M’Cheyne Bible Reading Plan

Ізраїль повстає проти Реговоама

12 Реговоам пішов до Сихема, оскільки всі ізраїльтяни зібралися там, щоб проголосити його царем. ² Коли Єровоам, син Невата, почув це (він був усе ще у Єгипті, куди втік від царя Соломона), він повернувся з Єгипту до свого міста Зереда у горах Ефраїма^[a]. ³ Отож люди послали по Єровоама, і він та усі ізраїльтяни прийшли до Реговоама й сказали йому: ⁴ «Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, але зараз полегши наш жорстокий труд і тяжке ярмо, яке він поклав на нас, і ми служитимемо тобі».

⁵ Реговоам відповів: «Ідіть звідси на три дні, а потім повертайтеся до мене». Тож люди пішли геть.

⁶ Тоді цар Реговоам порадився зі старійшинами, які служили його батькові Соломону впродовж його життя. Він запитав їх: «Яку відповідь порадите мені дати цим людям?»

⁷ Вони відповіли: «Якщо сьогодні ти будеш слугою цих людей і даси їм прихильну відповідь, то вони завжди служитимуть тобі».

⁸ Але Реговоам відхилив пораду старійшин і порадився з юнаками, з котрими виріс, і які служили йому. ⁹ Він спитав їх: «Яка ваша порада? Як я повинен відповісти цим людям, які кажуть мені: „Полегши ярмо, яке твій батько поклав на нас?”»

¹⁰ Тоді юнаки, з якими він виріс, відповіли: «Скажи людям, що говорили тобі: „Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши його”. Дай їм таку відповідь: „Мій мізинець могутніший ніж усе тіло мого батька. ¹¹ Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими шипами^[b]”».

¹² Через три дні Єровоам і всі люди повернулися до Реговоама, як цар і наказав їм: «Приходьте до мене через три дні». ¹³ Цар відповів людям суворо. Відхиливши пораду старійшин, ¹⁴ він вчинив за порадою юнаків і сказав: «Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще важчим. Мій батько карав вас батогами, а я каратиму вас батогами з металевими гачками». ¹⁵ Тож цар не послухався поради людей, і були ті події від Господа, щоб збулися слова, сказані до Єровоама, сина Невата, які Господь промовив через пророка Агіжу, шилонійця.

¹⁶ Коли весь Ізраїль побачив, що цар відмовився слухати їх, люди відповіли цареві:

Отож усі ізраїльтяни розійшлися по своїх домівках. ¹⁷ А щодо ізраїльтян, які мешкали в містах Юдеї, Реговоам усе ще царював над ними.

¹⁸ Коли цар Реговоам вирядив Адонірама, який був наглядачем над рабською силою, то ізраїльтяни забили його камінням на смерть. Царю Реговоаму, однак, вдалося вскочити в свою колісницю і втекти до Єрусалима. ¹⁹ Отак Ізраїль повстав проти дому Давидового, і так воно є й по сьогодні.

²⁰ Коли ізраїльтяни почули, що Єровоам повернувся, вони покликали його на зібрання і зробили його царем над усім Ізраїлем. Лише коліно Юди залишилося вірним Давидовому дому.

²¹ Коли Реговоам прибув до Єрусалима, він зібрав вісімдесят тисяч найкращих воїнів із сімей Юди та Веніамина, щоб піти війною проти Ізраїлю й повернути царство Реговоаму, сину Соломона.

²² Але Шемая, Божий чоловік, почув таке слово Боже: ²³ «Скажи Реговоаму, сину Соломона, царю юдейському, і всьому дому Юди й Веніамина, та іншим людям: ²⁴ „Ось що каже Господь: „Ви не повинні воювати з братами своїми, ізраїльтянами. Кожен із вас мусить повернутися до дому, оскільки це Я зробив, щоб усе так сталося”». Тож цар Реговоам та його військо послухалися слова Господнього й пішли додому, як і наказав Господь.

²⁵ Тоді Єровоам укріпив Сихем у горах Ефраїмових і жив там. Звідти він пішов і збудував Пенуел^[c].

