M’Cheyne Bible Reading Plan
Ахіш відсилає Давида до Зиклаґа
29 Филистимляни зібрали всі свої війська в Афеку, а ізраїльтяни отаборилися біля струмка в Єзреелі. 2 Спершу проходили филистимські полководці зі своїми сотнями та тисячами, а Давид зі своїми людьми ішов позаду з Ахішем. 3 Филистимські воєначальники здивувалися: «Що ці гебрейці тут роблять?»
Ахіш відповів: «Це Давид, слуга Саула, царя Ізраїлю! Він давно, вже роки при мені. З того дня, як він залишив Саула, й до цього часу я ні в чому не можу йому дорікнути».
4 Але филистимські полководці розгнівалися на нього й зажадали: «Відішли цього чоловіка, нехай повернеться туди, де ти призначив йому бути. Він не повинен з нами йти в бій, інакше в найзапеклішу мить він почне проти нас боротися. Чим же краще він завоює прихильність свого царя, як не тим, що почне знімати голови наших людей? 5 Хіба це не той Давид, про якого співали, пританцьовуючи:
„Саул вбив тисячі ворогів,
а Давид—десятки тисяч!”»
6 Довелося Ахішу викликати до себе Давида й повідомити: «Присягаюсь життям Господа, ти був надійним чоловіком, і я був би дуже втішений, аби ти служив мені у війську. Відтоді, як ти прийшов до мене, і до цього часу не мав я від тебе ніякої шкоди, але командири не схвалюють тебе[a]. 7 Повертайся і йди собі з миром, не роби нічого такого, щоб не розлютити филистимських начальників».
8 «Але що я зробив?—Спитав Давид.—Що ти знайшов проти свого раба від того дня, як я прийшов до тебе, й дотепер? Чому я не можу виступити на бій проти ворогів мого володаря-царя?»
9 Ахіш відповів: «Я знаю, що ти втішний очам моїм, немовби Ангел Божий. Однак филистимські полководці сказали: „Він не повинен іти разом з нами в бій”. 10 Тож піднімися раненько разом з рабами твого володаря, які при тобі, та й залиште нас, як тільки почне світати».
11 Отак Давид із своїми людьми прокинувся вранці, щоб повернутися в филистимські краї, а филистимляни підійшли до Єзреела.
Давид перемагає амаликійців
30 Давид та його люди дійшли на третій день до Зиклаґа. Амаликійці напали на Неґев та Зиклаґ. Вони розгромили Зиклаґ і підпалили його. 2 Забрали в полон жінок та всіх, хто був у місті: старих і малих. Нікого не вбили, але як виходили звідти, забрали з собою.
3 Коли Давид з воїнами підійшли до Зиклаґа, то побачили, що він знищений вогнем, а їхніх дружин, синів і дочок забрали в полон, 4 Давид з воїнами почали оплакувати рідних, доки вже сил не зосталося тужити. 5 Забрали в полон двох Давидових дружин: Агіноам з Єзреела та Абіґайл, вдову Навала з Кармела. 6 Давид був дуже опечалений, бо воїни поговорювали, щоб закидати Давида каменями до смерті,—так гірко їм було на серці від втрати синів та дочок. Але Давид знайшов силу в Господа, свого Бога.
7 Давид попросив Авіатара, священика, сина Агімелеха: «Принеси мені ефод». Авіатар приніс йому ефод, 8 і Давид звернувся до Бога: «Чи переслідувати мені цих грабіжників? Чи я дожену їх?»
«Так, переслідуй їх,—відповів Він.—Достеменно, ти їх наздоженеш і зможеш відбити своїх людей».
9 Давид на чолі шестисот воїнів підійшов до урочища Весор. Дехто там і залишився. 10 Ці двісті чоловік були настільки виснажені, що не могли перейти річку. Але Давид і ще чотири сотні воїнів погналися далі.
11 Воїни знайшли на полі єгиптянина й привели його до Давида. Вони дали йому напитися води, попоїсти. 12 Вони дали йому кусень фіґового пирога та дві жмені родзинок. Він поїв, попив води й відійшов, адже він не їв і не пив три дні та три ночі.
13 Давид його спитав: «Чий ти і звідки ти?»
