M’Cheyne Bible Reading Plan
Іллю взято на небо
2 Саме тоді, коли Господь збирався підняти смерчем Іллю на небеса, Ілля з Елішею поверталися з Ґілґала. 2 Ілля сказав Еліші: «Залишайся тут, Господь послав мене в Бетел». Проте Еліша відповів: «Присягаюся життям Господа і твоїм життям, що я не залишу тебе». От вони й пішли в Бетел.
3 До Еліші підійшли пророки з Бетела[a] й запитали його: «Ти знаєш, що Господь збирається розлучити тебе сьогодні з твоїм володарем?»
«Звісно, знаю,—відповів Еліша,—але не говоріть про це».
4 Потім Ілля сказав йому: «Залишайся тут, Елішо. Господь послав мене до Єрихона». Але той відповів: «Присягаюся життям Господа і твоїм життям, що я тебе не залишу». Так вони й вирушили до Єрихона.
5 У Єрихоні до Еліші підійшов гурт пророків. Вони його запитали: «Ти знаєш, що Господь збирається тебе розлучити сьогодні з твоїм володарем?»
«Звісно, знаю,—відповів він,—але не говоріть про це».
6 Потім Ілля звернувся до нього: «Залишайся тут, Господь послав мене до Йордану». Еліша знову не погодився: «Присягаюся життям Господа і твоїм життям, що я тебе не залишу». От вони й пішли далі вдвох.
7 П’ятдесят чоловік із числа пророків пішли слідом за ними й зупинилися віддалік, спостерігаючи за Іллєю та Елішею, коли ті підійшли до Йордану. 8 Ілля скинув плаща, згорнув його і вдарив ним по воді. Вода розступилася перед ними ліворуч і праворуч, і вони пройшли суходолом. 9 Коли вони перейшли через річку, Ілля сказав Еліші: «Скажи, що я можу зробити для тебе до того, як мене заберуть».
«Дозволь мені успадкувати від тебе подвійну частку духу твого»,—відповів Еліша.
10 «То дуже важко, про що ти просиш,—відповів Ілля.—І все ж, якщо ти побачиш, як мене розлучать з тобою, тоді він буде твоїм. Інакше не станеться того, чого ти хочеш».
11 Так вони йшли поруч і розмовляли, аж раптом вогняна колісниця з вогняними кіньми з’явилася перед ними, роз’єднавши їх. Ілля з вихором піднявся в небо. 12 Еліша помітив це і закричав: «Батьку мій! Батьку мій! Колісниці та верхові Ізраїлю!»[b] Більш нічого вже не побачив Еліша. Він узявся за своє вбрання і розірвав його на собі.
13 Він підхопив плаща Іллі, що спав з нього, і повернувся до берега Йордану. 14 Еліша узяв плаща, що спав з Іллі, і вдарив ним по воді. «Де нині Господь, Бог Іллі?»—запитав він. Коли він ударив по воді плащем, вода розділилася навпіл: ліворуч і праворуч—і він перейшов через річку.
15 Група пророків з Єрихона, що спостерігали за ним звіддалік, сказали: «На Елішу зійшов дух Іллі». Вони поспішили йому назустріч і низько вклонилися. 16 «Послухай,—сказали вони—нас п’ятдесят твоїх вдатних слуг. Нехай вони підуть і пошукають твого володаря. Напевне, Господній Дух підхопив і заніс його на якусь вершину чи скинув десь у долину».
«Ні,—заперечив Еліша,—не посилайте їх». 17 Але вони так наполягали на своєму, що йому стало соромно. Тому й сказав: «Пошліть їх». От вони й послали п’ятдесят чоловік, які за три дні обшукали все навколо, але не знайшли його. 18 Коли вони повернулися до Еліші, який перебував у Єрихоні, він їм сказав: «Хіба ж я не казав вам не ходити?»
Очищення води
19 Мешканці міста звернулися до Еліші: «Послухай, владико, це місто в гарній місцині, ти сам це бачиш. Але вода тут недобра, то й земля неродюча».
20 «Принесіть мені новий дзбан і покладіть туди солі»,—попросив Еліша. Вони йому все принесли. 21 Тоді він пішов до джерела і кинув у нього сіль, примовляючи: «Ось що говорить Господь: „Я оздоровив цю воду. І вже ніколи вона не призведе до смерті, ніколи не зробить землю неродючою”».
22 І дотепер ця вода лишається зціленою, як і обіцяв Еліша.
Закляття Еліші
23 Звідти Еліша попрямував до Бетела. По дорозі кілька юнаків вийшли з міста й почали глузувати з нього: «Гей ти, лисий, іди сюди. Йди-но сюди, ти, лисий». 24 Він обернувся, поглянув і послав на них закляття ім’ям Господа. Тут вийшли з лісу дві ведмедиці й задрали сорок два молодика. 25 А він пішов звідти до гори Кармел, а звідти повернувся в Самарію.
