M’Cheyne Bible Reading Plan
Амнон і Тамар
13 Ішов час. Амнон, Давидів син, закохався в Тамар, вродливу сестру Авесалома, сина Давида. 2 Амнон настільки закохався у свою сестру Тамар, що аж захворів[a] від бажання, адже вона була незайманою. Амнон не міг уявити, як він може бути з нею.
3 Він мав друга на ім’я Йонадав, який доводився сином Шимеа, Давидового брата. Йонадав був дуже хитрий. 4 Він запитав Амнона: «Чому це ти, царевичу, такий сумний щоранку? Чи не розкажеш мені?» Амнон йому зізнався: «Я закохався в Тамар, сестру мого брата Авесалома».
5 Йонадав дав йому таку пораду: «Лягай у ліжко й прикинься хворим, та коли прийде тебе провідати батько, скажи йому: „Я б хотів, щоб сестра Тамар прийшла до мене й принесла поїсти. Нехай вона зготує їжу в мене на очах, щоб я міг дивитися на неї і з її рук їсти”».
6 Ось Амнон ліг і почав удавати з себе хворого. Коли цар прийшов його провідати, Амнон сказав йому: «Мені хотілося, щоб сестра Тамар прийшла і зготувала мені хлібці, а я б поїв з її рук».
7 Давид послав людину до Тамар переказати таке: «Іди в дім брата свого Амнона і зготуй йому попоїсти».
Тамар готує їжу для Амнона
8 Ось Тамар прийшла в оселю брата Амнона, який лежав. Вона взяла тісто, замісила його при ньому, виробила хлібці й спекла їх. 9 Потім взяла зі сковорідки хлібці й поставила перед братом, але він відмовився їх їсти. «Нехай усі звідси вийдуть»,—звелів Амнон. Всі вийшли.
Амнон ґвалтує Тамар
10 Амнон промовив: «Принеси їжу сюди в опочивальню, щоб я поїв з твоїх рук».
Взяла Тамар хлібці, які спекла, і принесла братові Амнону в кімнату, де він лежав. 11 Але коли вона піднесла їх ближче до брата, він схопив її і сказав: «Ляж зі мною в ліжко, сестричко моя!»
12 «Ні, брате,—відмовила вона,—не ґвалтуй мене. Не слід таке робити в Ізраїлі. Не роби цього зла! 13 Що буде зі мною? Як я звільнюся тоді від ганьби. А що буде з тобою? Ти ж перетворишся на ганебного паскудника в Ізраїлі. Поговори, будь-ласка, з царем; він не заперечуватиме проти того, щоб я одружилася з тобою».
14 Але він не захотів її послухатися, а що був сильнішим, то ліг із нею й зґвалтував її. 15 І відразу ж зненавидів Амнон сестру. Він дійсно зненавидів її дужче, ніж кохав. Амнон сказав їй: «Піднімайся і забирайся геть!»
16 «Ні,—відповіла дівчина,—якщо ти відішлеш мене, це буде ще більшим злом, ніж те, що ти вже зробив зі мною».
Але він і слухати її не хотів. 17 Покликав слугу і наказав йому: «Вижени цю жінку звідси й замкни за нею двері». 18 А вона була вбрана в довгу туніку—вбрання незайманої дочки царя. Слуга випровадив її і замкнув за нею двері. 19 Тамар посипала голову попелом, розідрала довгу туніку, охопила голову руками й, голосячи від горя, пішла геть.
20 Брат Авесалом спитав її: «З тобою був Амнон, брат твій? Заспокойся, сестричко. Він твій брат, не бери це близько до серця». Невтішна[b] Тамар залишилася жити у домі брата свого Авесалома.
21 Коли до царя Давида дійшла ця звістка, він розлютився, але навіть після того він не хотів покарати Амнона, то му що той був старшим та найулюбленішим сином[c]. 22 Авесалом не мовив Амнону жодного слова: ні доброго, ні поганого. Він зненавидів Амнона, бо той знечестив його сестру Тамар.