Хлопець відповів: «Я—єгиптянин, раб амаликійця. Мій хазяїн вигнав мене, коли я три дні тому захворів. 14 Ми грабували Неґев керетійську[b], землі, що належать Юдеї, та Неґев Калевську, спалили Зиклаґ».
15 Давид запитав його: «Ти можеш мене провести до цих грабіжників?»
Той відповів: «Заприсягнися перед Богом, що не вб’єш мене, що не передаси мене хазяїну, тоді я приведу тебе до них».
16 Він провів Давида до них, то були амаликійці, які вже байдикували по всьому краю: їли, пили, бенкетували, святкуючи величезну здобич, яку вони загарбали в землях филистимлян та на землі Юдеї. 17 Давид бився з ними, починаючи з сутінок аж до вечора наступного дня. Жоден із них не вцілів, крім чотирьохсот молодиків, які скочили на верблюдів і втекли. 18 Давид повернув усе, що амаликійці загарбали. Давид розшукав двох своїх дружин. 19 Нічого не пропало: ні молодий, ні старий, ні хлопчина, ні дівчина, ні добро—ніхто й ніщо з пограбованого. Давид повернув усе. 20 Він зібрав усіх овець та решту майна, і воїни погнали їх поперед іншої худоби, промовляючи: «Це Давидова здобич».
21 Давид повернувся до тих двохсот воїнів, що були занадто виснажені, щоб іти з ним, і яких залишили у Весорському урочищі. Ці воїни вийшли назустріч Давидові та його людям. Давид з військом підійшов ближче, привітав їх. 22 Але всі недоброзичливці та нечестивці, які теж були з Давидом, відповіли: «Ми не розділимо нашу здобич, яку повернули собі, з тими, хто з нами не ходив.: Нехай кожен чоловік забере лише дружину та дітей і йде собі».
23 Давид відповів: «Ні, брати мої, ви не повинні робити так із тим, що Господь нам дав. Він нас захистив і передав нам тих, хто напав на нас. 24 Хто послухається того, що ви кажете? Доля того чоловіка, який залишався з нашим спорядженням, така ж, як і того, хто пішов воювати. Всі матимуть порівну». 25 Давид зробив це законом і правилом для Ізраїлю ще з тих днів і дотепер.
26 Коли Давид прибув у Зиклаґ, він послав частину здобутого старійшинам Юдеї, які були його друзями, з таким посланням: «Це вам дарунок зі здобичі ворогів Господніх».
27 Він послав і тим, хто мешкав у Бетелі, в Рамот-Неґеві і Яттірі, 28 тим, хто жив у Ароері, Сифмоті, Ештемоа, 29 Ракалі, тим, хто оселився в містах єрамеелійців та кенійців, 30 в Хормі, Бор Ашані, Атаху 31 та Хевроні, всім тим в інших місцях, де ходив Давид зі своїми людьми.
Не будьте схожі на юдеїв
10 Брати і сестри мої, хочу, щоб ви знали, що всі наші прабатьки справді були під хмарою[a], і всі вони безпечно перейшли через море. 2 Всі вони в хмарі і в морі були «хрещені»[b] в Мойсея. 3-4 Всі вони їли ту саму духовну їжу і пили той самий духовний напій, бо пили вони з духовної скелі[c], що йшла слідом за ними. Цією скелею був Христос. 5 Та більшість із них не вподобав Господь, і вони загинули в пустелі.
6 І це приклад для нас, щоб ми не прагнули злого, як вони. 7 Не будьте ідолопоклонниками, як був дехто з них. Бо сказано у Святому Писанні: «Люди посідали, щоб поїсти і попити, а тоді повставали, щоб розважатися»(A). 8 Не будемо віддаватися розпусті, як дехто з них. Бо одного дня від цього двадцять три тисячі полягло![d] 9 Тож не будемо спокушати Христа[e], як дехто з них робив. Вони були покусані зміями і вмерли[f]. 10 Не нарікайте, як дехто з них нарікав і був знищений ангелом смерті[g]. 11 Все це сталося з ними як приклад нам. І було про це написано, щоб застерегти нас, хто живе після скінчення їхнього віку.
