йорама, сина Агава, царя Ізраїлю, в Юдеї почав царювати Агазія, син Єгорама. 26 Коли він зійшов на престол, йому сповнилося двадцять два роки, і правив він в Єрусалимі протягом одного року. Його матір звали Аталія, вона доводилась онукою Омрі, ізраїльському царю. 27 Він жив так само, як родина Агава, і в очах Господа він недобре чинив, як заведено було в родині Агава, оскільки він був родичом сім’ї Агава через дружину. 28 Агазія разом з Йорамом, сином Агава, пішов до Рамот-Ґілеада війною проти Газаела, арамійського царя. Арамійці поранили Йорама, 29 тож цар Йорам повернувся до Єзреела загоювати рани, завдані йому арамійцями біля Рамота в битві з Газаелом, арамійським царем. Згодом Агазія, син Єгорама, юдейського царя, прийшов в Єзреел, щоб побачитися з Йорамом, сином Агава, оскільки його було поранено.
Про стосунки між людьми
5 Ніколи не докоряй старшому, а вмовляй його, наче батька свого. З молодими ж чоловіками поводься, наче з братами. 2 Стався до старших жінок, як до матерів, а до молодших—як до сестер, з цілковитою чистотою і повагою.
Про вдів
3 Піклуйся про вдів, які насправді потребують допомоги. 4 Якщо вдова має дітей чи внуків, то нехай вони насамперед навчаються побожно дбати про свою власну родину, і так вони віддадуть належне своїм батькам, бо то бажано Богові. 5 Вдова, яка насправді потребує допомоги—самотня, про яку немає кому подбати, тільки на Бога покладає вона свою надію. День і ніч вона молиться, благає Бога допомогти їй. 6 Вдова ж, яка живе в своє задоволення, насправді мертва, хоч і живе. 7 Тож дайте людям Божим ці настанови, щоб ніхто не мав права їм дорікнути.
8 Якщо ж хтось не піклується про ближніх, а особливо про власну родину, той зрікається віри. Той поводиться гірше за невіруючого.
9-10 Вдову можна вносити до списку[a], якщо їй щонайменше років шістдесят і якщо вона мала лише одного чоловіка[b], й відома тим, що робить добро людям, виростила своїх дітей, була гостинна, обмивала ноги[c] Божим людям, допомагала тим, хто потрапив у біду, та якщо присвятила себе добрим вчинкам.
11 Але відмовляй в цьому молодшим вдовам, бо коли їхні тілесні бажання беруть гору над відданістю Христу, то вони знову хочуть заміж. 12 І тоді вони гідні осуду, бо порушують первісну обітницю. 13 Разом із тим вони звикають ледарювати і, ходячи з дому в дім, базікають про що не слід. Вони не тільки стають ледачими, а й розпускають плітки і втручаються в чужі справи. 14 Тому мені хотілося б, щоб молодші вдови виходили заміж, виховували дітей, вели господарство й не давали приводу ворогам нашим для лихослів’я. 15 Кажу так, бо деякі вдови збочили й пішли за сатаною.
16 Якщо віруюча жінка має у своїй родині вдів, то нехай сама[d] підтримує їх, щоб не обтяжувати церкву, яка повинна допомагати тим вдовам, які справді того потребують.
Про старійшин та деякі інші справи
17 Старійшини, які добре керують церквою, гідні подвійної шани[e], особливо ті, хто проповідує і навчає. 18 Бо у Святому Писанні сказано: «Не зав’язуй рота волові, що молотить»(A). І ще: «Кожен робітник гідний своєї платні»(B).
19 Не приймай звинувачень проти старійшин, хіба що їх підтвердять два або три свідки. 20 Перед усією церквою осуджуй тих, хто вперто грішить, щоб то було попередженням усім.
21 Перед Богом, Ісусом Христом та вибраними Ангелами я урочисто наказую тобі дотримуватися всього цього без упередження. Нічого не роби з пристрасті або схильності до когось.
22 Не покладай нерозважливо на жодного руки, щоб посвятити його у старійшини. Не розділяй чужих гріхів, та залишайся завжди чистим і бездоганним.
23 Тимофію, у подальшому, не пий лише воду. Вживай потроху й вино. Це корисно для шлунку, і ти не будеш так часто хворіти.
24 Гріхи одних людей очевидні, та є ознакою неминучого засудження, але гріхи інших відкриваються лише згодом. 25 Так само й добрі вчинки: деякі з них помітні одразу, а деякі, навіть якщо їх важко розгледіти, не можуть бути сховані назавжди.