Авесаломова помста
23 Через два роки, коли стригалі Авесалома були в Ваал-Хазорі, біля кордону з Ефраїмом, він запросив усіх царських синів до себе. 24 Авесалом прийшов до царя й сказав: «У твого раба стрижуть зараз овець. Запрошую до себе царя та його слуг».
25 «Ні, мій сину,—відмовився цар,—не слід нам усім приєднуватися до тебе; ми тільки заважатимемо тобі». Хоч як домагався Авесалом, цар усе одно відмовлявся йти, але благословив його.
26 Авесалом погодився: «Що ж, тоді дозволь моєму брату Амнону піти з нами». Цар запитав: «Чому він має йти з тобою?» 27 Проте Авесалом дуже наполягав. От і послав цар Амнона разом з іншими своїми синами.
Убивство Амнона
28 Авесалом звелів своїм слугам: «Спостерігайте за Амноном. Коли він сп’яніє від вина й розвеселиться, тоді я подам вам команду: „Вдарте його і вбийте його. Не бійтеся нічого. Адже це я накажу вам це зробити. Будьте сильними й сміливими”».
29 Так і зробили слуги Авесалома з Амноном—усе, що звелів він. А інші цареві сини побігли до своїх мулів, скочили на них і повтікали.
Давид дізнається про Амнонову смерть
30 Ще були вони в дорозі, як долетіла до Давида звістка: «Авесалом убив усіх царевих синів, жодного не лишив живим».
31 Цар звівся на ноги, розірвав одяг, а тоді кинувся на землю. Над ним з’юрмилися раби в розірваному вбранні.
32 Аде Йонадав, син Шимеа і Давидів брат, заспокоїв: «Не варто думати моєму володарю, що вони повбивали всіх царевичів. Тільки Амнон убитий. Ще того дня, як Амнон знечестив його сестру Тамар, Авесалом твердо вирішив помститися. 33 Тож хай мій володар не думає, що всіх царевих дітей убито. Ні. Вбито лише Амнона».
34 Тим часом Авесалом утік. А чоловік, який стояв на варті, помітив на дорозі, що вела на захід, багато людей, які спускалися з узвишшя. Вартовий прийшов до царя й повідомив: «Я бачу людей на схилі гори, що рухаються до нас». 35 Йонадав сказав цареві: «От бачиш, цареві сини повертаються; сталося так, як твій раб тобі казав».
36 Тільки-но він замовк, зайшли царевичі, ридаючи на весь голос. Гірко заплакав цар Давид, а за ним і його раби.
Авесалом тікає до Ґешура
37 Авесалом утік до Талмая[d], сина Аммігуда, ґешуритського царя. А цар Давид щодня тужив за сином. 38 У Ґешурі, куди втік Авесалом, він жив три роки. 39 А цар перестав гніватися на Авесалома, бо змирився зі смертю Амнона.
Павлові труднощі
6 Ми працюємо разом з Богом. Тож благаємо вас усіх: не змарнуйте благодаті Божої, яку ви одержали. 2 Адже каже Він:
«Я почув тебе в сприятливі часи,
й допоміг тобі у День Спасіння».(A)
Послухайте! Тепер і є сприятливий час. Прийшов День Порятунку.
3 Ми нікому не прагнемо перешкоджати, щоб служіння наше ніхто не ганив. 4 Навпаки, у всьому ми пропонуємо себе, як і мусять слуги Божі, терпляче зносячи випробування, лихо і страждання. 5 Ми терпляче зносимо побиття, в’язниці, розруху, тяжку працю, безсонні ночі й голод. 6-7 Чистотою своєю, своїми знаннями, терпінням і добротою ми показуємо, що ми слуги Божі. І запорука нам—Дари Духа Святого і наша щира любов, слово правди і сила Божа. Праведне життя приготувало нас до боротьби з усілякими нападами.
8 Деякі люди шанують і хвалять нас, а інші—ганять і ображають. Нас вважають шахраями, але ми завжди дотримуємося правди. 9 Кажуть, що ніхто нас не знає, але ми відомі всім. Кажуть, що ми помираємо, але дивіться! Ось ми живі! Кажуть, що нас покарали, але нас ще не стратили. 10 Кажуть, що ми засмучені, але ми завжди раді. Нас вважають бідняками, але ми стількох людей зробили багатими! Вважають, що ми нічого не маємо, та ми володіємо всім.
