M’Cheyne Bible Reading Plan

Війна з Моавом

3 Йорам, син Агава, став ізраїльським царем у Самарії на вісімнадцятий рік правління Єгошафата, царя Юдеї, а царював він протягом дванадцяти років. ² І робив він недобрі справи в очах Господніх, але не так, як його батько чи мати. Він позбувся священного каменя Ваала, встановленого його батьком. ³ Однак він і далі коїв ті ж гріхи, що Єровоам, син Невата, вводячи Ізраїль у ті ж самі смертельні гріхи. Йорам від них не відступився.

⁴ У той час Меша, моавський цар, займався розведенням овець і постачав царю Ізраїлю сто тисяч ягнят та вовну зі ста тисяч баранів. ⁵ Але після смерті Агава моавський цар збунтувався проти ізраїльського царя. ⁶ Тому цар Йорам підняв на ноги весь Ізраїль і вирушив у похід із Самарії. ⁷ Він також відправив таке послання Єгошафату, царю Юдеї: «Проти мене повстав цар Моаву. Чи виступиш ти зі мною проти нього?»

«Так, я пристану до тебе,—відповів той.—Я такий, як і ти, мій народ, як твій народ, мої коні, як твої коні».

⁸ «Яким шляхом ми підемо на моавійців?»—запитав він.

«Через Едомську пустелю»,—відповів той.

⁹ От і вирушив на війну цар Ізраїлю разом з царями Юдеї та Едома. Пройшовши в обхід сім днів, вони залишилися без води не тільки для тварин, а й для війська.

¹⁰ «Як же так,—вигукнув цар Ізраїлю.—Невже Господь зібрав нас, трьох царів, тільки для того, щоб віддати Моаву?»

¹¹ Але Єгошафат запитав: «Чи немає серед нас Господнього пророка, аби ми могли через нього довідатися в Господа?»

Один із урядовців ізраїльського царя відповів: «Тут є Еліша, син Шафата. Йому доводилося зливати на руки Іллі^[a]».

¹² Єгошафат сказав: «З ним слово Господнє». Тож зійшли до нього цар Ізраїлю, Єгошафат та цар Едома. ¹³ Еліша сказав цареві Ізраїлю: «Чого ти від мене хочеш? Іди до пророків батька свого і до пророків матері».

«Ні,—не погодився цар Ізраїлю.—Адже Господь зібрав нас, трьох царів, щоб передати в руки Моава».

¹⁴ Еліша промовив: «Присягаюся життям Господа Всемогутнього, Якому я служу, що якби я не поважав Єгошафата, юдейського царя, я і не глянув би на тебе, не помітив би тебе. ¹⁵ А нині приведи до мене гусляра».

Гусляр заграв, і на Елішу зійшла сила^[b] Господня. ¹⁶ Еліша промовив: «Ось що говорить Господь: „Викопай у долині ями”. ¹⁷ Господь каже таке: „Не побачите ви ні вітру, ні дощу, але вся долина наповниться водою. Нап’єтеся і ви, і худоба ваша й інші тварини. ¹⁸ Для Господа це не важко. Він також передасть вам Моав. ¹⁹ Ви здолаєте всі укріплені міста, ви здолаєте кожне важливе поселення. Ви повирубуєте всі добрі дерева, зупините всі джерела, знищите кожне родюче поле, закидавши камінням”».

²⁰ Наступного ранку, якраз у час принесення пожертви сталося те, що Господь обіцяв: з боку Едома потекла вода! Земля наповнилася водою. ²¹ Ось уже всі моавійці дізналися, що царі пішли на них війною, тому кожен чоловік: молодий і старий—всі, хто міг тримати зброю в руках, вирушили в похід і стали на кордоні. ²² Коли вони прокинулися вранці, сонце вже віддзеркалювалося в воді. Моавійцям, які стояли неподалік, вода здалася червоною, мов кров. ²³ «Це кров!—Загукали вони.—Ті царі, мабуть, пересварилися й повбивали одне одного. Вперед, моавійці, по здобич!»