Багато лиха станеться до пришестя Христового
2 1-2 Щодо пришестя Господа нашого Ісуса Христа і нашої зустрічі з Ним, то ми благаємо вас, брати і сестри, щоб ви не засмучувалися й не турбувалися, якщо почуєте, що День Господній вже настав. Бо дехто стверджує, що буцімто це ми росповсюджуємо таке вчення: чи то Дух розповів нам таке, чи то ми самі таке сказали, чи написали про те в листі. 3 Не давайте нікому обдурювати себе. Я це кажу, бо День пришестя Господнього не настане доти, доки не станеться велике обурення і не виявиться чоловік гріха, син загибелі[a]. 4 Він постане проти всього і піднесе себе вище всіх так званих «богів», яким поклоняються люди. Він навіть увійде в Божий храм[b], сяде на престол і проголосить себе Господом.
5 Хіба ви забули, що я саме про це казав, перебуваючи з вами? 6 І знаєте ви, що саме зараз стримує його з’явитися—призначений час для нього ще не настав. 7 Кажу я це, бо потайні сили беззаконня вже діють в світі. Однак поки що їх стримано і буде стримано, аж поки того, хто їх стримує, не буде прибрано геть. 8 Тоді з’явиться чоловік гріха, і Господь Ісус уб’є його одним лише подихом Своїм, раз і на завжди знищивщи його під час Свого пришестя, й весь світ побачить це.
9-10 Прихід чоловіка гріха станеться під дією жахливих сил сатани. Він супроводжуватиметься облудними видіннями, знаками та дивами, всякого роду нечистивими хитрощами й брехнею. Усе це він пустить у хід проти тих, хто на шляху до загибелі, хто відмовився від любові до істини, яка веде до спасіння. 11 Тому Бог надішле їм хибні сили, що діятимуть в них, щоб вони повірили в те, що не є істинним. 12 Тож будуть засуджені всі, хто не повірив істині і з задоволенням коїли зле.
Вас обрали для спасіння
13 Але ми повинні завжди дякувати Богові за вас, брати і сестри наші. Господь вас любить, бо Він вибрав вас іще з самого початку[c] для спасіння через освячення Духом і через віру в істину. 14 До цього спасіння і закликав вас Бог через Добру Звістку, яку ми вам проповідували, щоб ви здобули славу Господа нашого Ісуса Христа.
15 Отже, брати і сестри, будьте непохитні й тримайтеся вчення, що прийшло до вас чи то через Слово, яке ми проповідували, чи через лист наш.
16-17 А тепер нехай Сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш, Який виявив Свою любов до нас і завдяки милості Своїй дарував нам вічну втіху й добру надію, втішить ваші серця і зміцнить вас у всьому доброму, що ви чините й промовляєте.
Даниїл у лев’ячій ямі
6 Дарію забаглося призначити сто двадцять сатрапів, щоб правили вони всім царством. 2 Він призначив також трьох управителів над ними, одним з управителів був Даниїл. Сатрапів зробили підпорядкованими їм, щоб цар не зазнавав збитків.
3 Тепер Даниїл настільки виділявся серед управителів і сатрапів своїми винятковими здібностями, що цар мав на думці поставити його над усім царством. 4 Тому правителі й сатрапи намагалися знайти привід, щоб звинуватити Даниїла в тому, як він управляє справами, але не змогли зробити цього. Вони не змогли знайти в ньому ніякої вади, бо він був вірним і ні розбещеним, ані недбалим. 5 Зрештою ці люди сказали: «Ми ніколи не знайдемо привід звинуватити цього мужа Даниїла, якщо це не буде якось пов’язане з законом його Бога».
6 Тож управителі та сатрапи гуртом пішли до царя і сказали: «О царю Дарію, живи вічно! 7 Царські управителі, намісники, сатрапи, радники й правителі—всі зголосилися на тому, що царю слід видати постанову й виконувати наказ про те, що кожного, хто протягом наступних тридцяти днів молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, буде кинуто у яму з левами. 8 Тож, о царю, видай наказ і підпиши його, аби він за законами мидіан і персів був незмінний і його не можна було скасувати». 9 І цар Дарій підписав наказ.