11 Коринтяни! Ми вільно говоримо з вами, наші серця відкриті для вас. 12 Ми не відмовляємо вам у своїй любові. Це ви скупі на любов до нас. 13 Звертаюся до вас, як до дітей своїх: відкрийте серця нам, як ми відкрили вам.
Ми—храм Божий
14 Не будьте такими, як ті невіруючі, бо що спільного між праведністю і беззаконням? Або що спільного має світло з темрявою? 15 Яка згода може бути між Христом і сатаною?[a] Що спільного у віруючого з невіруючим, 16 між Божим храмом[b] і бовванами? Ми ж бо—храм живого Бога. Так сказано Всевишнім:
Бунтівний Ізраїль
20 Сьомого року, п’ятого місяця, десятого дня[a] деякі старійшини Ізраїлю прийшли розпитати Господа. Вони посідали переді мною. 2 Тоді слово Господа дійшло до мене: 3 «Сину людський, говори зі старійшинами Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Ви прийшли розпитати Мене? Так само правда, як те, що Я живу, Я не відповім вам”».
Так проголошує Господь Бог: 4 «Чи ти судитимеш їх, сину людський? Чи слід їх судити? Ти повинен нагадати їм про мерзенні звички їхніх батьків. 5 І скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Того дня, як вибрав Я Ізраїль, поклявся Я, піднявши руку, всім нащадкам дому Якова. Я відкрився їм у Єгипті. Із піднесеною рукою сказав Я їм: „Я—Господь ваш Бог”. 6 Того дня Я поклявся їм, що виведу їх із Єгипту в землю, яку я відшукав для них, край, що тече молоком та медом, землю, найпрекраснішу з усіх. 7 Я сказав їм: „Кожен із вас хай позбудеться гидотних бовванів, не оскверняйте себе бовванами єгипетськими. Я—Господь ваш Бог”.
8 Але вони повстали проти Мене, не слухаючи Моїх наказів. Вони не позбулися гидотних бовванів, на яких дивилися, не відмовилися від лжебогів єгипетських. Тож Я сказав, що виллю Свою лють на них і Свій гнів у Єгипетській землі. 9 Але заради Свого імені Я зробив таке, щоб не зганьбити його в очах народів, поміж яких вони жили. Адже перед цими народами Я пообіцяв ізраїльтянам, що виведу їх із Єгипту. 10 Ось чому Я вивів їх із Єгипту й провів через пустелю. 11 Я дав їм Свої настанови і познайомив із Моїми законами, бо людина, що дотримуватиметься їх, живе тільки ними. 12 Дав я їм також Мої суботи як знак між нами, щоб вони знали що Я, Господь, освятив їх.
13 Однак народ Ізраїлю повстав проти Мене в пустелі. Вони не дотримувалися Моїх настанов, відмовлялися від Моїх законів—хоча людина, яка підкоряється їм, житиме. Вони також цілком осквернили мої суботи. Тож Я сказав: „Я виллю лють Свою на них і вигублю їх у пустелі”. 14 Заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю.
15 Піднявши руку, Я поклявся їм у пустелі, що не приведу їх у землю, яку дав їм—землю, що тече молоком і медом, найпрекраснішу з усіх земель. 16 Вони відмовилися від Моїх законів, і не дотримувалися Моїх настанов і осквернили Мої суботи, бо серця їхні були віддані їхнім бовванам. 17 Однак Я дивився на них із жалем і не вигубив їх, не поклав їм край у пустелі. 18 Я сказав їхнім дітям у пустелі: „Не йдіть за звичаями своїх батьків, не виконуйте їхні закони, не ганьбіть себе їхніми бовванами. 19 Я—Господь ваш Бог, дотримуйтеся Моїх настанов і старанно виконуйте Мої закони. 20 Ревно дотримуйтесь Моїх субот, бо вони є знаком особливим між вами і Мною. Я—ваш Господь, та суботи є доказом, що Я—ваш Бог!”