²⁶ Єровоам гадав собі: «Царство тепер, мабуть, повернеться до дому Давидового. ²⁷ Якщо ці люди підуть і принесуть жертви у храмі Господньому в Єрусалимі, вони знову стануть вірними своєму володарю Реговоаму, царю Юдеї. Вони уб’ють мене й повернуться до царя Реговоама».

²⁸ Поспитавши поради, цар виготовив двох золотих тельців. Він сказав народу: «Це занадто для вас—ходити в Єрусалим. Ось твої боги, о Ізраїлю, які вивели вас із Єгипту»^[d]. ²⁹ Одного він установив у Бетелі, а другого—в Дані. ³⁰ І це було гріхом, тому що народ ішов аж до самого Дану та Бетелу^[e], щоб там помолитися одному з них.

³¹ Єровоам збудував святині на узвишшях і призначив священиків з-поміж різних колін Ізраїлю, навіть із тих, що не були левитами. ³² В Ізраїлі цар Єровоам започаткував свято^[f] на зразок Пасхі в Юдеї, але він відзначав його на п’ятнадцятий день восьмого місяця. Він пішов до Бетела, щоб принести жертви на вівтарі перед тельцями, яких він зробив. Він також призначив священиків у Бетелі, щоб правили на узвишшях, які він нагорнув. ³³ Тож цар Єровоам встановив свою власну дату святкування для ізраїльтян. Це був п’ятнадцятий день восьмого місяця. Він вирушив до Бетела, щоб принести пожертви й спалити запашне куріння на вівтарі, який він спорудив.:

Христос понад усе

3 Більш того, брати і сестри мої, радійте в Господі. Мені не важко писати вам знову про одне й те саме, а для вас це повчально. ² Стережіться «собак», чиї вчинки приносять лише лихо! Стережіться тих, хто калічать^[a] тіла ваші! ³ Бо ми—це ті, хто справді обрізані^[b], служить Господу Духом Святим, хто пишається Христом Ісусом і не покладає надії на власні сили.

⁴ Хоча сам я маю підстави довіряти своїм можливостям, я ніколи цього не зроблю. І якщо хтось вважає, що він має підстави покладатися на свої власні сили, то я їх маю більше. ⁵ Та ось чому: мені зробили обрізання, коли мені було вісім днів від народження, й належу я народові ізраїльському, з коліна Веніаминового. Я чистокровний єврей, як і мої батьки, а за своїм ставленням до Закону—фарисей. ⁶ Я ревно переслідував церкву. Щодо відданості моїй релігії^[c], то я був бездоганним.

⁷ Завдяки Христові все те, що колись було надбанням для мене, зараз я вважаю втратою своєю. ^8-9 Крім того, я все вважаю за ніщо порівняно з величчю пізнання Христа Ісуса, Господа мого. Заради Нього я зрікся всього і вважаю все за нікчемне сміття, нездатним допомогти здобути Христа і знайти себе самого в Ньому з праведністю, що йде не від Закону, а від віри^[d] в Христа, з праведністю, що йде від Бога й зумовлена вірою.

¹⁰ Я хочу пізнати Христа і ту силу, що виявилася під час Його воскресіння із мертвих. Я також хочу розділити страждання Христа і уподібнитися Йому навіть в Його смерті. ¹¹ Так я сподіваюся досягти воскресіння з мертвих.

Намагайтеся досягти мети

¹² Я не маю на увазі те, що вже досягнув мети або став досконалим. Я й далі докладаю зусилля, щоб досягти того, заради чого мене вибрав Ісус Христос.

¹³ Браття і сестри, я не вважаю, що вже досягнув мети. Та є одна річ, якої я завжди дотримуюся. Я не думаю про те, що лишилося у минулому, а роблю все можливе, щоб досягти того, що попереду мене, у майбутньому. ¹⁴ Я докладаю зусиль, щоб здобути ту Небесну винагороду, яку Бог покликав мене одержати через Христа Ісуса.

¹⁵ Тож нехай всі з нас, хто є Духовно зрілими, думають саме так. Якщо ж ви маєте іншу думку про те чи інше, то Бог і це вам пояснить. ¹⁶ Давайте триматися лише тієї істини, яку ми вже пізнали.