10 Коли Даниїл довідався, що видано цей наказ, він пішов додому, у верхню кімнату, де вікна відчинялися в бік Єрусалима. Тричі на день він ставав на коліна й молився, дякуючи своєму Богу, так само як він робив це раніше. 11 Тоді ці люди пішли гуртом і знайшли Даниїла, який моливсь і благав Бога про допомогу. 12 Тож вони пішли до царя й заговорили з ним про його царський наказ: «Чи не видав ти наказ, що протягом тридцяти днів кожного, хто молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, того буде кинуто до ями з левами?» Цар відповів: «Так вимагає мій наказ, а закони мидіан і персів не можна скасувати».
13 Тоді вони сказали царю: «Даниїл, один з полонених[a] із Юдеї, не звертає на тебе уваги, о царю, ані на наказ, що ти підписав. Він досі молиться тричі на день своєму Богові».
14 Коли цар почув це, він дуже засмутився. Він вирішив урятувати Даниїла і до заходу сонця міркував як врятувати Даниїла. 15 Тоді ці люди прийшли гуртом до царя і сказали йому: «Пам’ятай, о царю, що за законами мидіан і персів жоден наказ чи постанова, видані царем, не можуть бути змінені».
16 Тож цар наказав, і вони схопили Даниїла й кинули у лев’ячу яму. Цар сказав Даниїлу: «Хай твій Бог, якому ти постійно служиш, порятує тебе!» 17 Принесли камінь і поклали на отвір ями, і цар запечатав її своїм перснем з печаткою та перснями своїх вельмож, так щоб Даниїлове становище не можна бути змінити.
18 Тоді цар повернувся до свого палацу й провів ніч без їжі й будь-яких розваг. І спати він не міг. 19 З першим променем світанку цар підвівся й поспішив до лев’ячої ями. 20 Коли він наблизився до ями, він позвав Даниїла жалісним голосом: «Даниїле, слуго Бога живого, чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг урятувати тебе від левів?»
21 Даниїл відповів: «О царю, живи вічно! 22 Мій Бог послав свого Ангела, й той затулив пащі левам. Вони не завдали мені ніякої шкоди, бо мене визнано невинним у Його очах. Та й перед тобою я не вчинив нічого недоброго, о царю».
23 Цар сповнився радістю й наказав витягти Даниїла з ями. І коли Даниїла витягли з ями, жодної рани не знайшли на ньому, бо він покладався на свого Бога. 24 За царським велінням, людей які неправедно звинуватили Даниїла, було приведено й кинуто у лев’ячу яму разом з їхніми дітьми та дружинами. Ще до того, як вони долетіли до дна ями, леви накинулися на них і потрощили всі їхні кістки.
25 Після цього цар Дарій написав до всіх народів, племен та людей кожної з мов по всій землі:
Мир вам!
26 Я видав наказ, щоб у всіх кінцях мого царства люди боялися й шанували Бога Даниїлового.
Бо він є Бог живий і перебуває повік,
царство Його не буде зруйноване,
влада його ніколи не скінчиться.
27 Він рятує і визволяє,
Він творить знамення й дива
на небесах і на землі.
Він урятував Даниїла від сили левів.
28 Тож Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кира перського.
[a]1 Славімо Господа!
Благословенний, хто шанує Господа й боїться,
хто прагне слухатись Його наказів!
2 Вельми благословенне покоління щирих,
героями на полі бою будуть їхні діти.
3 Дім їхній буде повен слави і багатства,
єднатимуться в них добро і праведність навічно.
4 Життя людей порядних, добрих
заллє яскраве світло справедливості.
5 І щедра, й праведна людина—добра,
її слова й діла—у відповідності з Законом.
6 Й ніколи не заточиться вона і не впаде,
людину праведну всі пам’ятати будуть вічно.
7 Лихі новини не зігнуть такого,
він впевнений, бо в Господа він виріть.
8 Не виявить він страху, буде мужній,
доки здолає ворогів своїх.
9 Подасть він добровільно злидарю,
бо щедрий, він добру славу матиме,
і праведні діла його довічно жити будуть.
10 Це кривдники побачать й нападе гризота.
Вони скреготатимуть зубами, та відвагу втратять;
у них не стане сил здійснить свої бажання.
1 Славімо Господа!
Славімо Господа, Господні слуги!
2 Нехай благословляється ім’я Господнє
віднині і навічно!
3 Нехай вславляється ім’я Господнє
де сходить сонце й де воно заходить!
4 Господь—над усіма народами землі,
Господня слава—вище піднебесся.
5 Кого ще знайдете такого, як наш Бог—Господь,
Який піднісся на престолі в височінь?
6 Він нахилився, щоб поглянути на землю й небеса.
7 Він з пороху підніме злидаря,
беззахисного з попелу зведе на ноги
8 і возвеличить до вельмож, проводирем поставить.
9 Бездітній навіть Він дарує дім
і щастя, як і матері родини.
Славімо Господа!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International