Book of Common Prayer
1 Славімо Господа, бо Він прещедрий!
Любов Господня щира буде жити вічно!
2 Ізраїлю, скажи таке:
«Любов Господня щира буде жити вічно!»
3 Нащадки Аарона,[a] повторіть:
«Любов Господня щира буде жити вічно!»
4 Всі, хто поклоняється Господу, мовте:
«Любов Господня щира буде жити вічно!»
5 У скруті я до Господа звертався,
Господь на мене зглянувся і врятував.
6 Господь за мене, тож безстрашний я:
чим може син людський зашкодити мені?
7 Господь за мене,
Він ненависників допомагає подолати.
8 Так краще покладатися на Господа,
аніж залежать від людських синів.
9 Так краще покладатися на Господа,
аніж залежать від земних царів.
10-12 Вороги оточують мене,
до Господа звернувся я, бо сил не мав.
Кільце все вужчає,
до Господа звернувся я, бо Він—сила моя.
Мов рій бджолиний, збилися довкола,
та хутко згоріли вони,
наче тліючий вогонь тернового куща.
Я переміг їх силою Господа!
13 Ви, люди, погубити прагнули мене,
та врятував мене Господь.
14 Господь—моя сила і звитяжна пісня[b],
Господь мене рятує.
15 В наметах переможців—радість і пісні звитяжні,
коли правицею Господь показує Своє могуття.
16 Правиця Господа здіймається звитяжно,
адже Господь нам міць Свою явив.
17 Тож житиму, нізащо не загину,
про подвиги Господні розповім усім.
18 Господь мене провчив,
та не бажав моєї смерті.
19 Тож брами перемоги відчиніть для мене,
щоб я ввійшов і Господу подяку склав.
20 Оце Господні брами:
лиш праведні ввійдуть у них.
21 Тебе вславлятиму за те, що відгукнувся,
що визволив мене з біди.
22 Той камінь, що будівельники відкинули,
виявився краєугольним каменем.
23 Це все від Господа, і це для нас прекрасно.
24 Цей день Господь створив,
тож веселімося й радіймо нині!
25 Спаси нас, Господи,
Тебе благаю, Господи, врятуй[c]!
26 Благословенний той, хто входить у ім’я Господнє,
благословляємо його в Господнім храмі!
27 Господь—це Бог, на нас пролите Його сяйво.
Тож до рогів жертовника припніть святкову жертву.
28 Ти—Бог мій, дякуватиму Тобі,
я возвеличувати буду свого Бога!
29 Славімо Господа, бо Він прещедрий!
Любов Господня щира буде жити вічно!
1 Давидова молитва.
Мій Боже й Царю, возвеличую Твоє ім’я,
благословлятиму Твоє ім’я навіки.
2 Щодня вславлятиму Тебе,
Твоє ім’я хвалити буду вічно.
3 Господь—величний, гідний слави!
Не осягнуть нікому величі Його.
4 Із роду в рід Твої діяння будуть прославляти,
із покоління в покоління визнавати Твою велич.
5 Прекрасна Твоя слава неповторна,
тож оповім я про Твої діла чудесні.
6 Про грізну Твою силу говорити будуть люди,
а я їм розповім про Твою велич.
7 Твою безмежну щедрість пам’ятати будуть люди,
вславлятимуть в піснях Твої діяння добрі.
8 Господь і милостивий, і ласкавий, і терплячий,
і повен милосердя.
9 Дарує кожному Господь Свої щедроти,
до всіх творінь Своїх Він виявляє милість.
10 Тож, Господи, нехай Тебе звеличують усі,
кому Ти дав життя.
Нехай Тебе благословляють всі, хто вірить в Тебе!
11 Нехай розкажуть про Твоє величне царство й силу,
12 аби всі знали про неперевершеність Його
й прекрасну славу Його царства.
13 Воно завжди було і є, і буде вічно.
Твоє правління переживе віки і покоління.
Господу можна вірити, коли Він обіцяє,
вірність Його—в усьому що Він робить.[a]
14 Господь підтримає усіх, хто впав,
зведе на ноги всіх, хто впав, спіткнувшись.
15 На Тебе кожен дивиться, хто прагне хліба,
до Тебе йдуть по частку свою,
і Ти в належний час даєш їм хліб щоденний.
16 З долонь Твоїх
дай усім Твоїм творінням необхідне.
17 Господь у кожній справі справедливий,
Він праведний у всьому, що Він робить.
18 Господь близький до всіх, хто зве по допомогу,
Він поруч з тими, хто Його жадає.
19 Чого попросять шанувальники Господні, те Він зробить.
Він чує їхній гук по допомогу і рятує їх.
20 Господь піклується про всіх, хто Його любить,
але лихих людців не стерпить й знищить.
21 Тому уста мої співають Господу осанну,
тому Його ім’я на віки-вічні люди славлять!
16 Ось що Всемогутній Господь каже:
«Не слухайте слів тих пророків,
що пророкують вам, то все брехня!