¹⁷ Браття і сестри мої, наслідуйте мене. Дивіться на тих, хто живе за прикладом, що ми його вам показали. ¹⁸ Бо як я вам уже багато разів казав і зараз, плачучи, кажу знову, багато хто живе як ворог хресту Христовому. ¹⁹ Доля їхня—загибель, їхній бог—власні бажання. Вони вихваляються тим, чого слід було б соромитися, та думають лише про справи земні. ²⁰ Наше громадянство—на небі! Звідти ми також чекаємо на Спасителя Господа Ісуса Христа. ²¹ Силою, якою Він може підкорити Собі все, змінить Він наші принижені тіла, щоб вони стали подібними до Його славного тіла.

Приміщення для священиків

42 Тоді повів мене чоловік на північ, на зовнішнє подвір’я, і привів до приміщень навпроти храмового двору зовнішнього муру на північному боці. ² Будівля, двері якої дивилися на північ, була сто ліктів^[a] завдовжки і п’ятдесят ліктів^[b] завширшки. ³ Вздовж стін тієї споруди йшли галереї в три яруси, що дивилися одна на одну. Між внутрішнім подвір’ям та помостом зовнішнього подвір’я була відстань у двадцять ліктів^[c]. ⁴ Перед приміщенням був внутрішній перехід десять ліктів^[d] завширшки і сто ліктів завдовжки. Двері його були звернені на північ.

⁵ Верхні приміщення були вужчі, ніж приміщення нижнього та середнього поверхів будівлі, бо галереї віднімали в них місце. ⁶ Приміщення йшли в три яруси, верхні не мали колон як ті, що виходили на подвір’я, тож вони мали меншу площу, ніж приміщення нижнього та середнього поверхів.

⁷ Зовнішня стіна була паралельна приміщенням і зовнішньому двору. Вона тяглася вздовж приміщень на п’ятдесят ліктів. ⁸ Якщо ряд приміщень з боку зовнішнього двору був п’ятдесят ліктів завдовжки, то ряд з боку до святилища був сто ліктів завдовжки. ^9-10 Вхід був під приміщеннями східної сторони, щоб люди заходили з зовнішнього двору в самому початку стіни. Зі східного боку по зовнішній стіні йшли приміщення. ¹¹ Перед ними був прохід, мали вони такий самий вигляд, як приміщення з північного боку; вони мали таку ж саму довжину й ширину, таке саме планування. ¹² Двері в південних приміщеннях було розташовано так само, як і в північних. При початку переходу були двері, що вели на схід, паралельно стіні. Через них можна було потрапити до кімнат.

¹³ І сказав мені той чоловік: «Північні й південні приміщення звернені до закритого двору—святі. Це кімнати, де священики, наближені до Господа, споживатимуть пресвяті пожертви. Там вони приноситимуть найсвятіші пожертви: підношення за зерно, гріх, та провину, бо це—святе місце. ¹⁴ Тільки-но вийшовши зі святого місця, священики не повинні виходити в зовнішнє подвір’я доки не залишать вбрання своє, в якому правили службу, бо воно святе. Вони мусять вбратися в інший одяг, перш ніж наблизяться до місць, відведених для людей».

Зовнішнє подвір’я

¹⁵ Закінчивши вимірювати всередині храмової площі, він вивів мене через східну браму, й почав вимірювати її ззовні. ¹⁶ Зміряв він вимірювальною тичкою східну сторону. Вона становила п’ятсот ліктів^[e]. ¹⁷ Зміряв він північну сторону. Вона становила п’ятсот ліктів за вимірювальною тичкою. ¹⁸ Зміряв він південну сторону. Вона становила п’ятсот ліктів за вимірювальною тичкою. ¹⁹ Тоді перейшов він на західну сторону й виміряв її. Вона становила п’ятсот ліктів за вимірювальною тичкою. ²⁰ Тож зміряв він мур з усіх чотирьох сторін. Він був п’ятсот ліктів завдовжки і п’ятсот ліктів завширшки. Цей мур відокремлював святу частину храму від несвятої.