Остатня година
12 У той час підніметься Ангел Михаїл, великий князь, що охороняє твій народ. То буде час страждань, яких не було раніше від початку людства. Але в ті часи твій народ: кожен, чиє ім’я можна знайти в Книзі[a],—спасеться. 2 Безліч тих, що сплять у поросі земному, прокинуться, дехто на вічне життя, інші—на ганьбу й вічний сором. 3 Мудрі світитимуться, мов сяйво небесне, а ті, хто навернув багатьох до справедливості, мов зорі віковічні[b]. 4 Але ти, Даниїле, заховай і запечатай слова сувою до остатніх часів. Багато людей будуть ходити й шукати, як здобути це знання.
5 Тоді я, Даниїл, подивився, а там переді мною стоять іще двоє: один на цьому березі потоку, а другий—на протилежному. 6 Один із них сказав чоловікові у полотняному вбранні, що був над водами потоку: «Скільки часу пройде до того, як ці дивовижні події збудуться?»
7 Чоловік у полотняному вбранні, що був над водами потоку, підвів свою праву й ліву руки до Небес, і я почув, як він клянеться Тим, Хто живе вічно, кажучи: «Це станеться через час, часи й половину часу[c]. Після того, як опір святого народу буде геть зламано, всі ці переслідування припиняться».
8 Я чув, але не зрозумів. Тож я запитав: «Мій пане, що ж вийде з усього цього?»
9 Він відказав: «Іди своїм шляхом, Даниїле, бо ці слова заховані й запечатані до остатніх часів. 10 Чимало людей очистяться, стануть бездоганними, але нечестиві залишаться нечестивими. Жоден із нечестивих не зрозуміє, але ті, хто мудрі, зрозуміють. 11 Від того часу, як щоденна жертва буде скасована і встановиться мерзотність, що викличе спустошення, мине тисячі двохсот дев’яноста днів. 12 Благословен той, хто чекатиме й дійде до кінця тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів.
13 А щодо тебе, йди своїм шляхом до кінця. Ти спочинеш, а потім, в остатню годину, встанеш з мертвих, щоб отримати призначену тобі спадщину».
Заїн
49 Запам’ятай, що обіцяв слузі Своєму,
словами тими Ти вселив надію в мене.
50 Вони—моя розрада в горі,
Твої обіцянки оновлюють моє життя.
51 Пихаті можуть насміхатись з мене,
та я ніколи не відступлюсь від Заповіту.
52 Всі вікопомні рішення Твої, о Господи,
я пам’ятаю, в них черпаю втіху.
53 Мене лякають ті безбожники,
що відштовхнули Твій Закон.
54 Твої повчання піснею звучать в моїй оселі.
55 Я серед ночі пам’ятаю Господа ім’я,
Твій Заповіт виконую охоче.
56 Так сталося, бо я живу,
бо настанов Твоїх тримаюсь.
Гет
57 Це моя доля, Господи,
коритися Твоїм наказам.
58 Усім єством служить Тобі жадаю,
тож милосердний будь, як обіцяв.
59 Я кожен крок життя відміряв так,
аби іти шляхом Твоїх повчань.
60 Я без вагань і сумнівів готовий був
виконувати всі Твої накази.
61 Хоч кривдники й обплутали тенетами мене,
я ні на мить не забуваю про Твої закони.
62 Підхоплююся серед ночі я,
щоб справедливим рішенням Твоїм подяку скласти.
63 Я друг усім, хто Господа шанує,
за друзів маю всіх, хто підкоряється Твоїм наказам.
64 О Господи, уся земля наповнена Твоєю щирою любов’ю.
Навчи мене Своїх шляхів!
Тет
65 Обіцяне Ти виконав, мій Боже;
Ти був щедрий до слуги Свого.
66-67 Навчи мене, як бути знаючим і мудрим,
щоб міг відповідати точно і без помилок.
Я довірився Твоїм повчанням,
адже живу я так, як Ти навчив.
68 Ти—щедрий, добродійний,
тож навчи мене Своїх законів.
69 Накинулись на мене брехуни пихаті,
та щиросердо я додержувавсь Твоїх законів.
70 Серця бездарні в них, неначе жир,
а я захоплююсь Твоїм навчанням.
71 Але мої страждання—благо,
я через них пізнав Твої закони.
72 Одна премудрість з уст Твоїх
дорожча тисяч золотих і срібних шекелів.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International