12 Ось чому той, хто вважає, що міцно стоїть, нехай стережеться, щоб не впасти. 13 Вас спіткали ті ж самі спокуси, котрі зазнають усі люди. Та Бог вірний, Він не допустить, щоб ви спокушалися більше, ніж можете витримати. Разом із спокусою Він дасть і полегшення, щоб ви змогли подолати її.
Уникайте служіння бовванам
14 Тож, любі друзі мої, уникайте служіння бовванам. 15 Звертаюся до вас як до людей розумних. Судіть самі, про що кажу я. 16 Чаша благословення[h], за яку ми дякуємо, чи не є те ознакою того, що ми об’єднані пожертвою крові Христової? Хліб, що ми ламаємо, чи не є ознакою того, що ми об’єднані пожертвою тіла Христова? 17 Існує один Хліб, і всі ми від одного Тіла, бо ми поєднані тим Хлібом.
18 Погляньте-но на народ ізраїльський, коли вони їдять пожертви[i], чи не об’єднані вони тими підношеннями, що на вівтарі?
19 Що ж я маю на увазі? Що їжа, яка приноситься в жертву бовванам нічого не варта, бо сам бовван—ніщо. 20 Ні, швидше це означає, що люди, приносячи жертви бовванам, роблять це для нечистих духів, а не для Бога. А я не хочу, щоб ви були спільниками нечистих духів. 21 Ви не можете одночасно пити з чаші Господньої і нечистих духів; не можете розділяти одночасно їжу Господню і диявольську. 22 Чи прагнемо ми прогнівити Господа?[j] Хіба ж ми сильніші за Нього?
Робіть усе на славу Богові
23 «Усе нам дозволено»,—стверджуєте ви. Та не все на користь. «Усе нам дозволено». Та не все допомагає людям стати сильнішими. 24 Нехай ніхто не шукає вигоди для себе, а лише дбає про ближнього свого. 25 Їжте будь-яке м’ясо, що продається на ринку, не питаючи ні про що і без докорів сумління, 26 бо «земля і все, що є на ній, належить Господу»(B).
27 Якщо хтось із невіруючих запросить вас на обід і ви вирішите піти, то їжте все, що перед вами на столі. Не питайте ні про що і не турбуйтеся про своє сумління. 28 Але якщо хтось скаже вам: «Це м’ясо, що принесли в пожертву бовванам»,—то не їжте його. Не їжте заради того, хто вам про це сказав і заради його сумління.
29 Коли я так кажу, то маю на увазі не власне сумління, а сумління іншого. Бо навіщо дозволяти, щоб моя воля була засуджена чужим сумлінням. 30 Якщо я їм з подякою, то навіщо мене ганьбити за те, за що я дякую Всевишньому?
31 Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи ще щось робите—робіть усе на славу Богу. 32 Не будьте перешкодою ні юдеям, ні поганам, ані церкві Божій. 33 Так само, як я догоджаю всім і в усьому. Я шукаю користі не для себе, а для інших, щоб вони могли спастися.
Поклоніння бовванам у храмі
8 На шостий рік, у шостому місяці, на п’ятий день,[a] коли я сидів у своєму домі й старшини юдейські сиділи переді мною, рука Господа Бога опустилася на мене. 2 Я подивився й побачив постать, схожу на людську. Від того, що здавалося її попереком, і вниз вона була ніби вогонь, а звідти вгору його вигляд був такий блискучий, мов сяючий метал[b]. 3 Постать простягнула те, що було подібне до руки, і взяла мене за волосся. Дух[c] підняв мене вгору і у видіннях Божих він приніс мене до Єрусалима, до входу в північну браму внутрішнього подвір’я, де стояв бовван, що збуджує ревнощі Господні. 4 І там переді мною була слава Бога Ізраїлю, як у тій з’яві, що я бачив у долині біля каналу Кевар.
5 І сказав Він мені: «Сину людський, поглянь на північ». Я підвів очі на північ і побачив на північ від брами вівтар боввана ревнощів. 6 І Він сказав мені: «Сину людський, чи бачиш ти, що вони роблять? Таку мерзоту чинить дім Ізраїля, щоб вижити Мене з Моєї ж святині! Але ти побачиш дещо значно мерзенніше».