21 Але діти повстали проти Мене: вони не дотримувалися Моїх настанов і не виконували старанно Моїх законів—хоча людина, яка підкоряється їм, живе тільки ними. Вони осквернили Мої суботи, тож Я сказав: „Я виллю Мою лють і Мій гнів на них у пустелі, та винищу їх вщент”.
22 Але спинив Себе, заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю. 23 Тож із піднятою рукою Я присягнув їм у пустелі, що розсію їх серед народів і розкидаю по світу. 24 Бо вони не підкорялися Моїм законам, відкинули Мої настанови й осквернили Мої суботи, і очі їхні прагнули бовванів їхніх батьків.
25 Тож дав Я їм настанови недобрі й закони, за якими вони не могли жити. 26 Я дозволив їм опоганитися своїми дарами аж до жертви кожного первістка—щоб Я міг сповнити їх жахом, щоб вони пізнали, що Я Господь.
27 Через те, сину людський, говори з народом Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог говорить: „Ваші батьки злословили, та вступали в лихі змови проти Мене. 28 Коли Я привів їх у землю, яку обіцяв дати їм, хоч би який пагорб вони бачили чи густолисте дерево, там одразу приносили жертви і робили пожертви. Це запалювало Мій гнів. Вони дарували свій запашний ладан і виливали питні пожертви”». 29 Тоді Я спитав народ Ізраїлю: «Чому ви ходите на узвишшя? Але те узвишшя й досі там[b]».
30 Господь сказав: «Через те, що народ Ізраїлю не припинив робити ті мерзоти, скажи йому, що Господь Бог каже: „Ви поганите себе та само, як ваші батьки поганили, поводячись як повії, та поклоняючись тим самим гидотним бовванам, яким поклонялися вони?” 31 Приносячи своїх синів у вогні у пожертву, ви й далі поганите себе всіма своїми бовванами. І оце щоб Я дозволив вам розпитувати Мене, о дім Ізраїлю? Так само правда, як те, що Я живу, Я не дозволю вам розпитувати Мене». Так проголошує Господь Бог.
32 «Ви кажете: „Ми хочемо бути як інші народи, інші племена світу, що служать дерев’яним й кам’яним бовванам. 33 Так само правда, як те, що я живу, Я правитиму вами могутньою рукою, розправленим раменом та розлитою люттю. 34 Я виведу вас із-поміж народів і зберу вас із країн, де вас розпорошено могутньою рукою і розлитою люттю. 35 Я приведу вас до пустелі народів і там, віч-на-віч, Я виконаю присуд над вами. 36 Як судив батьків ваших у пустелі землі Єгипетської, так Я судитиму й вас.—Проголошує Господь Бог.— 37 Я судитиму вас, визнаю винними, та покараю за Заповітом. 38 Я очищу вас від тих, хто бунтує і постає проти Мене. Хоч і виведу їх із землі, де вони мешкають, однак вони не ввійдуть у землю Ізраїльську. Тоді ви знатимете, що Я—Господь”».
39 «А щодо тебе, доме Ізраїлю, то ось що Господь Бог говорить: „Ідіть і служіть кожен своєму боввану! Але потім, навіть не сподівайтеся, що Я вам відповім порадою, коли з питанням ви звертатиметесь до Мене. Ви не осквернятимете більше Моє святе ім’я своїми дарами огидним бовванам. 40 Весь народ ізраїльський мусить прийти до Моїй святій гори, високій гори Ізраїлю. Там, у краю, весь дім Ізраїлю буде служити Мені, і там Я їм порадою на запитання відповім. Там Я прийму ваші пожертви й добірні дари разом із вашими святими жертвами.—Так проголошує Господь Бог.— 41 Тоді Мені будуть приємні пахощі запашного ладану. Коли Я виведу вас із-поміж народів і заберу із країн, де вас розсіяно, і покажу Свою святість серед вас перед очима всіх народів. 42 Тоді ви збагнете, що Я Господь, коли приведу вас у землю Ізраїльську, в землю, яку Я із піднятою рукою поклявся відати вашим батькам. 43 Там ви згадаєте свою поведінку і всі ті вчинки, якими ви оскверняли себе, і ви відчуєте огиду до самих себе за все те зло, що зробили. 44 Ви знатимете, що Я Господь, коли Я каратиму вас заради Мого імені, але не так жорстоко, як ви заслужили своєю лихою поведінкою та розбещеними звичками, о доме Ізраїля”». Так проголошує Господь Бог.
