Book of Common Prayer
1 Ходімо, звеселімось перед Господом,
звертаймося до Нього співом голосним.
Співаймо ж величальну нашій Скелі рятівній!
2 Підійдемо зі вдячними пожертвами[a] до Нього,
музикою розбудимо Його.
3 Бо Господь—то наш великий Бог,
над усіма богами Він царює.
4 Адже весь світ Йому підвладний—
весь, від безодні до найвищої гори!
5 Йому належить все: і океани, й твердь земна—
бо створене це все Його руками.
6 Схилімось перед Ним, покірні будьмо!
Благословімо Господа, що нас створив!
7 Ми зробимо це тому, що Він—наш Бог,
а ми—народ, якого Він плекає наче стадо.
Ми—вівці, що бредуть за помахом Його руки,
і слухаємось голосу Його.
8 То ж облишимо впертість,
бо ми виявили її вдосталь,
коли повстали проти Бога у Массі[b] і Меріві.
Ми доста твердочолими були,
випробуючи Господа у пустелі.
9 «Там ваші пращури поставили під сумнів Мої справи,
хоч пересвідчились на власні очі, що Я міг зробити.
10 Те покоління Я терпів аж сорок років.
Вони, повірте, не сприймали настанов Моїх, як жити.
11 Я гнівався на них, тож присягнувся,
що їм ніколи не побачити землі Мого спочинку!»
1 Хвальний псалом для синів Кори. Для диригента. Про нездужання, що викликає болі. Маскіль Гемана-езрагіта.
2 О Господи мого спасіння, Боже,
до Тебе я взиваю день і ніч.
3 Будь ласка, вислухай, про що Тебе благаю,
прислухайся, про милосердя я Тебе молю.
4 Душа стражденна мала досить болю!
Вже на порозі я Шеолу.
5 Мене вже люди за мерця приймають,
слабкого для життя у цьому світі.
6 Шукай мене серед померлих.
Я почуваюсь мертвим у могилі,
забутим і занедбаним, без Божої опіки.
7 Мене послав Ти у могильну яму,
в пітьму могильну Ти мене поклав.
8 Твій гнів мене накрив, як хвилі моря,
принижений я карою Твоїй. Села
9 Ти моїх друзів відлучив від мене,
зробив мене бридким для них.
Я замкнутий, не вибратись мені.
10 Випікають очі сльози від страждання,
щодня здіймаю руки в небеса в молитві.
11 Чи є у Тебе чудеса для мертвих?
Чи привиди постануть вихвалять Тебе? Ні! Села
12 Чи чути у могилі про Твою любов?
Чи праведність Твоя відома в Абаддоні?
13 Чи чудеса Твої в пітьмі відомі?
Чи хто згадає доброту Твою у світі забуття?
14 Ні, Господи, це я Тобі благання шлю про допомогу.
До Тебе я в молитвах щосвітанку лину.
15 Чому Ти, Господи, залишив мою душу?
Чому від мене відвернув лице?
16 Ще змолоду я був слабким і на порозі смерті,
я від тортур Твоїх, беззахисний, страждав.
17 Твій гнів палкий зійшов на мене,
моє життя Твої тортури забирають.
18 Вони засмоктують мене, неначе вир, щодня,
вони на мене нападають звідусіль.
19 Ти змусив друзів і близьких мене покинуть,
лиш темрява мені єдиний друг.
1 Псалом Давида.
Господь—то моє Світло, мій Спаситель,
тому лякатись нікого мені.
Господь—мій прихисток,
тож не боюсь нікого.
2 Якщо зловмисники на мене нападуть
і намагатимуться погубити,
нападники і вороги розбиті будуть.
3 Я не злякаюсь навіть і тоді,
як ціла армія довкруги отабориться.
Я довірятимуся Господу завжди,
якщо вони й війну розв’яжуть проти мене!
4 І лиш одного я у Господа прошу:
дозволь мені всі дні мого життя
перебувати у Твоєму храмі,
щоб Господа красу я бачить міг
і міг чекати відповіді в Твоєму Палаці[a].
5 Бо захистить мене Господь
у схованці[b] Своїй в лиху годину,
сховає у високій скелі.
6 Нехай же допоможе Він мені
збороти ворогів довкола мене,
щоб жертви в пам’яті принести міг я
із радістю і оспівати Бога.
7 О Господи, почуй мої мольби,
будь милосердний, відгукнись до мене.
8 Від Тебе моє серце промовляє:
«Шукай-но Господа!»
Тому й прийшов я оспівати Тебе.
9 Тому й благаю я: «Не відвернись від мене,
не покидай, не залишай слугу Твого.
Бо тільки Ти мені допомагаєш.
Не залишай мене, о Боже—рятівник!»
10 Хоч батько з матір’ю від мене відвернулись,
Господь мене візьме і дбатиме про мене.
11 Навчай мене, о Господь, Своїх шляхів,
веди мене безпечними стежками,
бо ж маю я чимало ворогів.
12 Не дозволяй їм знищити мене!
Звертаюся я з цим благанням,
бо люд лихий мене оплутав олжою,
вони бажають вразити мене.
13 Воно би так і сталося, якби я не повірив,
що зійде на мене благословення Господа мого
на землю, на якій живу я.