²⁴ Але тільки-но моавійці підступили до ізраїльського табору, ізраїльтяни вискочили й кинулися на них, а ті—навтіч. Ізраїльтяни ж загарбали землі й рубали моавійців. ²⁵ Вони знищили міста, позакидали камінням усі родючі поля, загатили всі джерела й позрубували всі добрі дерева. Лише в Кір-Гарешеті не розібрали каміння, але воїни з пращами оточили місто й напали на нього.^[c]

²⁶ Коли цар Моава зрозумів, що він програє битву, він зібрав сімсот воїнів з мечами, щоб прорватися до царя Едома, але вони не змогли. ²⁷ Тоді він покликав свого первістка, який мав стати царем після нього, й приніс його в жертву всеспалення на міському валу. Лють на Ізраїль була великою. Ізраїльтяни відступили й повернулися на свої землі.

Моліться за нас

3 Браття і сестри, моліться за нас і за те, щоб Послання Господнє швидко поширювалось і здобувало славу, як то сталось у вас. ² Моліться, щоб ми врятувалися від розбещених і злих людей, бо не всі мають віру в Господа.

³ Але Господь—вірний. Він зміцнить вас і захистить від лукавого. ⁴ Ми не маємо сумніву в вас перед Господом і впевнені, що ви виконуєте і виконуватимете все, чому ми вас наставляли. ⁵ Нехай же Господь направляє серця ваші на шлях любові Божої та довготерпіння Христового.

Обов’язок працювати

⁶ Зараз ми наказуємо вам, брати і сестри, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви уникали тих братів, які живуть бездумно і в лінощах, й не слідують вченню, одержаному від нас. ⁷ Я кажу це, бо ви самі знаєте, що вам потрібно наслідувати нас, бо ми не в лінощах жили з вами. ⁸ Нічийого хліба ми не їли даремно. І вдень і вночі ми посилено працювали, щоб не обтяжувати нікого з вас.

⁹ І це не тому, що ми не могли просити вашої допомоги. Ми працювали, щоб забезпечити себе, для того, щоб стати прикладом, гідним наслідування. ¹⁰ Отож, коли були з вами, ми наставляли вас таким правилом: «Хто не працює, той не їсть».

¹¹ Ми нагадуємо про це тому, що чуємо, ніби дехто з вас живе в лінощах, не працює, зовсім нічого не робить, а лише втручається в справи інших. ¹² Ми наставляємо і закликаємо таких людей в ім’я Господа Ісуса Христа, щоб вони мирно працювали й їли свій хліб. ¹³ Браття і сестри наші, ніколи не втомлюйтеся творити добро.

¹⁴ Якщо хтось не виконує вказівок цього листа, запам’ятайте хто вони такі, і не знайтеся з ними, щоб присоромити їх. ¹⁵ Але не ставтеся до них як до ворогів. Краще переконуйте, як братів своїх.

Прощальне звертання

¹⁶ Нехай же сам Господь, Джерело миру, дарує вам мир завжди, й усіляким способом. Нехай Він буде з усіма вами. ¹⁷ Я, Павло, пишу ці вітання й закінчую листа власноручно. І роблю я так у всіх своїх листах. Це є доказом того, що вони—від мене. ¹⁸ Я так пишу. Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з усіма вами.

Сон Даниїла про чотирьох звірів

7 У перший рік правління Велшазара,^[a] царя Вавилону, Даниїл мав сон і видіння проходили крізь розум його, коли він лежав на ложі. Він записав зміст свого сну.

² Даниїл зазначив: «У моєму видінні вночі я бачив переді мною чотири вітри небесні, які розбурхали велике море. ³ Чотири великі звірі, кожний несхожий на інших, вийшли з моря.

⁴ Перший був, ніби лев з орлиними крилами. Я дивився, доки в нього не відірвало крила. Його підняло з землі так, що став він на дві ноги мовби людина й серце людське було дано йому.