7 І він привів мене до входу на подвір’я. Я подивився й побачив пролам у мурі. 8 Він сказав мені: «Сину людський, розрий мур». Тож я прорив ще трохи і побачив там двері. 9 І сказав він мені: «Ввійди й подивись на ту мерзоту, що вони тут чинять». 10 Тож я зайшов, подивися й побачив змальованих по всіх стінах усіляких гадів і мерзенних тварюк, і різноманітних бовванів дому Ізраїлю. 11 Перед ними стояли сімдесят старійшин дому Ізраїлю, і Яазанія син Шафана стояв серед них. Кожен в руці мав кадильницю і легка хмарка запашного куріння линула вгору.
12 Він сказав мені: «Сину людський, чи бачив ти, що старійшини дому Ізраїлю роблять у темряві, кожен у потайному місці з зображенням боввана?» Вони кажуть: «Господь нас не бачить. Господь покинув землю».
13 І ще Він сказав: «Ходімо зі мною і ти побачиш, як вони виробляють іще гірші мерзоти. 14 Тоді він привів мене до входу у північну браму дому Господа, і я пробачив жінок, що сиділи там, голосячи по Таммузу[d]. 15 Він сказав мені: „Чи бачиш ти це, сину людський? Ти побачиш іще гірші мерзоти, ніж ця”».
16 Тоді він привів мене у внутрішній двір дому Господа, і там, при вході до храму між притвором та вівтарем, було близько двадцяти п’яти чоловік. Спинами до храму Господнього, обличчям на схід, вони низько вклонялися сонцю.
17 Він сказав мені: «Чи ти бачиш це, сину людський? Чи повсякденна це справа для дому Юдиного чинити цю мерзоту, якою вони зайняті тут? Чи мусять вони також наповнити землю насильством і постійно пробуджувати мій гнів? Дивись, вони навіть проколюють собі носи![e] 18 Ось чому Я покажу їм Свій гнів. Я дивитимуся на них без співчуття і не помилую їх. Хоча вони й кричатимуть мені у вуха, Я не слухатиму їх».
1 Для диригента. На інструменті аламот[a]. Пісня родини Кори.
2 Бог—наш притулок й сили джерело,
в часи пекельні завжди допоможе.
3 Тому не страшно нам, коли земля тремтить,
а море поглинає гори[b].
4 Не боїмось ми й реву, люті пінистого моря,
величних гір падіння нищівного. Села
5 Тече така ріка,
чиї потічки щастям повнять місто Бога,
Всевишнього святу оселю.
6 Бог є у місті, то і місто вистоїть, не упаде.
Ще й ранок займеться, а Бог йому вже допоможе.
7 Бунтуються народи, страхом обійняті;
розвалюються царства,
коли Господь наказує громово,
і розплавляється земля.
8 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
9 Іди й дивись, яку могутню силу має наш Господь,
поглянь, яку страшну руїну Він вчинив.
10 Спиняє війни Він по всьому світі, ламає луки,
підрізає списи і спопеляє бойові щити[c].
11 «Доволі боротьби,—
Він каже,—знайте, Я Бог Ваш.
Я народів переможець,
то Я землі Господь».
12 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
1 Для диригента. Псалом родини Кори.
2 Плещіть, усі народи, у долоні,
радійте й голосно співайте Богу похвали.
3 Бо наш Господь Всевишній
благоговіння й страх вселяє нам,
Він—Могутній Цар, усього Всесвіту правитель.
4 Він нас підніс над іншими народами,
Він тих людей поклав, покірливих, до наших ніг.
5 Любов’ю сповнений до Якова,
наш Бог обрав нас, дав нам землю в спадок,
щоб Якову було пишатись чим. Села
6 Возноситься Господь на Свій престол
під гомін люду, звуки сурми.
7 Співайте Богу похвали[d],
у піснях восхваліть Царя.
8 Тому що Бог царює над всім світом,
вшановуйте Його прекрасними піснями.
9 Царем панує над народами Господь,
Бог возвеличується на святім престолі.
10 З усіх усюд збираються царі земні
зустрітись з Богом Авраама,
бо всі володарі землі належать Богу.
Він—вищий за усіх!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International