Притча про ліс
45 Слово Господа дійшло до мене: 46 «Сину людський, повернись обличчям до Неґева, південній частини Юдеї, проповідуй і пророкуй проти лісу Неґевського краю[c]. 47 Скажи південному лісу: „Слухай слово Господа, ось що Господь Бог говорить: „Ось Я пошлю на тебе вогонь, і він пожере всі твої дерева, як зелені, так і сухі. Палаючий вогонь не згасне, і все від півдня до півночі згорить у ньому. 48 Усі побачать, що Я, Господь, запалив його і він не гасне”».
49 Тоді я сказав: «О, Господи Боже! Вони говорять про мене: „Він тільки балачки говорить, які ніколи не здійсняться”».
1 Для диригента. Хвальна пісня.
Земле уся, звеличуй Бога!
2 Звеличуй піснею ім’я Його славетне!
Хвалу Йому співай!
3 Скажіть Богу, як прекрасні Його справи!
Перед Тобою стеляться всі вороги Твої,
і навіть похвали Тобі співають.
4 Тобі хвалу співає цілий світ,
Тобі співає, імені Твоєму. Села
5 Погляньте на усе, що сотворив Господь!
Його діла для нас величні аж занадто.
6 Червоне море Він пустелею зробив[a],
Його народ щасливий велику ріку перейшов[b].
7 Бог править світом владою всесильною,
за кожним пильно стежить Він повсюди.
Ніхто повстати проти Нього не спроможний. Села
8 Благословляйте Бога нашого, народи,
вшановуйте Його в піснях гучних.
9 Бог дав життя нам,
Бог не дасть нам впасти.
10 Та випробовує Він нас,
в горнилі, наче срібло, очищає.
11 Ти дозволяв нам у тенета потрапляти,
на наші плечі звалював тягар тяжкий.
12 Ти ворогам дозволив нас топтати,
крізь полум’я і воду змусив нас пройти,
та все ж привів у нас на прекрасну землю.
13-14 Складу пожертви я в твоєму храмі,
я виконаю все, обіцяне Тобі,
коли звертався я до Тебе у негоди час,
щоб не залишив Ти мене на самоті.
Тож я приніс усе, що обіцяв.
15 Приніс пожертви за гріхи мої,
приніс Тобі баранів із живицею духмяною,
приніс биків, козлів до Тебе в храм. Села
16 Зберіться, люди, всі, хто Бога величає,
вам розповім про те, що Він зробив для мене.
17 Молився я й оспівував Його.
18 Якби відчув я сумніви в своїм сумлінні,
тоді б мене Володар не почув.
19 Та Бог прислухався, почув мою молитву.
20 Славімо Бога! Він не відвернувся,
прийняв молитву й дарував любов мені!
1 Для диригента. На струнних інструментах. Хвальна пісня.
2 Помилуй, Боже, і благослови мене,
нас визнай і прийми. Села
3 Нехай Твій шлях відомим світу стане.
Нехай народи знають, як рятуєш Ти.
4 Нехай тебе народи прославляють, Боже,
нехай Тебе усі народи величають.
5 Хай буде щастя й радість всім народам!
Бо справедливо судиш їх
і правиш ними справедливо. Села
6 Нехай Тебе народи прославляють, Боже,
нехай Тебе усі народи величають.
7 Благослови нас, Боже, наш Господь.
Хай щедрий урожай пошле земля нам.
8 Нехай благословить нас Бог,
а люди по усій землі
нехай бояться і шанують Бога.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International