⁵ І там переді мною був другий звір, схожий на ведмедя. Його було поставлено на один з його боків і він мав у пащі між зубами три ребра. Йому звеліли: „Підведись і їж м’яса досхочу!”

⁶ Після цього я поглянув, а там переді мною був інший звір, що виглядав ніби леопард. І на своїй спині він мав чотири крила, мов крила птаха. В цього звіра було чотири голови, і йому було дано владу правити.

⁷ Після цього, в моєму видінні вночі, я побачив переді мною жахливого, страшного і надзвичайно могутнього звіра. В нього були великі залізні зуби; він трощив і пожирав свою здобич а те, що лишалося, топтав ногами. Він відрізнявся від усіх попередніх звірів і в нього було десять рогів.

⁸ Поки я розмірковував про десять рогів, там переді мною з’явився ще один ріг, маленький, що виступив між ними. Він вирвав усі три, що були поперед нього. Цей ріг мав очі, мов у людини, і рот, що промовляв зухвало.

Покарання четвертого звіра

¹¹ І я все дивився, як ріг все ще промовляв зухвалі слова, доки звіра було забито, його тіло потрощене і вкинуте в палаючий вогонь. ¹² Інших звірів було позбавлено їхньої влади, але їм дозволили жити ще деякий час. ¹³ У моєму видінні вночі я глянув, а там, переді мною, хтось, мов син людський,^[d] іде з хмар небесних. Він наблизився до Древнього Царя, і постав перед Ним. ¹⁴ Йому було дано владу, славу й царство. Усі народи, племена і люди всіх мов поклонялися йому. Влада його—вічна, що не минеться, і царство його незнищенне.

Тлумачення Сну

¹⁵ Я, Даниїл, був стривожений духом, і видіння, що проходили через мій розум, тривожили мене. ¹⁶ Я наблизився до одного з тих, що стояли там, і спитав його про справжнє значення всього цього. І він відповів і розтлумачив мені все: ¹⁷ „Чотири великі звірі—це чотири царства, що настануть на землі. ¹⁸ Але святі Всевишнього дістануть те царство і володітимуть їм вічно”.

¹⁹ Тоді мені закортіло дізнатися про справжнє значення четвертого звіра, що відрізнявся від усіх інших і був найстрашніший: із залізними зубами й бронзовими пазурами—звіра, що трощив і пожирав свою здобич, а те, що лишалося, затоптував ногами. ²⁰ Я також хотів знати про десять рогів на його голові й про ще один ріг, що виріс між ними, та вирвав три з перших роги, що були поперед нього. Той ріг справляв найбільше враження з усіх, бо був злішім ніж усі інші роги, мав очі і рот, та промовляв зухвало.

²¹ Поки я дивився, цей ріг воював проти святих людей Божих і долав їх. ²² Аж ось Древній Цар прийшов і проголосив рішення на користь святих людей Всевишнього. І настав час, коли вони заволоділи царством.

²³ Він так пояснив мені: „Четвертий звір—то четверте царство, що з’явиться на землі. Воно відрізнятиметься від усіх інших царств і пожере всю землю, розтопче й потрощить її. ²⁴ Десять рогів—то десять царів, що вийдуть із цього царства. Після них устане інший цар, відмінний від попередніх, що підкорить трьох царів. ²⁵ Він нарікатиме на Всевишнього і пригноблюватиме його святих, намагатиметься змінити свята і закони. Святі люди Господні будуть віддані у руки його до часу, до часів і половини часу^[e]. ²⁶ Та суд засяде, і владу його буде відібрано й остаточно знищено назавжди. ²⁷ Тоді держава, влада й велич царств по всьому піднебессі будуть віддані святим, народові Всевишнього. Царство його буде царством вічним і всі правителі поклонятимуться й коритимуться йому”.

²⁸ От і все. Я, Даниїл, був сильно стривожений своїми думками, і обличчя моє зблідло, але я лишив усе при собі».