Вони вам кажуть про видіння свої власні,
ті з’яви не від Господа прийшли.
17 Вони все кажуть тим, хто зневажає Мене,
що Господь подарує їм мир.
А всі, хто Моїй волі вперто чинить опір,
повторюють: „Вас не спіткає лихо”.
18 Та хто з них стояв у Господа на раді[a]?
Хто Бога бачив і слово Його чув?
Хто дослухався до настанов Його й почув? Ніхто!
19 Ось йде Господня кара, наче буря,
ось вихор люті, що на грішні голови впаде.
20 Гнів Господа не відвернеться,
доки своєї Він не досягне мети,
доки не здійснить задуму Свого.
А як це трапиться, ви всі збагнете,
чому усе це мало статись.
21 Пророків Я не посилав, але вони прибігли.
Не говорив Я з ними, та все ж
вони пророкували ім’ям Моїм.
22 Якби вони були на раді в Мене,
то Господа слова несли б до Якова народу.
Тоді б вони дітей Моїх відвернули
від їхньої дороги злої, від нечестивих вчинків їх».
23 «Я—Господь, Я завжди поруч,—
Всевишній каже,—Я з вами рядом на віки».
24 «Якщо ховається у потайних місцях людина,
хіба її вже не побачу Я?—Всевишній питає.—
Чи Мною не заповнені земля і небо?»
Так говорить Господь: 25 «Я чув, що ті пророки говорили, яку неправду пророкують Моїм ім’ям. Вони кажуть: „Я бачив сон! Я бачив сон!”[b] 26 Як довго будуть ці пророки брехати і дітей Моїх вводити в оману? 27 Вони вважають, що через ті сни, які вони переказують, народ ізраїльський забуде ім’я Господнє. Сподіваються вони, що Мій народ забуде Всевишнього так само, як батьки їхні забули Бога свого й вклонялися Ваалу. 28 Солома—не зерно, а всі ці сни не йдуть від Мене. Якщо чоловік, що бачив сон, розповідає його, це гаразд, але пророк, який має Моє слово, хай промовляє його правдиво». 29 «Хіба слово Моє не вогонь?—Каже Господь.—Не молот, що скелю в порох кришить?»
30 «Через те Я проти пророків,—каже Господь,—які одне в одного крадуть слова Мої. 31 Я проти пророків, що розпускають язики, щоб виголосити якесь пророцтво лживе». 32 «Я проти тих, хто пророкує сни облудні,—мовить Господь.—Вони оповідають їх, щоб своєю зухвалою брехнею збити з пантелику народ Мій. Я їх не посилав і не велів їм говорити. Та, насправді, вони не принесли ніякої користі людям Ізраїлю». Так каже Господь.
19 Бо хоч я й вільний від людей, та став рабом усіх, щоб врятувати більше людей. 20 Для юдеїв я став юдеєм, щоб врятувати їх. Для тих, хто підкоряється Закону, я став одним із них (хоч я і не під Законом) для того, щоб врятувати тих, хто підкоряється Закону. 21 Для тих, хто без Закону, я став таким, як і вони (хоч і не живу без Закону Божого, бо підкоряюся законові Христовому). І зробив я це, щоб оволодіти ними. 22 Я став немічним для немічних, щоб врятувати їх. Я став усім для всіх, щоб спасти хоча б декого у будь-який спосіб. 23 Я роблю все це заради Доброї Звістки, щоб стати одним із тих, на кого пошириться її благословення.
Будьте стримані в усьому
24 Хіба ви не знаєте, що всі бігуни біжать на змаганнях, а винагороду одержує один? Тож біжіть так, щоб перемогти й одержати її! 25 Кожен, хто змагається, напружено тренується. Він робить це для того, щоб одержати тлінний лавровий вінок, а ми—щоб одержати вінок нетлінний. 26 Отже, я біжу так, як той, хто має мету перед собою; б’юся так, щоб не просто розмахувати кулаками. 27 Навпаки, я стримую і приборкую тіло своє, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися відкинутим Богом.
Христос говорить про Свою смерть
(Мт. 16:21-28; Лк. 9:22-27)
31 І почав Ісус навчати послідовників Своїх: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне». 32 Ісус сказав їм про це відкрито, нічого не приховуючи. Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його. 33 Та Ісус обернувся, поглянув на учнів Своїх і з докором сказав Петрові: «Відступись від Мене, сатано![a] Не про Боже ти думаєш, а про людське».
34 Потім, покликавши до Себе народ та послідовників Своїх, Ісус сказав: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе[b], узяти на себе хрест свій і рушати за Мною. 35 Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене й за Добру Звістку, врятує його.
36 Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? 37 Бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу? Нічого! 38 Якщо ж хтось із-поміж цього зрадливого й грішного покоління буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться[c] його, коли явиться у славі Свого Батька, з Ангелами святими».
9 І сказав їм Ісус: «Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже в усієї силі».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International