14 На Господа надію покладайте!
Тож будьте сильні й мужні!
На Господа надію покладайте!
21 Благаю, заклинаю, згляньтесь, любі друзі,
бо вразила мене Божа рука.
22 Чому мене ви переслідуєте так, як Бог,
чому постійно відчуваю ваші збиткування на собі?
23 О, як би я хотів, аби мої слова записані були,
щоб в книзі слід вони лишили.
24 Нехай би стилом і різцем залізним
закарбували їх на скелі на віки.
25 Тому що знаю: Рятівник—живий,
на захист встане він на цій землі.
26 І навіть після того, як залишу я це тіло,
як зотліє моя шкіра, я побачу Бога.
27 Я сам Його побачу,
на власні очі, не чужі, побачу Бога!
Затамувавши подих, дня того чекаю.
Будемо прагнути ввійти у світ Його спочинку
4 Оскільки в силі лишається обітниця Божа про вхід до Його спочинку, пильнуймо, аби з жодним із вас не сталося таке, що він не зможе туди ввійти. 2 Бо ж ми так само, як і люди Ізраїлю, одержали Благовість. Та Послання, яке вони почули, не стало їм у пригоді. Почувши його, вони не сприйняли його з вірою. 3 Тільки ті з нас, хто вірує, ввійде в світ Його спочинку. Адже Бог сказав:
«Так Я у гніві присягнув:
Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку».(A)
Але Його ж справа від створення світу була завершена. 4 Адже є у Святому Писанні такі слова про сьомий день: «А на сьомий день Бог відпочивав від усієї Своєї праці»(B). 5 І також слова, вже згадані: «Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку».
6 Отак воно і є, що існує ще можливість для віруючих ввійти у світ Господнього спочинку, але ж ті, хто першими почули Благовість, не ввійшли в нього через свій непослух. 7 Бог знову призначає день: «Сьогодні». Через багато років Він сказав про цей день Давидовими устами. Ці слова ми вже згадували:
8 Бо якби Ісус привів їх тоді до спочинку, Бог не мав би потреби пізніше говорити про інший призначений день. 9 Отже, це є свідченням, що спочинок сьомого дня[b] для людей Божих ще не прийшов. 10 Бо кожен, хто ввійде в світ спочинку Божого, відпочине від справ своїх так само, як і Бог відпочиває від Своєї праці. 11 Тож прикладаємо всі зусилля для того, щоб ввійти в той спочинок. І щоб ніхто з нас не загубився, наслідуючи той приклад непослуху.
12 Бо Слово Боже[c]—живе й діяльне, і гостріше, ніж будь-який двосічний меч. Воно здатне відтинати душу від духу, та судити найпотаємніші помисли й наміри. Воно проникає аж до суглобів, аж до мозку кісток. 13 І немає нічого у цьому світі, щоб могло б сховатися від Господа: все на світі явне й відкрите перед Його очима. Йому ми й звітуватимемо про наше життя.
Ісус—наш Первосвященик
14 У нас є великий Первосвященик, Який пішов на небо і тепер живе з Господом. Це Ісус, Син Божий. Тож давайте міцно триматися нашої віри в Нього. 15 Христос, наш Первосвященик, здатний співчувати нашим слабкостям, бо, пройшовши через усі випробування, через які й нам доводиться йти, жодного разу не згрішив. 16 Тож рушаймо впевнено до Божого престолу благодаті, щоб здобути милість і підтримку в тяжкі часи нашої скрути.
Життя освячене Духом Святим
8 Тож немає зараз осуду тим, хто в Ісусі Христі. 2 Бо Закон Духа, що дає життя, звільнив мене[a] від закону гріха, що веде до смерті. 3 Бог здійснив те, що не зміг зробити Мойсеїв Закон. Бо Закон Мойсеїв був ослаблений бездуховною і грішною людською природою. Пославши Свого Сина у людському грішному тілі як жертву за гріх, Бог використав людське життя, щоб засудити гріх. 4 Він зробив це для того, щоб праведні вимоги Закону могли здійснитися через нас, хто живе не згідно зі своєю недуховною природою, але згідно з Духом Святим.
5 Люди, які живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, дбають лише про те, чого прагне їхня бездуховна людська природа. Той же, хто живе слідуючи Духу Святому, усі думки свої спрямовує на те, чого Дух бажає. 6 Розум людини, керований бездуховною людською природою, веде до смерті. Та розум, керований Духом, знаходить життя і мир.
7 Розум, керований бездуховною людською природою—проти Бога, бо він не підкоряється і не може підкоритися Законові Божому. 8 Ті, хто живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, не можуть догодити Богу.
9 Але бездуховність людської натури не має влади над вами. Дух керує вами, якщо справді Дух Божий живе в вас. А як хто Духа Христового не має, той не належить Христу. 10 З іншого боку, якщо Христос живе в вас, тіла ваші мертві через гріх, але Дух є життя для вас, бо ви стали праведними перед Богом. 11 Якщо Дух Божий воскресив Ісуса із мертвих і живе в вас, то Той, Хто воскресив Ісуса з мертвих, дасть життя і вашим смертним тілам через Дух, який живе в вас.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International